Цистит у жінок

Цистит у жінок — це запалення слизової оболонки сечового міхура інфекційного або неінфекційного походження, яке супроводжується болючістю, печінням при сечовипусканні й ниючим болем внизу живота. Зазвичай захворювання викликається бактеріями, але іноді розвивається через імунні, фізіологічні та ендокринні порушення.

Щорічна частка захворюваності на жіночий цистит становить близько 10%. До 50% всіх жінок як мінімум один раз у житті переносять неускладнений цистит і приблизно 20% жінок хворіє на нього знову (рецидивуюча інфекція). Відомими факторами ризику є попередні епізоди ІСШ, сімейний анамнез, часті статеві контакти, зміна сексуального партнера, вагітність, менопауза. Вони пов’язані як із підвищеною захворюваністю, так і з рецидивами хвороби.

Причини циститу у жінок

Виділяють два основні типи циститу, які мають різні причини виникнення:

• інфекційний — зазвичай викликаний бактеріями, вірусами чи грибками;
• неінфекційний — аналізи не виявляють наявності інфекційних агентів, захворювання може виникнути через імунні та функціональні розлади або бути ускладненням інших хвороб.

Причини інфекційного циститу

Найпоширенішою формою захворювання є бактеріальний цистит у жінок — запальна реакція сечовивідних шляхів на інвазію та колонізацію сечового міхура бактеріями. До 90% усіх інфекцій спричинені кишковою паличкою.

Бактерії можуть переноситися з анальної зони до уретри при витиранні промежини ззаду наперед після дефекації, під час сексу, при використанні сперміцидних засобів контрацепції. Жінки більш схильні до ризику розвитку інфекції, ніж чоловіки, через анатомічні відмінності. У жінок анус знаходиться ближче до уретри, а її довжина становить 4-5 см, у чоловіків — 18-20 см.

Слід зазначити, що проникнення бактерій у сечовий міхур не обов’язково призводить до розвитку інфекції. Це відбувається за наявності певних умов, які підходять для розмноження бактерій.

Як з’являється бактеріальний цистит

Запалення може виникнути через неповне спорожнення сечового міхура, викликане патологіями сечовидільної системи (сечові конкременти, обструкція сечовивідних шляхів, стриктура уретри). Вагітним жінкам іноді складно випорожнити сечовий міхур, оскільки плід тисне на область тазу. У результаті в сечовому міхурі збирається залишкова сеча, де й розмножуються хвороботворні мікроорганізми.

Одним із факторів для розвитку інфекції є подразнення або пошкодження уретри в результаті статевого акту, катетеризації, впливу хімічних подразників (ароматизованих засобів гігієни, сперміцидів). До того ж, використання тампонів, ароматизованого мила, серветок та лубрикантів може порушити баланс корисних та патогенних бактерій. Як наслідок, подразнена уретра стає дуже вразливою для проникнення та поширення кишкової палички.

Особливо часто цистит виникає у жінок влітку через зневоднення організму та підвищене потовиділення. Оскільки висока температура і вологість є ідеальним середовищем для проживання та активізації бактерій.

Бактеріальний цистит у дівчат часто буває через носіння білизни із синтетичних тканин. По-перше, синтетика викликає подразнення уретри, а по-друге, вона не вбирає вологу. У результаті створюються умови, що сприяють зростанню та поширенню збудників інфекції.

У період менопаузи та постменопаузи може виникнути гормональний цистит у жінок, оскільки організм виробляє менше естрогену. Це сприяє активації опасистих клітин та збільшення секреції гістаміну. В результаті гормонального дисбалансу слизова оболонка стає більш тонкою і сухою, що підвищує її сприйнятливість до інфекцій та запальних змін.

Причини неінфекційного жіночого циститу

Неінфекційний цистит у жінок розвивається без інфекційних агентів. Причини виникнення до кінця невідомі, найбільш поширені теорії включають:

• відсутність глікозаміногліканів, які є частиною слизової оболонки, яка покриває та захищає тканини сечового міхура. В результаті речовини, присутні в сечі, можуть призвести до пошкодження та виразки цих тканин;
• активність опасистих клітин, які викликають алергічну реакцію. Вони вивільняють біологічно активну речовину гістамін, що призводить до запалення, набряку та болю.

Фактори ризику жіночого циститу

Зазвичай на цистит страждають молоді дівчата, які починають вести статеве життя, і дорослі жінки під час менопаузи. На розвиток хвороби можуть впливати такі провокуючі фактори:

• генетична схильність;
• механічні та/або фізіологічні фактори, що впливають на випорожнення сечового міхура (цистоцеле або атрофічний вагініт);
• функціональні проблеми у сечовидільній системі;
• попередні ІСШ;
• вагітність;
• діабет;
• катетеризація;
• променева терапія.

Низьке споживання рідини, недотримання правил гігієни, надмірне використання вагінальних сперміцидів або затримка сечовипускання протягом кількох годин призводять до зміни нормальної флори й можуть спричинити рецидиви інфекції. Жінки, які ведуть активне статеве життя, можуть мати принаймні один епізод циститу кожні 2 роки.

Симптоми циститу у жінок

Характерні симптоми включають:

• пекучий біль при сечовипусканні;
• постійні невідкладні позиви до сечовипускання (дизурія);
• виділення каламутної сечі, яка неприємно пахне;
• кров у сечі;
• проблеми з утриманням сечі;
• біль у лобковій ділянці;
• невелике підвищення температури, погане самопочуття, слабкість.

Цистит у дівчаток, крім перелічених вище ознак, іноді супроводжується нудотою і високою температурою.

Цистит у жінок похилого віку може протікати без виражених проявів. Часто єдиними симптомами є загальмованість, сонливість, втрата апетиту чи загальне погіршення самопочуття. Сплутаність свідомості та сонливість наражають літніх людей на ризик падінь.

При неінфекційному жіночому циститі клінічні прояви варіюються від легких до тяжких. У деяких пацієнток симптоми можуть з’являтися і зникати, а в інших вони присутні постійно.

Запаморочення при циститі може виникнути внаслідок зневоднення через часті сечовипускання або недостатнє вживання води. Іноді воно може свідчити про подальше поширення інфекції або грибкове ураження.

Часті імперативні позиви до сечовипускання іноді призводять до нетримання сечі при циститі у жінок. Щоб уникнути дискомфорту, варто використовувати спеціальні урологічні прокладки або труси.

Виділення при циститі у жінок зазвичай відсутні. Якщо у пацієнтки є виділення, це може вказувати на бактеріальний вагіноз, молочницю або ЗПСШ. Ці захворювання іноді можна сплутати з жіночим циститом, оскільки вони можуть супроводжуватися печінням та болючістю при сечовипусканні.

Діагностика жіночого циститу

Гострий початок та частота дизурії за відсутності супутнього подразнення піхви або вагінальних виділень у 90% випадків дозволяють діагностувати захворювання на цистит у жінок. Збір анамнезу допомагає виявити тривожні ознаки рецидивуючої інфекції, а також фактори, які викликають ускладнену форму захворювання.

Діагностика жіночого циститу може включати:

• фізикальне обстеження — абдомінальне та тазове обстеження проводиться для виявлення патологій, включаючи атрофічні зміни піхви та пролапс органів малого тазу;
• посів сечі — підтверджує діагноз та визначає вибір антибіотиків;
• візуалізація — УЗД або КТ сечового міхура та нирок дозволяє виявити камені та анатомічні патології. Дослідження надає інформацію про стан органів та кількість залишкової сечі;
• цистоскопія — ендоскопічне дослідження сечового міхура, яке виконується тільки в період ремісії під місцевою або загальною анестезією. Процедура проводиться за наявності атипових ознак, ускладнюючих або насторожуючих факторів;
• уродинамічні дослідження — для жінок, у яких розглядаються інші діагнози і є високий ризик ускладнень з боку сечового міхура в результаті попереднього лікування (наприклад, обструкція вихідного отвору через попередню операцію з приводу нетримання сечі).

До якого лікаря йти при циститі у жінок

При наявності симптомів циститу необхідно звернутися до фахівця, який займається діагностикою та лікуванням хвороб сечовидільної системи. Хто лікує цистит у жінок — лікар уролог, гінеколог чи нефролог. Можна також записатися на прийом до сімейного лікаря.

Лікування інфекційного циститу у жінок

В окремих випадках може відбутися спонтанне вирішення жіночого циститу за рахунок збільшення споживання води (повторне сечовипускання вимиває бактерії). Але найчастіше пацієнткам потрібне лікування різної тривалості, яка залежить від дії препаратів і складності інфекції.

Основні цілі лікування — полегшення симптомів, усунення інфекції та запобігання її поширенню. Клінічні рекомендації, як швидко вилікувати цистит у жінок, включають призначення антибіотиків. Курс лікування зазвичай становить від 3 до 5 днів.

При бактеріальному циститі у жінок призначають такі антибактеріальні та протимікробні засоби:

• нітрофурантоїн Фурадонін;
• фуразидин Фурагін;
• сульфаметоксазол-триметоприм Бісептол, Трисептол;
• фосфоміцин Монурал, Фонурол, Фосфорал;
• Цефалексин;
• амоксицилін/клавуланова кислота Амоксиклав, Аугментин.

Вибір антибіотика ґрунтується на підтверджених результатах посіву сечі, чутливості бактерій до препаратів, клінічному стані пацієнтки та індивідуальної переносимості лікарських засобів.

Рецидивуюче захворювання може вимагати більш тривалого лікування, а у стійких випадках — продовження прийому невеликих профілактичних доз антибіотиків для запобігання рецидивам. При рецидивуючій інфекції можна розглянути три схеми, як лікувати цистит у жінок антибактеріальними препаратами:

• безперервна профілактика низькими дозами (6 місяців і більше);
• посткоїтальна профілактика не пізніше 2 годин після сексу;
• стандартний короткий терапевтичний курс антибіотика (3-5 днів).

Також при бактеріальній інфекції сечового міхура призначають:

• знеболювальні засоби, спазмолітики Парацетамол, Ібупрофен, Но-шпа;
• рослинні препарати Уролесан, Канефрон, Уронефрон;
• внутрішньоміхурове введення ліків;
• фізіотерапія.

Використання місцевого вагінального естрогену, крем Овестин, у період менопаузи та постменопаузи допомагає знизити частоту інфекцій. Він захищає піхву від колонізації уропатогенами за рахунок збільшення захисних вагінальних лактобацил.

Лікування неінфекційного циститу в жінок

При неінфекційному циститі лікування у жінок варіюється від зміни харчування до призначення лікарських препаратів та оперативного втручання. Операція рекомендується лише після того, як неінвазивні підходи виявилися неефективними.

Рекомендації щодо лікування циститу у жінок за відсутності інфекції включають призначення:

• анальгетики та НПЗП Парацетамол, Ібупрофен — мають знеболювальну дію;
• антигістамінні препарати Гідроксизин — полегшують симптоми, спричинені алергічною реакцією;
• трициклічні антидепресанти Амітриптилін — зменшують спазми та знижують гіперчутливість сечового міхура;
• імунодепресант, циклоспорин Сандімун Неорал — пригнічує імунну систему організму. Використовується у випадку, коли інші безпечніші препарати не мали належного терапевтичного ефекту.

Також при неінфекційному запаленні призначають інстиляції, при яких препарати вводять прямо у сечовий міхур. Це забезпечує швидку доставку ліків в уражену ділянку та підвищує ефективність лікування. Для внутрішньоміхурових інстиляцій застосовують препарати Гепарин, Диметилсульфоксид.

Цистит у жінок лікування вдома

Перша допомога при циститі у жінок:

• прийняти Парацетамол або Ібупрофен для зняття болю;
• випити содовий розчин або препарати, які залужнюють сечу;
• пити 2-3 л води на день, щоб розбавити інфіковану сечу, вимити бактерії та уникнути зневоднення.

Масаж при циститі у жінок зменшує подразнюючі симптоми та знижує тонус м’язів тазового дна. Важливо враховувати, що фізіотерапевтичні вправи, які зміцнюють м’язи тазового дна, часто посилюють симптоми запалення. Тому пацієнткам не рекомендується виконувати вправи Кегеля.

Додаткові рекомендації, як вилікувати цистит у жінок у домашніх умовах:

• не стримувати сечовипускання при позивах;
• помочитися двічі, щоб повністю спорожнити сечовий міхур;
• вживати достатньо клітковини, щоб уникнути запорів.

Деякі західні дослідження підтверджують, що прийом харчових добавок ефективно запобігає повторним епізодам жіночого циститу. Для цього можуть використовуватися пробіотики (речовини, здатні відновлювати нормальну флору піхви), D-маноза та екстракт журавлини (ускладнюють фіксацію бактерій на поверхні уротеліальних клітин, що знижує частоту симптоматичних інфекцій та рецидивів).

Пацієнткам не рекомендується приймати вітамін С, L-аргінін та L-цитрулін, оскільки ці добавки можуть посилити симптоми запалення.

Наслідки циститу

При своєчасному правильному лікуванні відповідними препаратами жіночий цистит рідко викликає серйозні ускладнення. Але занедбана нелікована інфекція може призвести до небажаних тяжких наслідків.

Болі в боці та спині, напади ознобу та висока температура при циститі у жінок вказують на розвиток пієлонефриту, який потребує термінового лікування, а в окремих випадках — госпіталізації до стаціонару. Бактерії також можуть поширитися в кровотік, що призводить до сепсису та смерті.

Ускладнення неінфекційного жіночого циститу:

• виразка стінки сечового міхура;
• болісний секс;
• порушення сну;
• неврологічні розлади.

Профілактика

Загальні рекомендації, на які слід звернути увагу жінкам, схильним до циститів:

• збільшення споживання води (не менше 8 склянок на день) — запобігає механічній адгезії бактерій до уротеліальних клітин сечового міхура;
• часте сечовипускання — тривале утримання сечі є однією з причин рецидивуючого циститу в жінок. Необхідно не допускати наповнення сечового міхура надмірною сечею шляхом регулярного сечовипускання через кожні 2-3 години;
• витирання промежини спереду назад після випорожнення кишечника або сечовипускання — рекомендується використовувати м’який непарфумований туалетний папір. Це запобігає подразненню сечівника і переміщення бактерій з періанальної області в уретру;
• щоденне миття геніталій та заднього проходу великою кількістю теплої води — з використанням мила без запаху. Також не рекомендується наносити подразнювальні речовини (спреї, парфуми) на область геніталій;
• прийняття душу замість ванни — запобігає проходженню мікробів з короткої уретри в сечовий міхур;
• відмова від тісної спідньої білизни, джинсів або штанів — рекомендується носити вільний одяг з натуральних дихаючих тканин. Білизна має бути з бавовни, а не із синтетичних матеріалів;
• використання вагінальних естрогенів — жінкам у постменопаузі рекомендується місцеве застосування естрогенів для запобігання атрофії слизової оболонки та піхви.

Щоб уникнути посткоїтального жіночого циститу, необхідно мочитися відразу після сексу. При сухій піхві слід використовувати лубрикант під час статевого акту. Жінкам, які страждають на цистит, варто уникати сперміцидів або діафрагм і вибирати альтернативні методи контрацепції.