Діоксидин (Dioxydine) інструкція із застосування

Активні субстанції:до складу одного мілілітра препарату входить 10 міліграм діоксидину.

Решта компонентів: вода для ін‘єкцій.

розчин

Безпосереднє виробництво: Фармак, АТ, м. Київ, Україна, 04080, Київ, вул. Кирилівська, 63. Тел.: (044) 239-19-40; факс: (044) 417-10-55

Антибактеріальні засоби.

Розчин Діоксидин володіє широкою антимікробною дією. Активний проти протея, синьогнійної палички, збудника дизентерії, ешерихіозу, інфекції, які викликаються стафілококом, стрептококом, сальмонелами та анаеробними бактеріями.

Застосовують Діоксидин для лікування запалень гнійного походження, у тому числі і розлитого гнійного запалення, для профілактики інфекцій, які можуть виникати після операцій на сечових та жовчовивідних шляхів.

Надчутливість організму до одного зі складників препарату. Не застосовують для лікування людям, які мають недостатність роботи наднирників.

Діоксидин токсичний та проявляє мутагенний ефект, його застосовують для лікування інфекцій, що протікають у тяжкому перебігу або у випадках, коли інші антибіотики не дають ефект.

Дослідження показали, що Діоксидин проникає через плаценту та має вплив на репродукцію. Зважаючи на це Діоксидин у такому фізіологічному стані застосовувати заборонено.

Діоксидин призначають дорослим людям. До початку лікування необхідно попередньо ввести десять мілілітрів одновідсоткового розчину Діоксидину у порожнину для того, щоб перевірити наявність реакцій на лікарський засіб. Якщо відповідь організму не спостерігається протягом трьох годин після введення, то розпочинають курс лікування. Добова кількість розчину не має перевищувати 70 мілілітрів, вводити можна один чи два рази на 24 години. Розчин вводять у порожнину. Тривалість діб для лікування не має перевищувати 21.

Засіб можна використовувати для накладання компресів місцево.

При застосуванні перевищених доз можливе виникнення розвитку недостатності у роботі наднирників.

До побічних відповідей відносять біль голови, підвищення температури, озноб, виникнення місцевих реакцій.

Сумісне використання Діоксидину із іншим речовинами вивчено не достатньо.

По рецепту.

• діюча речовина: діоксидин;
• 1 мл розчину містить діоксидину 10 мг у перерахуванні на 100 % речовину;
• допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

розчин

Прозора зеленувато-жовта рідина.

Фармак, АТ, м. Київ, Україна

04080, Київ, вул. Кирилівська, 63

Антибактеріальні засоби.

Фармакодинаміка.

Діоксидин – антибактеріальний препарат широкого спектра дії. Ефективний при інфекціях, спричинених вульгарним протеєм, синьогнійною паличкою, паличкою Фрідлендера, кишковою та дизентерійною паличками, сальмонелами, стафілококами, стрептококами, патогенними анаеробами, включаючи збудників газової гангрени. Активний відносно штамів бактерій, резистентних до антибіотиків, сульфаніламідів, нітрофуранів та інших препаратів.

Фармакокінетика. При місцевому застосуванні діоксидин частково всмоктується, не чинить місцевоподразнювальної дії. Не зазнає метаболізму. Не кумулюється. Виводиться нирками.

Гнійно-запальні процеси різної локалізації: гнійні плеврити, емпієма плеври, абсцес легенів, перитоніт, цистит, рани з глибокими порожнинами, абсцеси м’яких тканин, флегмони, післяопераційні рани сечо- та жовчовивідних шляхів. Також застосовується для профілактики інфекційних ускладнень після катетеризації сечового міхура.

Індивідуальна непереносимість препарату, недостатність кори надниркових залоз (у т. ч. в анамнезі).

Діоксидин застосовують в умовах стаціонару. Експериментально виявлено тератогенну та ембріотоксичну дії препарату (тому він протипоказаний під час вагітності); препарат чинить також мутагенну дію. У зв’язку з цим Діоксидин призначають тільки при тяжких формах інфекційних захворювань або при неефективності інших антибактеріальних препаратів, у тому числі цефалоспоринів ІІ–ІV поколінь, фторхінолонів, карбапенемів. Не допускається безконтрольне застосування Діоксидину та лікарських форм, які його містять.

З обережністю застосовувати при нирковій недостатності, при хронічній нирковій недостатності дозу зменшують.

При появі пігментних плям збільшують тривалість введення дози до 1,5–2 годин, знижують дозу, призначають антигістамінні препарати, а у разі необхідності – припиняють застосування препарату.

Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовують для лікування дітей.

Діоксидин призначають лише дорослим.

Перед початком курсу лікування необхідно провести пробу на переносимість препарату, для чого у гнійну порожнину ввести 10 мл 1 % розчину. У разі відсутності протягом 3-6 годин побічних явищ (запаморочення, ознобу, підвищення температури тіла) розпочинають курсове лікування. Розчин вводять у порожнину через дренажну трубку, катетер або шприц – зазвичай 10 – 50 мл 1 % розчину. Максимальна добова доза становить 70 мл 1 % розчину. Застосовувати 1 або 2 рази на добу (не перевищуючи добової дози 70 мл 1 % розчину). Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання та переносимості препарату. Курс лікування може тривати 3 тижні і більше. У разі необхідності курс лікування повторити через 1 – 1,5 місяця.

Застосовують також місцево, накладаючи на ранову поверхню пов’язки, змочені 1 % розчином.

Можливий розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз.

Лікування: негайна відміна препарату, відповідна замісна гормонотерапія.

При внутрішньопорожнинному введенні можливі головний біль, озноб, підвищення температури тіла, диспептичні розлади, судомні скорочення м’язів, алергічні реакції, фотосенсибілізувальний ефект (поява пігментних плям на тілі при дії сонячних променів).

При зовнішньому застосуванні – навколорановий дерматит, свербіж.

Не описана.

По рецепту.