Амлодипин инструкция по применению

діюча речовина: amlodipine;1 таблетка містить амлодипіну безилату в перерахуванні на амлодипін 5 мг або 10 мг;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію фосфат двозаміщений, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний (безводний), магнію стеарат.

таблетки білого кольору, круглої форми, з плоскою поверхнею, з фаскою, без оболонки, з відбитком "АР" на одному боці і з рискою - на іншому.

Фармакодинаміка. Амлодипін зв'язується з дигідропіридиновими рецепторами, блокує кальцієві канали, інгібує трансмембранний перехід іонів кальцію усередину клітини (більшою мірою - в гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміцити). Виявляє пролонгований дозозалежний антигіпертензивний ефект. Гіпотензивна дія зумовлена розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин, що дозволяє знизити загальний периферичний опір судин. Внаслідок зниження навантаження на серце зменшується потреба міокарда в кисні; розширення крупних коронарних артерій і коронарних артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах серцевого м'яза збільшує надходження кисню в міокард. Гальмує агрегацію тромбоцитів; збільшує швидкість клубочкової фільтрації, виведення натрію і діурез. Ефект розвивається через 1 - 2 години після прийому і продовжується приблизно 24 години. Завдяки поступовому пролонгованому ефекту спричиняє плавне зниження артеріального тиску і мінімальну рефлекторну стимуляцію симпатичної нервової системи. При артеріальній гіпертензії зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка; чинить антиатеросклеротичну і кардіопротекторну дію при ішемічній хворобі серця.Фармакокінетика. Всмоктується (незалежно від прийому їжі) повільно, але майже повністю. Біодоступність – 60 - 65 % (за рахунок ефекту першого проходження крізь печінку). Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 7 - 8 днів. Зв'язування з білками плазми – 97 - 98 %. При постійному прийомі рівноважна концентрація утворюється через 7 - 8 днів. Об'єм розподілу – 20 л/кг. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення – 35 - 38 годин, рівень у плазмі через 24 годин становить 2 - 12 нг/мл. Біотрансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів; елімінація двофазова: перша фаза - коротка, друга триває 35 - 50 годин. Загальний кліренс - 0,5 л/хв. Екскретується із сечею (60 % у вигляді метаболітів, 10 % - у незмінному стані), з жовчю (20 - 25 % у вигляді метаболітів) і в грудне молоко. Період напіввиведення при порушеній функції печінки та у пацієнтів літнього віку подовжується, при порушенні функції нирок - не змінюється.

Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (стенокардія стабільна і вазоспастична).

Гіперчутливість (у тому числі до інших дигідропіридинів); артеріальна гіпотензія (менше 90 мм рт. ст.), шок, гострий інфаркт міокарда.

Обмеженнями для застосування є виражений аортальний стеноз, серцева недостатність, порушення функції печінки.Пацієнти літнього віку добре переносять препарат.Хворим з нирковою недостатністю препарат призначають у звичайних дозах, зміни концентрації препарату в плазмі не корелюють із ступенем тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться при діалізі.Не підвищує ризик смерті у пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність (III - IV клас за NYНА), на тлі терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту.

У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Годування груддю під час лікування припиняють.

Безпека та ефективність застосування у дітей не встановлені, тому дітям не рекомендується призначати цей препарат.

Застосовується внутрішньо.Стенокардія - початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу, з поступовим збільшенням до максимальної - 10 мг 1 раз на добу;артеріальна гіпертензія - 5 мг (пацієнти літнього віку - 2,5 мг) 1 раз на добу. У разі необхідності через 7-14 днів дозу збільшують до 10 мг. Максимальна добова доза становить 10 мг. Тривалість лікування визначається індивідуально.

Симптоми. Надмірна периферична вазодилатація, виражене і тривале зниження артеріального тиску, тахікардія.Лікування. Промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Хворого кладуть у горизонтальне положення з піднятими ногами, здійснюють моніторинг показників роботи серця і легенів, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. Симптоматична і підтримуюча терапія, внутрішньовенне введення плазмозамінників, глюконату кальцію, допаміну, мезатону. Гемодіаліз не є ефективним.

З боку серцево-судинної системи: гіперемія шкіри обличчя, тахікардія; рідко - порушення ритму (брадикардія, шлуночкова тахікардія, тріпотіння передсердь), біль у грудній клітці, артеріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична).З боку нервової системи і органів чуття: стомлення, головний біль, запаморочення, сонливість; рідко - стомлюваність, астенія, зміна настрою, розлади зору, парестезія і біль у кінцівках (при тривалому застосуванні).З боку сечостатевої системи: периферичні набряки (набряклість щиколоток і ступнів), рідко - збільшення частоти сечовипускання, імпотенція.З боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у животі; рідко - диспепсія, підвищеннярівня печінкових ферментів, зміна режиму дефекації, жовтяниця.З боку респіраторної системи: рідко - задишка.З боку опорно-рухового апарату: рідко - артралгія, міалгія.З боку шкірних покривів: висипи, свербіж, рідко - мультиформна еритема. Інші: рідко - гіперплазія ясен, гінекомастія.

Сумісний з основними групами антигіпертензивних засобів (діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, бета-адреноблокатори), нітратами і гіпоглікемічними препаратами. Засоби інгаляційного наркозу (похідні вуглеводнів), аміодарон, хінідин та інші антагоністи кальцію можуть посилювати дію амлодипіну. Нестероїдні протизапальні засоби (особливо індометацин) знижують антигіпертензивний ефект (гальмують синтез простагландинів у нирках та натрійурез).При поєднанні з дигоксином не змінюється рівень останнього в сироватці крові та його кліренс. Циметидин не змінює фармакокінетику препарату. Амлодипін не сприяє впливу варфарину на протромбіновий час, не впливає на зв'язок з білками крові дигоксину, фенітоїну, варфарину, індометацину, не змінює фармакокінетику варфарину.

61010, Україна, м. Харків, вул. Гордієнківська, 1.