Гострий гайморит

Гострий гайморит — це запалення слизової оболонки гайморових пазух, симптоми якого тривають менше 4 тижнів. Зазвичай він виникає після інфекції верхніх дихальних шляхів, яка призводить до обструкції остіомеатального комплексу (отвір гайморової пазухи, решітчаста лійка, півмісяцева щілина, середній носовий хід, співустя лобової пазухи, гачкоподібний відросток, решітчастий пухир), порушення мукоциліарного кліренсу (природний процес очищення дихальних шляхів) та надлишкового виділення слизу. Для лікування гострого гаймориту часто достатньо медикаментозного лікування в домашніх умовах.

У цій статті редакція Медправди розглядає причини, симптоми, методи діагностики та лікування цього захворювання.

Гострий гайморит: причини

Найчастіші причини гострого гаймориту — вірусні (рідше бактеріальні) інфекції верхніх дихальних шляхів та алергічний риніт. Найпоширенішими бактеріями, залученими в процес, є пневмокок і гемофільна паличка. Анатомічні особливості, які можуть призводити до запалення, включають викривлення перегородки носа, гіпертрофію (збільшення) нижніх і середніх носових раковин.

Оскільки гайморова пазуха розташована в безпосередній близькості від бічних зубів, 10% випадків захворювання можуть бути спричинені одонтогенними джерелами, включно з передачею інфекції під час маніпуляцій із бічними зубами. Призвести до поширення інфекції в гайморову пазуху може також карієс, скупчення гнійного вмісту біля кореня зуба і свищ між порожниною рота та пазухою.

Гострий гайморит: ознаки та симптоми

Згідно з даними клініки Мейо, трьома найбільш вираженими і специфічними симптомами гострого гаймориту є наступні:

• густі жовті або зеленуваті виділення з носа;
• закладеність носа;
• лицьовий біль/тиск/важкість.

Інші симптоми включають:

• кашель;
• втому;
• гіпосмію (зниження нюху);
• аносмію (втрату нюху);
• біль у верхній щелепі;
• закладеність або відчуття тиску у вухах.

Під час проведення передньої риноскопії лікар може виявити гнійні або слизові виділення, що скупчилися в носових ходах або стікають по задній стінці глотки. Загострення хронічного гаймориту проявляється аналогічними симптомами.

Згідно з даними Американського товариства інфекційних захворювань, гострий бактеріальний гайморит можна відрізнити від вірусного, використовуючи наступні клінічні рекомендації:

• тривалість симптомів понад десять днів;
• висока температура (вище 38°С) із гнійними виділеннями з носа або лицьовим болем, що триває 3-4 дні поспіль на початку захворювання;
• дворазове погіршення симптомів протягом перших десяти днів.

Гострий гайморит: діагностика

Діагноз ставлять на підставі клінічних проявів і результатів візуалізаційних досліджень. Кращим методом візуалізації є комп’ютерна томографія.

Діагностика може включати цитологічне дослідження слизу з порожнини носа. Воно може використовуватися для визначення наступних обставин:

• алергічний риніт;
• еозинофілія (підвищення кількості еозинофілів);
• поліпоз носа;
• чутливість до аспірину.

Під час діагностики гострого гаймориту бактеріологічний посів зазвичай не потрібен. Але його можуть призначити в наступних випадках:

• пацієнти в реанімації або з імунодефіцитом;
• діти, які не реагують на медикаментозне лікування;
• пацієнти з ускладненнями.

Гострий гайморит: лікування

У більшості випадків гострий гайморит минає самостійно. Для полегшення симптомів зазвичай потрібні тільки заходи самодопомоги.

Ліки для полегшення симптомів

Полегшити симптоми гаймориту можуть допомогти наступні засоби:

• сольовий назальний спрей — солона вода, що розпилюється в ніс 3-4 рази на день, промиває внутрішню поверхню носа;
• назальні кортикостероїди — допомагають запобігти і зняти набряк. Приклади включають флутиказон, будесонід, мометазон і беклометазон;
• деконгестанти (судинозвужувальні засоби) — випускаються у вигляді рідин, таблеток і назальних спреїв. Використовувати назальні деконгестанти можна тільки 5-7 днів, оскільки вони можуть викликати ще більшу закладеність носа, відому як рикошетна закладеність;
• препарати від алергії — при гаймориті, викликаному алергією, використання антигістамінних препаратів може зменшити її прояви;
• знеболювальні та протизапальні засоби — парацетамол, ібупрофен, аспірин.

Антибіотики

Антибіотики не лікують віруси, які зазвичай є причиною гострого гаймориту. Навіть якщо захворювання викликане бактеріями, так звана бактеріальна інфекція, воно може минути самостійно. Тому, перш ніж призначати антибіотики, лікар може почекати і поспостерігати, чи не погіршуються симптоми.

При тяжких симптомах, що погіршуються, або тривалих симптомах, можливо, знадобиться лікування антибіотиками. Необхідно завжди приймати повний курс антибіотиків навіть після того, як симптоми покращаться. Передчасне припинення прийому антибіотиків може призвести до повернення симптомів.

Прогноз

Гострий гайморит найчастіше має вірусну природу. У більшості випадків він минає самостійно або ефективно лікується антибактеріальними препаратами. При підозрі на це захворювання слід проконсультуватися з лікарем, щоб він призначив відповідне лікування. І необхідно обов’язково звернутися до лікаря, якщо симптоми тривають довше 10 днів або поступово погіршуються.

Поширені питання