Ацц Детский инструкция по применению

діюча речовина: ацетилцистеїн;5 мл розчину (1 мірна ложка) містять ацетилцистеїну 100 мг;допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), сорбіт (Е 420), натрію цитрат, апельсиновий ароматизатор.

Лікування гострих та хронічних захворювань бронхолегеневої системи, що потребують зменшення в’язкості мокротиння, покращання його відходження та відхаркування.

Підвищена чутливість до ацетилцистеїну або до інших компонентів препарату. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, кровохаркання, легенева кровотеча.

Рекомендується з обережністю приймати препарат пацієнтам із виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, особливо у разі супутнього прийому інших лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.Є окремі повідомлення про тяжкі реакції з боку шкіри (синдроми Стівенса-Джонсона і Лайєлла) при прийомі ацетилцистеїну, тому у разі виникнення змін з боку шкіри або слизових оболонок слід негайно припинити застосування препарату і проконсультуватися з лікарем щодо його подальшого прийому.Слід з обережністю призначати ацетилцистеїн хворим на бронхіальну астму через можливий розвиток бронхоспазму. Під час приготування розчину порошок може потрапляти у повітря та подразнювати слизову оболонку носа, внаслідок чого може виникнути рефлекторний бронхоспазм.Пацієнтам із захворюваннями печінки, нирок ацетилцистеїн слід призначати з обережністю для уникнення накопичення азотовмісних речовин в організмі.Застосування ацетилцистеїну викликає розрідження бронхіального секрету. Якщо пацієнт не здатний ефективно відкашлювати мокротиння, необхідні постуральний дренаж і бронхоаспірація. Ацетилцистеїн впливає на метаболізм гістаміну, тому не слід призначати довготривалу терапію пацієнтам з непереносимістю гістаміну, оскільки це може призвести до появи симптомів непереносимості (головний біль, вазомоторний риніт, свербіж).Хворим з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат.10 мл (2 мірні ложки) готового до застосування розчину містять 3,7 г сорбіту (джерело 0,93 г фруктози) (приблизно 0,31 хлібні одиниці). Це слід враховувати при застосуванні препарату пацієнтам, хворим на цукровий діабет.Сорбіт може чинити легку проносну дію.

У період вагітності або годування груддю застосування ацетилцистеїну можливе тільки у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Застосовують дітям від 2 років.

Дорослим і дітям старше 14 років призначати по 400-600 мг ацетилцистеїну (20-30 мл розчину) на добу, розподілені на 1-3 прийоми.Дітям від 6 до 14 років призначати по 400-600 мг ацетилцистеїну (20-30 мл розчину) на добу, розподілені на 2-3 прийоми.Дітям від 2 до 6 років призначати по 200-400 мг ацетилцистеїну (10-20 мл розчину) на добу, розподілені на 2 прийоми.Необхідну кількість розчину можна відміряти за допомогою мірної ложки з належною розміткою (5 мл та 2,5 мл).Препарат слід приймати тільки у вигляді приготовленого розчину після їди.Термін лікування хронічних захворювань визначає лікар залежно від характеру та перебігу захворювання. При гострих неускладнених захворюваннях ацетилцистеїн застосовувати 5-7 днів. Приготування розчинуВідкрити флакон, натиснувши на ковпачок і одночасно повернувши його ліворуч. Налити холодної води до мітки (заглиблення у склі). Закрити флакон. Сильно струсити. Знову долити води до мітки і струсити. Цю процедуру повторювати, поки об’єм розчину не буде доведено до мітки.Специфічний сірчаний запах розчину є характерним для діючої речовини і не є ознакою зміни якості препарату.

Немає даних про випадки передозування при пероральному застосуванні ацетилцистеїну. Симптоми: нудота, блювання, діарея. Для дітей є ризик гіперсекреції.Терапія: лікування симптоматичне.

Для опису частоти побічних дій використовують таку класифікацію: дуже часто (³ 1/10), часто (³ 1/100, < 1/10), нечасто (³ 1/1000, < 1/100), рідко (³ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, артеріальна гіпотензія.З боку нервової системи: нечасто – головний біль.З боку шкіри: нечасто – алергічні реакції (свербіж, кропив’янка, екзантема, екзема, висипи, ангіоневротичний набряк).З боку органів слуху: нечасто – дзвін у вухах.З боку дихальної системи: рідко – диспное, бронхоспазм (переважно у пацієнтів з гіперреактивністю бронхіальної системи, що асоціюється з бронхіальною астмою), ринорея.З боку травного тракту: нечасто – печія, диспепсія, стоматит, абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, неприємний запах з рота.Загальні розлади: нечасто – гарячка.Повідомлялося про окремі тяжкі реакції з боку шкіри (синдроми Стівенса-Джонсона і Лайєлла). При застосуванні ацетилцистеїну дуже рідко повідомлялося про виникнення кровотеч, що частіше за все були пов’язані з розвитком реакцій гіперчутливості. Відзначалися випадки зниження агрегації тромбоцитів, однак клінічного підтвердження тому немає. Дуже рідко повідомлялося про набряк Квінке, набряк обличчя, випадки анемії, геморагії, анафілактичні реакції або навіть шок.

Застосування разом з ацетилцистеїном протикашльових засобів може посилити застій мокротиння через зменшення кашльового рефлексу.При одночасному застосуванні з такими антибіотиками як тетрацикліни (за винятком доксицикліну), ампіцилін, амфотерицин В, цефалоспорини, аміноглікозиди можлива їх взаємодія з тіоловою групою ацетилцистеїну, що призводить до зниження активності обох препаратів. Тому інтервал між застосуванням цих препаратів має становити не менше 2-х годин. Це не стосується цефіксиму та лоракарбефу.Активоване вугілля знижує ефективність ацетилцистеїну.Не рекомендується розчиняти в одній склянці ацетилцистеїн з іншими препаратами.Ацетилцистеїн зменшує гепатотоксичну дію парацетамолу. Відзначається синергізм ацетилцистеїну з бронхолітиками.Ацетилцистеїн може бути донором цистеїну та підвищувати рівень глутатіону, який сприяє детоксикації вільних радикалів кисню та певних токсичних речовин в організмі.Одночасний прийом нітрогліцерину та ацетилцистеїну може призвести до підсилення вазодилатуючого ефекту нітрогліцерину.Під час контакту з металами або гумою утворюються сульфіди з характерним запахом, тому для розчинення препарату слід використовувати скляний посуд.