Подагра

Подагра — це захворювання, пов’язане з порушенням обміну сечової кислоти. Воно супроводжується відкладенням кристалів уратів (солей сечової кислоти) у тканинах організму, зазвичай у синовіальних порожнинах суглобів, що викликає запалення та гострий біль. Накопичення уратів відбувається з двох причин: через надлишок сечової кислоти нирки не справляються з її обсягом або через патологію в нирках сечова кислота не виводиться належним чином.

Хвороба подагра зазвичай проявляється періодичними раптовими больовими нападами артриту, за якими йдуть тривалі періоди ремісії. Вона може бути як гострою, так і хронічною. Поширеність подагри вища серед осіб із хронічними захворюваннями: гіпертонія, хронічна хвороба нирок, діабет, ожиріння, гіпотиреоз, серцева недостатність та інфаркт міокарда.

Епідеміологія

Захворювання подагра — це найпоширеніший тип запального артриту. У всьому світі показник поширеності становить від 1% до 6,8%.

Хвороба зазвичай розвивається у чоловіків віком понад 40 років. Поширеність у жінок у пременопаузі дуже низька, але збільшується з віком, можливо через урикозуричні властивості естрогенів. Подагра рідко зустрічається у дітей (<10% всіх випадків).

Вік є основним фактором, який впливає на поширеність. Причому показники збільшуються протягом усього життя у чоловіків та після настання менопаузи у жінок. Після 85 років на подагру страждають 4% жінок і 11% чоловіків.

Від чого розвивається подагра

Однією з ключових причин подагри є стійка гіперурикемія (високий рівень сечової кислоти в крові), спричинена гіперпродукцією або недостатньою екскрецією (виділенням) сечової кислоти. Пацієнти з гіперурикемією не тільки схильні до підвищеного ризику розвитку подагричних нападів, але й надалі у них виникають більш часті загострення.

Сечова кислота виробляється при розпаді пуринів — речовин, присутніх у всіх тканинах організму та у багатьох харчових продуктах. Організм постійно переробляє пурини, розщеплюючи їх та видаляючи побічні продукти. Сечова кислота — це один із побічних продуктів, і в нормі її надлишок виводиться із сечею. Але в деяких людей порушуються обмінні процеси, що сприяє накопиченню сечової кислоти у крові.

Як починається подагра? Хвороба розвивається, коли надлишки сечової кислоти зливаються в голчасті кристали, які відкладаються у суглобах. Імунна система сприймає ці кристали як загрозу і намагається впоратися з ними, відправляючи на це місце мільйони лейкоцитів, що викликає запалення. Для цього стану типові біль, набряк та втрата рухливості суглоба.

Зазвичай кристали відкладаються у синовіальних порожнинах суглобів. Це зумовлено тим, що синовіальна рідина погано розчиняє урати, тому при низьких температурах відбувається їх кристалізація. Але вони можуть відкладатися в інших місцях, включаючи навколосуглобові м’які тканини, зовнішнє вухо і нирки.

Варто зазначити, що у деяких людей з гіперурикемією ніколи не розвивається подагричний напад. І навіть якщо він виникає, то надалі у них зберігається високий рівень сечової кислоти без будь-яких ознак захворювання подагри. Безсимптомна гіперурикемія сама по собі зазвичай не лікується.

Існує два основних типи подагри:

• первинна — розвивається без наявності медичних станів, що сприяють її виникненню;
• вторинна — розвивається в результаті інших станів та прийому деяких ліків. Найчастіші причини вторинної подагри: ниркова недостатність, прийом діуретиків, зловживання алкоголем.

Сприятливі фактори

Етіологія подагри мультифакторна. Існують генетичні та негенетичні фактори ризику розвитку захворювання. Будь-який стан, що викликає зміну концентрації позаклітинних уратів, може спровокувати загострення, включаючи стрес, інтенсивні фізичні навантаження, голодування та зневоднення.

Виникнення подагри обумовлено взаємодією наступних факторів:

• сімейна історія подагри;
• інші стани здоров’я та захворювання;
• ліки від високого артеріального тиску (діуретики, бета-блокатори), деякі препарати для розрідження крові (аспірин), етамбутол, піразинамід та циклоспорин;
• літній вік;
• чоловіча стать або жінки в постменопаузі;
• вживання продуктів, багатих на пурини;
• зловживання алкоголем, особливо пивом;
• зайва вага;
• зневоднення;
• удари, травми суглобів або операції, що іноді пов’язані з інфекцією або використанням контрастної речовини для рентгенографії;
• уратзнижувальна терапія.

З підвищенням рівня уратів пов’язані деякі стани. Вони впливають на те, як нирки фільтрують урати, або сприяють виробленню їх більшої кількості.

Загальні стани, що впливають на розвиток подагри, включають:

• хронічна хвороба нирок;
• підвищений рівень холестерину у крові;
• високий артеріальний тиск;
• резистентність до інсуліну;
• діабет 2 типу;
• ожиріння;
• гіпотиреоз;
• хвороби серця;
• остеоартрит.

Стійка гіперурикемія пов’язана з рецидивами нападів, які часто бувають поліартикулярними та вражають як верхні, так і нижні кінцівки. Якщо не вжити заходів щодо зниження гіперурикемії, то можливий розвиток прогресуючої подагри. Вона характеризується утворенням тофусів, хронічним болем, обмеженням рухливості, хронічним подагричним синовітом, структурним ушкодженням суглобів та частими загостреннями.

Розвитку гіперурикемії та подагричних нападів сприяють:

• продукти тваринного походження — морепродукти (креветки, омари), субпродукти (легені, печінка, нирки) та червоне м’ясо;
• деякі підсолоджені та газовані напої, алкоголь.

Як передається подагра? Хвороба подагра не заразна. Одну з ключових ролей у поширенні захворювання грає генетика. Якщо у батьків була подагра, то ймовірність її виникнення у дітей становить 20%.

Одне з масштабних генетичних досліджень призвело до відкриття гена ABCG2. У нормі цей ген присутній у нирках та бере участь в екскреції сечової кислоти. Мутація гена ABCG2 викликає уповільнення виведення сечової кислоти з організму та підвищення її рівня в крові.

Як розпізнати подагру

До характерних симптомів подагри відносяться: раптовий гострий біль, еритема, набряк та підвищення температури у навколосуглобових тканинах. У людини також можуть спостерігатися ознаки системного запалення — висока температура тіла, стомлюваність, нудота, відсутність апетиту.

Приступи найчастіше виникають вночі та рано вранці. Причини загострення подагри вночі до кінця не відомі, але одними з провідних факторів є зневоднення, зниження температури тіла і зміна рівня гормонів під час сну.

Лікарі описують раптовий розвиток проявів подагри як «гострий». Біль зазвичай визначається як пульсуючий або пекучий і оцінюється вище 7 балів за числовою шкалою оцінки болю від 0 до 10. Приступи подагри досягають піка через 12-24 години після початку, а потім повільно проходять протягом 5-7 днів.

Подагричні атаки можуть змінюватись від людини до людини. У деяких людей напади трапляються лише один раз на кілька років, тоді як в інших вони можуть бути кожні кілька місяців. Неліковані подагричні напади, що повторюються, вражають більше суглобів, тривають довше і стають більш серйозними.

Які суглоби вражає подагра? У більшості випадків перші симптоми подагри відзначаються у плюснефаланговому суглобі великого пальця нижньої кінцівки (де палець стикається зі стопою). Але спалахи також можуть виникати й в інших суглобах: колінних, гомілковостопних, ліктьових, променево-зап’ясткових та суглобах пальців. Можливе одночасне ураження кількох суглобів — олігоартропатія, рідше, поліартропатія. Варто зазначити, що подагра не притаманна для проксимальних суглобів: міжхребцевих, плечових та кульшових.

У хворих із хронічною неконтрольованою гіперурикемією розвивається хронічна тофусна подагра, при якій відзначаються скупчення кристалів уратів (тофуси) та хронічні запально-деструктивні процеси у навколишній сполучній тканині. Жовто-білі тофуси розташовуються у тканинах біля суглобів та вушних раковинах, іноді з них виділяється біла пастоподібна маса.

Чим закінчується подагра? Хвороба не проходить самостійно та потребує лікування. Якщо подагричні напади залишаються без контролю та не лікуються, то згодом захворювання прогресує та призводить до пошкодження та деформації суглобів.

Стадії розвитку

Подагра — це прогресуючий стан, який має 4 стадії розвитку. Але іноді вони перекриваються і перехід до наступної стадії відсутній.

Стадії подагри:

• безсимптомна гіперурикемія — внаслідок гіперпродукції та/або недостатньої екскреції сечової кислоти утворюється гіперурикемічна концентрація, яка визначається показником у крові вище 6,8 мг/дл. Багато людей мають гіперурикемію, і у них ніколи не з’являється подагра. Але високі показники протягом тривалого періоду часу є індикатором того, що в майбутньому може виникнути подагричний напад;
• гострий подагричний артрит — присутність кристалів уратів у синовіальній рідині викликає спалах подагри. При цьому прозапальні цитокіни сприяють експресії генів, що опосередковують пропасницю, больовий поріг, збільшення просвіту кровоносних судин та зниження артеріального тиску. Спонтанне вирішення запалення та гострого подагричного нападу насамперед опосередковане утворенням нейтрофільних позаклітинних пасток, які руйнують цитокіни. Виділення кристалів уратів із синовіальної рідини можливе навіть після вирішення загострення;
• міжкритична подагра — період між нападами, коли людина не відчуває болю. Але навіть після зниження симптомів нападу подагри солі сечової кислоти ще присутні в організмі, і їх необхідно виводити;
• прогресуюча подагра з тофусами та рентгенологічними ерозіями суглобів — хронічне накопичення кристалів уратів та запалення призводять до тофусної подагри, яка часто буває деструктивною та викликає зміни у навколишній сполучній тканині. Стан може розвиватися протягом 10 років та більше. На цьому етапі у людини відмічаються значні відкладення тофусів у суглобах по всьому тілу. Тофуси являють собою безболісні вузлики неправильної форми, які виглядають або пальпуються під шкірою. Вони часто стоншують шкіру й утворюють свищі з виділенням густої білої пастоподібної речовини. Під тофусом рентген або сканування можуть показати руйнування суглоба, яке може бути незворотним.

На останній стадії подагри люди відчувають постійний дискомфорт та значну втрату якості життя. Вона може призвести до тяжких ускладнень, таких як руйнування суглобів, остеопороз, хронічна хвороба нирок.

У чому різниця між гострою та хронічною подагрою

Клінічні прояви гострої подагри:

• зазвичай уражається 1-3 суглоби;
• симптоми відчуваються лише під час нападу;
• спалах триває від кількох днів до тижня;
• при частому повторенні спалахів гостра подагра з часом може перейти у хронічну.

Клінічні прояви хронічної подагри:

• два і більше подагричних нападів на рік;
• часто уражається більше одного суглоба;
• деякі люди з тяжкою хронічною подагрою мають короткі перерви між нападами і більшу частину часу відчувають хворобливі симптоми;
• може призвести до постійної тугорухливості, пошкодження та деформації суглобів.

До якого лікаря звертатись з подагрою

При наявності симптомів подагри можна записатися на прийом до сімейного лікаря або терапевта. Після початкового огляду він може направити пацієнта до ревматолога — фахівця з лікування артриту та інших запальних хвороб суглобів.

Діагностика подагри

Лікар діагностує хворобу на підставі медичної історії, фізичного огляду, лабораторних аналізів та рентгенографії:

• аналіз синовіальної рідини — ідентифікація кристалів уратів здійснюється за допомогою мікроскопії з компенсованим поляризованим світлом. Взяття зразка виконується шляхом введення голки в порожнину суглоба. При наявності тофусів лікар може взяти зразок одного з них замість внутрішньосуглобової рідини;
• аналіз крові при подагрі — дозволяє перевірити концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. У більшості людей вважається нормальним рівень від 3,5 до 6,8 мг/дл. Але результати цього аналізу не завжди можуть бути корисними, оскільки під час нападу подагри показники часто вказують на нормальний рівень сечової кислоти. Ймовірно, це пов’язано з тим, що надмірна сечова кислота вийшла з крові та осіла у вигляді кристалів у суглобах. Тому для точнішого показника рекомендується перевіряти її концентрацію після того, як напад закінчився;
• рентгенографія — сечова кислота не виявляється на рентгенограмах, але при подагрі на знімках видно характерні кісткові зміни. Рентгенівське дослідження використовується з метою оцінки ступеня суглобового ураження або диференціації подагри від інфекцій кісток і суглобів.

Як визначити подагру за аналізом синовіальної рідини:

• зовнішній вигляд каламутний, жовтий та нев’язкий;
• кількість лейкоцитів більше 5000 клітин/мм з переважанням нейтрофілів. Кількість лейкоцитів вище 50 000 клітин/мм вказує на інфекційну причину, але також можлива при подагрі;
• урати явлють собою голчасті кристали з негативним двопроменезаломленням довжиною від 1 до 20 мкм.

Загальний аналіз крові при подагрі не являється специфічним для діагностики. Але він може виявити деякі ознаки, пов’язані з цим захворюванням: підвищена кількість лейкоцитів та швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).

Диференційна діагностика

Пацієнти з подагрою мають гострий запальний артрит. Диференціальний діагноз широкий і включає індуковані кристалами, ревматологічні та інфекційні причини.

З чим можна переплутати подагру:

• хондрокальциноз (псевдоподагра) — артропатія, яка характеризується відкладенням солей кальцію в суглобовому хрящі та супроводжується раптовим болючим набряком. Симптоми дуже схожі на подагру, але насамперед уражається колінний суглоб. Діагноз ставлять за аспірацією синовіальної рідини;
• остеоартрит — зазвичай відмічається прихований початок та поліартикулярне ураження. Часто залучаються колінні, тазостегнові суглоби, поперековий відділ хребта, перші плюснефалангові суглоби стоп, проксимальні та дистальні міжфалангові суглоби кистей та променево-зап’ястковий суглоб. Аналіз синовіальної рідини виявляє незапальні явища;
• септичний артрит — аналіз синовіальної рідини з лейкоцитами більш ніж 50 000 клітин/мм з переважанням нейтрофілів на 90% є переконливим свідченням інфекції. Але при септичному артриті відсутні кристали уратів.

Як лікувати подагру

Існує два основних періоди лікування подагри:

• лікування гострого нападу;
• запобігання майбутнім атакам.

Клінічні рекомендації щодо лікування подагри залежать від частоти та тяжкості симптомів, а також особистих побажань пацієнта. Подагра зазвичай лікується без хірургічного втручання. Існують препарати, шини та компресійні методи, які допомагають зменшити набряк та біль. При зносі суглобів або пошкодженні сухожиль може знадобитися оперативне втручання, яке включає висічення симптоматичних уражень.

Лікування гострого нападу

Подагричні напади потенційно призводять до інвалідності, тому потребують негайного лікування. Його мета полягає в тому, щоб зменшити запалення, набряк та біль за допомогою лікарських засобів.

Прийом препаратів необхідно розпочати протягом першої доби після виникнення нападу. Це дозволить знизити тяжкість та скоротити період загострення. Тривалість лікування повинна становити не менше 7-10 днів, щоб запобігти рецидивам загострень.

Зазвичай лікар при подагрі призначає короткі курси протизапальних ліків:

• нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) Ібупрофен, Напроксен, Диклофенак, Індометацин та Еторикоксиб — пацієнт повинен розпочати прийом цих препаратів при перших ознаках подагри. НПЗП призначають на короткий період людям молодше 65 років, які не отримують антикоагулянтну терапію і не мають кровотеч в анамнезі, оскільки ці препарати сприяють розвитку виразок та кишкових кровотеч. Слід уникати прийому аспірину, тому що він знижує виділення сечової кислоти;
• Колхіцин — забезпечує ефективне лікування подагри за рахунок блокування виробітку сечової кислоти. Препарат необхідно приймати при наближенні нападу, оскільки в розпал загострення він може не подіяти. Колхіцин взаємодіє із деякими препаратами. Тому лікар повинен скоригувати прийом інших ліків, доки пацієнт приймає Колхіцин;
• Кортикостероїди Преднізолон — ефективні для швидкого лікування подагри та зниження запалення. Але вони мають потенційно серйозні побічні дії, включаючи артеріальну гіпертензію, гіперглікемію, електролітні порушення, а також шкірні, гематологічні, імунологічні та нейропсихологічні ефекти. Зазвичай стероїдні препарати приймають перорально короткими курсами тривалістю кілька днів. Стероїди також можна вводити у формі ін’єкцій в уражений суглоб чи м’яз;
• ін’єкції інгібіторів IL-1 анакінра Перкінра та канакінумаб Іларіс — зарезервовані для людей, які не мали успіху з іншими методами лікування. Препарати забезпечують значне полегшення болю та зменшують ймовірність нових загострень у пацієнтів, які не можуть використовувати терапію першої лінії. Але при їх застосуванні існує вищий ризик побічних ефектів, включаючи інфекції, зниження рівня нейтрофілів та тромбоцитів.

Рекомендації, як лікувати подагру вдома:

• прикласти до болючої ділянки «сухий» холод для зменшення болю та набряку;
• не навантажувати уражений суглоб;
• пити більше рідини (переважно води).

Рекомендовані зміни способу життя: обмеження споживання червоного м’яса, субпродуктів, морепродуктів (сардини, молюски), алкоголю та солодких напоїв. Також рекомендовано зниження ваги та фізичну активність.

Лікування для запобігання нападам подагри

Пацієнтам з частими тяжкими рецидивуючими нападами, тофусами, уратною артропатією, одночасним ураженням кількох суглобів і захворюваннями нирок слід починати терапію, яка знижує рівень уратів. Для запобігання подальшим загостренням використовуються інгібітори ксантиноксидази Алопуринол або Фебуксостат. Якщо на початку уратзнижувальної терапії у пацієнта частішають спалахи подагри, рекомендується супутня протизапальна профілактична терапія Колхіцином, НПЗП або Преднізолоном.

Відповідно до рекомендацій ACR від 2020 року препаратом першої лінії при подагрі для всіх пацієнтів є Алопуринол, препаратом другої лінії — Фебуксостат. ACR також рекомендує спробувати підхід «лікування до досягнення мети». При цьому лікар і пацієнт вибирають мету — зазвичай вміст сечової кислоти в крові менше 6 мг/дл — і коригують методи лікування подагри, доки не досягнуть результату.

Немає єдиної встановленої дози уратзнижувальної терапії. Різним людям потрібні індивідуальні дози, щоб досягти необхідного рівня сечової кислоти у крові. Необхідно пам’ятати, що на початку уратзнижувальної терапії напади подагри не зникнуть відразу. У хворого може бути більше атак протягом перших шести місяців після початку лікування. При цьому не рекомендується припиняти прийом препаратів, оскільки прискорення нападів — це результат дії терапії.

Уратзнижувальну терапію зазвичай призначають на все життя і проводять регулярні огляди, щоб контролювати вміст сечової кислоти в сироватці крові. Лікарі рекомендують підтримувати показники сечової кислоти при подагрі не вище 6,0 мг/дл. При такій концентрації відбувається наступне:

• розчинення кристалів уратів;
• запобігання формуванню кристалів у майбутньому;
• зменшення ушкодження суглобів;
• запобігання майбутнім нападам подагри.

Важливо регулярно приймати препарати та не пропускати їх прийом, особливо у перші два роки після початку лікування. Нерегулярний прийом препаратів призводить до зміни (підвищення або зниження) рівня уратів, що може спричинити симптоми нападу подагри.

Алопуринол

Алопуринол знижує рівень сечової кислоти незалежно від того, чи є основною проблемою надвиробництво продукту, чи недостатній кліренс нирок. Іноді у людей на початку прийому препарату з’являється легка висипка, але небезпечна алергічна реакція виникає рідко. Старі посібники застерігають від призначення алопуринолу пацієнтам із захворюванням нирок, але при правильному дозуванні препарат зазвичай добре переноситься та ефективний навіть у людей з нирковими проблемами.

Пацієнт починає з низької дози алопуринолу та поступово її збільшує. Поступове нарощування дози з меншою ймовірністю спровокує напад. Стандартна початкова доза становить 100 мг на добу (або менше при захворюваннях нирок). Багато лікарів не підвищують її вище 300 мг, але іноді цього недостатньо для досягнення загальноприйнятого цільового показника сечової кислоти 6 мг/дл або менше. За потреби пацієнтам можуть бути рекомендовані дози 400 мг та більше. Препарат не призначають під час спалаху подагри або чутливості до Алопуринолу.

Фебуксостат

Якщо людина не може приймати Алопуринол, їй призначають Фебуксостат. Це новий препарат, який розщеплюється не нирками, а печінкою.

Початок лікування Фебуксостатом у низьких дозах (≤40 мг/день) з подальшим титруванням є кращим, ніж початок лікування у високій дозі. Якщо у пацієнта виникла нова подія, пов’язана із серцево-судинним захворюванням, замість продовження лікування Фебуксостатом рекомендується перехід на альтернативний препарат для уратзнижувальної терапії.

Лікування ушкодження суглобів

При пошкодженні суглобів подагрою лікування буде таким самим, як при остеоартриті:

• регулярна фізична активність;
• зниження навантаження на уражені суглоби;
• підтримка здорової ваги;
• прийом знеболювальних препаратів;
• у складних випадках ендопротезування (заміна суглоба).

Зміна способу життя при подагрі

Якщо хворий веде здоровий спосіб життя та приймає прописані препарати, то у нього більше шансів зменшити ймовірність появи подагричних нападів у майбутньому. Нижче наведено деякі загальні рекомендації, як піклуватися про своє здоров’я, щоб запобігти розвитку подагри.

Позбавлення зайвої ваги

Надмірна вага збільшує навантаження на суглоби та сприяє розвитку запального процесу. Збільшення ІМТ на 5% пов’язане із підвищенням ймовірності рецидиву подагри на 60%, а зниження ІМТ на 5% пов’язане зі зменшенням ймовірності рецидиву на 40%. Підтримка здорової ваги допомагає зменшити кількість подагричних нападів.

Перед тим, як розпочати програму схуднення, необхідно врахувати деякі додаткові фактори:

• уникати швидкої втрати ваги — це може підвищити рівень сечової кислоти та призвести до нападів подагри. Рекомендується поступове зниження ваги на 0,5 кг чи 1 кг на тиждень;
• уникати дієт з підвищеним вмістом білка (дієта Аткінса) — білкові продукти містять багато пуринів, які викликають збільшення кількості сечової кислоти та розвиток подагричних нападів.

Основна рекомендація — вести активний спосіб життя і більше рухатися. Легкі помірні фізичні навантаження, такі як ходьба, плавання, їзда на велосипеді, садівництво і навіть робота по дому, покращать фізичну форму та зменшать ймовірність нападів подагри. Але слід уникати напружених м’язових вправ до тих пір, поки подагра не буде під контролем, оскільки вони можуть чинити тиск на суглоби.

Дієта

Для деяких людей запобігти нападам подагри допомагає середземноморська або DASH дієта. Крім того, здорове харчування приносить додаткову користь для серця. Тим більше що серцеві захворювання є частою проблемою у людей з подагрою. Одне дослідження за участю майже 45 000 чоловіків показало, що у тих, хто щодня вживав червоне м’ясо, картоплю фрі, солодощі та алкоголь, ризик розвитку подагри був на 42% вищим, ніж у тих, хто дотримувався дієти DASH.

Впоратися з подагрою допоможе контроль споживання пуринів. Але повна відмова від пуринів може бути недоцільною і не принесе істотної користі загальному здоров’ю.

Продукти, які слід обмежити:

• морепродукти (молюски, креветки);
• жирна риба (сардина, оселедець, анчоуси);
• червоне м’ясо (яловичина, свинина/бекон, баранина);
• субпродукти (легені, мізки, печінка, нирки);
• продукти, які містять дріжджі (хліб, пиво).

Необхідно також обмежити споживання алкоголю. Він сприяє зневодненню організму (за рахунок збільшення діурезу та витягування води з крові), тим самим підвищуючи рівень сечової кислоти у крові. Особливо слід уникати вживання пива, оскільки воно багате на пурини.

Важливо пити багато безалкогольних рідин, особливо води (від 8 до 10 склянок щодня). Краще уникати безалкогольних напоїв та фруктових соків, підсолоджених фруктовим цукром (фруктозою), тому що вони сприяють збільшенню кількості сечової кислоти.

Вода — це найкраща форма гідратації, особливо в спеку або під час тренувань. Можна також вживати чай і каву, але дуже багато кофеїну сприяє зневодненню організму.

Збільшення вживання нежирного молока та йогурту, складних вуглеводів, свіжих фруктів та овочів допоможе контролювати напади подагри. Звільнення від зайвої ваги та адекватна гідратація дозволять зменшити частоту загострень.

Підтримка здоров’я нирок

Нирки відіграють головну роль у перероблюванні сечової кислоти. Тому у людей із захворюваннями нирок іноді розвивається хвороба суглобів подагра. Для підтримки здоров’я нирок важливо:

• скоротити споживання солі;
• пити достатньо води;
• обмежити споживання алкоголю;
• збільшити фізичну активність;
• схуднути, за наявності надмірної ваги;
• кинути палити;
• приймати призначені лікарем ліки проти високого артеріального тиску, високого рівня холестерину та/або діабету 2 типу.

Сон при подагрі

Якщо подагричний напад виникає вночі та викликає проблеми зі сном, рекомендується:

• підняти уражений суглоб на подушці;
• покласти лід на суглоб;
• прийняти знеболювальні препарати;
• намагатися, щоб постільна білизна не торкалася ураженого суглоба, оскільки це може посилити біль.

Поліпшити сон допоможе зміна деяких звичок:

• прийняти теплу ванну, щоб полегшити біль та скутість;
• щодня лягати спати й вставати в однаковий час;
• послухати заспокійливу музику;
• зменшити м’язову напругу за допомогою легких неенергійних вправ;
• уникати кофеїну за 8 годин до сну;
• не пити алкоголь і не вживати основних прийомів їжі перед сном;
• кинути палити або не палити перед сном;
• намагатися не спати вдень;
• не дивитися телевізор та не користуватися комп’ютером, планшетом або смартфоном у спальні;
• не перевіряти час уночі.

Психічне здоров’я та емоційне благополуччя

Як і при інших формах артриту, запалення при подагрі збільшує ймовірність розвитку депресії, особливо у пацієнтів з частими загостреннями. Існує кілька способів подбати про своє психічне благополуччя та підвищити емоційну стійкість:

• практикувати глибоке дихання чи усвідомлену медитацію, щоб зменшити занепокоєння;
• зберігати активність, вправи можуть дати заряд гормонів доброго самопочуття, які називаються ендорфінами;
• знаходити час для занять, які подобаються чи допомагають розслабитися;
• спілкуватися з людьми, випити каву з другом, зателефонувати родичеві або приєднатися до онлайн-спільноти.

Регулярні фізичні вправи, відновлювальний сон та здорова їжа допоможуть значно покращити настрій. А чим кращий настрій і світогляд, тим швидше людина зможе впоратися з подагрою.

Ускладнення

Подагра — це прогресуюче метаболічне захворювання. Згодом напади частішають, а їх тяжкість збільшується.

Тяжкі рецидивуючі подагричні напади й утворення тофусів призводять до незворотного ураження суглоба та інвалідності. Для відновлення його функції може знадобитися хірургічне втручання, яке включає операцію із заміни суглоба.

Якщо концентрація сечової кислоти у сироватці крові залишається високою протягом тривалого періоду, то може статися пошкодження ниркових канальців, утворення каменів та порушення роботи нирок.

Щоб не допустити розвитку ускладнень, важливо лікувати подагру відразу після постановки діагнозу і ретельно дотримуватися інструкцій з лікування. Це допоможе швидко впоратися з нападами подагри та запобігти їх повторенню.