Хронічний цистит

сечовий запалений міхур та календар

Хронічний цистит — це тривале запалення сечового міхура найчастіше бактеріального характеру, яке триває понад 6 тижнів. Інфекційно-запальний процес зазвичай локалізується у слизовій оболонці, може виявлятися симптомами активної інфекції або протікати безсимптомно.

Хронічний цистит часто виникає у жінок та дівчат підліткового віку. У чоловіків та хлопчиків він зустрічається рідше, що пов’язано з чоловічими анатомо-фізіологічними особливостями. Хоча клінічні прояви захворювання відзначаються у людей обох статей.

Причини хронічного циститу

Існує кілька основних причин, через які може розвинутися хронічне запалення сечового міхура:

  • інфекція сечового міхура — бактеріальна (кишкова паличка), паразитарна (шистосомоз) або грибкова (мікоз);
  • анатомічні фактори — інфравезикальна обструкція, нейрогенна або м’язова дисфункція сечового міхура/сечового каналу, вроджені аномалії;
  • фізіологічні фактори — опромінення новоутворення;
  • імуноопосередковане пошкодження слизової оболонки сечового міхура.

Вважається, що гостра бактеріальна інфекція є основною провокаційною подією, оскільки багато факторів сприяють її розвитку, рецидивуванню та хронізації, включаючи стійкість до антибіотиків.

Хронічний цистит часто розвивається у тих випадках, коли гостра інфекція не лікується належним чином. Згодом бактерії переміщуються глибоко у тканини сечового міхура, де вони захищені від антибіотиків, тому їх складніше вимити чи знищити.

Фактори ризику

Фактори, які можуть сприяти формуванню хронічного циститу:

  • сексуальна активність, у тому числі у дівчаток-підлітків;
  • сперміциди;
  • хімічні подразники чи алергени;
  • деякі ліки;
  • променева терапія та хімієтерапія;
  • аномалії у будові сечової системи;
  • менопауза;
  • ослаблення м’язів сечового міхура;
  • використання сечових катетерів;
  • слабка імунна система;
  • спадкова схильність.

Фактори ризику хронічного циститу варіюються в залежності від віку. До менопаузи найпоширенішими тригерами є статеві контакти та використання сперміцидів. Після менопаузи природно знижується кількість корисних бактерій Lactobacilli у піхві, що полегшує проникнення кишкової палички. Сечовий міхур також скорочується гірше, ніж раніше, що ускладнює його випорожнення.

Кого вражає хронічний цистит?

За оцінками, близько 3–6% жінок віком від 30 років страждають на це захворювання. При цьому разом з віком збільшується ризик розвитку хронічної інфекції.

Вважається, що чоловіки становлять лише 10% всіх випадків хронічного циститу. Хоча поширеність цього стану в чоловіків, ймовірно, недооцінюється через схильність плутати захворювання з простатитом, ДГПЗ та синдромом хронічного тазового болю.

Симптоми хронічного циститу

Прояви хронічного запалення сечового міхура у кожної людини є індивідуальними. Вони можуть з’являтися періодично або зберігатися протягом тривалого часу.

Загальні симптоми хронічного циститу включають:

  • болючі відчуття при сечовипусканні;
  • часте сечовипускання (поллакіурія), у тому числі вночі;
  • термінова необхідність сечовипускання, навіть якщо сечовий міхур порожній;
  • слабкий потік сечі;
  • каламутна або кров’яниста сеча;
  • біль внизу живота;
  • еректильна дисфункція у чоловіків;
  • відчуття втоми та слабкості.

При цьому варто відзначити відсутність підвищення температури та болю в попереку, що виключає ураження нирок.

Згодом симптоми запалення можуть змінюватись, і нерідко стають серйознішими. Вони часто проходять, наступає період покращення, а потім знову відбувається загострення хронічного циститу. Жінки можуть відчувати більш інтенсивний біль під час менструації. На рівень болю також впливає вживання певних харчових продуктів та напоїв.

Іноді ознаки хронічного циститу можуть бути відсутні. Відзначаються лише зміни в аналізах сечі, які не супроводжуються клінічними проявами.

Діагностика

У процесі діагностики хронічного циститу лікар може призначити такі дослідження:

  • аналізи сечі — загальний аналіз визначає наявність інфекції, а посів на мікрофлору допомагає виявити збудника;
  • УЗД сечового міхура — неінвазивна процедура, при якій використовується ультразвуковий сканер для створення зображення сечового міхура та оцінки його стану;
  • цистоскопія при хронічному циститі — цистоскоп з камерою та підсвічуванням вводять через уретру, щоб оглянути внутрішню стінку сечового міхура та оцінити наявність ознак запалення.

Під час фізикального обстеження при гострому процесі зазвичай спостерігається болючість при пальпації в зоні сечового міхура. При запущеному циститі цей симптом найчастіше не визначається, оскільки хвороба вже має тривалий характер.

При проведенні діагностики, крім лабораторних та інструментальних досліджень, пацієнтам рекомендується вести щоденник сечовипускання для об’єктивної оцінки його частоти та обсягу. Необхідно обов’язково вказати час, виміряти кількість спожитої рідини та виділеної сечі, а також відзначити характер сечовипускання.

Лікування хронічного циститу

Лікування хронічної інфекції сечового міхура спрямоване на знищення патологічних мікроорганізмів та відновлення глікозаміногліканового шару. В залежності від вираженості макроскопічних змін та симптомів, частоти виникнення рецидивуючих інфекцій використовуються різні протоколи лікування хронічного циститу:

  • пероральне застосування антибактеріальних та протимікробних засобів — нітрофурантоїн Фурадонін, триметоприм-сульфаметоксазол Бісептол, Трисептол;
  • внутрішньоміхурове введення препаратів — Гентаміцин, гіалуронова кислота;
  • імуномодулююча терапія — призначається в окремих випадках.

Зазвичай хронічний цистит лікується перорально антибактеріальними препаратами. Якщо таке лікування неефективне, то можливе використання внутрішньоміхурового електрофорезу антибіотиків та протизапальних препаратів у стаціонарних умовах.

У деяких випадках лікарі призначають тривале лікування запущеного циститу антибіотиками в нижчих дозах, щоб запобігти рецидивам інфекції. Пацієнтам слід приймати ці антибіотики від 6 місяців до 2 років.

Лікар також може порекомендувати фізіотерапію, щоб покращити кровообіг у ділянці сечового міхура та зменшити запалення. Для лікування хронічного циститу в жінок похилого віку додатково призначають інтравагінальний крем Овестин (естроген), який допомагає знизити частоту рецидивів.

При хронічному циститі на стадії загострення лікар може призначити знеболювальні препарати Ібупрофен, Парацетамол, щоб зменшити печіння та біль у сечовому міхурі та уретрі.

Вилікувати хронічний цистит назавжди, на жаль, неможливо. Але при правильному лікуванні можна досягти тривалої ремісії, контролю симптомів, а також суттєво зменшити частоту та тяжкість загострень.

Домашні засоби

При лікуванні хронічного бактеріального циститу часто використовуються методи самодопомоги. Наприклад, зниження стресу, медитація, йога та фізичні вправи можуть знизити частоту та тяжкість загострення симптомів. Також необхідно збільшити споживання рідини, відмовитися від тютюнопаління, спати достатню кількість годин і стежити за гігієною.

До 90% людей із хронічним циститом мають чутливість до широкого спектра харчових продуктів та напоїв. Часто лікарі рекомендують зменшити або виключити деякі харчові подразники, які можуть посилити симптоми. Як правило, рекомендується уникати кислих продуктів (наприклад, цитрусових, помідорів), гострої їжі, кави, чаю, алкоголю, газованих напоїв та штучних підсолоджувачів.

В якості допоміжного засобу при хронічному рецидивуючому циститі часто пропонують D-манозу через її здатність зв’язуватися з бактеріальними поверхневими лігандами, які зменшують прилипання інфекційних організмів до слизової оболонки уротелію. Незважаючи на те, що є деякі дані про зниження частоти рецидивуючих інфекцій після прийому D-маннози, остаточні дослідження ще не проводилися, а оптимальні дози не визначені.

Наслідки

При своєчасному лікуванні захворювання рідко призводить до тяжких наслідків. Але нелікований занедбаний цистит може викликати такі ускладнення:

  • пієлонефрит — поширення інфекції сечового міхура на нирки;
  • утворення каменів — вони можуть заблокувати сечовий шлях і викликати болючі відчуття;
  • стеноз (звуження) сечового міхура — ускладнює сечовипускання та призводить до затримки сечі;
  • психологічні проблеми — постійні болі та дискомфорт підвищують рівень стресу та тривоги у пацієнта, що може спричинити депресивний розлад.

Профілактика хронічного циститу

Рекомендації щодо запобігання хронічному циститу:

  • споживання достатньої кількості рідини — рекомендується вживати 8-10 склянок води на день, щоб запобігти утворенню концентрованої сечі. Журавлинний сік є ефективним засобом для очищення сечового міхура та знищення мікробів;
  • дотримання гігієни — регулярна гігієна інтимних місць допомагає запобігти зараженню бактеріями. Рекомендується уникати агресивних миючих засобів;
  • безпечні методи контрацепції — не допускати тривалого використання внутрішньопіхвових контрацептивних засобів;
  • носіння вільного одягу — рекомендується носити спідню білизну з бавовни, уникати вузьких штанів та легінсів;
  • здорове харчування — виключення гострої, кислої, солоної, копченої їжі;
  • виконання вправ з невеликим навантаженням — ходьба, йога, пілатес;
  • уникнення стресових ситуацій — стрес може підвищити рівень гормону кортизолу, який впливає на імунну систему, що призводить до підвищення ризику розвитку інфекцій.

Важливо вести здоровий спосіб життя, не палити, правильно харчуватися, отримувати достатню кількість сну та стежити за загальним станом здоров’я.

Реклама
У Європі спостерігається зростання інфекцій, що передаються статевим шляхом
Згідно з новими даними за 2022 рік, опублікованим ...
COVID-19 вдвічі підвищує ризик серцевого нападу: дослідження
Дослідження показують, що ризик розвитку серцевого...
Реклама
Алергічний синусит
Причини розвитку алергічного синуситу — хто в груп...
Лікування синуситу в домашніх умовах
Як лікувати синусит вдомаПрофілактика синуситу в д...
Реклама
Лікар пояснив, чи можна їсти білі волокна бананів
Банани є чудовим джерелом поживних речовин: калію,...
Дієтолог пояснив, як допомагає Coca-Cola при шлунковому грипі
Шлунковий грип, також відомий як вірусний гастроен...
Реклама