Дитилин-Н инструкция по применению

Нико, ООО, г.Макеевка, Донецкая обл., Украина

Міорелаксанти. Похідні холіну.

Фармакодинаміка. Дитилін є деполяризуючим міорелаксантом короткої дії. За хімічною будовою дитилін можна розглядати як подвоєну молекулу ацетилхоліну. Має високу спорідненість із постсинаптичним нервово-м’язовим рецептором, конкурентно блокує нервово-м’язову передачу, спричиняє деполяризацію постсинаптичної мембрани та короткочасну релаксацію скелетних м’язів. Швидко руйнується псевдохолінестеразою з утворенням холіну та бурштинової кислоти, внаслідок чого ефект дитиліну є короткочасним.Після внутрішньовенного введення дія препарату проявляється через 2-3 хвилини і зберігається в повному обсязі до 3 хв. Приблизно через 5 хв після закінчення введення препарату ефект повністю припиняється.Швидке настання ефекту та подальше швидке відновлення тонусу м’язів дає змогу створювати контрольовану та керовану релаксацію скелетних м’язів.Фармакокінетика. Дані щодо фармакокінетики дитиліну істотно обмежені через короткий час дії препарату. Одразу після внутрішньовенного введення препарат піддається впливу псевдохолінестерази крові. Розпадається на холін, що надалі використовується для синтезу ацетилхоліну, та на бурштинову кислоту, що бере участь у процесах тканинного дихання. Препарат проходить крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри.

Застосовують з метою міорелаксації при інтубації трахеї, ендоскопічних процедурах (бронхо-, езофаго-, ларинго-, цистоскопії), короткочасних операціях, що потребують міорелаксації (вправлення вивихів, репозиція уламків кістки), для підтримання міоплегії при оперативних втручаннях (гінекологічних, торакальних, абдомінальних), усунення судом при правці.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, глаукома, міастенія, гостра печінкова недостатність, виражена анемія, злоякісна гіпертермія в анамнезі, атипова активність холінестерази плазми; гіперкаліємія при великих травмах чи опіках, при довготривалій іммобілізації хворого, паралічі скелетних м’язів; гіперкаліємія, пов’язана з нирковою недостатністю; відкрита травма ока та випадки, коли підвищення внутрішньоочного тиску є небажаним; міопатія скелетних м’язів, рабдоміоліз.Одночасне застосування препаратів, які підвищують чутливість до суксаметонію.

Застосовують тільки в умовах спеціалізованого відділення стаціонару за рішенням та під пильним наглядом досвіченого анестезіолога та при наявності апаратури для проведення негайної інтубації трахеї, інгаляції кисню та штучної вентиляції легень.Повідомлялося про випадки необоротної зупинки серця після застосування суксаметонію дітям та підліткам, які мали раніше не виявлені нейром’язові захворювання. Зважаючи на небезпеку побічних явищ рекомендується обмежити застосування суксаметонію навіть зовні здоровим дітям і підліткам, крім тих випадків, при яких необхідна негайна інтубація або звільнення дихальних шляхів у критичних ситуаціях.Слід враховувати, що у великих дозах дитилін може спричинити подвійний блок, коли після деполяризуючої дії розвивається антидеполяризуючий ефект. Тому після останньої ін’єкції дія дитиліну довгий час (до 25-30 хв) не проходить і самостійне дихання не відновлюється.Для купірування останнього після попереднього введення атропіну вводять прозерин або галантамін. Слід пам’ятати, що прозерин та інші антихолінестеразні препарати, пригнічуючи активність холінестерази, дію дитиліну подовжують.З обережністю застосовують при відомій гіперчутливості до інших міорелаксантів чи до будь-якого з компонентів загальної анестезії.Близько 0,05 % населення має успадковану знижену активність холінестерази плазми. Дія суксаметонію може бути пролонгована у таких пацієнтів, а також при станах, які супроводжуються зниженням активності холінестерази: вагітність та післяпологовий період; тяжкий перебіг правця, туберкульозу, а також інших тяжких та/або хронічних інфекційних захворювань; масивні опіки; злоякісні новоутворення; хронічна анемія і недоїдання; термінальні стадії печінкової недостатності; гостра або хронічна ниркова недостатність; аутоімунні захворювання: мікседема, колагенові захворювання; після масивної трансфузії плазми; після проведення плазмаферезу, а також у результаті деякої супутньої терапії (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).Після повторного введення суксаметонію можливий розвиток звикання до препарату.Застосування суксаметонію може супроводжуватися подальшими м’язовими болями, інтенсивність яких слабко корелює з видимими м’язовими скороченнями при введенні препарату. Ін’єкції недеполяризуючих міорелаксантів за кілька хвилин до введення Дитиліну-Н можуть сприяти зменшенню прояву м’язових болів. Цей метод може вимагати введення дози суксаметонію, більшої за 1 мг/кг маси тіла, для досягнення задовільних умов для ендотрахеальної інтубації.При застосуванні Дитиліну-Н потрібно мати на увазі, що хворі з тяжким сепсисом схильні до розвитку гіперкаліємії. Не рекомендується призначати Дитилін-Н пацієнтам з міастенією гравіс через високий ризик розвитку подвійного блоку. Пацієнти з міастенічним синдромом Ітона-Ламберта більш чутливі до дії суксаметонію, що може вимагати зниження дози препарату.У здорових пацієнтів (дорослих і дітей) суксаметоній іноді може спричинити брадикардію, яку можна попередити попереднім внутрішньовенним введенням атропіну. При відсутності гіперкаліємії рідко, але можуть виникнути шлуночкові аритмії, пов’язані із застосуванням суксаметонію. Однак пацієнти, які приймають препарати дигіталісу, більш схильні до розвитку таких аритмій. Дія суксаметонію на серце може призвести до зміни серцевого ритму, включаючи зупинку серця.Слід враховувати, що у хворих із генетично зумовленим дефіцитом холінестерази, а також з гіпокаліємією Дитилін-Н може спричинити пролонговане пригнічення дихання.З обережністю слід застосовувати препарат для лікування пацієнтів із захворюваннями печінки, анемією, кахексією.Вміст ампули може бути використаний лише для одного пацієнта. Після порушення герметичності ампули невикористану частину її вмісту слід утилізувати.Застосування у період вагітності або годування груддю.Суксаметоній не спричиняє прямого впливу на матку та іншу гладку мускулатуру.У нормальних терапевтичних дозах препарат не проникає через плацентарний бар’єр у кількості, яка може вплинути на дихання новонародженого. У період вагітності препарат застосовують тільки у тому разі, якщо користь для матері перевищує ризик для плода.Годування груддю: немає даних про здатність препарату потрапляти в грудне молоко.Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.Дані застереження не стосується застосування Дитиліну-Н. Дитилін-Н завжди застосовують в умовах лікувального закладу у поєднанні з засобами для загальної анестезії, тому необхідно дотримуватися всіх застережень щодо застосування засобів для загальної анестезії.

Дитилін-Н застосовують зазвичай для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, а також внутрішньовенно у вигляді інфузій або внутрішньом’язово.Введення Дитиліну-Н допускається лише при наявності всіх умов для проведення штучної вентиляції легенів.Дорослі. Дозу встановлюють індивідуально, з урахуванням маси тіла, реакції пацієнта, ступеня необхідної м’язової релаксації, шляху введення.Для проведення ендотрахеальної інтубації вводять внутрішньовенно в дозі 1 мг/кг маси тіла.Ця доза зазвичай спричиняє м’язову релаксацію через 30-60 секунд, яка триває від 2 до 6 хвилин. Більші дози призводять до більш тривалої м’язової релаксації, але подвоєння дози не обов’язково призводить до подвоєння тривалості релаксації. Додаткові дози дитиліну, що становлять від 50 до 100 % початкової дози і вводяться з інтервалами від 5 до 10 хвилин, будуть підтримувати м’язову релаксацію протягом короткочасного хірургічного втручання під загальною анестезією.Для тривалого розслаблення мускулатури протягом усієї операції Дитилін-Н можна вводити у вигляді інфузій 0,1-0,2 % розчину, розведеного у 5 % розчині глюкози або 0,9 % розчині натрію хлориду, зі швидкістю 2,5-4 мг/хв. Швидкість інфузії необхідно скоригувати залежно від реакції конкретного пацієнта.Загальна доза Дитиліну-Н при повторних внутрішньовенних ін’єкціях або безперервній інфузії не повинна перевищувати 500 мг/годину. Діти віком від 1 року. Пацієнти цієї вікової групи більш стійкі до дії дитиліну порівняно з дорослими. Рекомендована внутрішньовенна доза для дітей – 1 мг/кг маси тіла.При введенні Дитиліну-Н дітям шляхом внутрішньовенної інфузії дозу визначають як для дорослих, але початкову швидкість інфузії знижують пропорційно до маси тіла.Рекомендована внутрішньом’язова доза для дітей віком від 1 року – до 4 мг/кг маси тіла. Ці дози спричиняють м’язову релаксацію приблизно протягом 3 хвилин. Сумарна доза не повинна перевищувати 150 мг.Літні пацієнти. Дози Дитиліну-Н для пацієнтів літнього віку аналогічні дозам для дорослих. Літні пацієнти більш схильні до виникнення серцевих аритмій, особливо якщо вони приймають серцеві глікозиди.Порядок роботи з ампулою. 41. Відокремити одну ампулу від блоку і струснути її, утримуючи за горлечко (Рис. 1). 2. Затиснути ампулу рукою (при цьому не повинно відбуватися витікання препарату) і обертальними рухами відокремити голівку (Рис. 2). 3. Через отвір, що утворився, негайно з’єднати шприц з ампулою (Рис. 3). 4. Перевернути ампулу і повільно втягнути в шприц її вміст (Рис. 4).5. Надіти голку на шприц. Діти.Препарат застосовують дітям віком від 1 року. Слід проявляти обережність при застосуванні препарату пацієнтам цієї вікової групи, тому що у дітей частіше діагностується міопатія, вони більш схильні до розвитку злоякісної гіпертермії і рабдоміолізу та мають підвищений ризик розвитку серйозних побічних реакцій після введення суксаметонію.

Передозування дитиліном виявляється тривалою зупинкою дихання та паралічем м’язів. Лікування. Штучна вентиляція легенів, при необхідності – переливання свіжої крові, тобто такої, що містить у своєму складі псевдохолінестеразу.

З боку органів чуття: підвищення внутрішньоочного тиску.З боку шлунково-кишкового тракту: підвищене слиновиділення, підвищення внутрішньо- шлункового тиску (і, як наслідок, збільшення ризику регургітації і попадання шлункового вмісту в дихальні шляхи).З боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки.Метаболічні порушення: гіперглікемія, транзиторне підвищення рівня калію.З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія або гіпотензія, припливи крові, короткочасна брадикардія, асистолія, тахікардія, аритмія (включаючи шлуночкові аритмії), порушення серцевої провідності, кардіогенний шок, зупинка серця, колапс. З боку органів дихання: апное, бронхоспазм, пролонгований параліч дихальних м’язів (пов’язаний з генетично обумовленим порушенням продукції псевдохолінестерази).З боку опорно-рухового апарату: поява м’язового болю через 10-12 годин після введення дитиліну, фасцикуляції м’язів, тризм, рабдоміоліз із подальшим розвитком міоглобінемії та міоглобінурії.Дерматологічні порушення: почервоніння шкіри.Алергічні реакції: підвищена чутливість до препарату, анафілактичний шок.Інші порушення: гіпертермія.

Зазначені нижче лікарські засоби та хімічні сполуки зменшують нормальну активність холінестерази в плазмі крові, чим підвищують інтенсивність та тривалість міорелаксуючої дії Дитиліну-Н. До них належать: фосфорорганічні інсектициди і метрифонат; очні краплі з ехотіофатом; триметафан; специфічні антихолінестеразні агенти: неостигмін, піридостигмін, фізостигмін, едрофоніум; такрину гідрохлорид; цитотоксичні лікарські засоби: циклофосфамід, мехлоретамін, триетиленмеламін, тіотепа; лікарські засоби, які застосовують у психіатричній практиці: фенелзин, пропазин, хлорпромазин; анестезуючі лікарські засоби: кетамін, морфін, антагоністи морфіну, петидин, панкуроній, пропанідид.До інших лікарських засобів, які можуть негативно вплинути на активність холінестерази в плазмі крові, належать апротинін, дифенгідрамін, прометазин, естрогени, окситоцин, глюкокортикостероїди (у високих дозах), пероральні контрацептиви, тербуталін, метоклопрамід.Наведені нижче лікарські засоби та хімічні сполуки підвищують інтенсивність та тривалість міорелаксуючої дії Дитиліну-Н шляхами, не пов’язаними зі зміною активності холінестерази в плазмі крові. До них належать: солі магнію; літію карбонат; азатіоприн; хінін та хлорхінін; антибіотики аміноглікозидного ряду, кліндаміцин, поліміксини; антиаритмічні препарати: хінідин, прокаїнамід, верапаміл, бета-адреноблокатори, лідокаїн, прокаїн; леткі та інгаляційні анестезуючі лікарські засоби: галотан, енфлуран, десфлуран, ізофлуран, діетилефір і метоксифлуран – мають незначний вплив на І фазу блокування нервово-м’язової передачі Дитиліном-Н, однак прискорюють початок і підвищують інтенсивність ІІ фази блокування нервово-м’язової передачі суксаметонієм.При одначосному застосуванні з серцевими глікозидами підвищується ефект останніх.При одночасному застосуванні з засобами для лікування міастенії знижується ефективність останніх.Галогеновмісні засоби для загальної анестезії підвищують небажаний ефект дитиліну на серцево-судинну систему.Тіопентал натрію, атропін знижують небажаний ефект дитиліну на серцево-судинну систему.

2 роки.Після першого розкриття ампули препарат не зберігається.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 до 8 С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 5 мл в ампулах № 5, № 10.

Без рецепта.

НесумісністьРозчин Дитиліну-Н фармацевтично несумісний із донорською кров’ю (спостерігається гідроліз), консервантами крові, сироватковими консервантами, з препаратами крові, з розчинами барбітуратів, особливо тіопенталом (утворюється осад), і лужними розчинами.Дитилін-Н сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду, розчином Рінгера, 5 % розчином фруктози і 6 % розчином декстрану.Дитилін-Н сумісний з іншими міорелаксантами та опіоїдними аналгетиками.