Хвороба Альцгеймера: історія відкриття

Вперше цей нервовий розлад було визнано давньоєгипетськими лікарями

Хто схильний до хвороб Альцгеймера на думку філософів

Піфагор, Гіппократ та Платон визнавали, що літній вік пов’язаний зі зниженням стану розуму та впливає на розумову працездатність. І лише Марк Цицерон у 43 р. до н. е. вперше зазначив, що старіння не завжди викликає зниження розумової працездатності, а деменція не є неминучим результатом старіння. Втім, до XY століття деменцію вважали частиною старіння, а чи не хворобою.

Хвороба Альцгеймера: що це таке, якщо не полювання на відьом?

У середні віки психічні розлади, такі як деменція та депресія, розглядалися як покарання, що накладається Богом за скоєні гріхи. Пацієнти з деменцією були постійними жертвами полювання на відьом; спалення та повішення були поширені протягом XY століття. Навіть сьогодні багато культур і раси сприймають деменцію та багато психічних розладів як духовне чи надприродне явище.

Хвороба Альцгеймера: опис архієпископа та діагноз невролога

Слово «деменція» з’явилося десь у 600 році н. е. Воно було використане святим Ісидором, архієпископом Севільї, у його книзі «Етимології», яка була першою енциклопедією. Слово латиною означає «бути без розуму».

Діагноз «деменція» був уперше прийнятий 1797 року французьким психіатром Філіппом Пінелем. А вивів поняття цього нервового розладу німецький невролог Алоїс Альцгеймер, котрий докладно описав його у 1907 році.

У 1960-х роках дослідники розвинули глибше розуміння хвороби. Британські психіатри Рот і Томлінсон описали важливість старечих бляшок у людей похилого віку. А у 1987 році вчені ідентифікували бета-амілоїдний білок, який є особливістю старечих бляшок.

Читайте також: Хвороба Альцгеймера