Фармаколд інструкція по застосуванню

Монфарм, ПАТ

Анальгетики та антипіретики.

Препарат не застосовують у період вагітності та годування груддю.

При застосуванні препарату слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Не застосовують дітям віком до 15 років.

Обумовлене парацетамолом: блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, гепатонекроз (виразність некрозу внаслідок інтоксикації прямо залежить від ступеня передозування). Токсична дія у дорослих можлива після прийому 10 – 15 г парацетамолу: підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення протромбінового часу (через 12 – 48 годин після прийому); розгорнута клінічна картина ураження печінки виявляється через 1 – 6 днів. Рідко печінкова недостатність розвивається миттєво і може ускладнюватися нирковою недостатністю (тубулярний некроз). Лікування: введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8 – 9 годин після передозування і N-ацетилцистеїну – через 12 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну і внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його прийому.

Побічні реакції, обумовлені дією парацетамолу: алергічні реакції: шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (звичайно еритематозний), кропив´янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); з боку центральної нервової системи (звичайно розвивається при прийомі високих доз): запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку травної системи: нудота, біль в епігастрії, підвищення активності “печінкових” ферментів, як правило, без розвитку жовтухи, гепатонекроз (дозозалежний ефект); з боку ендокринної системи: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль в ділянці серця), гемолітична анемія (особливо для хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). При тривалому застосуванні у великих дозах – апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія; з боку сечовидільної системи: (при прийомі великих доз) – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Побічні реакції, обумовлені дією кофеїну:з боку травної системи: нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, сухість у роті, діарея;з боку центральної нервової системи: порушення сну, занепокоєння, слабкість, тремор;з боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення артеріального тиску, біль в ділянці серця.Побічні реакції, обумовлені дією хлорфеніраміну малеату:з боку центральної нервової системи: знервованість, головний біль, запаморочення, безсоння, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску;з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі.Побічні реакції, обумовлені дією аскорбінової кислоти:При тривалому застосуванні у великих дозах можливий розвиток алергічних реакцій, гіпервітамінозу, не виключений негативний вплив на підшлункову залозу, травну систему (печія, проноси) та сечовидільну систему, утворення сечових, цистинових та оксалатних каменів.

Стимулятори мікросомального окиснювання в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, зиксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій при невеликих передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснювання (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії препарату. Фармаколд знижує ефективність урикозуричних препаратів. Потенціює дію препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, етанолу. При уповільненні випорожнення шлунка може мати місце уповільнення настання дії парацетамолу. При прискоренні випорожнення шлунка препарат починає діяти швидше. Підсилює токсичність хлорамфеніколу. Необхідно дотримуватись обережності при тривалому застосуванні парацетамолу й одночасній терапії пероральними препаратами, що гальмують згортання крові.Не слід одночасно застосовувати інші препарати, що містять парацетамол, а також інші ненаркотичні аналгетики і нестероїдні протизапальні засоби (метамізол, ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен та ін.), а також барбітурати, протиепілептичні засоби, рифампіцин, хлорамфенікол.

2 роки.

Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі від 15 оС до 25 оС.

По 10 капсул у блістері. По 2 блістери в пачці з картону.

Без рецепту.

Особливі застереженняПри гіпертермії, що триває більше 3-х днів, і больовому синдромі – понад 5 днів, потрібна консультація лікаря. Препарат спотворює результати лабораторних досліджень, вмісту глюкози і сечової кислоти в плазмі крові. З обережністю і під спостереженням лікаря застосовують хворим з порушеною функцією печінки і нирок, при синдромі Жильбера (конституціональна гіпербілірубінемія). При тривалому (понад 5 днів) прийомі препарату необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки. З обережністю призначають препарат при ерозивно-виразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення).