Алергія на воду

Алергія на воду (медичний термін аквагенна кропив’янка) — це специфічна форма хронічної кропив’янки, яка характеризується появою невеликих сверблячих пухирів після контакту шкіри з водою. Вони мають чітко окреслені краї, та оточені еритемою різного розміру. Вогнища локалізуються переважно на шиї, тулубі, плечах, руках і спині.

Люди з аквагенною кропив’янкою можуть безпечно споживати воду, але повинні уникати її взаємодії зі шкірою. Алергія на воду виникає після душу або ванни, під дощем або в басейні. Вона була вперше описана у 1964 році, і з того часу в літературі було опубліковано близько 100 випадків. Шкірні ураження можна сплутати з висипами холінергічної кропив’янки, проте вони не можуть бути викликані фізичним навантаженням, пітливістю, спекою або емоційним стресом.

Причини

Алергія на воду — ще недостатньо вивчений стан. Вона поділяється на спадкову (приблизно 20%) та набуту (приблизно 80%). Алергічна реакція виникає незалежно від температури або рН води й психогенних факторів. Дослідження щодо визначення точної причини алергії на воду продовжуються, і на сьогодні існує дві поширені теорії:

• припущення про незвичайну взаємодію води з компонентами у роговому шарі шкіри, в результаті якого утворюється токсична сполука. Проникнення цієї речовини в тканини викликає активацію опасистих клітин та вивільнення гістаміну;
• інша гіпотеза стосується водорозчинного алергену в епітеліальних тканинах. Вода розчиняє алерген, який потім проникає в глибокі шари шкіри, викликаючи вивільнення гістаміну із сенсибілізованих опасистих клітин.

Саме виділення гістаміну для боротьби з алергенною речовиною викликає симптоми алергії. Прояви найчастіше виникають у жінок і зазвичай починаються в період статевого дозрівання. З віком алергічні симптоми можуть зникнути.

На думку деяких дослідників, алергія на солону воду виникає частіше за рахунок кращого проникнення епідермального антигену. При проведенні досліджень з’ясувалося, що 5% сольовий розчин ефективніший, ніж дистильована вода, для виклику алергічної реакції. Тому вчені припускають, що концентрація солі та/або осмолярність можуть впливати на розвиток патогенного процесу.

Як виглядає алергія на воду?

Люди з контактною алергією на воду мають наступні симптоми:

• шкірний висип у вигляді пухирів;
• почервоніння шкіри;
• відчуття печіння;
• свербіж.

Клінічна картина складається з невеликих фолікулярних пухирів діаметром від 1 до 2 мм, оточених еритематозними полями розміром 1-3 см, які виглядають подібно до холінергічної кропив’янки. Спочатку вони з’являються на ділянках шкіри, які контактували з водою, через 10-30 хвилин після контакту, і провокують сильний свербіж шкіри.

Алергія на воду зазвичай розвивається на руках, плечах, грудях, шиї, животі та спині. Висип також може поширитися на ділянки, які не торкалися рідини. Симптоми зберігаються протягом 20-60 хвилин і мають спонтанне вирішення. Спирт та інші органічні розчинники, нанесені на шкіру, не викликають утворення пухирів.

Більшість випадків є спорадичними, проте повідомлялося про сімейну історію алергії. Системні симптоми бувають дуже рідко, але іноді зустрічаються.

При внутрішньому вживанні питної води алергічні прояви зазвичай не виникають. Але при контакті зі шкірою навколо рота вона може призвести до набряку ротової порожнини, горла, а в крайніх випадках до анафілаксії.

При попаданні води на обличчя алергія на воду може викликати наступні прояви:

• висип навколо рота;
• свистяче дихання;
• утруднення ковтання;
• задишка;
• головний біль;
• нудота;
• непритомність.

Інтенсивний або тривалий свербіж при алергії призводить до екскоріацій, які можуть вдруге інфікуватися, покритися виразками й рубцюватися. Також хворі можуть відчувати психологічний стрес через побоювання води.

Як діагностується алергія на воду?

Діагноз ґрунтується на клінічному анамнезі та результатах провокаційного тесту. Рекомендації щодо тестування: покласти рушник, змочений водою, на верхню частину тіла пацієнта на термін до 40 хвилин. Температура води має бути близько 35–37 градусів за Цельсієм. Результат тесту вважається позитивним, якщо через 10 хвилин після видалення рушника на місці дослідження з’являються пухирі. Таким чином проводять водний тест з водопровідною, дистильованою водою та фізіологічним розчином.

Алергію на воду необхідно диференціювати з аквагенним свербежем (свербіння без змін на шкірі) та іншими формами холінергічної кропив’янки (холодової та теплової).

Щоб визначити, чи є у пацієнта алергія на холодну або гарячу воду, прикладають холодний та гарячий водний компрес. Для виключення інших видів фізичної кропив’янки проводять тест із фізичним навантаженням та кубиком льоду.

Диференційна діагностика

Алергію на воду слід відрізняти від інших форм індукованої кропив’янки, включаючи:

• солезалежна аквагенна кропив’янка — висипання провокує морська вода, а не прісна;
• аквагенний свербіж — вплив води викликає свербіж без супутніх шкірних уражень;
• спадковий дермографізм — фізична кропив’янка з лінійними пухирями;
• холінергічна кропив’янка — пухирі з’являються при підвищенні температури тіла;
• холодова алергія — появу сверблячих пухирів викликає контакт з холодом;
• відстрочена кропив’янка від тиску — свербіж, набряк і біль через 4-8 годин після дії на шкіру тиску;
• місцева теплова кропив’янка — обмежується областю теплового впливу;
• сонячна кропив’янка — швидка реакція на ультрафіолетове випромінювання, яка проходить протягом 24 годин;
• вібраційний ангіоневротичний набряк — еритема та ангіоневротичний набряк з’являються після впливу на шкіру вібрації.

Як лікувати алергію на воду?

Специфічних ліків проти аквагенної кропив’янки не існує. Люди повинні по можливості обмежувати контакт із водою та приймати препарати від алергії.

Зменшити симптоми алергічної реакції допоможуть:

• антигістамінні препарати — блокують ланцюгову реакцію, яка відбувається при вивільненні гістаміну. Лікарі зазвичай рекомендують препарати другого покоління Кетотифен, цетиризин Цетрин, лоратадин Кларитин, фексофенадин Аллегра, оскільки вони не викликають сонливості. Їх можна приймати щодня в якості профілактики або за годину до миття;
• захисні креми, вазелін — наносяться безпосередньо на шкіру, допомагають запобігти просочуванню рідини в тканини та виникненню алергії;
• стероїдні препарати — використовуються, щоб послабити імунну відповідь та зупинити викид гістаміну;
• омалізумаб Ксолар — ін’єкція діє проти антитіл, які виробляються імунною системою, щоб запобігти загостренню симптомів;
• ультрафіолетова терапія (фототерапія) — зміцнює шкіру, роблячи її менш чутливою;
• адреналін (епінефрин) Епіпен — використовується при тяжких реакціях алергії, таких як анафілаксія.

Профілактика

Деяких тригерів алергії досить легко уникнути, але інших — неможливо. Людина не може наказати своєму організму, щоб він перестав виділяти піт або ніколи не плакав. Полегшити повсякденне життя дозволять деякі профілактичні заходи.

Перевірка прогнозу погоди допоможе не потрапити під дощ. Укриття від сильної спеки та уникнення дій, які викликають потовиділення, знижує вироблення поту. Вибір вологовідвідного одягу запобігатиме тривалому контакту з потом. Якщо повністю уникнути контакту неможливо, тоді необхідно звести до мінімуму симптоми після впливу.

Як митись при алергії на воду? Вихід один — не часто приймати короткочасний душ і використовувати засоби для очищення на спиртовій основі.

Як їсти й пити при алергії на воду? Для більшості людей з аквагенною кропив’янкою питна вода не є проблемою. Однак, якщо вона потрапить на шкіру, може виникнути набряк, свербіж, печіння на губах та в порожнині рота. Єдиний спосіб впоратися з цим — приймати антигістамінні препарати, пити рідину через соломинку та уникати продуктів із високим вмістом води.

Джерела:

www.en.wikipedia.org
www.webmd.com
www.healthline.com