Хайлефлокс инструкция по применению

ХайГланс Лабораториз Пвт. Лтд., Индия

Антибактериальные средства для системного применения. Фторхинолоны.

Фармакодинаміка. Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, та є S-енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.Механізм дії.У якості антибактеріального препарату з групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.Співвідношення фармакокінетика/фармакодинамікаСтупінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) чи площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (подавляючою) концентрацією (МІК (МПК)).Механізм резистентностіОсновний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.Межові значення Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів помірно чутливих (помірно резистентних) та помірно чутливі від резистентних організмів, представлені у нижче наведеній таблиці тестування МІК (мг/л).Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлоксацину (20.06.2006): Патоген Чутливі Резистентні Enterobacteriacae ≤ 1 мг/л > 2 мг/л Pseudomonas spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л Acinetobacter spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л Staphylococcus spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л S.pneumoniae1 ≤ 2 мг/л > 2 мг/л Streptococcus A, B, C, G ≤ 1 мг/л > 2 мг/л H. influenzae M.catarrhalis2 ≤ 1 мг/л > 1 мг/л Межові значення, не пов’язані з видами3 ≤ 1 мг/л > 2 мг/л 1Межове значення МІК між чутливими та помірно чутливими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1,0 до 2,0 з метою стримування росту диких штамів цього мікроорганізму, що демонструють варіабельність даного параметра. Межові значення стосуються терапії високих доз. 2Штами з величинами МІК вище межового значення між чутливими та помірно чутливими (помірно резистентними) штамами є дуже рідкісними чи про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити, і якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у довідкову лабораторію. 3 Межові значення МІК, не пов’язані з видами, було визначено переважно, виходячи з даних фармакокінетики/фармакодинаміки, та є незалежними від розподілу МІК певних видів. Вони є для використання лише для видів, яким не було визначено конкретне для виду межове значення, та не є для використання для видів, де тестування на чутливість не рекомендується чи для яких існує недостатньо доказів щодо сумнівних видів (Enterococcus, Neisseria, грамнегативні анаероби). Рекомендовані CLSI (Інститутом Клінічних та Лабораторних Стандартів, раніше NCCLS) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі від проміжно чутливих організмів, та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлено у нижче наведеній таблиці, для тестування МІК (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диску з левофлоксацином 5 мкг).Рекомендовані CLSI межові значення МІК та диско-дифузного методу для левофлоксацину (М100-S17, 2007): Патоген Чутливі Резистентні Enterobacteriacae ≤ 2 мкг/мл ≥17 мм ≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм Не Enterobacteriacae ≤ 2 мкг/мл ≥17 мм ≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм Acinetobacter spp. ≤ 2 мкг/мл ≥17 мм ≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм Stenotrophomonas maltophilia ≤ 2 мкг/мл ≥17 мм ≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм Staphylococcus spp. ≤ 1 мкг/мл ≥19 мм ≥ 4 мкг/мл ≤ 15 мм Enterococcus spp. ≤ 2 мкг/мл ≥17 мм ≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм H. influenzae M.catarrhalis1 ≤ 2 мкг/мл ≥17 мм Streptococcus pneumoniae ≤ 2 мкг/мл ≥17 мм ≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм Бета-гемолітичний Streptococcus ≤ 2 мкг/мл ≥17 мм ≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм 1 Відсутність чи рідкісне поширення резистентних штамів попередньо виключає визначення будь-яких категорій результатів, інших, ніж чутливі. Для штамів, що дають результати, які свідчать про нечутливу категорію, ідентифікація організмів та результати тестів на протимікробну чутливість мають бути підтверджені довідковою лабораторією, використовуючи еталонний метод розведень CLSI. Антибактеріальний спектрПоширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, і бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною. Зазвичай чутливі види Аеробні грампозитивні бактерії Staphylococcus aureus* метицилін-чутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, група С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes* Аеробні грамнегативні бактерії Burkholderia cepacia**, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae*, Haemophilus para- influenzae*, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae*, Moraxella catarrhalis*, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri Анаеробні бактерії Peptostreptococcus Інші Chlamydophila pneumoniae*, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila*, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною Аеробні грампозитивні бактерії Enterococcus faecalis*, Staphylococcus aureus метицилін-резистентний, Staphylococcus coagulase spp. Аеробні грамнегативні бактерії Acinetobacter baumannii*, Citrobacter freundii*, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae*, Escherichia coli*, Morganella morganii*, Proteus mirabilis*, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa*, Serratia marcescens* Анаеробні бактерії Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus** , Bacteroides thetaiotamicron** , Bacteroides vulgatus**, Clostridium difficile** * Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.** природна проміжна чутливість.Інші даніГоспітальні інфекції, викликані P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.Фармакокінетика. АбсорбціяЛевофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже цілком всмоктується, при цьому пікові концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %.Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину.РозподілПриблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект левофлоксацину при застосуванні 500 мг 1 раз на добу багатократного прийому практично відсутній. Існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після прийому доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.Проникнення у тканини та рідини організмуПроникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ)Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після прийому 500 мг перорально становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препарату.Проникнення у тканини легенівМаксимальні концентрації левофлоксацину у тканинах легенів після прийому 500 мг перорально становили приблизно 11,3 мкг/г та досягалися через 4-6 годин після прийому препарату. Концентрація у легенях перевищує таку в плазмі крові.Проникнення у вміст міхураМаксимальні концентрації левофлоксацину 4,0-6,7 мкг/мл у вміст міхура досягалися через 2-4 години після прийому препарату через 3 дні прийому препарату при дозах 500 мг 1 раз чи двічі на добу, відповідно.Проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідинуЛевофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.Проникнення у тканини простатиПісля перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2,0 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин на 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.Концентрація у сечіСередня концентрація у сечі через 8-12 годин після однократного прийому перорально дози 150 мг, 300 мг чи 500 мг левофлоксацину становили 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.БіотрансформаціяЛевофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.ВиведенняПісля перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай через нирки (понад 85 % введеної дози).Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньовенний шляхи введення) є взаємозамінними.ЛінійністьЛевофлоксацин слідує лінійній фармакокінетиці у діапазоні 50-600 мг.Пацієнти з нирковою недостатністюНа фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок, знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з нижче наведеної таблиці: Кліренс креатиніну (мл/хв) < 20 20-40 50-80 Нирковий кліренс (мл/хв) 13 26 57 Період напіввиведення (години) 35 27 9 Пацієнти літнього вікуНемає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.Гендерні відмінностіОкремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

У дорослих з інфекціями легкого або помірного ступеня тяжкості таблетки Хайлефлокс призначають для лікування таких інфекцій, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострі синусити, загострення хронічних бронхітів, пневмонії, ускладнені та неускладнені інфекції сечовивідного тракту (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри і м`яких тканин, хронічний бактеріальний простатит.

Підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів, епілепсія, хворі зі скаргами на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів, діти і підлітки віком до 18 років, вагітність, період годування груддю.

При дуже тяжкому перебігу запалення легенів, викликаному пневмококами, препарат Хайлефлокс може не дати оптимального терапевтичного ефекту.Госпітальні інфекції, викликані P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.Тендиніт та розриви сухожильРідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Тому необхідним є ретельне спостереження за такими пацієнтами, якщо їм призначають препарат Хайлефлокс. Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо вони спостерігають симптоми появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом Хайлефлокс слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).Захворювання, викликані Clostridium difficileДіарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/чи геморагічна, під час чи після лікування таблетками Хайлефлокс, може бути симптомами хвороби, викликаної Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити прийом таблеток Хайлефлокс, і пацієнтів слід без затримки лікувати підтримуючими засобами ± специфічна терапія (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.Пацієнти, схильні до судомТаблетки Хайлефлокс протипоказані пацієнтам з епілепсією в анамнезі, та, як у випадку з іншими хінолонами, слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього нестероїдними протизапальними лікарськими засобами чи ліками, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). У випадку появи конвульсій лікування левофлоксацином слід припинити.Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогеназиПацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолінів, і, таким чином, левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.Пацієнти з нирковою недостатністюОскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ Спосіб застосування та дози).Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості)Левофлоксацин може час від часу викликати серйозні потенційно фатальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку), після застосування початкової дози (див. розділ Побічні реакції). У цьому випадку пацієнтам слід припинити лікування негайно і звернутися до лікаря.ГіпоглікеміяЯк у випадку з усіма хінолонами, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами перорально (наприклад, глібенкламідом), чи інсуліном. Рекомендується ретельне спостереження за рівнями глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (див. розділ Побічні реакції).Профілактика фотосенсибілізаціїХоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлоксацину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися дії сильних сонячних променів чи штучного УФ випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій).Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну КВнаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Хайлефлокс у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), за коагуляційними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).Психотичні реакціїПовідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. розділ Побічні реакції). У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам з психотичними розладами чи пацієнтам з психічними захворюваннями в анамнезі.Подовження інтервалу QTСлід з обережністю відноситися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:вроджений синдром подовження інтервалу QT;супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди);нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);у пацієнтів літнього віку;хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. розділ Спосіб застосування та дози ( Пацієнти літнього віку), розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій, розділ Побічні реакції, розділ Передозування).Периферична нейропатіяПовідомлялося про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин, яка може швидко наставати. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення незворотного стану.ОпіатиУ пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.Гепатобіліарні порушенняПовідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ Побічні реакції). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до свого лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи болі в області живота.

Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Хайлефлокс не можна призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом Хайлефлокс діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та механізмами, слід враховувати можливі небажані дії щодо нервової системи (запаморочення, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху також під час ходьби).

Застосування препарату Хайлефлокс протипоказано дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Таблетки Хайлефлокс приймають 1 або 2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Рекомендовано продовжувати лікування Хайлефлокс принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.Таблетки Хайлефлокс слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділити за допомогою риски для розподілу. Приймати їх можна як разом з їдою, так і в інший час. Стосовно дозування слід дотримуватись таких рекомендацій для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хвилину: Показання Добова доза Кількість прийомів на добу Тривалість лікування Гострі синусити 500 мг 1 раз 10-14 днів Загострення хронічного бронхіту 250-500 мг 1 раз 7-10 днів Негоспітальні пневмонії 500 мг 1-2 рази 7-14 днів Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів 250 мг 1 раз 3 дні Хронічний бактеріальний простатит 500 мг 1 раз 28 днів Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів включно з пієлонефритом 250 мг 1 раз 7-10 днів Інфекції шкіри і м`яких тканин    250-500 мг 1-2 рази 7-14 днів *У комбінації з антибіотиками з дією на анаеробні збудники.Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хвилину: Кліренс креатиніну Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми) 50-20 мл/хв 250 мг/24 год 500 мг/24 год 500 мг/12 год перша доза: 250 мг наступні: 125 мг/24 год   перша доза: 500 мг наступні: 250 мг/24 год перша доза: 500 мг наступні: 250 мг/12 год 19-10 мл/хв перша доза: 250 мг наступні: 125 мг/48 год перша доза: 500 мг наступні: 125 мг/24 год перша доза: 500 мг наступні: 125 мг/12 год <10 мл/хв, (а також при гемодіалізі та ХАПД 1)   перша доза: 250 мг наступні: 125 мг/48 год перша доза: 500 мг наступні: 125 мг/24 год перша доза: 500 мг наступні: 125 мг/24 год 1 – Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно через нирки.Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.У випадку коли разова доза 250 мг недостатня, а доза 500 мг – завелика для хворого, можна застосовувати таблетки по 750 мг розділивши їх навпіл з метою отримання разової дози 375 мг.

Найважливіші передбачувані симптоми передозування препарату Хайлефлокс стосуються центральної нервової системи (запаморочення, порушення свідомості та судомні напади); реакції з боку шлунково-кишкової системи, такі як нудота та ерозія слизових оболонок. Згідно з результатами досліджень при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалося подовження QT-інтервалу. У випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Лікування – симптоматичне. У разі гострого передозування призначається промивання шлунка. Для захисту слизової шлунка застосовуються антацидні засоби.Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції описуються у відповідності до класів систем органів MedRA, наведених нижче.Частотність визначається, виходячи з наступного умовного позначення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), невідомо (не може бути оцінено, виходячи з наявних даних).У рамках кожної класифікації частотності небажані ефекти наведено у порядку зменшення ступеня серйозності.Інфекції та інвазіїНечасто: мікози (та активація росту інших резистентних мікроорганізмів).Порушення з боку системи крові та лімфатичної системиНечасто: лейкопенія, еозинофілія.Рідко: тромбоцитопенія, нейтропенія.Дуже рідко: агранулоцитоз.Частотність невідома: панцитопенія, гемолітична анемія.Розлади імунної системиДуже рідко: анафілактичний шок (див. розділ Особливості застосування).Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози.Частотність невідома: підвищена чутливість (гіперчутливість) (див. розділ Особливості застосування).Розлади метаболізму та харчуванняНечасто: анорексія.Дуже рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ Особливості застосування).Психічні розладиНечасто: безсоння, нервовість.Рідко: психотичні розлади, депресія, сплутана свідомість, тривожність, ажитація, занепокоєність.Дуже рідко: психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ Особливості застосування), галюцинації.Розлади нервової системиНечасто: запаморочення, головний біль, сонливість.Рідко: конвульсії, тремор, парестезія.Дуже рідко: сенсорна чи сенсомоторна периферична нейропатія, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрата смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху).Розлади зоруДуже рідко: зорові порушення.Розлади слуху та вушного лабіринтуНечасто: вертиго.Дуже рідко: порушення слухуЧастотність невідома: дзвін у вухах.Серцеві розладиРідко: тахікардія.Частотність невідома: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ Особливості застосування (Подовження інтервалу QT) та розділ Передозування).Васкулярні розладиРідко: гіпотензії.Дихальні, грудні та медіастинальні розладиРідко: бронхоспазми, диспное.Дуже рідко: алергічний пневмоніт.Шлунково-кишкові розладиЧасто: діарея, нудота.Нечасто: блювання, болі в животі, диспепсія, здуття живота, запори.Рідко: діарея геморагічна, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт.Гепатобіліарні розладиЧасто: підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП)Нечасто: підвищення білірубіну крові.Дуже рідко: гепатит.Частотність невідома: повідомлялося про випадки жовтяниці та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ Особливості застосування).Порушення з боку шкіри та підшкірних тканинНечасто: висипання, свербіж.Рідко: уртикарія.Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання.Частотність невідома: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, гіпергідроз.Іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.Порушення з боку кістково-м’язової системи та сполучної тканиниРідко: ураження сухожиль (див. розділ Особливості застосування), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля), артралгія, міалгія.Дуже рідко: розрив сухожилля (див. розділ Особливості застосування). Ця небажана побічна дія може виявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. Можлива м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis.Частотність невідома: ураження мускулатури (рабдоміоліз).Порушення з боку нирок та сечовидільної системиНечасто: підвищені показники креатиніну в сироватці крові.Дуже рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).Загальні розлади та стани на місці введення засобуНечасто: астенія.Дуже рідко: пірексія.Частотність невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, наступні: екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів, гіперсенситивний васкуліт, напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

Вплив інших лікарських засобів на препарат ХайлефлоксСолі заліза, антациди, що містять магній та алюмінійВсмоктування левоксацину значно зменшується, коли одночасно з таблетками Хайлефлокс приймають солі заліза та антациди, що містять магній чи алюміній. Таблетки Хайлефлокс слід приймати не менш ніж за 2 години до чи через 2 години після прийому препаратів, що містять двовалентні чи тривалентні катіони, такі як солі заліза чи антациди, що містять магній чи алюміній (див. розділ Спосіб застосування та дози). Не було виявлено взаємодії з карбонатом кальцію.СукральфатБіодоступність таблеток Хайлефлокс значно зменшується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і Хайлефлокс, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому таблеток Хайлефлокс (див. розділ Спосіб застосування та дози).Теофілін, фенбуфен чи подібні нестероїдні протизапальні лікарські засобиНе було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.Пробенецид і циметидинПробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, випробуваних у дослідженні, не є вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значимість. Слід з обережністю відноситися до одночасного прийому левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.Інша інформаціяУ дослідженнях клінічної фармакології було продемонстровано, що на фармакокінетику левофлоксацину не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при прийомі левофлоксацину разом з наступними лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.Вплив препарату Хайлефлокс на інші лікарські засобиЦиклоспоринПеріод напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.Антагоністи вітаміну КПри одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином), повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/ міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ Особливості застосування).Лікарські засоби, що подовжують інтервал QTЛевофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти та макроліди). (Див. розділ Особливості застосування (Подовження інтервалу QT)).Інші форми взаємодіїПрийом їжіНе спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таблетки Хайлефлокс таким чином можна приймати незалежно від прийому їжі.

3 роки.

Зберігати у захищеному від світла та вологи, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 оС.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 500 мг № 5 (5х1) та № 10 (5х2) у блістері та № 100 та № 500 у контейнері пластиковому; таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 250 мг № 10 (10х1) у блістері; таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 750 мг № 5 (5х1) у блістері та № 100 у контейнері пластиковому.

Без рецепта.

МісцезнаходженняЕ-11,12, 13 Site-B, UPSIDC, Surajpur, Greated Noida (U.P)-201306, Індія. 1204, 12th Floor, Hemkunt Chambers-89, Nehru Place, New Delhi – 110019, Індія.