Онкологія: які ризики та переваги протипухлинних препаратів

Коли людина стикається з таким страшним діагнозом, як онкологічне захворювання, їй зазвичай ніколи аналізувати запропоновані їй методики лікування. Особливо якщо йдеться про хворих на рак на пізніх стадіях. Але все ж. Інформація про ризики та переваги протипухлинних препаратів у хворих на рак на пізніх стадіях була проаналізована вченими під час дослідження з аналогічною назвою. Результати дослідження були опубліковані в авторитетному медичному виданні The Lancet.

Актуальність питання

Автори прагнули кількісно оцінити безпеку та ефективність протипухлинних препаратів у пацієнтів із запущеним раком, які вичерпали стандартні методи лікування з РКІ без активних компараторів.

Дослідження

Систематичний літературний пошук англомовних публікацій з 1 січня 2000 р. до 7 січня 2021 р. проводився за допомогою порталу MEDLINE (PubMed). З 3551 скринінгових досліджень було знайдено 128 відповідних випробувань за участю 47 432 пацієнтів.

Автори відзначили, що методи дослідження містили: експериментальне лікування, яке являло собою молекулярно-спрямований агент у 75 дослідженнях (58,6%), хіміотерапію в 19 дослідженнях (14,8%), гормональну терапію в 14 дослідженнях (10,9%) та імунотерапію у 20 дослідженнях (15,6%).

Спосіб введення протипухлинного препарату був пероральним у 83 випробуваннях (64,8%), внутрішньовенним у 31 випробуванні (24,2%) та внутрішньом’язовим або підшкірним у семи випробуваннях (5,5%) кожне. Найбільш частими типами пухлин були гепатоцелюлярна карцинома, недрібноклітинний рак легені, аденокарцинома простати та колоректальний рак. Жоден із цих типів пухлин не перевищив 20% випробувань.

Основні абревіатури дослідження: ORR = загальна швидкість відповіді; ВБП = виживання без прогресування захворювання; ЧПЛ = час початку лікування; ЗВ = загальне виживання.

Результати

Вчені відзначають, що гормональна терапія виявилася найменш токсичним класом протипухлинних препаратів із мінімальними відмінностями між експериментальною та контрольною групами.

Вчені зазначили, що пацієнти із запущеними формами раку, які вичерпали стандарт лікування та лікувалися в експериментальних групах рандомізованих досліджень з контрольною групою без активних протипухлинних препаратів, загалом виграли від лікування, знизивши ризик захворювання на 42%, а прогресування та зниження ризику смерті на 18%. Тобто, навіть на останній стадії опускати руки не варто, методики лікування показують свою ефективність.

Вчені зазначили, що для лікування раку широко використовується експериментальне лікування, що мало місце майже для двох третин пацієнтів, включених до нашого метааналізу.

Користь, що спостерігається при ВБП у дослідженні була оцінена як висока згідно з величиною шкали клінічної користі версії 1.1 (ESMO-MCBS) Європейського товариства медичної онкології, але низька згідно з системою цінностей Американського товариства клінічної онкології (ASCO-VF), який також бере до уваги токсичність для загальної оцінки цінності нового препарату

Повідомлялося про 1,2% ЧОО серед пацієнтів, рандомізованих у контрольні групи без активного лікарського засобу, також була відзначена ефективність лікування. На думку вчених, це може бути пов’язане зі спонтанною регресією раку, яка може відбутися, зазвичай після інфекції, видаленням первинної пухлини, як при метастатичній нирково-клітинній карциномі.

При цьому припущення про кореляцію між токсичністю та ефективністю явно правильне для хіміотерапії, але меншою мірою для молекулярно-спрямованої терапії.

Які протиракові ліки онкологи 82 країн вважають важливими – можна почитати тут.