Ентеролакс таблетки інструкція по застосуванню

діюча речовина: натрію пікосульфат;

1 таблетка містить натрію пікосульфату у перерахуванні на безводну речовину 7,5 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, крохмаль картопляний, повідон, магнію стеарат.

Україна, 61105, м. Харків, вул. Ньютона, 3.

Фармакодинаміка.

Контактний проносний засіб триарилметанової групи.

Натрію пікосульфат після бактеріального розщеплення у товстій кишці стимулює її слизову оболонку, прискорюючи перистальтику, сприяє кумуляції води та електролітів у просвіті товстої кишки. Результатом цього є стимуляція дефекації, зменшення часу проходження і пом’якшення калу.

Фармакокінетика.

Натрію пікосульфат не абсорбується з травного тракту і не підлягає печінково-кишковій циркуляції.

Активний метаболіт біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метан утворюється після бактеріального розщеплення у товстій кишці, початок дії ЕНТЕРОЛАКСУ зазвичай відбувається через 6-12 годин після прийому лікарського засобу, залежно від вивільнення активного метаболіту. Після перорального застосування лише незначна кількість лікарського засобу може бути виявлена в органах і системах організму. Проносний ефект препарату не корелює з рівнем активного метаболіту у плазмі крові.

Запори або випадки, що потребують полегшення дефекації.

Як і інші проносні засоби, ЕНТЕРОЛАКС не слід застосовувати щодня або протягом тривалого періоду без встановлення причини запору.

- Підвищена чутливість до діючої речовини, інших триарилметанів або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

- Кишкова непрохідність або гостре захворювання органів черевної порожнини, наприклад апендицит.

- Гострі запальні захворювання кишечнику.

- Гострий абдомінальний біль, що супроводжується нудотою та блюванням, та може вказувати на вищезазначені гострі захворювання.

- Тяжка дегідратація.

Пацієнтам, які страждають на хронічний запор, слід провести повну діагностику та встановити причину запору.

Тривале та надмірне застосування лікарського засобу може призвести до порушень рідинного або електролітного балансу та до гіпокаліємії.

У пацієнтів, які приймали натрію пікосульфат, спостерігалися випадки запаморочення та/або синкопе (непритомність). Наявна інформація дає змогу припустити, що зазначені явища відповідають синкопе при дефекації (асоційованої з пробою Вальсальви) або з вазовагальною відповіддю на абдомінальний біль.

Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати лікарський засіб.

З огляду на безпеку, якщо можливо, ЕНТЕРОЛАКС не слід застосовувати у період вагітності.

Активний метаболіт біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метан (БГПМ) та його глокуроніди не проникають у грудне молоко. Таким чином, ЕНТЕРОЛАКС можна застосовувати у період годування груддю.

Можливий розвиток внаслідок вазовагальної реакції (зокрема абдомінального спазму) таких побічних реакцій як запаморочення та/або синкопе. У разі виникнення абдомінального спазму хворому слід уникати таких потенційно небезпечних видів діяльності як керування автотранспортом або іншими механізмами.

Не застосовувати дітям.

Дорослим застосовувати по 1 таблетці (7,5 мг) увечері перед сном, щоб випорожнення кишечнику відбулося уранці.

ЕНТЕРОЛАКС не слід застосовувати щодня або протягом тривалого періоду без встановлення причини запору.

Симптоми: при прийомі великих доз − кишкові спазми, діарея, порушення водно-електролітного балансу, зокрема — гіпокаліємія, м’язова слабкість, ішемія слизової оболонки товстого кишечнику.

При тривалому застосуванні лікарського засобу у значно підвищених дозах можливі: хронічна діарея, абдомінальний біль, вторинний гіперальдостеронізм, утворення ниркових каменів, ураження ниркових канальців, метаболічний алкалоз, послаблення м’язів як результат гіпокаліємії.

Лікування: відміна лікарського засобу, викликання блювання, промивання шлунка, прийом ентеросорбентів (активоване вугілля), симптоматична терапія, спрямована на нормалізацію водно-електролітного балансу і підтримку життєво важливих функцій, за показаннями — спазмолітичні засоби.

При короткочасному прийомі лікарського засобу побічні ефекти спостерігаються рідко.

При тривалому застосуванні лікарського засобу в значно підвищених дозах можливі порушення:

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, шкірні висипання, кропив’янка, відчуття свербежу;

з боку травної системи: рідко — диспептичні явища, блювання, нудота, спазми та біль у животі, діарея, метеоризм, больові відчуття у ділянці шлунка та у ділянці ануса, посилення моторики кишечнику, які минають при зменшенні дози лікарського засобу;

з боку водно-електролітного балансу: втрата рідини, калію та інших електролітів. Це, в свою чергу, може призвести до послаблення м’язів і порушення серцевої функції, особливо при одночасному застосуванні лікарського засобу з діуретиками або кортикостероїдами;

з боку ЦНС: дуже рідко — головний біль, підвищена втомлюваність, сонливість, судоми, запаморочення, синкопе (вірогідність виникнення запаморочення та синкопе пов’язана з вазовагальною реакцією (такою як абдомінальний спазм або дефекація) (див. розділ «Особливості застосування»).

При одночасному застосуванні з діуретиками і глюкокортикоїдами підвищується ризик водно-електролітних порушень, зокрема — гіпокаліємії. Можливе погіршення переносимості серцевих глікозидів. Антибіотики широкого спектра дії можуть зменшити проносний ефект натрію пікосульфату.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру або по 3 блістери у пачці.

Без рецепта.