Наявність зайвої ваги вдвічі підвищує ризик розвитку слабкості у похилому віці

Дослідники з Університету Осло (Норвегія) вважають, що ожиріння збільшує схильність до падіння та частої госпіталізації

Норвезькі вчені виявили, що ті, хто страждав на ожиріння 30 років тому, через 20 років майже у 2,5 раза частіше страждали від симптомів слабкості, ніж ті, у кого був нормальний індекс маси тіла (ІМТ).

Експерти з 1974 по 2016 роки спостерігали за 4500 норвежцями від 45 років і старше, щоб оцінити, як ІМТ та ожиріння черевної порожнини впливають на появу слабкості та крихкості.

ІМТ була класифікована

• менше 18,5 як недостатня вага;
• 18,5–24,9  — нормальна вага;
• 25–29,9 —  зайва вага;
• від 30 і вище — ожиріння.

Коло талії було класифіковано

• 94 см або менше для чоловіків і 80 см або менше для жінок нормальна;
• 95–102 см для чоловіків та 81–88 см для жінок — помірно висока;
• понад 102 см для чоловіків та понад 88 см для жінок — висока.

До 2016 року 28% учасників експерименту були крихкими, 1% — слабкими, а 70,5% — сильними.

Ті, у кого була зайва вага, майже у 2,5 раза частіше скаржилися на слабкість. Ті, у кого було широке коло талії, піддавалися слабкості вдвічі більше і були крихкими на 57% у порівнянні з тими, у кого була нормальна талія. 

Дослідники вважають, що запальна здатність жирових клітин та їх інфільтрація у м’язові клітини, ймовірно, сприяють природному віковому зниженню м’язової маси та сили. Це посилює вікове зниження м’язової сили. Тому люди повинні намагатися завжди залишатися підтягнутими, щоб оставатися здоровими у похилому віці, підкреслюють вчені.

Результати дослідження опубліковані у BMJ Open.

Читайте також: Зайва вага не пов’язана з обміном речовин: дослідження