Биперин инструкция по применению

діюча речовина: amlodipine; atorvastatine;1 таблетка містить амлодипіну бесилату еквівалентно амлодипіну 5 мг; аторвастатину кальцію еквівалентно аторвастатину 10 мг;допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, целюлоза мікро-кристалічна, крохмаль прежелатинізований, кальцію карбонат, полісорбат 80, вода очищена, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; суміш для плівкового покриття: Опадрай ІІ 85F18422 білий (спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, тальк).

таблетки білого кольору овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням АА з одного боку.

Фармакодинаміка Біперин як комбінація амлодипіну з аторвастатином має подвійний механізм дії: дія амлодипіну як дигідропірединового антагоніста кальцію (антагоніст іонів кальцію або блокатор повільних кальцієвих каналів) і дія пригнічення аторвастатином ГМГ-КоА-редуктази. Амлодипіновий компонент Біперину пригнічує трансмембранний потік іонів кальцію в клітини гладких м’язів судин і м’язів серця. Аторвастатиновий компонент є потужним селективним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що конвертує 3-гідрокси-3-метилглютарил коензим А у мевалонат – попередник стеролів, у тому числі і холестерину.Для комбінації амлодипіну з аторвастатином не спостерігається модифікації впливу амлодипіну на систолічний артеріальний тиск порівняно з монотерапією амлодипіном.Аналогічно в комбінації амлодипіну з аторвастатином не спостерігається модифікації впливу аторвастатину на холестерин ЛНЩ порівняно з монотерапією аторвастатином.Комбінація амлодипіну з аторвастатином призводить до суттєвого зниження ризику у композитній первинній кінцевій точці летальної ІХС та нелетального інфаркту міокарда (ІМ) порівняно з комбінаціями амлодипін + плацебо і атенолол + аторвастатин. Артеріальний тиск суттєво знижується при обох режимах лікування, але значно більше при режимі амлодипін + аторвастатин, ніж при режимі атенолол + аторвастатин.Амлодипін знижує кількість летальних ІХС і нелетальних ІМ та летальність з усіх причин тією ж мірою, що й хлорталідон. 80 мг аторвастатину знижують ризик летальної ІХС або нелетального ІМ смертельного або несмертельного інсульту на 15 % порівняно з плацебо. 80 мг аторвастатину знижують частоту ішемічного нападу і підвищують частоту геморагічного інсульту порівняно з плацебо. Ризик геморагічного інсульту зростає у пацієнтів з попереднім геморагічним інсультом, а ризик ішемічного нападу для цих груп є подібним. Ризик геморагічного інсульту зростає у пацієнтів з попереднім лакунарним інфарктом, але знижується також ризик ішемічного нападу у цих пацієнтів. Можливо, ризик інсульту зростає у пацієнтів з попереднім лакунарним інфарктом, які отримують 80 мг аторвастатину на добу.ФармакокінетикаКомбінація амлодипін + аторвастатинПісля перорального прийому спостерігаються два чітких піки плазмових концентрацій. Перший, у межах від 1 до 2 годин після прийому, зумовлений аторвастатином; другий, між 6 і 12 годинами після прийому, зумовлений амлодипіном. Швидкість і ступінь всмоктування (біодоступність) амлодипіну та аторвастатину у комбінації амлодипін + аторвастатин несуттєво відрізняється від біодоступності амлодипіну та аторвастатину при сумісному прийомі окремо таблеток амлодипіну та аторвастатину.На біодоступність амлодипіну у комбінації амлодипін + аторвастатин не впливає прийом препарату після їди. Хоча їжа знижує швидкість та ступінь всмоктування аторвастатину із комбінації амлодипін + аторвастатин приблизно на 32 % та 11 % відповідно, за оцінками Cmax і AUC, аналогічні зниження плазмових концентрацій після їди спостерігаються для аторвастатину без зниження впливу на холестерин ЛНЩ (див. нижче).АмлодипінВсмоктування: після перорального прийому терапевтичних доз тільки амлодипіну всмоктування призводить до появи піка плазмових концентрацій у межах 6-12 годин після прийому дози препарату. За оцінками, абсолютна біодоступність знаходиться у межах від 64 до 80 %.Об’єм розподілу складає приблизно 21 л/кг. Біодоступність амлодипіну не змінюється при прийнятті їжі.Розподіл: у пацієнтів з гіпертензією приблизно 97,5 % циркулюючого препарату зв’язується білками плазми.Біотрансформація: амлодипін інтенсивно (близько 90 %) конвертується в неактивні метаболіти шляхом печінкового метаболізму.Екскреція: виведення амлодипіну з плазми є двофазним процесом з кінцевим періодом напіввиведення близько 30-50 годин. Плазмові рівні стабільного стану досягаються після 7-8 днів безперервного прийому препарату. З сечею виводиться 10 % вихідного амлодипіну і 60 % його метаболітів. АторвастатинВсмоктування: аторвастатин швидко всмоктується, максимальні плазмові концентрації досягаються у межах від 1 до 2 годин. Ступінь всмоктування зростає пропорційно до дози аторвастатину. Абсолютна біодоступність аторвастатину (вихідний препарат) приблизно 12 %, а системна біодоступність для пригнічення ГМГ-КоА-редуктази складає приблизно 30 %. Низька системна біодоступність пов’язана з пресистемним кліренсом у шлунково-кишковій слизовій оболонці та/чи пресистемним печінковим метаболізмом. Хоча їжа знижує швидкість та ступінь всмоктування приблизно на 25 % і 9 % відповідно, за оцінками Cmax і AUC, зниження холестерину ЛНЩ подібне, незалежно від того, чи аторвастатин приймають з їжею, чи без неї. Плазмові концентрації аторвастатину нижчі (приблизно на 30 % для Сmax і AUC) після вечірнього прийому препарату порівняно з ранковим прийомом. Однак зниження холестерину ЛНЩ таке ж саме, незалежно від часу доби прийому препарату.Розподіл: середній об’єм розподілу аторвастатину приблизно 381 літр. Понад 95 % аторвастатину зв’язується з білками плазми.Метаболізм: аторвастатин інтенсивно метаболізується до орто- і парагідроксильованих похідних і різноманітних продуктів бета-окислення. Пригнічення in vitro ГМГ-КоА-редуктази орто- і парагідроксильованими метаболітами еквівалентне такому ж пригніченню аторвастатином. Приблизно 70 % інгібіторної активності щодо циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази пов’язано з активними метаболітами.Екскреція: аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та/чи позапечінкового метаболізму. Однак цей препарат, очевидно, не зазнає значної кишково-печінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину з плазми у людей складає приблизно 14 годин, а період напівжиття інгібіторної активності для ГМГ-КоА-редуктази складає від 20 до 30 годин через внесок активних метаболітів. Після перорального прийому аторвастатину із сечею виділяється менше 2 % дози. Застосування амлодипіну та аторвастатину в особливих популяціяхПацієнти літнього віку: час досягнення максимальних концентрацій амлодипіну у плазмі подібний як у пацієнтів літнього віку подібний до такого, як і у більш молодих людей. Кліренс амлодипіну проявляє тенденцію до зниження, що веде до збільшення AUC та періоду напіввиведення. Зростання AUC та періоду напіввиведення у пацієнтів з застійною серцевою недостатністю є такими, як очікувались.Плазмові концентрації аторвастатину у здорових суб’єктів літнього віку (понад 65 років) вище (приблизно на 40 % для Cmax та 30 % для AUC), ніж у молодих дорослих людей. Клінічні дані дозволяють припустити більше зниження рівня ЛНЩ у популяції людей літнього віку порівняно з молодими дорослими людьми при будь-якій дозі аторвастатину.Діти: фармакокінетичні дані щодо популяції дитячого віку відсутні.Стать: концентрації аторвастатину у плазмі у жінок відрізняються від концентрацій у плазмі у чоловіків (приблизно на 20 % вище для Сmax і на 10 % менше для AUC). Ці відмінності не є клінічно значимими і не призводять до суттєвих клінічних відмінностей у впливі на ліпіди для чоловіків та жінок.Ниркова недостатність: ниркова недостатність не впливає суттєво на фармакокінетику амлодипіну. Амлодипін не піддається діалізу. Тому пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати звичайну початкову дозу амлодипіну.Ниркова недостатність не впливає на плазмові концентрації аторвастатину або на зниження холестерину ЛНЩ, таким чином для пацієнтів з нирковою дисфункцією немає необхідності корегувати дозу аторвастатину.Печінкова недостатність: у пацієнтів з печінковою недостатністю знижений кліренс амлодипіну, що призводить до зростання AUC приблизно на 40-60 %. Печінкова дисфункція від помірної до тяжкої не впливає на терапевтичну відповідь пацієнтів на аторвастатин, але експозиція цього препарату значно зростає. Плазмові концентрації аторвастатину у пацієнтів з хронічним алкогольним захворюванням печінки (клас В за шкалою Чайлда–П’ю) помітно підвищуються (приблизно 16-кратно для Cmax і 11-кратно для AUC).

Для запобігання серцево-судинним порушенням у пацієнтів з гіпертензією, які мають три супутніх фактори серцево-судинного ризику, нормальний або помірно підвищений рівень холестерину, не мають клінічних проявів ішемічної хвороби серця, у випадках коли вважається доцільним комбіноване застосування амлодипіну та низької дози аторвастатину, при неефективності дієти та інших нефармакологічних заходів.

Підвищена чутливість до дигідропіридинів, амлодипіну та аторвастатину або до допоміжних речовин препарату;активні захворювання печінки або постійно підвищені з незрозумілих причин рівні сироваткових трансаміназ, що в 3 рази перевищують верхню межу норми;комбінації з ітраконазолом, кетоконазолом та телітроміцином;тяжка артеріальна гіпотензія;шок (включаючи кардіогенний шок);обструкція шляхів відтоку лівого шлуночка (наприклад аортальний стеноз високого ступеня); - гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда (у хворих на нестабільну стенокардію та протягом 8 діб після інфаркту міокарда).

Вплив на печінкуРезультати печінкових тестів необхідно визначати перед початком лікування, періодично після лікування, а також у разі появи симптомів, що свідчать про ураження печінки, якщо рівні трансаміназ підвищені, необхідно контролювати їх до нормалізації показників.Якщо рівні АЛТ або АСТ залишаються підвищеними більш ніж у 3 рази понад верхню межу норми (ВМН), лікування необхідно припинити.Через наявність аторвастатинового компонента, Біперин необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам, які в значних кількостях вживають алкоголь, мають з печінкову недостатність та/чи з захворювання печінки в анамнезі.Вплив на скелетні м’язиЯк і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, аторвастатин може впливати на скелетні м’язи і спричиняти міалгію, міозит та міопатію, що у поодиноких випадках можуть прогресувати до гострого некрозу скелетних м’язів, який характеризується помітно підвищеними рівнями КФК (>10-кратної ВМН), міоглобінемії та міоглобінурії, що можуть призвести до ниркової недостатності, а у рідкісних випадках можуть бути летальними.При відсутності симптоматики у пацієнтів, які лікуються статином, регулярний контроль рівнів КФК або інших м’язових ферментів не потрібен. Для пацієнтів із факторами схильності до гострого некрозу скелетних м’язів та пацієнтів з м’язовими симптомами перед початком будь-якого лікування статином, а також під час лікування статином рекомендується моніторинг КФК (див. нижче).Перед початком лікуванняПацієнтам зі схильністю до гострого некрозу скелетних м’язів Біперин необхідно призначати з обережністю. Перед початком лікування статином рівень креатинфосфокінази необхідно вимірювати у таких випадках:у людей літньогу віку (понад 70 років);при нирковій недостатності;при гіпотиреозі;при спадкових м’язових розладах в особистому або сімейному анамнезі;при м’язовій токсичності, пов’язаній із застосуванням статинів або фібратів в анамнезі;при зловживанні алкоголем.У таких ситуаціях необхідно проаналізувати ризик порівняно з можливим позитивним ефектом і рекомендується вести клінічний моніторинг.Якщо на початковому етапі рівні КФК значно підвищені (>5-кратної ВМН), розпочинати лікування не можна. Вимірювання креатинфосфокіназиНе можна вимірювати креатинфосфокіназу (КФК) після інтенсивного фізичного навантаження або при наявності будь-якої іншої причини ймовірного підвищення КФК, оскільки це утруднює інтерпретацію отриманих результатів. Якщо рівні КФК на початковому етапі суттєво підвищені (>5-кратної ВМН), їх необхідно систематично вимірювати через 5-7 днів для підтвердження результатів. Якщо рівні КФК у 5 раз перевищують ВМН на початковому етапі, розпочинати лікування не можна.Під час лікуванняПацієнтів необхідно попросити одразу ж повідомляти про м’язовий біль, судоми м’язів або слабкість м’язів через незрозумілі причини, особливо якщо вони супроводжуються загальною слабкістю чи підвищенням температури.Якщо такі симптоми виникають, коли пацієнти отримують лікування, необхідно виміряти їх рівні КФК. Якщо виявиться, що ці рівні значно підвищені (>5-кратної ВМН), лікування необхідно припинити.Якщо м’язові симптоми тяжкі і спричиняють незручності у повсякденному житті, можливе припинення лікування, навіть якщо рівні КФК не перевищують п´ятикратної ВМН.Якщо симптоми зникли і рівні КФК повернулися до норми, можливе повторне застосування Біперину при ретельному моніторингу.Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Біперин протипоказаний у період вагітності або годування груддю.Вагітність.Жінкам репродуктивного віку слід вживати відповідних контрацептивних заходів. Холестерин та його похідні дуже важливі для розвитку плода, тому під час вагітності ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази переважає над користю, що очікується від лікування статином.При виявленні вагітності під час лікування прийом Біперину необхідно припинити. Годування груддю.Невідомо, чи проникає амлодипін у материнське молоко, однак, оскільки аторвастатиновий компонент Біперину все ж потрапляє в нього, Біперин протипоказаний під час годування груддю.

Безпека та ефективність Біперину для дітей не встановлені, тому не рекомендується застосовувати Біперин для цієї категорії пацієнтів.

Біперин призначений для перорального застосування.Застосовують дорослим 1 таблетку (5 мг/10 мг) 1 раз на добу.Препарат можна приймати у будь-який час доби незалежно від прийому їжі.Біперин можна застосовувати як окремо, так і в комбінації з гіпотензивними засобами, але його не можна застосовувати з іншим блокатором кальцієвих каналів або з іншим статином.Необхідно уникати комбінації Біперину з фібратами.Пацієнти з нирковою недостатністюДля пацієнтів із порушенням ниркової функції корекція дози не потрібна.Пацієнти з печінковою недостатністюБіперин протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки.Пацієнти літнього вікуНемає необхідності коригувати дозу для пацієнтів літнього віку.

Інформація про передозування Біперином у людей відсутня.Є окремі дані про навмисне передозування амлодипіну у людей. Значне передозування може призвести до надмірної вазодилатації з наступною помітною та, ймовірно, тривалою системною артеріальною гіпотензією. Будь-яка артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає моніторингу у відділенні інтенсивної терапії. Для відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можна застосовувати вазоконстриктор. Амлодипін не піддається діалізу.Специфічне лікування передозування аторвастатином відсутнє. Якщо сталося передозування, пацієнта потрібно лікувати симптоматично і розпочинати, при необхідності, підтримувальні заходи. Необхідно вести моніторинг функції печінки та рівнів креатинфосфокінази (КФК). Через значне зв’язування препарату з білками плазми не очікується, що гемодіаліз суттєво покращить кліренс аторвастатину.

Небажані явища, які можуть спостерігатися при прийомі аторвастатину або амлодипіну окремо, можна розглядати як потенційні побічні ефекти при прийомі препарату Біперин. Небажані явища, наведені нижче за системами органів і частотою згідно з MedDRA, стосуються окремо амлодипіну та аторвастатину.Дуже часті: ³ 1/10, часті: ³ 1/100 і < 1/10, нечасті: ³ 1/1000 і < 1/100, поодинокі: ³ 1/1000 і < 1/100, рідкісні: < 1/10000, невідомо (частоту не можна оцінити з наявних даних).

1. Рейк’явікурвегур 78, IC-220, Хафнарфйордур, Ісландія.2. БЛБ 016, Промислова зона Бюлебель, Зейтун, ZNТЗ000, Мальта.