Препарати з картоплі проти раку не матимуть побічних ефектів: вчені

Польські експерти вважають, що не лише з’єднання у картоплі можуть допомогти у боротьбі з онкологією. Аналогічний ефект мають баклажани й помідори

Фахівці Університету Адама Міцкевича у Познані (Польща) вивчили глікоалкалоїди — сполуки, які у великій кількості містяться в рослинах сімейства пасльонових: картоплі, помідорах, баклажанах. Ці хімічні речовини, на думку експертів, можуть стати сильним клінічним інструментом.

Вчені зосередилися на п’яти глікоалкалоїдах: соланіні, чаконіні, соласоніні, соламаргіні та томатині, які можуть бути використані для розробки ліків. Так, соланін у малих дозах вбиває певний тип лейкозних клітин. Соламаргін може зупинити розмноження ракових клітин печінки. Чаконін має протизапальні властивості та може лікувати сепсис. Томатин підтримує регуляцію клітинних циклів організму, допомагаючи організму вбивати ракові клітини. Аналогічно діє і соласонін. Однак поки що не проводилися дослідження щодо протиракових властивостей цих хімічних речовин.

— Вчені всього світу все ще шукають ліки, які будуть смертельними для ракових клітин, але водночас безпечні для здорових. Ось чому варто повернутися до лікарських рослин, які є безпечними та перспективними, — зазначила керівник дослідження Магдалена Вінкель, цитує Mail Online.

Вже зараз при лікуванні онкологічних захворювань активно використовують таксол, який виробляють із кори дерев. Біологічно активні сполуки в овочах можуть допомогти пацієнтам уникнути жорстоких побічних ефектів чинних методів лікування.

Вчені кажуть, що глікоалкалоїди — хімічні речовини природного походження, виявлені в картоплі, — мають протиракові властивості. І нагадують, що хімієтерапія, всупереч своєї ефективності, викликає безліч неприємних побічних ефектів, такі як випадання волосся, нудота та втома. Це пов’язано з тим, що ліки не тільки впливають на ракові клітини, а й одночасно вбивають і здорові. Ліки, отримані з овочів, не матимуть такого побічного ефекту.

Результати дослідження опубліковані у журналі Frontiers in Pharmacology («Межі фармакології»).