Панкреатит

Панкреатит — це запалення підшлункової залози. Вона розташована за шлунком і виконує дві важливі функції: екзокринну (вироблення травних ферментів) та ендокринну (вироблення гормонів). При розвитку панкреатиту травні ферменти атакують та пошкоджують тканини підшлункової залози. Стан може прогресувати до геморагічного некрозу паренхіми. При одужанні некротичні ділянки заміщуються рубцевою тканиною.

Гострий панкреатит характеризується швидким початком, може виникнути раптово та триває кілька днів. Після одужання нормальна функція підшлункової залози зазвичай повертається. Хронічний панкреатит менш інтенсивний, характеризується тривалим запаленням із прогресуючим погіршенням функції підшлункової залози. Він може існувати роками, призводити до фіброзу та потребує спеціального лікування.

Причини панкреатиту

Згідно з сучасними статистичними даними, 80% випадків панкреатиту викликані біліарною (жовчнокам’яною) хворобою та алкоголем. Причини близько 15% випадків залишаються нез’ясованими (ідіопатичний панкреатит).

Жовчнокам’яний панкреатит розвивається внаслідок застрявання жовчних каменів в кінці жовчовивідної системи (фатерова ампула), що призводить до блокування відтоку жовчі та панкреатичного секрету у дванадцятипалу кишку. Рефлюкс жовчі в панкреатичну протоку та активація ферментів із панкреатичного секрету безпосередньо в підшлунковій залозі викликають запальний процес. Жовчнокам’яний панкреатит частіше зустрічається у жінок та літніх пацієнтів.

Алкоголь викликає безпосереднє ушкодження тканин підшлункової залози та порушує виділення травних ферментів. При тривалому повторному впливі алкоголю запалення може стати хронічним, що значно погіршує функції підшлункової залози. Алкогольний панкреатит частіше зустрічається у чоловіків та молодих пацієнтів.

Фактори ризику

Певні фактори можуть сприяти панкреатиту. Деякі захворювання, операції та звички роблять людину більш схильною до розвитку цього стану.

У більшості людей, які страждають на це захворювання, присутні жовчні камені. Близько 40% випадків відмічається у пацієнтів, які надмірно вживають алкоголь. Людина також схильна до більшого ризику панкреатиту, якщо вона успадкувала захворювання підшлункової залози або страждає на муковісцидоз, який ушкоджує легені й утруднює дихання.

Від чого буває панкреатит:

• жовчні камені;
• зловживання алкоголем;
• тютюнопаління;
• травми живота;
• тяжкі вірусні чи бактеріальні інфекції (епідемічний паротит, ВЕБ, ЦМВ, ВІЛ);
• аутоімунні захворювання (ВКВ, вузликовий поліартеріїт);
• муковісцидоз;
• синдром Рея;
• гіперактивна паращитоподібна  залоза (гіперпаратиреоз);
• високий рівень кальцію в крові (гіперкальціємія);
• підвищений рівень тригліцеридів (гіперліпідемія);
• знижена температура тіла, нижча за 35,8° (гіпотермія);
• знижений артеріальний тиск (гіпотензія);
• місцеве зниження кровопостачання (ішемія);
• абдомінальна хірургія;
• деякі процедури, що використовуються для діагностики (пост-ЕРХПГ-панкреатит);
• деякі лікарські препарати (особливо естрогени, кортикостероїди, сульфаніламіди, тіазиди, азатіоприн, діуретики, ранітидин, вальпроат, еритроміцин, тетрацикліни);
• генетичні причини (фіброз шлунка)

Панкреатит: де болить

Зазвичай біль при панкреатиті виникає в епігастральній ділянці (під ложечкою), орієнтовно на рівні шлунка. Він також може відчуватися ліворуч чи праворуч від центру живота. Іноді біль поширюється на лівий бік чи спину.

Як болить панкреатит? У більшості випадків біль описується як гострий, ріжучий, але не інтенсивний, або тупий і розпираючий.

Симптоми

Основним симптомом панкреатиту є біль в епігастрії, який:

• посилюється за кілька хвилин після їди;
• згодом стає більш тяжким та тривалим;
• може іррадіювати у спину нижче лівої лопатки.

Для гострого панкреатиту характерний швидкий початок симптомів (протягом 20 хвилин). Захворювання супроводжується гострим болем у животі, який стає сильнішим, якщо постраждалий лежить на спині. Під час важкого нападу шкіра може бути холодною та вологою, пульс слабкий і частий, а температура нижча за норму.

Хронічний панкреатит характеризується нападами, які періодично повторюються, і з часом призводить до дефіциту секретованого панкреатичного соку. Острівцеві клітини можуть бути зруйновані, тому секреція інсуліну виснажується та розвивається цукровий діабет.

Тяжкість стану варіює від легкої до важкої (некротизуючий панкреатит). Тяжко протікає 15-25% випадків захворювання.

Симптоми легкого панкреатиту включають:

• гострий, але терпимий біль;
• нудоту, блювання;
• блідий, жирний і смердючий стілець;
• здуття живота.

Симптоми важкого панкреатиту більш інтенсивні та різноманітні:

• сильний постійний біль;
• блювання, що повторюється;
• діарея;
• відсутність апетиту та втрата ваги;
• зниження артеріального тиску;
• висока температура;
• можливі слизові кровотечі зі стравоходу чи шлунка.

У деяких випадках важкий панкреатит вражає інші життєво важливі органи: серце, легені та нирки. Загальна смертність від цієї форми захворювання становить близько 15%.

Температура при панкреатиті залежить від типу та тяжкості запалення. Зазвичай, при легкій або хронічній формі захворювання вона залишається в нормальних межах. У разі гострого панкреатиту симптоми більш виражені та включають підвищення температури, що є частою реакцією організму на запальний процес.

Як діагностують панкреатит

Насамперед лікар розпитує пацієнта про симптоми та проводить медичний огляд, який може показати:

• болючість живота;
• пожовтіння шкіри та білків очей;
• синдром системної запальної відповіді SIRS (тахікардія, тахіпное, гіпертермія);
• ознаки заочеревинної кровотечі (<1%, поганий прогноз);
• фланговий ехімоз (ознака Грея-Тернера);
• навколопупковий хімоз (симптом Каллена);
• здуття живота (кишкова непрохідність, скупчення рідини);
• гіпотензію (спочатку може бути гіпертензія, спричинена болем).

Як визначити панкреатит? Діагноз встановлюють на підставі аналізів крові та візуалізації підшлункової залози. Також потрібно здати зразок калу, який перевіряють на панкреатичну еластазу та наявність жиру.

Діагноз ставиться за наявності 2 з 3 критеріїв:

• симптоми, характерні для панкреатиту (наприклад, біль в епігастрії);
• підвищення сироваткової амілази або ліпази (до 3-кратного нормального рівня);
• рентгенологічні ознаки панкреатиту, помітні на УЗД, КТ, МРТ.

Гострий панкреатит — діагноз обґрунтований головним чином клінічними проявами, рівнем амілази та ліпази у крові. Хронічний панкреатит складно діагностувати, оскільки КТ, МРТ та стандартні аналізи крові часто показують нормальні результати навіть за наявності запалення. У цьому випадку найбільш показовим є аналіз на панкреатичну еластазу.

Лабораторна діагностика

Аналізи крові, які допомагають діагностувати хворобу панкреатит та її ускладнення, включають:

• загальний аналіз крові (ЗАК) — для підрахунку лейкоцитів;
• біохімічний аналіз крові — вміст амілази, ліпази, сечовини, кальцію та глюкози в крові;
• функціональні проби печінки — рівень трансаміназ та альбуміну.

Лабораторні показники панкреатиту:

• амілаза в крові в 3 рази вище норми;
• ліпаза в крові в 3 рази вище від норми (більш чутливий та специфічний показник);
• підвищений рівень С-реактивного білка (СРБ);
• підвищений рівень ферментів печінки;
• збільшення кількості лейкоцитів;
• гіперглікемія;
• гіпокальціємія.

Крім аналізів крові, проводиться аналіз на панкреатичну еластазу в калі — це панкреатоспецифічний фермент, який характерний саме для підшлункової залози. При панкреатиті спостерігається зниження рівня еластази < 200 мкг/г калу.

Інструментальні дослідження

Візуалізуючі дослідження, необхідні для діагностики панкреатиту:

• УЗД — початковий метод вибору для виявлення жовчних каменів та обструкції жовчовивідних шляхів;
• КТ з динамічним контрастним посиленням — дозволяє виявити ускладнення панкреатиту (скупчення рідини, крововилив, некроз, життєздатну і нежиттєздатну тканину, діаметр загальної жовчної протоки). Застосовується для визначення стерильного чи інфікованого некрозу. В індексі тяжкості КТ використовується ступінь некрозу та періпанкреатичне запалення. КТ зазвичай виконується при діагностичній невизначеності, тяжкому панкреатиті та підозрі на ускладнення;
• МРТ — показує зміни у структурі підшлункової залози, зазвичай використовується для диференціації неускладненої псевдокисти від відмежованого некрозу.

На додачу до стандартних методів візуалізації може застосовуватися:

• ендоскопічне УЗД (ЕУЗД) — для діагностики використовується спеціальний ендоскоп з високоенергетичними звуковими хвилями («ехоендоскоп»), який надає більш детальну інформацію, ніж традиційне УЗД;
• ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) — метод поєднує ендоскопію та рентген, дозволяє отримати чітке зображення підшлункової залози та визначити будь-які відхилення від норми;
• тонкоголкова аспіраційна біопсія (FNA) під контролем КТ — чутливість 95% до інфікованого панкреонекрозу. При негативному результаті та підозрі на інфекцію можна повторити дослідження через 4-7 днів.

Оцінка тяжкості та прогноз

Для визначення тяжкості панкреатиту використовуються наступні шкали:

• Глазго;
• Маршалла;
• SOFA;
• Ренсона;
• APACHE;
• індекс тяжкості КТ.

Найбільш широко використовуваними методами для оцінки тяжкості панкреатиту є шкала Глазго і шкала Ренсона.

Шкала Глазго

Шкала дає числову оцінку тяжкості запалення підшлункової залози, яка базується на кількості ключових критеріїв:

• 0 або 1 — легкий панкреатит;
• 2 — панкреатит середнього ступеня тяжкості;
• 3 і більше — важкий панкреатит.

Критерії оцінки за шкалою Глазго (по 1 балу за кожну позитивну відповідь):

• вік > 55 років;
• парціальний тиск O2 < 60 мм рт. ст.;
• еутрофіли (лейкоцити) > 15,0 х 109 /л;
• кальцій < 2,0 ммоль/л;
• сечовина > 16,0 ммоль/л;
• ЛДГ > 600,0 МО/л;
• АСТ/АЛТ > 200,0 МО/л;
• альбумін < 32,0 г/л;
• цукор (глюкоза) > 10,0 ммоль/л.

Смертність на основі оцінки:

• 0-2 фактори ризику — смертність < 1%;
• > 6 факторів ризику — смертність близько 100%.

Шкала Ренсона

Шкала заснована на клінічних та лабораторних показниках, які вимірюються протягом перших 48 годин після надходження пацієнта до лікарні. За кожен присутній критерій додається 1 бал, потім бали підсумовуються. Чим більша сума балів, тим вища тяжкість панкреатиту і гірший прогноз.

Критерії на час надходження:

• вік > 55 років;
• лейкоцити > 16,0 × 109/л;
• ЛДГ > 600 ОД/л;
• АСТ > 120 ОД/л;
• глюкоза > 10 ммоль/л.

Протягом 48 годин:

• зниження гематокриту > 10%;
• підвищення сечовини > 0,9 ммоль/л;
• кальцій < 2 ммоль/л;
• парціальний тиск О2 < 60 мм рт.ст.;
• лужний дефіцит > 4 ммоль/л;
• секвестрація рідини > 6 л.

Смертність на основі оцінки:

• < 3 = 1%;
• 3-4 = 15%;
• 5-6 = 40%;
• > 6 = 100%.

Панкреатит лікується чи ні

Це залежить від типу панкреатиту та його тяжкості, а також від своєчасності та адекватності медичного втручання. Кожен випадок захворювання індивідуальний, і результати лікування можуть відрізнятися у різних пацієнтів.

Гострий панкреатит є оборотним при своєчасному та правильному лікуванні. Відповідні медичні заходи: голодування, регідратація, керування болем, антибіотики (при необхідності) та спостереження за пацієнтом сприяють якнайшвидшому відновленню.

Хронічний панкреатит — тривале та постійне запалення, яке зазвичай не зникає повністю. Лікування допомагає керувати симптомами та покращити якість життя, але досягти повного вилікування складно. Важливими аспектами управління хронічним запаленням є контроль симптомів та запобігання ускладненням.

Як лікувати панкреатит

При легкому та помірному гострому панкреатиті пацієнта госпіталізують до загальної стаціонарної палати. У разі тяжкого стану, ознак органної дисфункції, необхідності хірургічного втручання, необхідна госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Існує кілька методів лікування панкреатиту:

• обмеження активності підшлункової залози (голодування) — відпочинок від травлення допомагає зменшити запалення. Через кілька днів можна вживати рідини, їсти м’яку їжу та надалі повернутися до звичайного харчування;
• внутрішньовенна гідратація та харчова підтримка — для відновлення та запобігання пошкодженню підшлункової залози може знадобитися тимчасове внутрішньовенне введення рідин для гідратації. Деякі люди не можуть їсти звичайну їжу та отримують ентеральне харчування через зонд або парентеральне харчування внутрішньовенно;
• полегшення сильного болю — «блокада черевного сплетення» під контролем ЕУЗД. Цей метод лікування називається невролізом і представляє форму місцевої анестезії, яка проводиться для полегшення сильного або хронічного болю в животі. Для контролю болю при панкреатиті також можна використовувати знеболювальні препарати внутрішньовенно або перорально;
• ЕРХПГ — введення стента (маленької трубки) для відкриття заблокованої жовчної або панкреатичної протоки. В залежності від конкретного випадку лікар може виконати сфінктеротомію (невеликий надріз для розширення отвору протоки), балонну дилатацію (введення балона для відкриття звуженої протоки), а також видалити або зруйнувати жовчний камінь за допомогою лазерної або ударно-хвильової літотрипсії. Також за допомогою ЕРХПГ виконується ендоскопічне видалення мертвої або інфікованої тканини підшлункової залози;
• операція — якщо інші методи лікування недостатньо ефективні, може знадобитися тотальна панкреатектомія. Вона призначена тільки для пацієнтів з дуже сильним і безперервним болем, який призвів до залежності від наркотичних препаратів, а всі інші методи лікування виявилися марними.

Панкреатит часто виникає через надмірне вживання алкоголю. Алкоголізм може вимагати стаціонарного чи амбулаторного лікування під наглядом лікаря. Пацієнт також може звернутися до груп підтримки в рамках процесу відновлення та протягом усього життя. Якщо людина продовжить вживати алкоголь, її симптоми можуть погіршитися.

Лікування гострого панкреатиту

Лікування при гострому панкреатиті спрямоване на усунення болю, запобігання або полегшення гіповолемічного шоку, інгібування секреції панкреатичного соку (включаючи усунення перорального прийому їжі), запобігання або контролю інфекції. Втрачені рідини та солі поповнюють перорально або внутрішньовенно. За наявності жовчних каменів виконують їх видалення. У важких випадках видаляють жовчний міхур у ході процедури, відомої як холецистектомія.

Більшість хворих на гострий панкреатит одужують повністю. Але 10-20% пацієнтів страждають на тяжку форму запалення, яка часто пов’язана з ускладненнями: гіпоксія (дефіцит кисню в тканинах організму), внутрішня кровотеча і т.д.

Лікування гострого панкреатиту може включати:

• початкову реанімацію (підхід ABCDE);
• внутрішньовенне введення рідин;
• панкреатичний спокій, парентеральне чи ентеральне харчування;
• знеболювання анальгетиками та нестероїдними протизапальними засобами Парацетамол, Ібупрофен, у тяжких випадках опіоїдами Морфін;
• лікування жовчнокам’яної хвороби (ЕРХПГ/холецистектомія);
• антибіотики за наявності ознак специфічної інфекції (абсцес або інфікована некротична ділянка);
• лікування ускладнень (ендоскопічне або черезшкірне дренування великих скупчень).

Лікування хронічного панкреатиту

У разі хронічного панкреатиту можуть знадобитися знеболювальні препарати, які дозволять пацієнтові почуватися комфортно протягом тривалого часу. Покращити стан допоможе прийом ферментів підшлункової залози, які допомагають розщеплювати поживні речовини, що надходять із їжею. Вживання нежирної, здорової їжі сприяє одужанню та знижує ймовірність того, що захворювання повернеться.

Лікування при хронічному панкреатиті включає:

• дієту, утримання від переїдання та вживання алкоголю;
• знеболювання анальгетиками, нестероїдними протизапальними засобами, опіоїдами;
• прийом пероральних ферментів підшлункової залози Панкреатин, Креон;
• антибіотики при підтвердженій або передбачуваній інфекції (для профілактики не показані);
• режими підшкірного введення інсуліну (при діабеті);
• ЕРХПГ зі стентуванням.

Хірургічне втручання проводять при наступних станах:

• сильний хронічний біль (дренування проток та видалення запаленої тканини);
• непрохідність жовчовивідної системи та панкреатичної протоки;
• псевдокісти;
• абсцеси.

Харчування при панкреатиті

Поняття «панкреатичний спокій»:

• парентеральне харчування та введення їжі через худу кишку дозволяють уникнути стимуляції підшлункової залози, минаючи клітини, що секретують холецистокінін;
• некротизована підшлункова залоза менш реагує на секреторні стимули;
• пацієнти з симптомами легкого панкреатиту можуть безпечно голодувати до 3-4 днів;
• пацієнти з тяжким гострим панкреатитом отримують користь від раннього ентерального харчування.

Ентеральне харчування запобігає атрофії кишківника, покращує функцію його слизової оболонки, зменшує реакцію SIRS та бактеріальну транслокацію з травного тракту. Немає доказів клінічної користі раннього ентерального харчування при легкому/помірному панкреатиті, але воно є ефективним при тяжкому гострому панкреатиті.

При панкреатиті легкого/середнього ступеня тяжкості ентеральне харчування можна починати на 5-7 день, якщо немає можливості повернутися до звичайного харчування. У разі тяжкого гострого панкреатиту ентеральне харчування повинно:

• починатися рано;
• відповідати протоколу;
• враховувати індивідуальні особливості;
• щодня переглядатися.

При необхідності можливе додавання парентерального харчування для досягнення цільових показників.

Ентеральний маршрут:

• годування через шлунковий шлях (назогастральний зонд) успішне у 90% випадків;
• тощекишковий шлях є альтернативою при посиленні болю в животі або недостатності шлункового харчування.

Вимоги до складу харчування:

• 25-35 ккал/кг/день;
• 1,2-1,5 г/кг/день білка.

При харчовій непереносимості рекомендується розглянути:

• безперервне, а не болюсне годування;
• просування шлункового зонда в худу кишку (постпілоричне харчування);
• перехід на елементарні речовини (наприклад, невеликі пептиди, тригліцериди із середньою довжиною ланцюга).

При тяжкому гострому панкреатиті, особливо якщо він ускладнений некрозом, зазвичай потрібне тривале штучне харчування (4-6 тижнів).

Якщо ентеральне харчування протипоказане або погано переноситься, рекомендується парентеральне харчування. Принципи ASPEN рекомендують провести 5 днів пробного ентерального харчування, перш ніж вдаватися до парентерального.

Практичні рекомендації щодо харчування:

• у випадках легкого/помірного панкреатиту можна безпечно голодувати до 4 днів;
• при тяжкому гострому панкреатиті показано раннє годування через шлунковий або тощекишковий зонд;
• необхідно контролювати рівень глюкози (інфузія інсуліну до цільового рівня глюкози 6-10 ммоль/л).

Антибіотики при панкреатиті

Антибактеріальні препарати використовуються у разі інфікованого некротичного панкреатиту та супутньої позапанкреатичної інфекції.

Найчастіше інфекційними ускладненнями є респіраторні інфекції (9,2%) або бактеріємія (8,4%). Близько 50% бактеріальних культур із некротизованої тканини підшлункової залози мають некишкове походження, що передбачає інфекцію з екстрапанкреатичних джерел. Позапанкреатичні інфекції слід своєчасно виявляти та лікувати, щоб запобігти поширенню на тканини підшлункової залози.

У 8-12% пацієнтів з панкреатитом розвивається інфікований некроз (рідко у перші 7 днів, частіше через 19-21 день після початку захворювання). Він може спричинити смерть у пацієнтів, які перенесли ранню недостатність органів. При цьому відмова системи органів посилюється, а смертність підвищується.

Діагноз підтверджується інвазивними методами за допомогою зразків та посівів. Якщо підвищена температура та лейкоцитоз зберігаються більше 7-10 днів без очевидного джерела інфекції, рекомендується виконати тонкоголкову аспіраційну біопсію (FNA) некрозу. Вона допомагає визначити, чи є інфекція панкреатичною або перипанкреатичною. Якщо пацієнт гемодинамічно нестабільний, діагностика може бути виконана за допомогою аспірації під контролем КТ або гастроскопії.

Вибір антибіотика

Усі антибіотики тією чи іншою мірою проникають у некротичні тканини, але більшість із них не досягає мінімальної інгібувальної концентрації. Тому необхідно вибирати антибіотик з оптимальним проникненням у підшлункову залозу.

Препарати, що досягають високих концентрацій у підшлунковій залозі:

• Меропенем та Іміпенем;
• Метронідазол;
• фторхінолони.

При підтвердженні інфекції забарвленням за Грамом, найкращим вибором антибіотиків зазвичай є Меропенем.

Хірургічні та інвазивні втручання

Оперативне втручання у разі ускладнень важкого панкреатиту залишається спірним. Хірургічна обробка підшлункової залози потрібна в < 1% випадків некротизуючого панкреатиту (15% смертності).

Рекомендується по можливості уникати відкритої некректомії та виконувати мінімально інвазивні операції. Перевагу віддають наступним варіантам:

• черезшкірний катетерний дренаж (рівень успіху 35-90%);
• ендоскопічний транслюмінальний дренаж (80% успіху);
• відеоасистована ретроперитонеальна чи ендоскопічна санація.

Антибіотики допомагають інфікованому некротизуючому панкреатиту відгородитися від некрозу, що дозволяє використовувати мінімально інвазивні методи (наприклад, лапароскопічний, ендоскопічний або черезшкірний підходи). Показники успішності втручань варіюються в залежності від медустанови та конкретного випадку.

Показання до операції:

• санація інфікованого некрозу;
• стійкий біліарний панкреатит (холецистектомія після одужання від гострого запалення);
• відгороджений некроз (абсцес);
• внутрішньочеревна гіпертензія.

Спірні показання до операції:

• більше 50% стерильного панкреонекрозу (5% смертності від стерильного панкреонекрозу без операції);
• стабільний некроз;
• погіршення стану;
• органна недостатність.

Термінова ЕРХПГ потрібна при жовчному камені з висхідним холангітом. Раннє видалення жовчного каменю за відсутності висхідного холангіту є спірним (неясне співвідношення ризик-користь).

Дієта при панкреатиті

Необхідно дотримуватись спеціальної дієти, щоб полегшити навантаження на підшлункову залозу та допомогти її відновленню. Лікар призначає індивідуальну дієту, виходячи зі ступеня тяжкості хвороби та потреб пацієнта.

Нижче наведені деякі загальні рекомендації, що корисно при панкреатиті:

• обмеження жирів — жирні продукти важко перетравлюються підшлунковою залозою, тому їх слід виключити з раціону або зменшити споживання;
• малі порції — рекомендується вживати їжу маленькими порціями, щоб не перевантажувати підшлункову залозу;
• відмова від алкоголю — алкоголь може погіршити стан підшлункової залози, тому його необхідно повністю виключити з раціону;
• помірне споживання білків — білки важливі для регенерації тканин, але при панкреатиті їх споживання слід регулювати та, можливо, скоротити;
• вживання води — гідратація необхідна для підтримки загального стану організму, тому рекомендується пити достатньо води;
• вітаміни та мінерали — при обмеженні деяких продуктів в організмі виникає дефіцит вітамінів та мінералів, тому слід приймати додаткові вітамінні препарати;
• відмова від спецій і прянощів — вони можуть подразнювати підшлункову залозу, тому краще їх уникати.

Також рекомендується припинити палити та уникати пасивного паління.

Скільки лікується панкреатит

Легкий гострий панкреатит вимагає госпіталізації на 5-7 днів, повне одужання настає через кілька тижнів. Але більш важкі епізоди потребують тривалої госпіталізації та лікування протягом кількох місяців. При хронічному панкреатиті періодично можуть виникати загострення, що потребують пожиттєвого контролю.

Іноді набряк та запалення повністю не проходять. Також можуть виникати повторні епізоди панкреатиту, що призводять до довгострокового пошкодження підшлункової залози.

Висока смертність відзначається у зв’язку з наступними причинами:

• кровотеча в підшлунковій залозі;
• проблеми з печінкою, серцем чи нирками;
• утворення абсцесу;
• відмирання (некроз) великих обсягів тканини підшлункової залози.

Чим небезпечний панкреатит

Загальні/системні ускладнення:

• втрата екзокринної функції (призводить до нестачі ферментів, особливо ліпази, які секретуються в травний тракт);
• втрата ендокринної функції, що призводить до нестачі інсуліну (викликає діабет);
• пошкодження та стриктури протокової системи, що призводять до утруднення виділення панкреатичного соку та жовчі;
• ниркова, печінкова та поліорганна недостатність;
• метаболічні розлади (метаболічний ацидоз, порушення електролітного балансу);
• кишкова непрохідність;
• інфекційні захворювання підшлункової залози (наприклад, кишкова трансолькція, що призводить до інфікованого панкреонекрозу) та позапанкреатичні;
• гіпотонія та шок (втрати рідини у «третій простір», системна запальна відповідь, шлунково-кишкові втрати, заочеревинна гематома, зниження переднавантаження, порушення скоротливості серця);
• гіпоксемія та дихальна недостатність (ателектаз, гострий респіраторний дистрес-синдром ГРДС, плевральні випоти, набряк легень, аспіраційна пневмонія).

Місцеві ускладнення (можуть бути стерильними або інфікованими):

• перипанкреатичне скупчення рідини — виникає протягом 4 тижнів і не має певної стінки;
• псевдокіста підшлункової залози — скупчення рідини зберігається > 4 тижнів і має чітко окреслену стінку;
• некротичне скупчення — скупчення рідини з ділянками некрозу, які виникають протягом 4 тижнів і не мають певної стінки;
• відмежований панкреонекроз — гостре некротичне скупчення, яке зберігається > 4 тижнів і має чітко окреслену стінку.

Щоб знизити ризик виникнення нових або повторних епізодів панкреатиту, необхідно вжити заходів для запобігання розвитку провокативних станів та захворювань. Важливо не вживати жирну, гостру їжу та алкоголь, якщо вони є ймовірною причиною гострого нападу. Необхідно лікувати медичні стани, які призводять до високого рівня тригліцеридів у крові. Діти мають отримати вакцини для захисту від епідемічного паротиту та інших дитячих хвороб.

Поширені питання