Алергія на порошок

Алергія на пральний порошок – це надмірна реакція нашого організму на компоненти миючого засобу. Вона може бути і легкою, і важкою. Зовнішнім подразником для імунної системи є не лише гранули порошку та мильна вода, а й мікрочастинки, що потрапляють до організму при вдиханні.

Чому виникає алергія на порошок

До синтетичних засобів для прання входить безліч агресивних хімічних елементів. При контакті з ними організм включає захисний механізм – відбувається викид гістаміну, біологічно активної речовини, яка є частиною імунної системи. Надмірна кількість цієї речовини нерідко спричиняє ще тяжчі наслідки, ніж сам подразник, викликаючи алергічну реакцію. У людей з ослабленою імунною системою також може виникнути непереносимість того чи іншого компоненту порошку, навіть якщо для інших вони відносно нешкідливі.

Які компоненти порошку є потенційними алергенами

Фосфати. Ці солі фосфорних кислот входять до складу більшості порошків. З їх допомогою пом’якшується жорстка водопровідна вода, покращується піноутворення та якість прання. У той самий час фосфати є найсильнішими алергенами. Небезпека полягає в їхній «накопичувальній» здатності. Тобто організм може не відразу відреагувати на вплив алергену. Все залежить від швидкості продукування антитіл до шкідливих речовин. Непереносимість може з’явитися через день-другий після прання. Також, не помітна спочатку, алергічна реакція при регулярному контакті зі шкідливим компонентом може посилитися і через якийсь час проявитися у тяжкій формі.

Поверхнево-активні речовини (ПАР). Ці компоненти порошку покращують ефект від прання, сприяючи виведенню жирових плям та інших забруднень. Постійно контактуючи з ПАР, людина наражається на ризик алергічної реакції. Пам’ятайте, що у порошку поверхнево-активні речовини не повинні перевищувати 5%. Така кількість вважається безпечною для людини.

Цеоліти. 40 років тому виробники пральних порошків почали замінювати шкідливі фосфати на «безпечні» цеоліти – природні мінерали, які мають сорбуючу дію і при нагріванні утворюють піноподібну речовину. Але з часом стало зрозуміло, що ці мінерали не менш небезпечні для здоров’я, ніж фосфати. По-перше, вони не розкладаються, а по-друге, їх дуже важко виполоскати з білизни. Тому при постійному контакті зі шкірою людини вони можуть викликати алергію. Єдина перевага цеолітів перед фосфатами – вони не посилюють дію поверхнево-активних речовин.

Хлор. Їдкий хімікат покращує очисні якості порошку, але становить серйозну небезпеку для здоров’я людини. Особливо ризикують ті, хто постійно має справу з цією токсичною речовиною. Вдихання хлору з часом призводить до захворювань бронхолегеневої системи та алергії.

Оптичні відбілювачі. Насправді це не відбілювачі у традиційному розумінні, а люмінесцентні барвники. При використанні цих хімічних речовин одяг набуває ілюзорної білизни. Однак при цьому речі не перуться, а по суті фарбуються. Осідаючи на поверхні одягу, частинки відбілювача відбивають світло. Звідси ефект сяючої білизни речей. Оптичні відбілювачі практично неможливо виполоскати. Тому при непереносимості хімічних елементів, що входять до їхнього складу, вони можуть викликати алергію.

Барвники та віддушки. Їх використовують повсюдно, для вдосконалення кольору та аромату порошку. Будь-який компонент цих складних хімічних сполук здатний викликати непереносимість у людей схильних до алергії або з ослабленим імунітетом.

Майже всі вищезгадані алергени залишаються на одязі після прання у вигляді невеликих часточок. Торкаючись шкіри, вони викликають подразнення і через розташовані поруч із поверхнею капіляри потрапляють у кровоносну систему. Шкідлива «хімія» розноситься по всьому організму і є спусковим механізмом для розвитку різних патологій, у тому числі й алергії.

Симптоми алергії на порошок

• При ручному пранні речей на кистях можуть з’явитися дрібні ерозії, що мокнуть.
• По всій шкірі виникають висипання та почервоніння.
• Мучить сильний свербіж.
• У людей з бронхолегеневою недостатністю та астматиків може статися сильний надривний кашель.
• Можливий головний біль, запаморочення.
• Трапляється сльозоточивість та алергічний риніт.

Алергічний риніт – це запальний процес слизової носоглотки, який з’являється як реакція у відповідь на зовнішній подразник. Супроводжується набряком та рясними виділеннями з носа, зниженням нюху.

З появою перших ознак алергії слід звернутися до лікаря. Використовуючи спеціальні тести, він з’ясує, що саме послужило подразником і призначить лікування. Навіть якщо алергічна реакція не сильна й обмежується свербінням чи почервонінням, не варто її ігнорувати. Кожен новий контакт із подразнюючою речовиною посилюватиме вплив на імунну систему організму. І надалі може призвести до тяжкої форми алергії – алергічного кашлю, астми й навіть анафілактичного шоку.

Як лікувати

Зазвичай при лікуванні алергії призначають зовнішні антигістамінні засоби: Феністил гель, Мометазон спрей, Гідрокортизон, Бетаметазон, Елідел крем, Псило-бальзам гель та ін. Якщо на руках утворилися мокнучі виразки та тріщини, використовують ранозагоювальні та антисептичні препарати: Аекол, Аргосульфан, Банеоцин, Бетадин та ін.

Алергія на порошок у дитини

Шкіра у малюка дуже тонка та чутлива. Тому до порошку, яким перуться дитячі речі, має бути особлива увага. Частинки хімічного засобу, які залишаються на білизні й постійно стикаються зі шкірою малюка, можуть викликати алергію.

Раніше педіатри радили при пранні дитячої білизни використовувати господарське мило як гіпоалергенний засіб. Сьогодні у продажу є спеціальні порошки для дитячої білизни. В них використовуються більш безпечні хімічні складові. Однак подразником для маленької дитини може служити будь-який хімічний елемент, навіть якщо для більшості він не становить небезпеки.

Катерина Морозова, лікар-алерголог:

Якщо говорити про алергію у дітей, то насамперед слід звернути увагу на особливості шкіри малюків. Вона набагато тонша, ніж у дорослих людей. Роговий шар епідермісу складається із меншої кількості клітин. Кровоносні судини розташовані значно ближче до поверхні. Тому немовля вбирає, як губка, все, до чого торкається. Звідси висновок: чим менше агресивних речовин контактує з малюком, то краще. Потрібно уважно вивчати склад порошків, які використовуються для прання дитячих речей та постільної білизни. Наприклад, екстракти трав абсолютно ні до чого. Вони можуть спровокувати ранню підвищену чутливість у сприйнятливих дітей.

Також, за словами лікаря, до алергії схильні діти, які генетично схильні до будь-якої іншої алергії.

У народі кажуть: «Яблуко від яблуні недалеко падає». Якщо у батька чи матері є алергія на щось, ймовірність того, що у дитини підвищена чутливість, 50%. Якщо обидва батьки – алергіки, дитина успадкує цю схильність в 80%. До алергії також схильні руденькі діти та діти із сухою шкірою.

Як виглядає алергія на порошок у дітей

Найпоширеніший прояв непереносимості компонентів порошку в маленьких дітей – контактний дерматит чи висип. Як правило, він не виходить за площу безпосереднього контакту з агресивною речовиною. Однак можуть мати місце і тяжчі прояви алергії.

Симптоми алергії на порошок у дітей

• лущення шкіри, висипання, печіння;
• кропив’янка;
• свербіж очей, сльозотеча;
• закладеність носа, чхання;
• напади задухи.

Як використовувати пральний порошок алергіку

1. Віддавайте перевагу безфосфатним порошкам без ароматизаторів.
2. У разі використання хімічних засобів не перевищуйте рекомендовану на упаковці дозу.
3. Уникайте порошків із підвищеним піноутворенням.
4. Слідкуйте, щоб у пачці з порошком не було гранул, що злиплися.
5. Ретельно виполіскуйте випрані речі, особливо дитячі. У пральній машині застосовуйте режим додаткового полоскання. Пам’ятайте, що повністю позбутися фосфатів можна лише після восьми полоскань.
6. Добре провітрюйте та висушуйте білизну. Найкраще залишити його на кілька днів на відкритому повітрі.
7. У закритому приміщенні при сушінні білизни забезпечте провітрювання.
8. До речі, більшість забруднень на речах чудово відмивається просто гарячою водою, тому використання порошку не є обов’язковим.