Апо-Флутамід інструкція по застосуванню

Апотекс Інк., Канада

Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Антиандрогенні засоби. Флутамід.

Фармакодинаміка. Флутамід є сильним нестероїдним антиандрогеном. Було продемонстровано, що він інгібує захоплення андрогенів, а також зв'язування андрогенів з ядерними рецепторами у клітинах тканин-мішеней. Відомо, що рак передміхурової залози є андрогенчутливим. Прогресування захворювання уповільнюється при блокуванні дії андрогенів і/або видаленні джерела андрогенів (наприклад, шляхом кастрації). Після прийому флутаміду відзначається підвищення рівнів тестостерону і естрадіолу в плазмі крові. Фармакокінетика. Флутамід швидко і повністю абсорбується. Після одноразового перорального прийому 200 мг флутаміду, поміченого ізотопом тритію, більша частина радіоактивності була виведена із сечею і лише незначна кількість з фекаліями (4,2 % за 72 години). Флутамід швидко та екстенсивно метаболізується. Ідентифіковані щонайменше шість метаболітів флутаміду. Основним метаболітом у плазмі крові через одну годину після прийому препарату є біологічно активна α-гідроксильована похідна (23 %). Основним метаболітом у сечі є 2-аміно-5-нітро-4-(трифторметил)фенол. Максимальні концентрації у плазмі крові біологічно активного α-гідроксильованого метаболіту досягалися приблизно за 2 години, що свідчить про його швидке утворення з флутаміду. Період напіввиведення зазначеного метаболіту з плазми крові становив близько 6 годин. При багаторазовому пероральному прийомі доз по 250 мг 3 рази на добу рівноважні концентрації флутаміду і його активного метаболіту (виходячи з результатів фармакокінетичного моделювання) у плазмі крові здорових добровольців літнього віку досягалися після прийому четвертої дози. Період напіввиведення активного метаболіту у геріатричних добровольців становив 8 годин при одноразовому прийомі і 9,6 години у рівноважному стані. При рівноважних концентраціях флутаміду у плазмі крові in vivo від 24 до 78 нг/мл його зв'язування з білками плазми крові становило 94-96 %. При рівноважних концентраціях активного метаболіту флутаміду у плазмі крові in vivo від 1556 до 2284 нг/мл його зв'язування з білками плазми крові становило 92-94 %.

Лікування прогресуючого раку простати як засіб монотерапії (з або без орхіектомії) або у комбінації з агоністами лютеїнізуючого гормона рилізинг-гормона ЛГРГ (LHRH) у хворих, яким раніше не призначали взагалі ніякого лікування, або ж лікування хворих, які не реагують або у яких розвинулась резистентність до гормональної терапії. АПО-Флутамід також може бути застосований як один із засобів для лікування локально обмеженого раку простати В2-С2 (Т2b-T4), для зменшення об’єму пухлини, посилення контролю над пухлиною та збільшення періоду між загостреннями хвороби.

Підвищена чутливість до флутаміду або до будь-яких компонентів препарату. Тяжка печінкова недостатність.

Лікарі мають бути добре ознайомлені з правилами застосування агоністів ЛГРГ при призначенні їх у поєднанні з флутамідом.У пацієнтів, які тривалий час лікуються флутамідом, необхідно періодично визначати кількість сперматозоїдів.Оскільки при лікуванні флутамідом підвищуються рівні тестостерону та естрадіолу в плазмі крові, можлива затримка рідини в організмі. Тому флутамід слід з обережністю призначати пацієнтам із серцевими захворюваннями.Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.Синдром відміни антиандрогенівУ деяких пацієнтів з метастатичним раком передміхурової залози антиандрогени (стероїдні або нестероїдні) можуть сприяти росту раку передміхурової залози, а не інгібувати його. Після припинення прийому антиандрогенів у таких хворих спостерігається зниження рівня простатспецифічного антигену (ПСА) та/або клінічне поліпшення. Рекомендується негайно припиняти терапію антиандрогенами у разі підвищення рівня ПСА, а потім протягом 6-8 тижнів відслідковувати реакцію на скасування, перш ніж переходити до інших видів лікування раку передміхурової залози. Ураження печінкиНадходили постмаркетингові повідомлення про госпіталізацію і поодинокі летальні випадки внаслідок печінкової недостатності при лікуванні флутамідом. При ураженні печінки спостерігалося підвищення рівнів трансаміназ сироватки крові, жовтяниця, некроз печінки, печінкова енцефалопатія і гостра печінкова недостатність, у деяких випадках з летальним кінцем. Приблизно у половини випадків ураження печінки розвинулися у перші 3 місяці лікування флутамідом. Ураження печінки зазвичай оборотні після припинення терапії, а у деяких пацієнтів навіть після зниження дози. Рівні трансаміназ у сироватці крові необхідно визначати до початку терапії флутамідом, щомісяця протягом перших чотирьох місяців терапії і періодично надалі. Не слід призначати флутамід пацієнтам, у яких рівні трансаміназ у сироватці крові у два або більше разів перевищують верхню межу норми. Функціональні печінкові тести також необхідно проводити при появі перших ознак і симптомів, які можуть свідчити про порушення функції печінки (таких як нудота, блювання, біль у животі, свербіж, сеча темного кольору, втома, анорексія, незрозумілі грипоподібні симптоми, гіпербілірубінурія, жовтяниця, біль у правому верхньому квадранті живота). При появі жовтяниці або підвищенні активності АЛТ до рівня у 2 рази вище норми (за відсутності метастазів у печінці, підтверджених біопсією), прийом флутаміду необхідно негайно припинити і ретельно контролювати функцію печінки до з'ясування ситуації. Про що слід інформувати пацієнтівДо початку лікування пацієнтів необхідно інформувати про те, що флутамід може спричиняти порушення функції печінки, тому при появі відповідних симптомів (таких як свербіж, сеча темного кольору (сеча бурштинового або жовто-зеленого кольору не повинна викликати тривогу), нудота, блювання, тривала втрата апетиту, жовте забарвлення білків очей або шкіри, болючість у правому верхньому квадранті живота, грипоподібні симптоми) слід негайно звернутися до лікаря. Апо-Флутамід (флутамід) призначений для лікування винятково чоловіків. Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що Апо-Флутамід і лікарські засоби, призначені для медичної кастрації, необхідно застосовувати у поєднанні і не можна припиняти їхній прийом або змінювати дози без попередньої консультації з лікарем. Під час лікування флутамідом не слід вживати алкогольні напої.

Лікарський засіб призначений для лікування чоловіків.

У зв’язку з тим, що препарат може спричиняти запаморочення, помутніння зору та неуважність, його застосування може порушити координацію при керуванні автотранспортом та рухливими механізмами.

Не застосовують дітям.

Препарат призначений чоловікам. Препарат як монотерапію, так і в комбінації з ЛГРГ призначають по 250 мг (1 таблетка) 3 рази на добу кожні 8 годин.У випадку комбінованої терапії з агоністами ЛГРГ обидва препарати можуть призначатися одночасно або прийом АПО-Флутаміду розпочинають за 3 доби до першого прийому агоніста ЛГРГ. У випадку застосування променевої терапії АПО-Флутамід призначають за 8 тижнів до її початку та продовжують прийом препарату протягом усього курсу променевої терапії.

Одноразова доза флутаміду, яка б спричиняла симптоми передозування або становила загрозу для життя, не встановлена. Оскільки флутамід зв’язується з білком, то діаліз як засіб допомоги при передозуванні неефективний.У разі передозування, якщо немає спонтанного блювання, слід викликати блювання. Показані стандартні заходи при постійному нагляді за хворим та за важливими життєвими функціями. Рекомендується симптоматичне лікування.

Найчастішими побічними реакціями при монотерапії флутамідом є гінекомастія та/або болісність у грудних залозах, що інколи супроводжується галактореєю. Ці явища минають при припиненні лікування або зниженні дози. Частота випадків гінекомастії значно знижується при супутньому застосуванні агоністів ЛГРГ.При терапії флутамідом у поєднанні з агоністами ЛГРГ найчастіше відзначаються такі побічні реакції, як припливи, відчуття жару, зниження лібідо та імпотенція. Відомо, що вони асоціюються з низькими рівнями андрогенів у сироватці крові і відзначаються при монотерапії агоністами ЛГРГ.Нижче зазначені небажані побічні ефекти, які відзначалися при комбінованій терапії флутамідом і агоністами ЛГРГ. Їх причинний зв’язок з терапією флутамідом не встановлений, деякі з перелічених ефектів часто відзначаються у літніх пацієнтів.З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія; у поодиноких випадках – тромбофлебіт, легенева емболія, інфаркт міокарда. З боку центральної нервової системи: сонливість, сплутаність свідомості, депресія, тривожність, нервозність; у поодиноких випадках – безсоння, втомлюваність, головний біль, запаморочення, слабкість, нездужання, нечіткість зору, зниження лібідо.З боку ендокринної системи: гінекомастія; у поодиноких випадках – болісність грудних залоз, іноді у поєднанні з галактореєю, злоякісні новоутворення грудної залози у чоловіків.З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, анорексія, підвищення апетиту, диспептичні явища, запор, біль у животі.З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.З боку гепатобіліарної системи: клінічно виражений гепатит і жовтяниця.З боку шкіри: висипання, фоточутливість.З боку дихальної системи: інтерстиціальні захворювання легень.Поодинокі побічні реакції: констипація, погіршення зору, лімфостаз, набряк, екхімоз, оперізувальний герпес, свербіж, спрага, вовчакоподібний синдром, біль у грудній клітці, неспокій, депресія, лімфедема, ліпоїдний синдром, гематурія, набряки. У поодиноких випадках відмічалось зниження кількості сперматозоїдів.Крім того, спостерігались такі побічні прояви: гемолітична анемія, макроцитарна анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія, реакції фоточутливості, еритема, утворення виразок на шкірі, бульозні висипання та епідермальний некроліз; зміни кольору сечі до янтарного та жовто-зеленого, що може бути пов’язано з флутамідом та/або його метаболітами. Також можуть спостерігатися холестатична жовтяниця, печінкова енцефалопатія, некроз печінки. Порушення функції печінки зазвичай оборотні після закінчення терапії, проте є повідомлення про летальний кінець внаслідок тяжкого ушкодження печінки, пов’язаного із застосуванням флутаміду. Лабораторні показники: підвищення рівня азоту сечовини крові, АСТ, АЛТ і білірубіну; поодинокі випадки підвищення рівня креатиніну та гаммаглутамілтрансферази у сироватці крові.Повідомлялось про вкрай поодинокі випадки розвитку гіперглікемії та погіршення перебігу цукрового діабету.

У пацієнтів, які одночасно застосовують теофілін та флутамід, описані випадки збільшення концентрацій теофіліну в плазмі крові. Теофілін метаболізується переважно за участю цитохрому CYPIA2, що є провідним ферментом біотрансформації флутаміду в його активний метаболіт 2-гідроксифлутамід. Може спостерігатися підвищення протромбінового часу у хворих при одночасному застосуванні варфарину та флутаміду. Рекомендований ретельний контроль протромбінового часу, оскільки може виникнути потреба у коригуванні дози антикоагулянта. Уникайте застосування гепатотоксичних препаратів.

4 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 100 таблеток у контейнері.

Без рецепту.

Місцезнаходження150 Сігнет Драйв, Торонто, Онтаріо, M9L 1T9, Канада.150 Signet Drive, Toronto, Ontario, M9L 1T9, Canada.