Левикон инструкция по применению

діюча речовина: levеtiracetam;1 таблетка містить леветірацетаму 250 мгабо леветірацетаму 500 мг;або леветірацетаму 1000 мг;допоміжні речовини: кросповідон, повідон, діоксид кремнію ангідрид, магнію стеарат, барвник для таблеток 250 мг – Opadry II Blue 85F20440; барвник для таблеток 500 мг – Opadry II Yellow 85F32371, барвник для таблеток 1000 мг - Opadry II White 85F18422.

таблетки 250 мг – таблетки, вкриті плівковою оболонкою, блакитного кольору, овальні, двоопуклі, з написом “L” з одного боку, та “250”- з іншого;таблетки 500 мг - таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, овальні, двоопуклі, з написом “L” з одного боку, та “500” - з іншого;таблетки 1000 мг – таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, овальні, двоопуклі, з написом “L” з одного боку, та “1000” - з іншого.

Фармакодинаміка. Леветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер-етил-2-оксо-1-пірролідин ацетаміду), він хімічно не пов’язаний з існуючими протиепілептичними активними компонентами. Механізм дії препарату повністю не вивчений. Леветирацетам не змінює основні клітинні характеристики та нормальну нейротрансмісію. Дія препарату підтверджена як при фокальних, так і при генералізованих епілептичних нападах (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція). Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на інтраневральні рівні Ca2+ шляхом часткового пригнічення потоків Ca2+ типу-Н та зменшуючи вивільнення Ca 2+ з інтраневральних депо. Крім того, він частково повертає зменшення у GABA- та гліцинові потоки потенційовані цинком та β-карболіном. У результаті досліджень in vitro виявлено, що левотирацетам може зв’язуватися зі специфічною ділянкою у розпадаючій тканині головного мозку гризунів. Ця зв’язуюча ділянка є синаптичним протеіном 2А, що береучасть у везикулярному злитті та нейротрансмітерному екзоцитозі. Леветирацетам та його аналоги показують порядок спорідненості зв’язування до синаптичного протеїну 2А, що корелює з їхнім антинападовим захистом на моделях епілепсії. Тому можна можна стверджувати, що взаємодія між леветірацетамом та синаптичним протеіном 2А є одним з антиепілептичних механізмів дії. Фармакокінетика.АбсорбціяЛевікон має високу розчинність.При застосуванні внутрішньо леветирацетам добре всмоктується з травного тракту. Абсорбція повна та може бути передбачена виходячи із застосованої дози препарату в мг/кг маси тіла. Ступінь абсорбції не залежить від дози та часу застосування препарату, при цьому швидкість абсорбції дещо знижується. Біодоступність становить близько 100 %.Після застосування препарату в дозі 1 г Cmax (максимальна концентрація) в плазмі крові досягається через 1,3 години та становить при одноразовому застосуванні 31 мкг/мл, після повторного застосування (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Рівноважний стан досягається через 2 доби при прийомі препарату 2 рази на день.РозподілЗв’язування з білками плазми леветирацетаму та його активних метаболітів становить не менше 10 %. Об’єм розподілу леветирацетаму дорівнює близько 0,5 – 0,7 л/кг.МетаболізмУтворення первинно фармакологічно активного метаболіту проходить без участі ізоферментів цитохрому Р450 в печінці. Леветирацетам не впливає на ферментативну активність гепатоцитів.Виділення У дорослих період напіввиведення з плазми становить 7±1 годин та не змінюється залежно від дози, способу застосування або повторного прийому. Середня величина кліренсу леветирацетаму та його неактивного метаболіту становить 0,6 мл/хв/кг та 4,2 мл/хв/кг відповідно. Фармакокінетика в особливих клінічних випадкахУ пацієнтів літнього віку період напіввиведення з плазми збільшується на 40 % (10 – 11 годин), що пов’язане зі зниженням функції нирок. В процесі 4-годинного діалізу з організму видаляється 51 % леветирацетаму. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня видимої зміни кліренсу леветирацетаму не спостерігається. При тяжких порушеннях функції печінки кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50 % через супутню ниркову недостатність. Фармакокінетика леветирацетаму у дітей має лінійний характер в діапазоні доз від 20 до 60 мг/кг/добу. Cmax (максимальна концентрація) в плазмі крові досягається через 0,5 – 1 годину. Період напіввиведення з плазми у дітей після разового застосування внутрішньо в дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5 – 6 годин. Загальний кліренс леветірацетаму у дітей приблизно на 40 % вищий, ніж у дорослих та знаходиться у прямій залежності від маси тіла.

Як монотерапія для лікування пацієнтів з парціальною епілепсією (з парціальними нападами із вторинною генералізацією або без), для дорослих та підлітків віком старше 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.У складі комплексної терапії при лікуванні парціальних нападів із вторинною генералізацією або без, у дорослих і дітей старше 4 років, які страждають на епілепсію; міоклонічних судом у дорослих та підлітків старше 12 років, які страждають на ювенільну міоклонічну епілепсію; первинногенералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих та підлітків старше 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією.

Підвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до інших компонентів препарату; вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 4 років; пацієнти літнього віку (старше 65 років); тяжкі порушення функції печінки.

Якщо необхідно припинити застосування препарату, відміну рекомендовано проводити поступово, зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2 – 4 тижні. Для дітей зниження дози не повинно перевищувати 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні. Рекомендується поступова відміна супутніх протисудомних препаратів при переході на Левікон. При виникненні суїцидальних думок, спробі суїциду або будь-яких ознаках депресії пацієнти, які отримують леветирацетам повинні негайно звернутись до лікаря.

Клінічних досліджень щодо безпеки застосування леветирацетаму у вагітних не проводилось, тому препарат не слід призначати у період вагітності, окрім випадків за життєвими показниками. Слід врахувати, що перериви у проведенні протиепілептичного лікування можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що шкідливо для матері і плода. Леветирацетам виділяється в грудне молоко, тому за необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю. Якщо застосування леветирацетаму необхідне, слід оцінити співвідношення очікуваної користі і ризику для дитини від лікування.

Дітям масою тіла до 15 кг не рекомендується застосовувати препарат через недостатність даних відносно безпеки та ефективності.

Таблетки слід приймати внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Добову дозу ділять на 2 однакових прийоми.При застосуванні Левікону як монотерапії і дорослим та дітям старше 16 років рекомендована початкова доза Левікону становить 250 мг 2 рази на добу. Добову дозу необхідно збільшити до початкової терапевтичної дози 500 мг 2 рази на добу після 2 тижнів лікування. За необхідності дозу можна збільшувати на 250 мг 2 рази на добу через кожні 2 тижні при добрій переносимості пацієентами. Максимальна добова доза – 3 г поділена на 2 однакових прийоми (1,5 г 2 рази на добу).При застосуванні Левікону у складі комплексної терапії у дорослих та підлітків старше 16 років з масою тіла більше 50 кг лікування слід починати з дози 500 мг 2 рази на добу. Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3 г (по 1,5 г 2 рази на добу). Дозу збільшують на 250 мг 2 рази на добу через кожні 2 тижні, при добрій переносимості пацієнтами.При застосуванні Левікону у складі комплексної терапії у дітей старше 4 років лікування слід починати з добової дози 20 мг/кг маси тіла, розділені на 2 однакових прийоми (по 10 мг/кг 2 рази на добу). Зміни дозування можуть здійснюватися кожні 2 тижні на 10 мг/кг маси тіла до досягнення рекомендованої добової дози 60 мг/кг маси тіла, розділені на 2 однакові прийоми (по 30 мг/кг 2 рази на добу). При непереносимості рекомендованої добової дози слід її зменшити. Необхідно застосовувати найменшу ефективну дозу. Рекомендовані дози для дітей та підлітків:

* - дітям з масою тіла понад 50 кг Левікон призначають так само, як і дорослим.Дітям з масою тіла до 15 кг не рекомендується застосовувати препарат через недостатність даних відносно безпеки та ефективності.Дітям з масою тіла до 20 кг препарат призначають в іншій лікарській формі.Застосування для хворих із порушеною функцією нирокОскільки леветирацетам виводиться нирками, при призначенні препарату необхідно коригувати дозу залежно від величини кліренсу креатиніну (КК).Для чоловіків:[140-вік (роки)] х маса тіла (кг)КК (мл/хв)= ---------------------------------------------------72 х КК сироватки (мг/дл)Для жінок:Отримане значення х 0,85

* - в перший день лікування леветірацетамом рекомендоване застосування насичуючої дози 750 мг.**- після діалізу рекомендоване застосування додаткової дози 250 - 500 мг. При КК менше 70/мл/хв рекомендується скорочення добової дози на 50 %.Для хворих із порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості корекція режиму дозування не потрібна.

Даних про прийом препарату у дозі, що перевищує 5 г на добу немає. Можливе посилення побічних ефектів, що наведені вище.Симптоми: сонливість, тривожність, агресивність, порушення свідомості, пригнічення дихання, кома.Лікування: викликають блювання, промивають шлунок з наступним призначення активованого вугілля. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. За необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару із застосуванням гемодіалізу (ефективність діалізу для леветирацетаму – 60 %, для його первинного метаболіту – 74 %).

За частотою виникнення побічні ефекти класифікуються таким чином: дуже поширені: ≥1/10; поширені: від ≥1/100 до <1/10; непоширені: від ≥1/1000 до <1/100; рідко поширені: від ≥1/10 000 до <1/1000.З боку центральної нервової системиДуже поширені: сонливість.Поширені: амнезія, атаксія, судоми, запаморочення, головний біль, гіперкінезія, тремор, порушення руху, занепокоєння, погіршання пам’яті, ажитація, депресія, емоційна лабільність/зміна настрою, ворожість/агресія, інсомнія, нервозність/дратівливість, деперсоналізація, порушення мислення.Рідко поширені: парестезії, патологічна поведінка, гнів, тривога, сплутаність свідомості, галюцинації, психічні порушення, суїцидальні думки. З боку дихальної системиПоширені: кашель.З боку травної системиПоширені: абдомінальний біль, діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит.З боку гепатобіліарного трактуНепоширені: порушення функції печінки, гепатит, спотворення результатів тестів на визначення печінкових ферментів.Порушення зоруНепоширені: подвоєння в очах, розмите бачення.З боку скелетно-м’язової системиНепоширені: міалгія.Метаболічні розладиПоширені: анорексія, збільшення маси тіла.Ризик анорексії вищий при супутньому застосуванні топірамату з леветирацетамом. Непоширені: втрата маси тіла.Дерматологічні реакціїНепоширені: шкірний висип.Рідко поширені: алопеція (у багатьох випадках відновлення волосяного покриву спостерігалось після відміни препарату).Зміни лабораторних показників:Рідко поширені: лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія, тромбоцитопенія.ІншіДуже поширені: астенічний синдром.Поширені: інфекційні захворювання, випадкові травми.

Леветирацетам не впливає на концентрацію в крові протисудомних препаратів: фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин та примідон. Ці препарати не впливають на фармакокінетику Левікону.Леветирацетам у добовій дозі 1 г не змінює фармакокінетику пероральних контрацептивів етинілестрадіолу та левоноргестрелу.Немає даних про вплив антацидів на всмоктування леветірацетаму.Леветирацетам у добовій дозі 2 г не змінює фармакокінетику варфарину та дигоксину. Дигоксин, пероральні контрацептиви та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму. Дані щодо взаємодії леветирацетаму з етанолом відсутні. Ступінь абсорбції леветирацетаму не змінювалась залежно від прийому їжі, але швидкість абсорбції знижувалась.

Рейк’явікурвегур 76-78, 220 Хафнарфйордур, Ісландія.