Эридез инструкция по применению

діюча речовина: desloratadine; 1 таблетка містить дезлоратадину 5 мг;допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, тальк, кальцію фосфат, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

Для швидкого усунення алергічних симптомів та алергічного риніту (таких як чхання, виділення з носа, свербіж, набряк і закладеність носа, а також свербіж, сльозотеча і почервоніння очей, свербіж у ділянці піднебіння і кашель);для усунення симптомів, пов’язаних з кропив’янкою, свербіжу та висипання.

Гіперчутливість до дезлоратадину або лоратадину;Вагітність;Період годування груддю;Діти віком до 12 років (для даної лікарської форми).

Безпека застосування Ерідезу у вагітних не встановлена, тому його не рекомендується призначати у період вагітності.Дезлоратадин проникає в грудне молоко, тому препарат не слід призначати жінкам у період годування груддю.

Ефективність та безпека дезлоратадину у формі таблеток у дітей віком до 12 років не досліджувалась.

Ерідез призначений для перорального прийому. Дорослі і діти віком від 12 років приймають по 1 таблетці (5 мг) 1 раз на день незалежно від прийому їжі. Таблетку потрібно ковтати цілою, запиваючи водою. Ерідез бажано приймати регулярно, в один і той же самий час доби. Тривалість лікування визначається тяжкістю та перебігом захворювання.Терапію інтермітуючого алергічного риніту (наявність симптомів менше 4 днів на тиждень або менше 4 тижнів) необхідно проводити з урахуванням даних анамнезу: припинити після зникнення симптомів та відновити після повторного їх виникнення. При персистуючому алергічному риніті (наявність симптомів більше 4 днів на тиждень або понад 4 тижні) необхідно продовжувати лікування протягом усього періоду контакту з алергеном.

При випадковому прийомі великих доз Ерідезу можливе посилення побічних ефектів – підвищена стомлюваність, сухість у роті, головний біль, тахікардія.Лікування. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Дезлоратадин не видаляється при гемодіалізі; ефективність перитонеального діалізу не встановлена.

При застосуванні препарату найчастішими небажаними явищами були підвищена стомлюваність, сухість у роті, головний біль.Дуже рідко повідомлялося про реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію та висип), тахікардію, відчуття серцебиття, психомоторну гіперактивність, судоми, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну, розвиток гепатиту.У випадку появи будь-яких небажаних явищ хворому необхідно порадитися з лікарем.

Якщо Ви приймаєте будь-які інші лікарські засоби, обов'язково повідомте про це лікаря.Клінічно значущих змін у плазмовій концентрації дезлоратадину при неодноразовому сумісному застосуванні разом з кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, флуоксетином, циметидином виявлено не було. У зв’язку з тим, що фермент, який відповідає за метаболізм дезлоратадину, не встановлений, взаємодію з іншими лікарськими засобами повністю виключити неможливо.

З обережністю призначають пацієнтам з нирковою та печінковою недостатністю. Дезлоратадин не посилює такі ефекти алкоголю як порушення психомоторної функції і сонливість. Результати психомоторних тестів істотно не відрізнялися у пацієнтів, які одержували дезлоратадин і плацебо окремо чи разом з алкоголем.