Бісептол 480 (Sulfamethoxazole and trimethoprim) інструкція із застосування

концентрат

Безпосереднє виробництво: Фармацевтичний завод «Польфарма» С.А.

Протимікробні засоби для системного застосування. Комбінації сульфаніламідів та триметоприму, їх пох

Без рецепта.

діючі речовини: sulfamethoxazolum, trimethoprimum;

1 мл концентрату містить сульфаметоксазолу 80 мг, триметоприму 16 мг;

допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96 %, спирт бензиловий, натрію метабісульфіт (Е 223), натрію гідроксид, натрію гідроксиду 10 % розчин, вода для інʼєкцій;

1 ампула (5 мл концентрату) містить: сульфаметоксазолу 400 мг і триметоприму 80 мг.

концентрат

Безбарвна або світло-жовта рідина.

Фармацевтичний завод «Польфарма» С.А.

Протимікробні засоби для системного застосування. Комбінації сульфаніламідів та триметоприму, їх пох

Фармакодинаміка.

Бісептол 480 – антибактеріальний лікарський засіб, який містить дві активних речовини – сульфаметоксазол та триметоприм.

Механізм дії.

Активність іп vitro: сульфаметоксазол інгібує синтез фолієвої кислоти шляхом конкурентного антагонізму з параамінобензойною кислотою. Це є бактеріостатичною дією. Триметоприм є інгібітором бактеріальної дигідрофолатредуктази і залежно від умов провиявляє бактерицидну або бактеріостатичну дію. Таким чином, триметоприм і сульфаметоксазол блокують дві послідовні стадії біосинтезу пуринів, а потім нуклеїнових кислот, необхідних для багатьох бактерій, що призводить до значного взаємного потенціювання активності іп vitro обох компонентів.

Розвиток резистентності, перехресна резистентність.

Резистентність до ко-тримоксазолу під час лікування розвивається лише у рідкісних випадках. Між усіма сульфаніламідами існує перехресна резистентність; перехресна резистентність до хімічно неспоріднених антибіотиків у результаті набуття резистентності до ко-тримоксазолу не розвивається.

Механізм резистентості.

У дослідженнях іn vitro було показано, що бактеріальна резистентність розвивається повільніше при застосуванні комбінації сульфаметоксазолу та триметоприму, ніж при застосуванні їх окремо.

Резистентність до сульфаметоксазолу може розвиватися різними механізмами. Бактеріальні мутації спричиняють збільшення концентрації ПАБК і тим самим витісняють сульфаметоксазол у результаті скорочення інгібуючого ефекту на фермент дигідропетроат синтетазу. Інший механізм резистентності – плазмід-опосердкований і результати продукування зміненого ферменту дигідроптероат синтетази, зі зменшеною спорідненістю до сульфаметоксазолу порівняно з немутованими ферментами.

Резистентність до триметоприму виникає через плазмідопосередковану мутацію, що призводить до продукування зміненого ферменту дигідрофолатредуктази зі зниженою спорідністю до триметоприму порівняно з немутованим ферментом.

Спорідненість триметоприму DHFR (дигідрофолатредуктази) ссавців приблизно у 50000 разів менша порівняно зі спорідненістю триметоприму до бактеріального ферменту.

Велика кількість бактерій чутливі іп vitro до значно менших концентрацій триметоприму і сульфаметоксазолу порівняно з концентраціями препаратів у крові, тканинах, рідинах і сечі після застосування рекомендованих доз.

Дія іп vitro не обовʼязково свідчить про клінічну ефективність препарату, тому слід враховувати, що задовільні тести на чутливість можна отримати тільки після застосування субстрату без речовин, що інгібують, особливо тимідину і тиміну.

Чутливість.

Європейський комітет тестування чутливості антибактеріальних лікарських засобів (EUCAST).

Enterobacteriaceae: S ≤ 2 R > 4

S. maltophilia: S ≤ 4 R > 4

Acinetobacter: S ≤ 2 R > 4

Staphylococcus: S ≤ 2 R > 4

Enterococcus: S ≤ 0.032 R > 1

Streptococcus ABCG: S ≤ 1 R > 2

Streptococcus pneumoniae: S ≤ 1 R > 2

Hemophilus influenza: S ≤ 0.5 R > 1

Moraxella catarrhalis: S ≤ 0.5 R > 1

Psuedomonas aeruginosa and other non-enterobacteriaceae: S ≤ 2* R > 4*

S = чутливі, R = резистентні. *За даними інституту клінічних та лабораторних стандартів (ІКЛС), Дані чутливості по EUCAST для даних мікроорганізмів наразі недоступні.

Триметоприм: сульфаметасазол у співвідношенні 1:19.

Граничні значення визначенні по концентрації триметоприму.

Антибактеріальний спектр

При застосуванні Бісептолу 480 на емпіричній основі необхідно зважати на місцеву поширеність резистентності до ко-тримаксозолу серед бактерій, що спричиняють інфекцію, з приводу якої проводиться лікування, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

При інфекціях, спричинених помірно чутливими збудниками, слід провести тести на чутливість для виключення резистентності.

Чутливість триметоприм/сульфаметоксазол щодо мікроорганізмів

Зазвичай чутливі збудники:
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus Staphylococcus saprophyticus Streptococcus pyogenes.
Грамнегативні аероби:Enterobacter cloacae; Haemophilus influenzae; Klebsiella oxytoca; Moraxella catarrhalis; Salmonella spp.; Stenotrophomonas maltophilia; Yersinia spp.

Частково чутливі:
Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis; Enterococcus faecium; Nocardia spp.; Staphylococcus epidermidis; Streptococcus pneumoniae.

Грамнегативні аероби: Citrobacter spp.; Enterobacter aerogenes; Escherichia coli; Klebsiella pneumoniae; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Serratia marcesans.

Звичайно резистентні мікроорганізми:

Грамнегативні аероби: Pseudomonas aeruginosa; Shigella spp.; Vibrio cholera.

Фармакокінетика.

Максимальна концентрація сульфаметоксазолу і триметоприму після внутрішньовенного введення, визначена через 1 годину, є вищою і досягається швидше, ніж після застосування внутрішньо. Значної різниці концентрацій ко-тримоксазолу у плазмі крові, періоду напіввиведення та елімінації після перорального і внутрішньовенного введення не встановлено.

Розподіл.

Триметоприм є слабким лугом (рКа=7,3) з ліпофільними властивостями. Концентрація триметоприму в тканинах вища за концентрацію в плазмі, особливо висока вона в легенях і нирках. Більша концентрація триметоприму порівняно з плазмою спостерігається в жовчі, рідині і тканинах передміхурової залози, мокроті, вагінальних виділеннях. Концентрації триметоприму у грудному молоці, цереброспінальній рідині, секреті середнього вуха, синовіальній рідині, внутрішньоклітинній рідині (інтерстиціальній) відповідають концентраціям, необхідним для антибактеріальної дії. Триметоприм проникає у навколоплідні води і тканини плода, досягаючи там концентрації, близької до концентрації, що спостерігається у сироватці матері.

Приблизно 50 % триметоприму звʼязується з білками плазми. Період напіввиведення в осіб з нормальною функцією нирок становить від 8,6 до 17 годин. Не відзначено значущих відмінностей в осіб літнього віку порівняно з молодими пацієнтами.

Виведення.

Триметоприм виводиться в основному нирками, а приблизно 50 % у незміненому вигляді протягом 24 годин із сечею. У сечі ідентифіковано декілька метаболітів триметоприму. Сульфаметоксазол є слабкою кислотою з рКа=6,0. Концентрація активної форми сульфаметоксазолу у навколоплідній рідині, жовчі, цереброспінальній рідині, секреті середнього вуха, мокроті, синовіальній рідині, внутрішньоклітинній рідині становить від 20 % до 50 % сульфаметоксазолу, що знаходиться у плазмі крові.

Приблизно 66 % сульфаметоксазолу звʼязується з білками плазми крові. Період напіввиведення в осіб з нормальною функцією нирок становить від 9 до 11 годин. В осіб з порушенням функції нирок зміна періоду напіввиведення активної форми сульфаметоксазолу не встановлена, але спостерігається подовження періоду напіввиведення головного ацетильованого метаболіту у випадку, якщо кліренс креатиніну становить менше 25 мл/хвилину.

Сульфаметоксазол виводиться перш за все нирками, від 15 % до 30 % введеної дози виявляється в сечі в активній формі. У пацієнтів літнього віку спостерігається зниження ниркового кліренсу сульфаметоксазолу.

- інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до ко-тримоксазолу мікроорганізмами:

- інфекції сечостатевих органів: інфекції сечовивідних шляхів, м'який шанкр;

- інфекції дихальних шляхів: хронічний бронхіт, лікування та профілактика пневмонії, викликаної Pneumocystis jiroveci (раніше P. carinii) (PCP);

- інфекції ЛОР-органів: середній отит (у дітей);

- інфекції шлунково-кишкового тракту: черевний тиф і паратифи, холера, дизентерія, гастроентерити, викликані ентеротоксічнимі штамами Escherichia coli;

- інші бактеріальні інфекції: нокардиоз, бруцельоз, актиномікоз, американський бластомікоз, токсоплазмоз.

Бісептол 480 слід застосовувати у випадках, коли пероральний прийом ліків неможливий (або не рекомендується), або, на думку лікаря, необхідно застосовувати лікарський засіб, що містить два антибактеріальних інгредієнта.

- гіперчутливість до сульфаніламідів, триметоприму, ко-тримоксазолу або якого-небудь допоміжного компоненту препарату;

- серйозне пошкодження паренхіми печінки;

- тяжка ниркова недостатність (КК менше 15 мл / хв);

- печінкова недостатність;

- важкі гематологічні порушення: апластична анемія, В12-дефіцитна анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;

- слід уникати введення препарату з діагностованою порфірією або пацієнтам, у яких існує ризик розвитку гострої порфірії, тому що препарат може посилити симптоми цього захворювання;

- дитячий вік до 3 років (за винятком лікування або профілактики пневмонії, викликаної Pneumocystis jiroveci);

- вагітність і період лактації.

Необхідно дотримуватися обережності при призначенні Бісептолу 480 пацієнтам з дефіцитом фолієвої кислоти (наприклад, особам з алькогольной залежністю, при лікуванні протисудомними засобами, з синдромом мальабсорбції та літнім людям); пацієнтам з бронхіальною астмою і важкою формою алергії; пацієнтам із захворюваннями системи кровообігу та дихальної системи, тому що після введення високих доз, може наступити надмірна гідратація; пацієнтам із захворюванням щитовидної залози. Рекомендується дотримання особливої ​​обережності у пацієнтів похилого віку, так як ця група більш сприйнятлива до побічних дій і в більшій мірі відчуває виражені побічні дії, особливо при супутніх захворюваннях, наприклад, ниркової недостатності і (або) порушення функції печінки і прийомі інших лікарських препаратів.

Під час застосування препарату слід підтримувати належний діурез. У виснажених пацієнтів ризик появи кристалів сульфаніламідів підвищується. У разі тривалого введення препарату рекомендується регулярне проведення лабораторних досліджень крові, оскільки існує ймовірність виникнення гематологічних змін, пов'язані з дефіцитом фолієвої кислоти.
Після застосування препарату може з'явитися діарея, яка може бути симптомом псевдомембранозного коліту. Необхідно припинити застосування препарату і скасувати протидіарейні засоби.
Не слід застосовувати препарат Бісептол 480 у лікуванні фарингіту, спричиненого бета-гемолітичними стрептококами групи А.
Слід дотримуватися обережності у пацієнтів, які застосовують інші лікарські препарати, які можуть викликати гіперкаліємію, включаючи калійзберігаючі діуретики.
Рекомендується проводити моніторинг концентрації калію в сироватці, враховуючи появу ризику підвищення його концентрації (гіперкаліємії).
У разі появи перших симптомів шкірного висипу слід припинити застосування препарату.
З огляду на зміст бензилового спирту в препараті Бісептол 480 (15 мг бензилового спирту в 1 мл розчину), лікарський препарат не слід застосовувати у недоношених і грудних дітей. Бензиловий спирт може викликати інтоксикації і анафілактоїдні реакції у грудних дітей і дітей у віці до 3 років.

Не слід призначати препарат під час вагітності та в період грудного вигодовування.

дитячий вік до 3 років (за винятком лікування або профілактики пневмонії, викликаної Pneumocystis jiroveci).

Бісептол 480, концентрат для приготування розчину для інфузій, призначений тільки для внутрішньовенного введення, і його слід розводити безпосередньо перед застосуванням.
Після введення препарату Бісептол 480 у розчин для інфузій отриману суміш необхідно енергійно струсити з метою повного змішування. У разі виявлення осаду або появи кристалів до змішування або під час інфузій, суміш слід знищити і приготувати нову.
Рекомендується наступна схема розведення препарату Бісептол 480:

1 ампула (5 мл) препарату Бісептол 480 у 125 мл розчину для інфузій;
2 ампули (10 мл) препарату Бісептол 480 у 250 мл розчину для інфузій;
3 ампули (15 мл) препарату Бісептол 480 у 500 мл розчину для інфузій.

Допускається застосування наступних розчинів для інфузій для розведення препарату Бісептол 480:

- 5% і 10% розчин глюкози;

- 0,9% розчин NaCl;

- розчин Рінгера;

- 0,45% розчин NaCl з 2,5% розчином декстрози.

Приготовлений розчин для інфузій препарату Бісептол 480 не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами або відмінними від перерахованих вище розчинами для інфузій.
Тривалість інфузій повинна складати приблизно 60 - 90 хвилин і залежить від ступеня гідратації пацієнта.
Якщо пацієнту протипоказане введення великої кількості рідини, допускається застосування більш високої концентрації котрімоксазола - 5 мл в 75 мл 5% глюкози. Невикористаний розчин слід вилити.

Гострі інфекції:
Дорослі та діти віком старше 12 років: зазвичай застосовують по 2 ампули (10 мл) кожні 12 годин.
Діти у віці від 3 до 12 років: з розрахунку 30 мг сульфаметоксазолу і 6 мг триметоприму на кг маси тіла на добу, в 2 прийоми.
Схема дозування препарату Бісептол 480 (перед введенням препарат слід розвести, як описано вище)

- діти у віці від 3 до 5 років: 2,5 мл кожні 12 годин.

- діти у віці від 6 до 12 років: 5 мл кожні 12 годин.

У разі дуже важких інфекцій у всіх вікових групах дози можна збільшити на 50%.
Лікування слід проводити протягом як мінімум п'яти днів або протягом двох днів після зникнення симптомів захворювання.
Пацієнти з нирковою недостатністю: у разі дорослих і дітей старше 12 років (дані щодо дітей віком до 12 років відсутні) з нирковою недостатністю дозування препарату слід модифікувати залежно від кліренсу креатиніну.
Кліренс креатиніну (мл / хв) Рекомендована дозування
Вище 30 мл / хв Звичайна доза
Від 15 до 30 мл / хв 1/2 звичайної дози
Менше 15 мл / хв Застосування не рекомендується

Рекомендується визначення концентрації сульфаметоксазолу в сироватці кожні 2-3 дні в зразках, взятих через 12 годин після введення препарату Бісептол 480. Якщо загальна концентрація сульфаметоксазолу перевищує 150 мкг / мл, лікування слід припинити до моменту зниження концентрації менше 120 мкг / мл.

Пневмонія, викликана Pneumocystis jiroveci (раніше P. carinii)

лікування:
З розрахунку 100 мг сульфаметоксазолу та 20 мг триметоприму на кг маси тіла на добу в 2 або більше розділених дозах. При першій можливості пацієнт повинен перейти на пероральну форму лікарського препарату. Курс лікування не повинен перевищувати 14 днів. Метою терапії є досягнення максимальної концентрації триметоприму в плазмі або в сироватці, більше або дорівнює 5 мкг / мл (визначається у пацієнтів, які отримують препарат внутрішньовенно крапельно протягом години).

профілактика:
Звичайне дозування (внутрішньовенно або всередину, якщо можливо) протягом всього часу схильності до ризику.

Токсоплазмоз

Для профілактики передбачається таке ж дозування, як для попередження РСР (пневмонії, викликаної Pneumocystis jiroveci).

Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості. При важкій формі передозування триметоприму відзначалася депресія кісткового мозку.

Лікування: при виникненні побічних ефектів слід негайно припинити застосування препарату. Введення рідини, корекція електролітних порушень. При необхідності - гемодіаліз.

З боку центральної нервової системи: головний біль, апатія, тремор, асептичний менінгіт, судоми, неврит, атаксія, запаморочення, шум у вухах, депресія, галюцинації.

З боку дихальної системи: бронхоспазм, кашель, поверхневе дихання, легеневі інфільтрати.

З боку травної системи: гастрит, біль у животі, холестаз, нудота, блювота, діарея, стоматит, псевдомембранозний коліт, гепатит холестатичний, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, некроз печінки, глосит, панкреатит.

З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гіпопротромбінемія, агранулоцитоз, мегалобластна анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, метгемоглобінемія, еозинофілія, пурпура, гемоліз у гіперчутливих пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідро колагенази.


З боку сечовидільної системи: поліурія, кристалурія, гематурія, підвищений вміст сечовини, гіперкреатинінемія, токсична нефропатія з олігурією і анурією, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит.


З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія.


З боку імунної системи: сироваткова хвороба, анафілактичні реакції, алергічний міокардит, вазомоторний риніт, медикаментозна гарячка, геморагічний васкуліт (Шенлейн-Геноха), вузликовий періартеріїт, системний червоний вовчак.

З боку шкірних покривів і підшкірної клітковини: шкірні висипання, фотосенсибілізація, ексфоліативний дерматит, наполеглива медикаментозна висипка, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), набряк Квінке, почервоніння склер.

Порушення метаболізму і алюментаціі: гіперкаліємія, гіпоглікемія, гіпонатріємія, анорексія.

Інфекції та паразитарні захворювання: кандидоз.

Місцеві реакції: тромбофлебіт, біль у місці введення.

Підвищення рівня дигоксину у крові може розвиватися при одночасному лікуванні ко-тримаксазолом, особливо у пацієнтів літнього віку.

Ко-тримоксазол може пригнічувати печінковий метаболізм фенітоїну. Після застосування ко-тримоксазолу у звичайних клінічних дозах спостерігалося збільшення періоду напіввиведення фенітоїну на 39 % та зменшення швидкості метаболічного кліренсу на 27 %. При одночасному прийомі обох препаратів слід зважати на імовірність небажаного посилення ефекту фенітоїну. Необхідний ретельний нагляд за такими пацієнтами, слід контролювати рівень фенітоїну у плазмі крові.

Сульфаніламіди, у тому числі сульфаметоксазол, можуть витісняти метотрексат з точок звʼязування з білками плазми крові і погіршувати нирковий транспорт метотрексату, підвищуючи таким чином концентрацію вільного метотрексату, і посилюють його дію.

Повідомлялося про випадки панцитопенії у пацієнтів, які приймали комбінацію триметоприму та метотрексату (див. розділ «Особливості застосування»). Триметоприму притаманна низька афінність до людської дигідрофолатредуктази, при цьому він здатний потенціювати побічну дію метотрексату, що призводить до небажаної гематологічної взаємодії з метотрексатом, зокрема при наявності інших факторів ризику, таких як літній вік, гіпоальбумінемія, порушення функції нирок та зменшення резерву кісткового мозку. Ці небажані побічні реакції можуть виникати, зокрема, при застосуванні високих доз метотрексату.

Таким пацієнтам необхідно призначати фолієву кислоту або фолінат кальцію, щоб протидіяти впливу на гемопоез (невідкладне лікування).

Ко-тримоксазол може впливати на потребу у пероральних антидіабетичних засобах. Взаємодія з гіпоглікемічними лікарськими засобами, похідними сульфонілсечовини, виникає рідко, проте відзначалося потенціювання їх дії.

У пацієнтів літнього віку, які одночасно приймали деякі діуретики, переважно тіазидного ряду, спостерігалася підвищена частота випадків тромбоцитопенії з пурпурою або без.

Повідомлялося, що ко-тримоксазол може подовжувати протромбіновий час у пацієнтів, які приймають антикогулянт варфарин (сульфаметоксазол може витісняти варфарин зі зʼєднання з альбумінами плазми in vitro). На цю взаємодію слід зважати при застосуванні ко-тримаксазолу у пацієнтів, які вже приймають антикоагулянти. У таких випадках необхідно регулярно перевіряти протромбіновий час і контролювати час згортання крові у пацієнтів.

У пацієнтів, які приймали ко-тримоксазол та циклоспорин після трансплантації нирки, спостерігалося оборотне погіршення функції нирок, визначене за підвищенням рівнів сироваткового креатиніну. Вважається, що ця взаємодія зумовлена триметопримом.

Окремі повідомлення свідчать, що у пацієнтів, які приймають піриметамінвмісні препарати з метою профілактики малярії у дозах, що перевищують 25 мг піриметаміну на тиждень, при одночасному прийомі ко-тримоксазолу може розвиватися мегалобластна анемія.

Слід дотримуватися обережності для пацієнтів, які приймають інші препарати, що можуть спричинити гіперкаліємію, включаючи калійзберігаючі діуретики.

Відзначено, що при одночасному застосуванні ко-тримоксазолу і рифампіцину протягом тижня відбувається скорочення періоду напіввиведення триметоприму. Однак це не має істотного клінічного значення.

У деяких випадках одночасне застосування ко-тримоксазолу та зидовудину може підвищувати ризик гематологічних порушень, зумовлених ко-тримоксазолом. У разі необхідності застосування ко-тримоксазолу та зидовудину слід проводити постійний моніторинг показників крові.

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що утворюють катіони у фізіологічному розчині і частково виводяться нирками шляхом активної секреції (наприклад прокаїнамід, амантадин), може відбуватися конкурентне пригнічення цього процесу, що може спричиняти підвищення концентрації у плазмі крові одного або обох застосовуваних препаратів.

Повідомлялося про випадки токсичного делірію після одночасного прийому Бісептолу 480 та амантадину.

Застосування триметоприму і сульфаметоксазолу у дозі 800 мг+160 мг призводить до підвищення на 40 % ламівудину на організм, через вміст триметоприму. Ламівудин не впливає на фармакокінетику триметоприму і сульфаметоксазолу.

Ефективність трициклічних антидепресантів може знижуватися при одночасному застосуванні ко-тримоксазолу.

Подібно до інших антибіотиків, Бісептол 480 може знижувати ефективність пероральних контрацептивів. Тому пацієнткам необхідно радити вживати додаткових протизаплідних заходів під час лікування Бісептолом 480.

При одночасному прийомі індометацину та ко-тримоксазолу може підвищуватися рівень сульфаметоксазолу в крові.

Існує підтвердження того, що триметоприм може взаємодіяти з дофетилідом за рахунок гальмування ниркової транспортної системи. При одночасному прийомі триметоприму у дозі 160 мг у комбінації з сульфаметоксазолом у дозі 800 мг 2 рази на добу та дофетилідом у дозі 500 мкг 2 рази на добу протягом 4 днів спостерігалося збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) дофетиліду на 103 % і максимальної плазмової концентрації (Cmax) на 93 %. Дофетилід може спричиняти серйозні шлуночкові аритмії, асоційовані з подовженням інтервалу QT, у тому числі двонаправлену шлуночкову тахікардію (піруетного типу), що прямо залежать від плазмової концентрації дофетиліду. Одночасний прийом дофетиліду і триметоприму протипоказаний.

Вплив на лабораторні показники.

Бісептол 480, а саме триметоприм, що входить до його складу, може вплинути на результати визначення концентрації метотрексату у сироватці крові, проведеного методом конкурентного зв’язування з білками із застосуванням бактеріальної дигідрофолатредуктази як ліганду. Однак при визначенні метотрексату радіоімунним методом інтерференції не виникає.

Бісептол 480 може змінювати реакцію визначення креатиніну за допомогою лужного пікрату за методом Яффе (підвищує рівень креатиніну приблизно на 10 %). Функціональні порушення канальцевої секреції креатиніну можуть давати хибне зниження рівня кліренсу креатиніну (зниження з 23 % до 9 %), клубочкова фільтрація не змінюється.

Без рецепта.