Менінгіт

Менінгіт

Менінгіт – запалення оболонок головного та спинного мозку, яке супроводжується сильним головним болем, інтоксикацією, ригідністю м’язів, високою чутливістю до світла та звуків, лихоманкою. При цьому спостерігаються запальні зміни у лікворі.

Захворювання можуть викликати різні мікроорганізми, починаючи від бактерій і закінчуючи найпростішими. Причиною запалення може стати також вживання деяких лікарських препаратів, рак, травми голови. За статистикою у 80% випадків діагностується менінгококовий, вторинні гнійні та вірусний менінгіт

Розвиток запального процесу може відбутися у будь-якому віці. Але найбільшу небезпеку він становить для дітей до 5 років і людей похилого віку, у цих категорій хворих відзначається найвища летальність.

Класифікація

Існує декілька видів менінгіту. Кожен з них має свою причину виникнення, стадії розвитку та тактику лікування.

В залежності від збудника менінгіт буває:

  • бактеріальний (менінгококовий, пневмококовий, туберкульозний, стрептококовий, лептоспірозний);
  • вірусний, асептичний (ентеровірусний, паротитний, герпетичний, коровий, краснушний);
  • грибковий (кандидозний, торульозний);
  • протозойний (токсоплазмозний);
  • неінфекційний;
  • змішаний.

За характером запалення розрізняють:

  • серозний менінгіт – у лікворі переважають лімфоцити. Збудниками можуть бути бактерії, віруси та грибки;
  • гнійний менінгіт – у лікворі більше нейтрофільного плеоцитозу. Інфекція спричинена виключно бактеріями.

За походженням виділяють:

  • первинний – виникає за відсутності попередньої інфекції чи хвороби іншого органу, наприклад менінгококовий, ентеровірусний менінгіт;
  • вторинний – є ускладненням присутньої в організмі інфекції, наприклад, туберкульозний менінгіт.

Причини виникнення

Інфекційний менінгіт виникає внаслідок проникнення в м’які оболонки мозку патогенної мікрофлори – вірусів, бактерій, грибків та паразитів (як виглядає ураження мозкових оболонок показано на фото). Ця форма захворювання може передаватися людям, які контактують із хворим.

Найчастіше менінгіт у дітей викликають такі мікроорганізми – менінгокок, гемофільна паличка, стрептокок, ентеровіруси; у дорослих – пневмокок, стафілокок, туберкульозна паличка.

Як передається інфекція? Залежно від збудника виділяють такі шляхи передачі:

  • повітряно-крапельний (бактеріальний, серозний);
  • контактний (вторинний гнійний);
  • фекально-оральний (серозний);
  • трансмісивний (кліщовий);
  • вертикальний (стрептококовий).

До захворювання найбільш схильні діти, особливо недоношені, люди похилого віку, пацієнти з важкими хронічними патологіями і ослабленим імунітетом.

Менінгіт неінфекційної природи виникає внаслідок розвитку злоякісних пухлин, дії деяких медикаментозних препаратів, операцій на мозку, травм голови.

Клінічні симптоми

Початкові симптоми менінгіту можуть відрізнятись в залежності від причини захворювання. Але відзначається ряд синдромів, властивих усім видам хвороби:

  • менінгеальний – ригідність (скутість) м’язів потилиці, гіперестезія органів чуття (висока чутливість до яскравого світла, гучних звуків), нестерпний головний біль;
  • загальномозковий – сонливість, загальмованість, кома, психомоторне збудження, психічні розлади, блювання;
  • астеновегетативний – млявість, швидка стомлюваність;
  • судомний;
  • загальноінфекційний – підвищена температура, озноб.

Якщо збудником хвороби виступає менінгокок, менінгіт може супроводжуватися характерним геморагічним висипом. Як виглядають висипання, дивіться на фотографії.

Діагностика

Початкова діагностика захворювання виконується шляхом медичного огляду. Для підтвердження діагнозу призначають люмбальну пункцію з дослідженням цереброспінальної рідини:

  • мікроскопування;
  • ПЛР-тест;
  • бактеріологічний аналіз із тестуванням чутливості мікрофлори до антибіотиків.

Додатково може бути призначене культуральне дослідження крові та матеріалу з первинного вогнища ураження.

Стадії розвитку та перебіг хвороби

В залежності від виду збудника інкубаційний період триває 2-10 днів. В окремих випадках розвиток менінгіту буває блискавичним (симптоми виникають через 12 годин після зараження) або відкладеним (ознаки формуються через 2-3 тижні).

Динаміка перебігу хвороби та тяжкості симптоматики залежить від причини запалення.

При бактеріальному гнійному менінгіті характерний блискавичний початок та швидкий розвиток. Стан хворого тяжкий, і за кілька годин може настати смерть.

Для бактеріального серозного і грибкового менінгіту характерний неспецифічний початок, перебіг підгострий або хронічний.

За відсутності правильного лікування запальний процес поширюється на мозок – з’являється порушення свідомості та осередкові симптоми ураження.

До якого лікаря звертатися

Лікуванням менінгіту займаються інфекціоністи та неврологи. Можна також звернутися до сімейного лікаря, терапевта, педіатра, вони оформлять направлення на госпіталізацію.

Як лікувати

При відсутності медичної допомоги менінгіт може закінчитися смертю, тому він завжди розглядається як невідкладний стан. Кожній людині з менінгеальними симптомами потрібна госпіталізація.

Методи лікування захворювання залежать від виду збудника, ступеня розвитку та тяжкості інфекції, наявності ускладнень та супутніх хвороб.

Для лікування бактеріального менінгіту використовується широкий спектр антибактеріальних препаратів (Пеніцилін, Ампіцилін, Цефтріаксон).

При вірусному менінгіті використовують патогенетичні та симптоматичні препарати. При тяжкому перебігу захворювання застосовують інтерферони (Віферон, Поліоксидоній, Аміксин) та глюкокортикостероїди (Дексаметазон, Преднізолон, Гідрокортизон).

Основу терапії грибкового менінгіту складають антимікотичні препарати. При криптококовому та кандидозному менінгіті показані Амфотерицин В, Флуконазол та Флуцитозин.

В якості симптоматичного лікування при внутрішньочерепній гіпертензії, набряку мозку застосовуються діуретики (Манітол, Фуросемід). Для зниження інтоксикації проводиться інфузійна терапія.

Домашні засоби

Вилікувати менінгіт самостійно домашніми засобами неможливо, оскільки вони є неефективними при цьому захворюванні. За відсутності адекватної терапії розвиваються тяжкі ускладнення, а бактеріальна форма хвороби може призвести до смерті.

Ускладнення

У 20% пацієнтів, які перенесли менінгіт, відзначаються довгострокові наслідки хвороби: проблеми з пам’яттю, мовленням, слухом, зором, порушення координації, судоми. У разі розвитку сепсису можуть залишитись шрами, наслідки ампутації кінцівок.

При несвоєчасному лікуванні існує ймовірність серйозних ускладнень: епілепсія, гідроцефалія, параліч, порушення психічного розвитку. Присутній також ризик летального кінця.

Особливі ситуації

Діти

У домашніх умовах визначити менінгіт у дітей досить складно. Найперші його прояви схожі на ознаки ГРВІ: підвищення температури, нездужання, головний біль.

Якщо разом із симптомами звичайної застуди, отиту або гаймориту у дитини раптом з’являється сильний головний біль, нудота, блювання, біль у спині та шиї, будь-який висип, батькам слід терміново викликати швидку допомогу.

Фахівці поставлять попередній діагноз та відвезуть дитину до лікарні. Діти з ознаками високого внутрішньочерепного тиску та набряку головного мозку госпіталізуються до відділення реанімації.

Вагітні та мами, що годують грудьми

Лікування менінгіту у вагітних і жінок, що годують, проводиться тільки в стаціонарних умовах, самолікування є неприпустимим. Чим раніше жінці буде надано допомогу, тим більша ймовірність сприятливого результату хвороби та вчасного народження здорової дитини.

У ході лікування виконується постійне спостереження за станом плоду. При виявленні ускладнень застосовується відповідна терапія. В останньому триместрі при значному погіршенні стану вагітної та плоду може бути показаний екстрений кесарів розтин.

Люди похилого віку

У літньому віці підвищується ризик захворювання на пневмококову інфекцію. Для цієї категорії людей менінгіт є найбільш небезпечним, оскільки через ослаблення захисних механізмів може швидко призвести до смерті. При підозрі на зараження слід негайно розпочати лікування, але тільки в умовах стаціонару під чітким контролем лікаря.

Поширення

Менінгіт поширений у всіх країнах світу. Найвищий показник поширеності захворювань відмічається на африканському континенті.

У країнах Європи пік захворюваності на менінгіт припадає на міжсезоння. Фактори, що впливають на поширення інфекції:

  • тривале перебування у закритих приміщеннях;
  • недостатня вентиляція;
  • низька вологість;
  • несприятливі санітарно-гігієнічні умови.

Періодично, кожні 10-15 років відбуваються епідемічні підйоми частоти захворювання. Масштабні епідемії відзначаються у країнах з невисоким рівнем надання лікарської допомоги.

Профілактика

Людям, які тісно контактували з хворим, рекомендується хіміопрофілактика. Для цього використовують препарати Рифампіцин або Ципрофлоксацин, вагітним та дітям молодше 2 років призначають Цефтріаксон.

В якості неспецифічної профілактики менінгіту необхідно:

  • не контактувати з хворими або застосовувати засоби індивідуального захисту;
  • часто провітрювати приміщення та проводити вологе прибирання;
  • мити руки з милом після відвідування громадських місць;
  • утримуватися від поїздок до епідеміологічних зон.

Вакцинація

Найбільш ефективним способом довгострокового захисту від захворювання та зниження негативного впливу інфекції на здоров’я населення є вакцинопрофілактика. Нижче наведено перелік щеплень, що запобігають розвитку інфекцій, які можуть спричинити менінгіт.

Вакцинація проти менінгококової інфекції проводиться вакцинами Німенрікс (Nimenrix) та Менактра (Menactra). Це щеплення рекомендують дітям, першокурсникам, які проживають у гуртожитку, солдатам, людям з імунними хворобами.

Вакцини Превенар 13 (Prevenar 13) та Синфлорікс (Synflorix) захищають від пневмококової інфекції. Превенар 13 застосовується для дітей, починаючи з віку 6 тижнів, та дорослих. Синфлорікс використовується для імунізації дітей віком до 5 років.

Вакцинація проти гемофільної інфекції типу B проводиться моновакциною Акт-Хіб (Act-Hib) та комбінованими вакцинами, які включають Hib-компонент, Гексаксим (Hexaxim), Інфанрікс Гекса (Infanrix Hexa), Хіберікс (Hiberix) , Пентаксим (Pentaxim).

Максимально ефективним для дітей є введення трьох доз – у 2, 4 та 12 місяців.

Вакцину від кору, паротиту, краснухи Пріорікс (Priorix) зазвичай вводять у дитячому віці – 1 та 6 років. Щеплення запобігає розвитку менінгіту, що виникає в результаті цих інфекцій.

Вакцинація проти вітряної віспи вакцинами Варілрікс (Varilrix) та Окавакс (Okavax) рекомендована для дорослих та дітей, починаючи з 9-місячного віку. Вона захищає від вірусного менінгіту, спричиненого герпесвірусом людини типу 3.

Основні положення

  • Менінгіт – це небезпечна хвороба, яка має високу летальність та серйозні наслідки для здоров’я.
  • Інфекція може бути викликана бактеріями, вірусами, грибками, найпростішими. Неінфекційні причини запалення – травми, операції, рак, лікарські препарати.
  • Найпоширенішим і найнебезпечнішим вважається бактеріальний менінгіт. У 10% випадків захворювання закінчується смертю і у 20% випадків призводить до тяжких ускладнень.
  • Менінгіт лікується лише у стаціонарі, самостійне лікування вдома неприпустиме. Чим раніше буде надано професійну медичну допомогу, тим більше шансів на сприятливий прогноз.
  • Для формування імунного захисту від інфекцій, що спричиняють захворювання, рекомендується профілактична вакцинація.

Лікарі призначають

Реклама
Камера-таблетка для виявлення раку товстої кишки
Управління санітарного нагляду за якістю харчових ...
У США ліквідували мережі з поширенню наркотиків, які можуть спричинити сексуальну агресію на побаченнях
Підставка для напоїв з детекторною смужкою дозволи...
Реклама
Бактеріальний синусит
Бактеріальний синусит — симптоми, причини та факто...
Хронічний гастрит
Класифікація хронічного гастриту за формами, видам...
Реклама
Депресія збільшує ризик розвитку ішемічної хвороби серця та інсульту
Депресія — це серйозне психічне захворювання, яке ...
Симптоми тривоги можна сплутати із серцевим нападом: вчені
Тривожні розлади — це група психічних захворювань,...
Реклама