Вчені сказали, чи є хвороба Альцгеймера спадковою

Хвороба Альцгеймера —  це хронічне, поступальне дегенеративне захворювання центральної нервової системи. У ході хвороби Альцгеймера у головному мозку відкладаються білки з патологічною структурою, що призводить до загибелі нервових клітин. Зменшення кількості нейронів знижує вироблення ними речовин, які необхідні для правильного функціонування мозку.

Втрата нейронів призводить до погіршення пам’яті, когнітивних дисфункцій, а через деякий час і деменції. Хвороба Альцгеймера є невиліковним захворюванням. Проте терапія дає змогу уповільнити її прогресування.

Чинники ризику розвитку хвороби Альцгеймера

• Судинні ушкодження головного мозку;
• надлишкова маса тіла, ожиріння;
• серцево-судинні захворювання, такі як гіпертонія;
• цукровий діабет;
• черепно-мозкові травми.

Підраховано, що до 95–98% діагностованих випадків хвороби Альцгеймера є так званими спонтанними. І лише близько 2–5% випадків хвороби Альцгеймера спричинені спадковими генетичними мутаціями.

Спадкова хвороба Альцгеймера дуже рідкісна. Як правило, вона пов’язана з трьома генами.

• Ген білка-попередника амілоїду на хромосомі 21 (APP);
• ген пресеніліну-1 на хромосомі 14 (PSEN1);
• ген пресеніліну-2 на хромосомі 1 (PSEN2).

Вчені виявили так званий «ген сприйнятливості», який збільшує ризик розвитку хвороби Альцгеймера, але не визначає її. Це ген аполіпопротеїну E на хромосомі 19 (APOE), який має три варіанти (алелю): APOE2, APOE3 та APOE4. Кожна людина успадковує дві алелі цього гена. Наявність двох алелей типу APOE2 вважається захисним чинником хвороби Альцгеймера. Наслідування двох алелей типу APOE4 збільшує ризик розвитку хвороби Альцгеймера.