Донерум інструкція по застосуванню

Ранбаксі Лабораторіз Лтд., Індія

Засоби, що застосовуються при деменції.

Фармакодинаміка. Донепезилу гідрохлорид є специфічним і зворотним інгібітором ацетилхолінестерази – домінуючої холінестерази в головному мозку. Донепезила гідрохлорид in vitro є більш ніж у 1000 раз сильнішим інгібітором цього ферменту, ніж бутирилхолінестераза (фермент, який не вивільняється з центральної нервової системи). Після одноразового прийому препарату в дозах 5 мг або 10 мг ступінь пригнічення активності ацетилхолінестерази, виміряна в мембранах еритроцитів після прийому препарату, становила відповідно 63,6 % та 77,3 %. Інгібіція ацетилхолінестерази в еритроцитах під дією донепезилу гідрохлориду корелює зі змінами шкали ADAS-cog (шкала оцінки когнітивних функцій при хворобі Альцгеймера). Можливий вплив препарату на невропатологічні зміни не вивчався.Фармакокінетика. Всмоктування. Максимальні рівні в плазмі досягаються приблизно через 3 - 4 год після перорального прийому. Концентрація в плазмі та площа під кривою збільшується пропорційно дозі. Напівперіод термінального розподілу становить близько 70 год, і, відповідно, прийом декількох доз 1 раз на день призводить до поступового наближення до рівноважного стану, який досягається в межах 3 тижнів після початку терапії. Після досягнення рівноважного стану концентрація донепезилу гідрохлориду в плазмі і пов’язані з цим фармакодинамічні ефекти суттєво не змінюються протягом дня. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату.Розподіл. Донепезилу гідрохлорид на 95 % зв’язується з білками плазми крові. Ступінь зв’язування з білками плазми активного метаболіту 6-О-десметилдонепезилу невідома. Розподіл препарату по тканинах організму кінцево не вивчений. Припускається, що донепезилу гідрохлорид і/або його метаболіти можуть персистувати в організмі більше 10 днів.Метаболізм і екскреція. Донепезилу гідрохлорид екскретується з сечею як в незміненому вигляді, так і у вигляді численних метаболітів, що утворюються внаслідок біотрансформації за участю системи цитохрому Р450. Після разового введення препарату в дозі 5 мг кількість незміненого донепезилу в плазмі крові становить 30 %, 6-О-десметилдонепезилу – 11 % (єдиний метаболіт, що демонструє активність, схожу з такою у донепезилу), донепезил-цис-N-оксиду – 9 %, 5-О-десметилдонепезилу – 7 % і глюкуронового кон’югату 5-О-десметилдонепезилу – 3 %. Приблизно 57 % загальної прийнятої дози виводиться із сечею (17 % – у незміненому вигляді) і 14,5 % – з фекаліями. Це дозволяє припустити, що головними шляхами елімінації препарату є біотрансформація та екскреція з сечею. Даних про внутрішньопечінкову рециркуляцію донепезилу і/або продуктів його метаболізму немає. Стать, раса та куріння суттєво не впливають на концентрацію препарату в плазмі. Середні рівні препарату в плазмі хворих відповідають таким у здорових людей.

Симптоматичне лікування деменції при хворобі Альцгеймера легкого та середнього ступеня тяжкості.

Підвищена чутливість до будь-якого інгредієнта препарату. Дитячий вік.

Лікування повинен розпочинати та контролювати лікар, який має досвід діагностики та лікування деменції Альцгеймера. Діагноз необхідно ставити у відповідності з прийнятими рекомендаціями (наприклад, DSM IV, МКБ 10). Лікування препаратом можна розпочинати тільки при наявності опікуна, який буде регулярно контролювати прийом препарату пацієнтом. Підтримуючу терапію необхідно продовжувати то тих пір, доки відмічається терапевтичний ефект препарату, в зв’язку з чим клінічну користь препарату необхідно регулярно оцінювати. Питання про відміну препарату необхідно розглядати тоді, коли терапевтичний ефект відсутній. Індивідуальну реакцію на Донерум передбачити неможливо. Застосування препарату у пацієнтів з тяжкою деменцією Альцгеймера, при інших типах деменції або інших типах порушень пам’яті (наприклад, віковий когнітивний спад) не досліджувалось. Донерум є інгібітором холінестерази, може посилювати міорелаксацію сукцинілхолінового типу під час проведення анестезії. Інгібітори холінестерази можуть здійснювати ваготонічний вплив на частоту серцевих скорочень (зокрема, спричиняти брадикардію). Потенціальна можливість такого впливу може мати важливе значення для хворих із синдромом слабкості синусного вузла або іншими порушеннями надшлуночкової провідності, а саме синоатріальна або атріовентрикулярна блокада. Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку виразки, наприклад, хворі з виразковою хворобою в анамнезі або ті, які одночасно приймають нестероїдні протизапальні засоби, під час лікування препаратом повинні перебувати під контролем лікаря. Порушення функції печінки легкого і середнього ступенів тяжкості, а також порушення функції нирок суттєво не впливають на кліренс донепезилу; відповідно корекція дози в таких випадках не потрібна. Немає даних щодо застосування Донеруму в пацієнтів із порушеннями функції печінки та/або нирок тяжкого ступеня, тому необхідно застосовувати препарат в даній групі хворих тільки під контролем лікаря. Вважають, що холіноміметики іноді здатні спричиняти генералізовані судоми. Однак судомна активність може бути також проявом хвороби Альцгеймера. Враховуючи холіноміметичну дію інгібіторів холінестерази, їх необхідно з обережністю призначати хворим з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями легень в анамнезі.

Препарат не слід застосовувати у період вагітності, оскільки немає відповідних клінічних даних.У період годування груддю необхідно припинити застосування препарату.

При застосуванні препарату слід утримуватися від керування транспортними засобами та роботи зі складними механізмами.

Не призначають дітям.

Дорослим (у тому числі пацієнтам літнього віку) призначають у початковій дозі 5 мг 1 раз на добу. Приймають внутрішньо ввечері, безпосередньо перед сном. Прийом в початковій дозі продовжують не менше одного місяця, для того щоб досягнути рівноважних концентрацій препарату та визначити ранній клінічний ефект терапії за оцінкою когнітивно-мнестичних функцій. При відсутності терапевтичного ефекту препарат слід відмінити. Після клінічної оцінки лікування протягом місяця в дозі 5 мг на день, дозу препарату можна збільшити до 10 мг на день (також приймають 1 раз на день). Максимальна рекомендована добова доза становить 10 мг. Загальна тривалість лікування визначається індивідуально.Ознак наростання симптомів захворювання після різкого припинення лікування не відмічалось.Порушення функції нирок і печінкиДля пацієнтів із порушеною функцією нирок можуть застосовуватися звичайні дози, оскільки цей стан не впливає на кліренс препарату.Оскільки слабко і помірно тяжке порушення функції печінки може посилити вплив препарату, підвищувати його дози слід з урахуванням індивідуальної переносимості. Щодо пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки будь-які дані відсутні.

Симптоми. Холінергічний криз: нудота, блювання, слиновиділення, потовиділення, брадикардія, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, колапс та судоми.Лікування. Загальні підтримуючі заходи; як антидот можна застосовувати третинні антихолінергічні препарати, такі як атропіну сульфат, титрований внутрішньовенно. Початкова доза 1 - 2 мг з наступним підвищенням дози залежно від клінічної реакції.

З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, анорексія; рідко – диспепсія, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки і кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, дисфункція печінки, в тому числі й гепатит (у разі, коли неможливо встановити причину порушень функції печінки, необхідно розглядати питання відміни препарату).З боку центральної та периферичної нервової системи: стомлюваність, безсоння, м’язові судоми, біль різної локалізації, головний біль, запаморочення, психічні розлади (галюцинації, тривожний стан, агресивна поведінка, епілептичні напади) – минали при зменшенні дози або відміні Донеруму.З боку серцево-судинної системи: рідко – втрата свідомості, брадикардія, синоатріальна і атріовентрикулярна блокада.Інші: висипи на шкірі, свербіж, нетримання сечі; рідко – незначне підвищення концентрації м’язової креатинінфосфокінази у сироватці.

Препарат не впливає на метаболізм теофіліну, варфарину, циметидину, дигоксину. Дослідження по взаємодії лікарських препаратів in vitro показали, що кетоконазол і хінідин, інгібітори CYP3A4 и 2D6 відповідно пригнічують метаболізм донепезилу. Отже, ці та інші інгібітори CYP3A4, такі як ітраконазол і еритроміцин та інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин, можуть пригнічувати метаболізм Донеруму. В дослідженнях за участю здорових добровольців кетоконазол підвищував середню концентрацію препарату приблизно на 30 %. Індуктори ферментів, такі як рифампіцин, фенітоін, карбамазепін і алкоголь, можуть знижувати рівень донепезилу. Оскільки сила пригнічувального або стимулюючого ефекту невідома, такі комбінації препаратів потрібно застосовувати з обережністю. Донерум має потенціал взаємодії з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Існує також потенціал синергічної активності при одночасному лікуванні такими препаратами, як сукцинілхолін, інші нейром'язові блокатори, холінергічні агоністи або бета-блокатори, які здійснюють вплив на серцеву провідність.

2 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

По 7 таблеток у блістері; по 4 блістери в картонній упаковці.

Без рецепту.

МісцезнаходженняPaonta Sahib, District Sirmour – 173025, Himachal Pradesh, India.