Сифіліс

Сифіліс

Що таке сифіліс – це венеричне інфекційне захворювання, збудником якого є бактерія бліда трепонема (Treponema pallidum). Інфекція має високу контагіозність, для зараження достатньо одного статевого контакту. На ранніх стадіях супроводжується появою безболісних виразок (шанкрів), які найчастіше утворюються на геніталіях, у прямій кишці або у роті. За відсутності лікування хвороба може призвести до серйозного ураження серця, мозку, інших внутрішніх органів та становить небезпеку для життя.

Причини виникнення

Це інфекційне захворювання, яке розвивається після впровадження в організм бактерії блідої трепонеми.

Як передається сифіліс? Найбільш поширені шляхи передачі інфекції:

  • статевий (включаючи генітальний, оральний та анальний секс) – контакт із виразкою інфікованої людини під час статевого акту. Бактерії потрапляють в організм через невеликі ушкодження на слизових оболонках та шкірі;
  • гемоконтактний – при проникненні збудника у кров (переливання крові, спільний шприц у наркоманів);
  • побутовий – можливий лише на вторинній стадії при тісному контакті з активним ураженням;
  • трансплацентарний та вертикальний – від матерів до дітей при вагітності або пологах (вроджений сифіліс).

Ризик передачі становить близько 30% при одноразовому статевому акті з хворим на первинний сифіліс і 60–80% від інфікованої матері плоду. Пожиттєвий імунітет не формується, тому може відбутися повторне зараження.

У побуті інфекцією можна заразитися лише через прямий контакт із сифілітичними шанкрами. Вона не передається при спільному використанні столових приборів, ванни, туалету, вдяганні одягу іншої людини, через предмети та дверні ручки.

Фактори ризику зараження сифілісом:

  • незахищений секс;
  • часта зміна статевих партнерів;
  • гомосексуальні контакти.

Після попадання в організм бліда трепонема прямує в кровоносну та лімфатичну систему, поширюючись по всьому тілу. Однак зовні інфікована людина, як і раніше, почувається здоровою. Від часу зараження до виникнення початкових проявів може пройти 8-107 днів, у середньому період інкубації становить 20-40 діб.

Клінічні симптоми

Щоб відрізнити сифіліс від інших хвороб, необхідно знати, як проявляється інфекція. Захворювання розвивається поетапно, і його ознаки відрізняються на кожній стадії. Але загальні симптоми сифілісу включають:

  • шанкри (плями, ерозії, виразки) на слизових оболонках та шкірі;
  • висипи, папули, гуми на тілі;
  • збільшені лімфовузли;
  • головний біль;
  • загальне нездужання;
  • біль у суглобах, м’язах;
  • висока температура;
  • проблеми з зором;
  • втрата волосся.

Шанкри утворюються в місці проникнення бактерії в організм: на члені, у піхві, у задньому проході, у роті, на мигдалині, на губі, на пальцях. Нижче представлено фото сифілітичного шанкру.

щрзж

Діагностика

Сифіліс діагностується після лікарського огляду та лабораторних досліджень. Діагноз ставиться за допомогою серологічних та ПЛР тестів, а також додаткових аналізів, визначених  в залежності від стадії захворювання.

Інфекцію можна діагностувати шляхом дослідження зразків:

  • крові. Тести можуть підтвердити наявність антитіл, вироблених організмом для боротьби з інфекцією. Антитіла до блідої трепонеми залишаються в організмі на довгі роки, часто на все життя. Тому тест можна застосовувати для визначення поточної чи перенесеної інфекції;
  • матеріалу з шанкрів. Метод темнопольної мікроскопії, який використовується для підтвердження діагнозу виявленням збудника у матеріалі з поверхні висипів;
  • ліквору. При підозрі на ускладнення з боку нервової системи береться зразок спинномозкової рідини через люмбальну пункцію, щоб провести аналіз на наявність у ній бактерій сифілісу.

Стадії розвитку та перебіг хвороби

Сифіліс протікає в 3 стадії, між якими бувають тривалі латентні періоди. Захворювання найбільш заразне на перших двох етапах. Коли інфекція перебуває у прихованій чи латентній стадії, хвороба залишається активною, але часто безсимптомною. Третинний період є найбільш небезпечним для здоров’я.

  • Первинний сифіліс. Виникає приблизно через місяць після зараження бактеріями. Захворювання починається з невеликої круглої виразки, яка називається шанкром. Вона з’являється у тому місці, в якому бактерії потрапили в організм. У людей, інфікованих сифілісом, може утворитися як один шанкр, так і декілька. Багато хворих не помічають його, оскільки він безболісний і може знаходитися у піхві або прямій кишці. Шанкр загоюється самостійно через 3-6 тижнів.
  • Вторинний сифіліс. Через кілька тижнів після загоєння шанкру з’являється висип на шкірі. Він зазвичай утворюється на тулубі, але може виникнути на будь-якій ділянці тіла, включаючи долоні та стопи. Висип при сифілісі зазвичай не викликає свербежу і може супроводжуватися бородавкоподібними виразками в роті або на геніталіях. Хворі також відзначають збільшення лімфовузлів, підвищення температури тіла, болючість у горлі, зміну голосу, запах поту, випадіння волосся і брів, м’язові болі. Ці прояви проходять самостійно через кілька тижнів. Можливе також періодичне виникнення та зникнення симптомів протягом року.
  • Прихований сифіліс. Без повноцінного лікування хвороба перетікає в латентну стадію. Первинні та вторинні ознаки при цьому відсутні, проте бактерії залишаються в організмі. Такий стан може тривати роками, перш ніж перейде у третинну стадію.
  • Третинний сифіліс. Приблизно у 15-30% людей із нелікованим захворюванням виникають ускладнення. Розвиток цієї стадії можливий через кілька років чи десятиліть після початкової інфекції. Наслідки третинного сифілісу включають ураження нервової системи, головного мозку, очей, серця, судин, м’язової, кісткової та хрящової тканини.

На кожній із стадій інфекція здатна поширюватися на нервову систему та викликати ураження ЦНС та головного мозку – нейросифіліс.

До якого лікаря звертатися

Питаннями діагностики та лікування сифілісу займається дерматовенеролог. Поставити попередній діагноз у жінок може також гінеколог, а у чоловіків – уролог.

Як лікувати

На ранніх стадіях захворювання добре піддається лікуванню. При пізньому зверненні до лікаря інфекція лікується тривалий час. Лікування сифілісу в третинній стадії може тривати понад два роки.

Найбільш ефективними засобами є антибактеріальні препарати пеніцилінового ряду: Бензатин бензилпеніцилін, Біцилін, Прокаїн-бензилпеніцилін, Новокаїнова сіль пеніциліну, Бензилпеніциліну натрієва сіль. При алергічних реакціях на пеніцилін лікар може призначити інші антибіотики:

  • Доксициклін; 
  • Азитроміцин; 
  • Цефтріаксон. 

Необхідно обов’язково лікувати всіх статевих партнерів інфікованої людини. У випадку пацієнтів з первинним сифілісом лікування потрібне всім людям, які мали секс з інфікованим протягом попередніх 3 місяців. При вторинному — всім людям, які мали статеві контакти із хворим протягом останнього року.

Домашні засоби

Сифіліс самостійно не лікується. Більш того, при непрофесійному підході до лікування можливі летальні наслідки. За наявності високоефективних методів зовнішню терапію проводити недоцільно, вона може полягати лише у гігієнічному догляді уражених місць.

Ускладнення

Задавнена хвороба призводить до ураження всього тіла гумами (невеликими пухлинами), неврологічним та серцево-судинним захворюванням, паралічу, втрати зору, інвалідності та смерті. Вона також збільшує ризик зараження ВІЛ-інфекцією та викликає серйозні проблеми при вагітності. Лікування запобігає подальшому ураженню, але не усуває тих патологічних змін, які вже відбулися.

Особливі ситуації

Діти

Новонароджені можуть інфікуватися від матері в утробі або під час пологів. Більшість дітей не мають симптомів, але в деяких спостерігається висип на долонях та стопах. Пізніші прояви можуть включати втрату слуху, деформацію зубів та руйнування спинки носа. За відсутності лікування вроджений сифіліс призводить до численних проблем зі здоров’ям та психікою, а потім до смерті. Також інфіковані діти можуть народитися передчасно, померти в утробі матері або відразу після народження.

Якщо мати дитини перенесла хворобу у минулому чи в період вагітності, новонароджений малюк обов’язково проходить обстеження. За результатами аналізів призначається профілактичне, превентивне або специфічне лікування ін’єкціями препарату Бензилпеніциліну натрієва сіль. Схеми лікування та дозування вказуються лікарем.

Вагітні та мами, які годують грудьми

Вагітна жінка може передати сифіліс своїй майбутній дитині. Інфекція значно збільшує ризик викидня, мертвонародження або смерті немовляти через кілька діб після народження.

Рекомендовані препарати для лікування захворювання в період вагітності – Бензилпеніцилін натрієва сіль та Прокаїн-бензилпеніцилін. Жінкам з алергією на пеніцилін призначають антибіотики Ампіцилін або Цефтріаксон.

Вагітні, які хворіли на сифіліс у минулому, але ще перебувають на обліку, проходять профілактичне лікування при кожній вагітності навіть у разі негативних серологічних тестів. Якщо жінка хворіла на сифіліс раніше і пройшла повноцінне лікування, проводиться профілактична терапія при першій вагітності.

Люди похилого віку

Пацієнтам старше 60 років, які хворі на сифіліс, показана госпіталізація до венерологічних відділень спеціалізованих лікарень. Лікування проводиться антибактеріальними препаратами з урахуванням хронічних захворювань та вікових змін.

Поширення

Бліда трепонема дуже нестійка у зовнішньому середовищі. Вона гине при +50 °C за 15 хвилин, при кип’ятінні, дії дезінфікуючих засобів, лугів, хлору або кислоти – миттєво. Але у вологому непровітрюваному середовищі бактерія може зберігатися до декількох днів.

Сифіліс – одна з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. Щорічно у світі відзначається приблизно 6 млн. випадків інфікування. Хвороба найчастіше діагностується у дівчат старше 15 років, а також у жінок та чоловіків до 40 років. Пік захворюваності спостерігається у віці від 20 до 30 років.

Профілактика

Вакцини від сифілісу немає. Щоб запобігти зараженню інфекцією, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

  • уникати випадкових статевих зв’язків;
  • використовувати презервативи при статевих контактах;
  • дотримуватись особистої гігієни;
  • вагітним жінкам необхідно проходити скринінг на сифіліс.

Місцева профілактика проводиться шляхом оброблення ділянок, які підозрюються у контакті зі збудником, антисептиками: Мірамістин, Хлоргексидин. Важливо лише при цьому наносити достатню кількість препарату, витримувати необхідний час дії та застосовувати не пізніше 2 годин після незахищеного сексу.

Передачу інфекції не можна попередити обмиванням геніталій водою або сечовипусканням після статевого контакту.

Будь-які висипи, особливо в паху, сигналізують про те, що потрібно припинити статеві зв’язки та терміново обстежитись у шкірно-венерологічному диспансері або спеціалізованій клініці. Це допоможе уникнути важких наслідків та запобігти ймовірності зараження інших людей.

Основні положення

  • Сифіліс має три послідовні клінічні стадії, розділені періодами безсимптомного латентного перебігу.
  • Специфічне ураження шкіри (шанкр) зазвичай з’являється на ділянці проникнення первинної інфекції.
  • Згодом уражається шкіра, слизові оболонки, очі, кістки, серцево-судинна система, мозкові оболонки та головний мозок.
  • Захворювання діагностується шляхом проведення серологічних реакцій та ПЛР тестів.
  • Найефективніше сифіліс лікується ін’єкціями препаратів пеніцилінового ряду.

Лікарі призначають

Реклама
У США ліквідували мережі з поширенню наркотиків, які можуть спричинити сексуальну агресію на побаченнях
Підставка для напоїв з детекторною смужкою дозволи...
Понад 1 мільярда людей у світі страждають на ожиріння
Нині понад 1 млрд людей у всьому світі страждають ...
Реклама
Пункція при гаймориті
Пункція при гаймориті — показання та протипоказанн...
Одонтогенний гайморит
Причини розвитку зубного гаймориту та види захворю...
Реклама
Борщ допоможе знизити кров'яний тиск та покращить здоров'я серця
Борщ — це популярна українська страва. Звичайне во...
Низький артеріальний тиск після 50 років підвищує ризик розвитку хвороби Альцгеймера: вчені
Після 50 років багато людей можуть страждати від н...
Реклама