Домеган інструкція по застосуванню

Діюча речовина: оndansetron;

1 мл розчину містить ондансетрону гідрохлориду 2 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрату дигідрат, вода для ін'єкцій.

Прозорий, безбарвний розчин.

Фармакодинаміка. Ондансетрон гідрохлорид є селективним антагоністом 5-НТ3-рецептора серотоніну. Точний механізм дії щодо попередження нудоти та блювання на фоні хіміотерапії невідомий. Протипухлинна хіміотерапія та променева терапія сприяють вивільненню серотоніну (5-НТ) з ентерохромафінних клітин слизової оболонки тонкого кишечнику, головним чином зумовлюючи блювотний рефлекс шляхом стимуляції 5-НТ3-рецепторів, які знаходяться на вагусних аферентних волокнах. Ондансетрон блокує активацію даного рефлексу. Стимуляція вагусних аферентних волокон спричиняє також центральне вивільнення серотоніну з хроморецепторної тригерної зони блювотного центру (area postrema), яка знаходиться на дні четвертого шлуночка мозку. Таким чином, протиблювотний ефект ондансетрону зумовлений селективним антагонізмом 5-НТ3-рецепторів нейронів центральної та периферичної нервової системи. Механізм дії ондансетрону щодо попередження виникнення нудоти та блювання в післяопераційний період невідомий.

Фармакокінетика. Дослідження in vitro показали, що ондансетрон є субстратом людських печінкових ферментів цитохрому Р450, включаючи CYP1A2, CYP2D6 і CYP3A4. Провідну роль у повному метаболізмі ондансетрону відіграє фермент CYP3A4. Через велику кількість метаболічних ферментів, які відповідають за метаболізм ондансетрону, інгібування або втрата одного з ферментів (наприклад, дефіцит ферменту CYP2D6) заміщується іншими та призводить до незначної зміни кліренсу ондансетрону.

Фармакокінетичні дослідження показують, що максимальна концентрація в плазмі крові після інфузії 8 мг ондансетрону становить 80 - 100 нг/мл. Безперервна внутрішньовенна інфузія (1 мг/год) після початкової дози (8 мг) підтримує концентрацію ондансетрону в плазмі на рівні 30 мг/мл протягом 24 годин інфузії.

Абсолютна біодоступність ондансетрону становить приблизно 60 %, зв’язування з білками плазми крові приблизно 70 %. Після внутрішньовенного введення ондансетрон майже повністю метаболізується та виводиться з сечею та калом. Менше 10 % препарату виводиться з сечею у незміненому стані. Основні метаболіти: глюкуронід (45 %), сульфатні кон’югати (20 %) та гідроксильовані продукти (10 %).

Період напіввиведення 8 мг ондансетрону після внутрішньовенного введення становить приблизно 3 - 4 години, а у людей літнього віку – 6 - 8 годин.

В результаті фармакологічних досліджень у 16 хворих на епілепсію, які постійно приймали карбамазепін або фенітоїн, спостерігалося зниження AUC (площа під кривою “концентрація-час”, мкг ´ год/мл), максимальна концентрація і період напіввиведення ондансетрону. Це призводить до збільшення кліренсу ондансетрону. Незважаючи на результати досліджень, не рекомендується проводити коригування дози.

Профілактика нудоти та блювання, спричинених еметогенною хіміотерапією, включаючи високі дози цисплатину.

Профілактика та лікування післяопераційної нудоти та блювання.

Підвищена чутливість до ондансетрону або інших компонентів препарату.

Повідомлялось про перехресну чутливість між різними 5-НТ3 антагоністами. У хворих, які мають підвищену чутливість на один із антагоністів 5-НТ3, спостерігаються сильні реакції при введенні іншого лікарського засобу тієї ж групи. З обережністю призначають пацієнтам, які мали в анамнезі реакції гіперчутливості до інших селективних антагоністів серотонінових 5-НТ3 рецепторів. Рідко і в основному при внутрішньовенному введенні Домегану відбуваються тимчасові порушення ЕКГ, в тому числі пролонгація QT інтервалу. Ондансетрон гідрохлорид неефективний для попередження нудоти та блювання, спричинених «хворобами руху» («морська хвороба», захитування в авіа- та автотранспорті).

Немає досвіду лікування Домеганом хворих з клінічно вираженою жовтухою. У хворих із тяжкою печінковою недостатністю кліренс ондансетрону значно зменшується та подовжується період напіввиведення з сироватки крові. Хворим з помірним та тяжким порушенням печінки рекомендується знизити дозування (загальна добова доза не повинна перевищувати 8 мг та вводиться одноразово внутрішньовенно). Оскільки Домеган збільшує час транзиту у товстому кишечнику, з обережністю і під ретельним медичним наглядом застосовують препарат при лікуванні хворих з ознаками підгострої непрохідності кишечнику.

Домеган самостійно не індикує та не інгібує систему цитохрому Р450 печінкою Оскільки ондансетрон метаболізується печінковими ферментами цитохрому Р450, індуктори або інгібітори цих ферментів можуть змінювати кліренс та, як наслідок, період напіввиведення онадансетрону. Однак поки що немає рекомендацій щодо коригування доз пацієнтам, які приймають такі препарати.

Розчин потрібно перевіряти візуально на прозорість, безбарвність, протікання, відсутність побічних часток та домішок.

Безпека застосування Домегану у вагітних жінок не доведена, тому не слід призначати препарат у цей період.

Невідомо, чи потрапляє Домеган у молоко жінки, тому під час терапії Домеганом годування груддю слід припинити.

Дані про застосування препарату у дітей віком до 6 місяців (хіміотерапія) та до 1 місяця (післяопераційна нудота та блювання) відсутні, тому не слід призначати Домеган цій категорії пацієнтів.

Для дорослих і дітей старше 17 років початкова доза ондансетрону застосовується безпосередньо перед початком хіміотерапії, наступний режим дозування залежить від ступеня тяжкості еметогенного потенціалу хіміотерапії. Дозу Домегану підбирають в діапазоні 8 - 32 мг на добу. Вибір режиму дозування визначається ступенем тяжкості еметогенного симптому.

Високоеметогенна хіміотерапія (наприклад при лікуванні цисплатином): Домеган ефективний для попередження блювання протягом перших 24 годин після хіміотерапії при наступних схемах лікування:

початкова доза: внутрішньовенна інфузія 8 мг Домегану протягом 15 хв за 30 хв перед проведенням хіміотерапії;

або

внутрішньовенна інфузія 8 мг Домегану протягом 15 хв за 30 хв перед проведенням хіміотерапії з наступною безперервною інфузією 1 мг на годину тривалістю до 24 годин;

або

32 мг Домегану розводять у 50 - 100 мл фізіологічного розчину або іншого розчину, придатного для введення інфузій, та вводять протягом щонайменше 15 хв за 30 хв перед проведенням хіміотерапії. Інфузія 32 мг Домегану повинна тривати не менше 15 хв, оскільки існує ризик виникнення помутніння зору.

Для профілактики відстроченої нудоти та блювання через 24 години після хіміотерапії рекомендується приймати препарат у вигляді таблеток відповідно до інструкції для застосування препарату у відповідній лікарській формі.

Еметогенна хіміотерапія (наприклад, при лікуванні циклофосфамідом, доксорубіцином, епірубіцином, флюороурацилом та карбоплатином):

початкова доза: внутрішньовенна інфузія 8 мг Домегану протягом 15 хв за 30 хв перед проведенням хіміотерапії.

Діти віком від 6 місяців до 17 років

Дітям з площею поверхні тіла меншою ніж 0,6 м2 призначається внутрішньовенна ін’єкція у початковій дозі 5 мг/м2, безпосередньо перед хіміотерапією з подальшим застосуванням препарату у пероральній дозі 2 мг через 12 годин. Пероральне застосування 2 мг 2 рази на добу може тривати ще 5 днів після завершення курсу лікування. Дітям з площею поверхні тіла від 0,6 до 1,2 м2 Домеган у дозі 5 мг/м2поверхні тіла може призначатись у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції, безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим застосуванням препарату у вигляді таблеток у дозі 4 мг через 12 годин. Пероральне застосування може тривати ще 5 днів після завершення курсу лікування.

Дітям з площею поверхні тіла більшою за 1,2 м2 може призначатись внутрішньовенна ін’єкція у початковій дозі 8 мг, безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим застосуванням таблеток препарату у пероральній дозі 8 мг через 12 годин. Пероральне застосування 8 мг 2 рази на добу може тривати ще 5 днів після закінчення курсу лікування.

Альтернативно, у дітей віком від 6 місяців і старше, Домеган у дозі 0,15 мг/кг (не вище 8 мг) може призначатись у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції, безпосередньо перед хіміотерапією. Цю дозу можна повторювати кожні 4 години, всього до 3 разів. Пероральне застосування 4 мг 2 рази на добу може тривати ще 5 днів після завершення курсу лікування. Не повинні бути перевищені дорослі дози.

Особи літнього віку: ефективність і переносимість у хворих віком понад 65 років подібна до результатів лікування людей середнього віку, тому зміна дозування в цій групі хворих непотрібна.

Післяопераційна нудота і блювання

Дорослим і дітям старше 17 років з метою профілактики післяопераційної нудоти і блювання одноразово вводять 4 мг Домегану у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції при введенні наркозу.

Для лікування нудоти та блювання, що виникли після операції, рекомендується одноразове введення 4 мг ондансетрону у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Діти віком від 1 місяця до 17 років

Для запобігання і лікування післяопераційним нудоті та блюванню у дітей, яких оперують під загальною анестезією, Домеган можна вводити у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально – до 4 мг), шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції до, під час, після індукції анестезії або після операції.

Клінічний досвід застосування Домегану з метою профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блювання у людей літнього віку відсутній.

Хворі з порушенням функції нирок: немає необхідності змінювати добову дозу, частоту прийому чи спосіб введення.

Хворі з порушенням функції печінки: кліренс 8 мг Домегану внутрішньовенно значно сповільнюється та період напіввиведення з сироватки крові збільшується у хворих з гострою печінковою недостатністю. Тому добова доза Домегану не повинна перевищувати 8 мг (одноразове внутрішньовенне введення) у хворих з гострою печінковою недостатністю. Дані щодо застосування Домегану у хворих з жовтухою відсутні.

Пацієнти з порушеним метаболізмом спартеїну/ дебризохіну.

Період напіввиведення та концентрація в плазмі крові після одноразового внутрішньовенного введення 8 мг Домегану не відрізняється у хворих зі слабким і значним порушеннями метаболізму спартеїну та дебризохіну. Зміна добової дози або частоти дозування для таких хворих непотрібна.

На сьогодні інформація стосовно передозування Домегану обмежена. Після введення разової дози, що становить 84 мг та 145 мг та загальної добової дози 252 мг можуть з’являтися лише легкі побічні реакції. Не існує спеціального антидоту для ондансетрону, тому в разі підозри на передозування потрібно проводити симптоматичну та загальноприйняту терапію.

Найчастішими побічними реакціями, що виникають при лікуванні ондансетроном є головний біль (11 %) та запор (4 %). Частота інших побічних реакцій менше 1 %.

З боку серцево-судинної системи: біль у грудній клітці, аритмія, тахікардія, брадикардія, зниження артеріального тиску, втрата свідомості та зміни ЕКГ.

З боку нервової системи: є повідомлення щодо випадків епілептичних нападів.

Алергічні реакції: приблизно в 1 % хворих, які приймали Домеган, спостерігались шкірні висипання, анафілаксія, бронхоспазм, набряк Квінке.

Місцеві реакції: гіперемія, біль, печіння в місці введення.

З боку травної системи: повідомлялось про порушення функції печінки та смерть хворих на рак, які приймали несумісні з Домеганом препарати, включаючи гепатотоксичну та цитотоксичну хіміотерапію та антибіотики. Походження порушення функції печінки невідоме. Є повідомлення про рідкі випадки гіпокаліємії.

Інші: біль у животі, слабкість та сухість у роті. Одразу ж після внутрішньовенної ін’єкції інколи спостерігається тимчасове запаморочення, рекомендована швидкість введення препарату 30 мг/15 хв.

Дослідження показали, що не відбувається фармакокінетичної взаємодії при введенні Домегану з алкоголем, темазепамом, трамадолом або пропофолом. Домеган метаболізується ферментною системою цитохрому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6, CYP1A2.

Одночасне застосування інгібіторів мікросомальних печінкових ферментів цитохрому Р450 може збільшувати час напіввиведення і знижувати загальний кліренс препарату. При одночасному використанні з індукторами мікросомальних печінкових ферментів (фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин) можливе зниження клінічної ефективності препарату.

Несумісність.

Препарат сумісний з наступними розчинами:

- 0,9 % натрію хлориду для ін’єкцій;

- 5% глюкоза для ін’єкцій.