Гидроксиуреа-Апо инструкция по применению

Борщаговский ХФЗ, НПЦ, ПАО

Антинеопластические средства.

Фармакодинаміка. Точний механізм протипухлинної дії гідроксикарбаміду ще не визначений. Однак результати різних досліджень на тваринах і культурах тканин людини свідчать на користь гіпотези про те, що гідроксикарбамід спричинює негайне інгібування синтезу ДНК без впливу на синтез РНК або білків. Ймовірно гідроксикарбамід знижує швидкість перетворення рибонуклеотидів і дезоксирибонуклеотидів. Цей ефект найбільш виражений у клітинах з високою швидкістю проліферації. Гідроксикарбамід посилює чутливість ракових клітин до променевої терапії. Гідроксикарбамід не впливає на синтез РНК або білків. Фармакокінетика. При пероральному прийомі гідроксикарбамід легко абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається протягом двох годин, а через 24 години концентрація гідроксикарбаміду в сироватці крові знижується практично до нуля. Після перорального прийому в дозах 7 ‑ 30 мг/кг приблизно 80% дози виводиться із сечею протягом 12 годин. Проникає крізь ГЕБ.

В комплексі з променевою терапією для лікування первинного плоскоклітинного (епідермоїдного) раку голови та шиї, за винятком губ. Меланома; резистентний хронічний мієлолейкоз; рецидивуючий, метастатичний або неоперабельний рак яєчників.

Гідроксиуреа-Апо (гідроксикарбамід) протипоказаний пацієнтам з вираженим пригніченням функції кісткового мозку, зокрема при лейкопенії (кількість лейкоцитів < 2 500/1 мм3) або тромбоцитопенії (кількість тромбоцитів < 100 000/1 мм3) або тяжкій анемії. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Лікування Гідроксиуреа-Апо (гідроксикарбамідом) має здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога. Гідроксиуреа-Апо необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які раніше одержували променеву терапію або хіміотерапію цитотоксичними препаратами, оскільки в них може бути пригнічена функція кісткового мозку. У пацієнтів, які в минулому одержували променеву терапію, може спостерігатися загострення пострадіаційної еритеми. Тяжка анемія повинна бути скоригована шляхом гемотрансфузії цільної крові до початку терапії Гідроксиуреа-Апо. Гідроксиуреа-Апо слід з обережністю призначати пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок. Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до дії гідроксикарбаміду і можуть потребувати зниження доз. Протипухлинну ефективність Гідроксиуреа-Апо доцільно оцінювати після шести тижнів терапії. У разі зменшення розміру пухлини або зупинки її росту лікування необхідно продовжувати необмежено довго.У процесі лікування Гідроксиуреа-Апо хворі повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. До початку терапії і регулярно під час лікування необхідно проводити повні аналізи крові, функціональні ниркові і печінкові тести, а також, при необхідності, дослідження кісткового мозку. Визначення рівня гемоглобіну, загального числа лейкоцитів і числа тромбоцитів слід виконувати не рідше, ніж 1 раз на тиждень протягом усього курсу лікування Гідроксиуреа-Апо. При зниженні кількості лейкоцитів до рівня нижче 2 500/мм3 або кількості тромбоцитів до рівня нижче 100 000/мм3 терапію необхідно призупинити і контролювати число формених елементів крові кожних три дні. Після відновлення гематологічних показників терапію продовжують. Звичайно відновлення функції кісткового мозку відбувається швидко і пропускається прийом лише декількох доз. Якщо функція кісткового мозку швидко не відновлюється, також може бути призупинена променева терапія, однак це є необхідним лише в поодиноких випадках. Звичайно променева терапія продовжується без зміни доз і схеми лікування. Слабку або помірну анемію можна коригувати шляхом гемотрансфузії цільної крові без припинення терапії гідроксикарбамідом. У разі ж тяжкої або рефрактерної анемії гідроксикарбамід необхідно відмінити. Для усунення болю і дискомфорту від запалення слизових оболонок у місцях опромінення звичайно застосовують місцеві анестетики і пероральні знеболюючі засоби. У разі тяжких реакцій терапія гідроксикарбамідом може бути тимчасово призупинена. Якщо реакції украй тяжкі, також може бути тимчасово призупинена променева терапія, однак це доводиться робити рідко. Тяжкі шлунково-кишкові розлади при комбінованій терапії (з такими проявами, як нудота, блювання, анорексія) звичайно вдається контролювати шляхом тимчасового призупинення лікування Гідроксиуреа-Апо. У поодиноких випадках доводиться призупиняти і променеву терапію. Вагітність і лактаціяЕксперименти на тваринах показали, що гідроксикарбамід має тератогенні властивості. Як і інші речовини, що впливають на синтез ДНК, гідроксикарбамід потенційно може бути мутагенним. Тому Гідроксиуреа-Апо не слід призначати пацієнтам чоловікам, які планують зачати дітей, а також вагітним або пацієнткам, що мають намір завагітніти (крім випадків, коли, на думку лікаря, очікувана користь від застосування препарату переважає над можливим ризиком для плоду). Під час лікування препаратом необхідно вирішити питання щодо припинення годування груддю.

Якщо пацієнт не в змозі ковтати капсули або не воліє їх ковтати, вміст капсул можна висипати у склянку з водою і негайно випити. При цьому деякі інертні матеріали, що використовуються як носії в капсулах, можуть не розчинитися і плавати на поверхні. Оскільки рак голови та шиї у дітей зустрічається рідко, дози для дітей ще не визначені. Інтермітуюча терапія: 80 мг/кг маси тіла перорально у вигляді однієї дози кожен третій день. Інтермітуюча схема лікування менш токсична і тому більш придатна порівняно зі щоденним прийомом. При лікуванні за такою схемою припиняти терапію через токсичні ефекти доводиться рідко. Комплексна терапія з променевою терапією (при раку голови та шиї): 80 мг/кг маси тіла перорально у вигляді однієї дози кожен третій день.Прийом Гідроксиуреа-Апо слід починати не менше ніж за сім діб до початку променевої терапії і продовжувати протягом курсу променевої терапії і необмежено довгий час надалі (за умови, що пацієнт перебуває під адекватним медичним наглядом і в нього відсутні тяжкі або незвичні реакції). Дози променевої терапії повинні бути максимально припустимими з урахуванням стану пацієнта. При супутньому застосуванні Гідроксиуреа-Апо коригувати дози опромінення звичайно не потрібно.

При передозуванні інтенсивність зазначених раніше токсичних ефектів вища. Терапія симптоматична.

Найчастіше відзначається пригнічення функції кісткового мозку (лейкопенія, анемія, іноді тромбоцитопенія), рідше – побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту (стоматит, анорексія, нудота, блювання, діарея, запори) і дерматологічні реакції (макулопапульозний висип, еритема обличчя). Дизурія і алопеція відзначаються дуже рідко. Гідроксикарбамід у високих дозах може спричинити помірну сонливість. Неврологічні побічні ефекти (головний біль, запаморочення, дезорієнтація, галюцинації, конвульсії) спостерігаються надзвичайно рідко. Їх зв'язок з терапією гідроксикарбамідом під сумнівом, оскільки в подібних випадках не можна виключити наявність церебральних метастазів. Гідроксикарбамід іноді може спричинювати тимчасове порушення функції ниркових канальців, а також підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові, азоту сечовини крові і креатиніну. Були повідомлення про аномальну затримку сульфобромфталеїну. Деякі зміни клінічних лабораторних показників в онкологічних пацієнтів під час терапії гідроксикарбамідом важко пояснити. Еритроцитарні аномалії. На початку курсу лікування гідроксикарбамідом часто спостерігається самостійно минаючий мегалобластний еритропоез. Морфологічні зміни нагадують перніціозну анемію, але не пов'язані з дефіцитом вітаміну В12 або фолієвої кислоти. Гідроксикарбамід також може затримувати кліренс заліза з плазми і зменшувати утилізацію заліза еритроцитами, але схоже він не змінює виживаності еритроцитів. Небажані побічні ефекти, які спостерігаються при комбінованому застосуванні гідроксикарбаміду і променевої терапії, нагадують побічні реакції при монотерапії гідроксикарбамідом. Це в першу чергу мієлосупресія (анемія і лейкопенія) і подразнення шлунка. Лейкопенія відзначається практично у всіх пацієнтів, які одержали адекватний курс лікування гідроксикарбамідом і променеву терапію. Тромбоцитопенія (< 100 000 клітин у 1 мм3) спостерігається рідко і тільки при наявності вираженої лейкопенії. Шлунковий дискомфорт відзначається як при одній променевій терапії, так і при поєднанні променевої терапії з хіміотерапією гідроксикарбамідом. Слід мати на увазі, що терапевтичні дози опромінення спричиняють приблизно такі ж небажані побічні реакції, як і терапія гідроксикарбамідом. При поєднанні променевої терапії з лікуванням гідроксикарбамідом частота і тяжкість цих побічних ефектів може зростати. Хоча запалення слизових оболонок у місцях опромінення вважають пов'язаними з променевою терапією, деякі дослідники гадають, що при комбінованій терапії їх тяжкість зростає.

При комбінованому застосуванні з препаратами, що пригнічують функцію кісткового мозку, мієлосупресія може посилюватися. Гідроксикарбамід підвищує ризик розвитку нефропатії на фоні застосування урикозуричних засобів.

Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25°C.Термін придатності – 2 роки з моменту виготовлення препарату “in bulk”.

По 10 капсул у контурній чарунковій упаковці, по 5 упаковок у пачці.

Без рецепта.

Загальна характеристикаміжнародна назва: hydroxycarbamide;Форма випускуКапсули. АдресаУкраїна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.