Дерматит

Дерматит — це запалення шкіри, яке зазвичай характеризується почервонінням, набряком, утворенням пухирів, виділенням рідини та свербінням. Три поширені типи цього стану: атопічний дерматит, себорейний дерматит і контактний дерматит. Основними тригерами можуть бути декілька факторів — алергічні, подразливі та ендогенні.

Контролювати симптоми дерматиту допомагає регулярне зволоження. Лікування може включати лікувальні мазі, креми, шампуні, а також імуносупресивні та біопрепарати.

Причини виникнення

Найпоширенішою причиною дерматиту є контакт із речовиною чи предметом, які подразнюють шкіру або викликають алергічну реакцію, наприклад, рослини, парфуми, лосьйон та прикраси, що містять нікель. Інші причини дерматиту включають сухість шкіри, вірусну інфекцію, бактерії, стрес, генетику та проблеми з імунною системою.

Дерматит поділяють на кілька типів і кожен з них має свої причини:

• алергічний дерматит — виникає внаслідок підвищеної імунної чутливості до алергену, часто навіть у низькій концентрації, наприклад, до нікелю, фарби для волосся, каучуку, парфумерії, косметики, мила. Подразнюючі речовини у тютюновому димі, миючих засобах, промислових хімікатах та деяких тканинах також можуть посилити шкірні симптоми;
• контактний дерматит — виникає внаслідок контакту шкіри з подразнюючою речовиною. Запалення може розвинутись після впливу кислоти, лугу або іншої хімічної речовини. До хімічних сполук, які можуть викликати контактний дерматит, належать такі метали, як нікель і хром, деякі анілінові барвники та багато видів лікарських препаратів;
• себорейний дерматит — найчастіше вражає шкіру голови і виникає внаслідок реакції на дріжджові грибки, що колонізують шкіру. При цьому шкіра лущиться і відшаровується, утворюючи лупу. Стан зазвичай притаманний ділянкам тіла, які багаті на сальні залози, може вражати лоб, брови, середину обличчя, область за вухами та пахви. Більшість людей із себорейним дерматитом мають жирну шкіру. У дитинстві себорейний дерматит на голові зазвичай проявляється у вигляді жовтих лусочок на шкірі;
• герпетиформний дерматит — спричинений вірусом простого герпесу. Може поширюватися по всьому тілу і призвести до смерті, якщо вірус потрапить в мозок, легені або печінку;
• атопічний дерматит — основна причина невідома, вважається, що захворювання спричинене дисфункцією шкірного бар’єру та порушеннями в імунній системі. Це найбільш поширений тип дерматиту, який зазвичай починається в дитинстві і може продовжуватися у дорослому віці. Він характеризується почервонінням, потовщенням та лущенням шкіри у вигляді плям на обличчі, шиї, руках, ногах, на згині ліктів або в підколінних ямках. Шкіра стає дуже сухою, і це призводить до сверблячки. У зрілому віці шкірні симптоми стають менше вираженими;
• застійний дерматит — це запалення шкіри, що вражає кісточки та гомілки. Стан викликаний хронічним поганим кровотоком у венах, особливо варикозним розширенням вен. Поганий кровотік викликає набряк і гостре подразнення шкіри, яке може призвести до утворення виразок;
• нейродерміт — відноситься до запалення шкіри, яке викликане повторюваним хронічним розчісуванням сверблячої ділянки самим пацієнтом.
• Загальні фактори ризику дерматиту включають:
• вік — дерматит може виникнути у будь-якому віці, але атопічний дерматит частіше зустрічається у дітей, ніж у дорослих, і зазвичай починається у дитинстві;
• алергія та астма — люди, які мають особисту чи сімейну історію дерматиту, алергії чи астми, більш схильні до розвитку атопічного дерматиту;
• заняття — робота, пов’язана з контактом з певними металами, розчинниками або засобами для чищення, збільшує ризик контактного дерматиту. У медичних працівників часто виникає дерматит рук;
• стан здоров’я — хронічна серцева недостатність, хвороба Паркінсона, ВІЛ/СНІД створюють підвищений ризик розвитку себорейного дерматиту.

Клінічні симптоми

Де з’являється дерматит? Прояви виникають на різних ділянках тіла. Це може бути дерматит на обличчі, руках, ногах, волосистій частині голови.

Як проявляється дерматит? Ознаки та симптоми можуть включати:

• свербіж;
• сухість шкіри;
• висип на набряклій шкірі;
• пухирі, можливо, з утворенням ексудату та кірки;
• лущення шкіри (лупа);
• потовщення шкіри;
• пустули у волосяних фолікулах.

Діагностика

Щоб діагностувати дерматит, лікар розпитує пацієнта про симптоми та оглядає шкіру.

Як виглядає дерматит? У людей з дерматитом дуже суха шкіра, яка постійно свербить, а також висипи на різних ділянках тіла, особливо на обличчі, руках, ногах, внутрішній стороні ліктів і під колінами. Крім цього, на зап’ястях, кісточках, боках шиї або навколо рота можуть з’явитися ураження шкіри та плями.

Для встановлення діагнозу можуть знадобитися такі дослідження:

• зішкріб шкіри для виключення грибкової інфекції, яка імітує дерматит;
• мазок шкіри на наявність бактеріальної або вірусної суперадитивної інфекції;
• патч-тестування для виявлення контактних алергенів;
• світловий тест при підозрі на світлочутливий дерматит;
• біопсія шкіри для виключення інших захворювань;
• аналізи крові — IgE (зазвичай підвищений при атопічному дерматиті), функція щитовидної залози (астеатотичний дерматит).

Стадії розвитку та перебіг хвороби

Дерматит буває гострим та хронічним. Механізм його розвитку може бути однаковим, але прояви часто різко відрізняються:

• гострий дерматит — проявляється почервонінням, припухлістю, папуляцією, везикуляцією, просочуванням та утворенням пухирів;
• хронічний дерматит — проявляється потовщенням шкіри, гіперкератозом, лущенням, тріщинами, екскоріаціями та гіперпігментацією.

До якого лікаря звертатися

Діагностикою та лікуванням дерматиту займається дерматолог. Можна також звернутися за допомогою до алерголога, сімейного лікаря, терапевта або педіатра. У деяких випадках, особливо при себорейному дерматиті, потрібна консультація ендокринолога.

Як лікувати

Загальні цілі лікування дерматиту включають зниження симптомів, загоєння шкіри та запобігання впливу подразників або алергенів, що викликають спалахи. Як лікувати дерматит, щоб запобігти його рецидивам та загостренню? При цьому можуть використовуватися такі засоби та заходи:

• пом’якшувальні засоби — наносяться після купання, вмивання та при відчутті сухості шкіри;
• примочки з перманганатом калію — корисні для підсушування мокнучих ексудатів або гострого дерматиту з утворенням пухирів;
• місцеві топічні стероїди — Гідрокортизон, флуоцинонід Кремген, клобетазолу пропіонат Дермовейт, Кловейт. Для сухої шкіри зазвичай використовують мазь, для вологої та мокнучої — крем. Вони допомагають зменшити запалення. Засоби слід наносити на запалені ділянки 1-2 рази в день. Сильнодіючі препарати зазвичай застосовують протягом 7-14 днів, потім частоту застосування скорочують до чергування через день, далі 2 рази на тиждень, поступово знижуючи активність стероїду. Використання стероїдів 2 рази на тиждень часто рекомендується для запобігання рецидивам захворювання та загостренням протягом тривалого періоду часу;
• оклюзійні пов’язки — нанесення кортикостероїдів на шкіру та обгортання вологими пов’язками при тяжкому атопічному дерматиті;
• місцеві протизапальні засоби — інгібітори кальциневрину, такі як пімекролімус Елідел та такролімус Протопік, пригнічують прояви дерматиту та не мають довгострокових побічних ефектів, як у випадку з сильнодіючими стероїдами;
• фототерапія — ультрафіолет B та Псорален UVA (PUVA) можуть бути корисними при хронічному атопічному та дискоїдному дерматиті;
• антигістамінні препарати — для полегшення свербежу зазвичай використовуються седативні антигістамінні засоби доксиламіну сукцинат Донорміл, гідроксизин Атаракс;
• антибіотики, противірусні та антимікотичні препарати — слід розглянути, якщо шкіра інфікована бактеріями (стафілококами), простим герпесом. Лікування себорейного дерматиту включає місцеві протигрибкові препарати;
• імуносупресивна терапія — агенти, які знижують гіперактивну імунну відповідь, що спостерігається при дерматиті. Зазвичай призначаються Метотрексат, азатіоприн Імуран, циклоспорин Сандімун Неорал та мікофенолат Селлсепт;
• біологічна терапія — ін’єкції з антитілами, які специфічно блокують ключові медіатори запалення при дерматиті (цитокіни). Зазвичай використовуються при тяжкому дерматиті.

Домашні засоби

Домашні методи лікування допомагають деяким людям впоратися з дерматитом. Але докази їхньої ефективності неоднозначні. Іноді трав’яні та народні засоби викликають подразнення або алергічну реакцію.

У домашніх умовах можна використовувати:

• харчові добавки, такі як вітамін D та пробіотики;
• відвар рисових висівок (нанесення на шкіру);
• шампунь з 5% олією чайного дерева від лупи;
• алое при себорейному дерматиті.

Ускладнення

Розчісування сверблячих висипів викликає утворення відкритих виразок, в які може потрапити інфекція. Ці шкірні інфекції можуть поширюватись і в деяких випадках стати небезпечними для життя.

У людей зі смаглявою шкірою дерматит може викликати потемніння або освітлення ураженої ділянки (гіперпігментація або гіпопігментація). Щоб повернутися до свого звичайного кольору, шкірі можуть знадобитися місяці чи навіть роки.

Інші ускладнення дерматиту включають: порушення сну, погану успішність на роботі або в школі, депресію та тривогу.

Особливі ситуації

Діти

Лікування дерматиту у дітей зазвичай включає зволоження шкіри та зниження запалення. План лікування може включати:

• часте використання пом’якшуючих кремів для усунення сухості та свербежу;
• уникнення подряпин;
• запобігання тригерам, які можуть спричинити подразнення або алергічну реакцію;
• носіння одягу з натуральних волокон, таких як бавовна;
• вибір засобів для прання без запаху;
• уникнення екстремальних температур;
• вологе обгортання, що включає прийом теплих ванн перед нанесенням на шкіру ліків та зволожуючих засобів, а потім обгортання шкіри вологою марлею.
• Лікар також може порекомендувати або призначити більш серйозне лікування, яке може включати:
• лікувальні креми та мазі для місцевого застосування, включаючи кортикостероїди;
• біологічні препарати, які допоможуть у тяжких випадках у дітей віком від 6 років;
• фототерапія, коли шкіра піддається впливу УФ-випромінювання, щоб зменшити запалення.

Вагітні та мами, які годують грудьми

У деяких жінок дерматит зникає під час вагітності, але в інших виникають загострення. Важливо знати, що дерматит не впливає на розвиток плоду, та існує декілька варіантів безпечного лікування:

• пом’якшувальні засоби;
• місцеві стероїди, короткими курсами тривалістю до 2 тижнів;
• ультрафіолет B.

З обережністю можна застосовувати:

• пероральні стероїди (у третьому триместрі);
• циклоспорин (заборонений для тих, хто годує грудьми);
• азатіоприн;
• місцеві інгібітори кальциневрину.

Слід уникати застосування:

• препарату Метотрексат;
• препарату Псорален плюс ультрафіолет А (ПУВА).

При грудному вигодовуванні можна використовувати пом’якшувальні засоби, які допоможуть запобігти дерматиту сосків. При цьому необхідно дотримуватись проміжку не менше 30 хвилин між зволоженням та годуванням, щоб пом’якшувальний засіб ввібрався в шкіру. Немає необхідності мити цю область перед годуванням дитини, оскільки додаткове миття може погіршити проблему. При використанні прокладок для грудей слід змінювати їх у міру намокання, щоб запобігти подразненню.

Для зменшення запалення можна застосовувати стероїди місцевої дії 1 раз на день. При цьому необхідно дотримуватись проміжку в 1 годину після нанесення їх на сосок, а потім промити його пом’якшувальним засобом перед годуванням.

Люди похилого віку

Для лікування дерматиту у людей похилого віку ефективними є пом’якшувальні засоби та місцеві кортикостероїди. Однак кортикостероїди можуть мати деякі побічні ефекти у цієї вразливої групи населення, такі як атрофія шкіри, діабет та гіпертонія. Також допустимими варіантами лікування можуть бути фототерапія та низькі дози препарату Метотрексат.

Поширення

Дерматит є поширеним станом, через який на певному етапі життя страждає приблизно кожна п’ята людина на планеті.

На різних етапах життя зустрічаються різні види дерматиту, наприклад:

• атопічний дерматит та білий лишай частіше розвивається у дітей;
• дерматит рук зазвичай утворюється у людей молодого та середнього віку;
• венозний, гравітаційний, астеатотичний, нумулярний дерматит найчастіше зустрічається у середніх та старших вікових групах.

Профілактика

Щоб запобігти появі дерматиту, необхідно одягати захисний одяг під час виконання робіт, пов’язаних із подразниками або їдкими хімічними речовинами.

Слід також уникати сухості шкіри та дотримуватися наступних правил купання:

• приймати короткі ванни та душ — обмежити час прийняття ванни та душу до 5–10 хвилин. Використовувати теплу, а не гарячу воду. Можна додавати олію для ванни;
• використовувати м’який миючий засіб — вибирати засоби без запаху, не застосовувати мило, оскільки воно може сушити шкіру;
• акуратно висушувати тіло після купання — обережно промокнути шкіру насухо м’яким рушником;
• зволожувати тіло — доки шкіра ще волога, слід захистити її за допомогою олії, крему або лосьйону. Дослідження показали, що нанесення захисного зволожуючого крему на шкіру немовлят з високим ризиком атопічного дерматиту знижує захворюваність до 50%.

Основні положення

• Дерматит — це поширене запальне захворювання шкіри, яке відрізняється за видами та ступенем тяжкості.
• У виникненні та загостренні дерматиту велику роль відіграють генетика, порушення імунної системи та фактори навколишнього середовища.
• Основні симптоми — висипи, червоні плями, почервоніння, набряк, сухість, розтріскування та потовщення шкіри, пухирі, виділення прозорої рідини, свербіж.
• Дерматит не заразний — він не може передаватися від однієї людини до іншої.
• Лікувати та запобігати спалахам дерматиту можна за допомогою зволожуючих засобів, лікарських препаратів та зміни способу життя.