Фармакодинаміка. Далтепарин натрію — це низькомолекулярна фракція гепарину (середня молекулярна маса 4000-6000 дальтон), отримана з гепарину натрію, виділеного зі слизових оболонок свині. Механізм дії Далтепарин натрію — це антитромботичий препарат, механізм дії якого полягає головним чином у здатності підсилювати інгібування Ха-фактора та тромбіну внаслідок зв’язування антитромбіну. Він має відносно більш високу здатність посилювати інгібування Ха-фактора, ніж подовжувати час згортання плазми. Фармакодинамічна дія Порівняно зі стандартом, нефракціонованим гепарином, далтепарин натрію виявляє незначний негативний вплив на функцію та адгезію тромбоцитів і, таким чином, мінімально впливає на первинний гемостаз. Вважається, що деякі з антитромботичних властивостей далтепарину натрію опосередковані його дією на стінки судин або фібринолітичну систему. Клінічна ефективність і безпека (при застосуванні у дозах 2 500 МО/0,2 мл і 5 000 МО/0,2 мл) У ході рандомізованого, контрольованого активним препаратом, подвійного сліпого дослідження за участю 1 500 пацієнтів, які перенесли операцію з ендопротезування кульшового суглоба (Північноамериканське дослідження препарату Фрагмін®), застосування препарату Фрагмін® як до, так і після хірургічного втручання характеризувалося більш високою ефективністю, ніж застосування варфарину (див. таблицю 5). Показники ефективності при застосуванні препарату Фрагмін® до хірургічного втручання мали кількісну перевагу над показниками ефективності препарату Фрагмін® при застосуванні після хірургічного втручання. Таким чином, пацієнтам, в яких застосування препарату Фрагмін® до хірургічного втручання неможливе через занадто високий ризик кровотечі, слід вдатися до інших засобів зниження ризику тромбоемболії, наприклад до застосування препарату Фрагмін® після хірургічного втручання. Таблиця 5Частота розвитку підтвердженої тромбоемболії в популяції ITT протягом 6 ± 2 днів після хірургічного втручання
Фаза 1 | Далтепарин до хірургічного втручання | Далтепарин після хірургічного втручання | Варфарин |
n/N | % | n/N | % | n/N | % |
ТГВ та/або легенева емболія | 37/338* | 10,9 | 44/336* | 13,1 | 81/338 | 24,0 |
Проксимальний ТГВ | 3/354 | 0,8 | 3/358 | 0,8 | 11/363 | 3,0 |
*p <0,001 порівняно з варфарином (критерій Кохрана-Мантеля-Хензеля, двосторонній). Скорочення: n/N ‑ кількість пацієнтів з явищем/кількість пацієнтів, придатних для оцінки ефективності; після хірургічного втручання ‑ введення препарату принаймні через 4 години після хірургічного втручання; до хірургічного втручання ‑ введення препарату не більше ніж за 2 години до хірургічного втручання. У ході рандомізованого, плацебо-контрольованого, подвійного сліпого дослідження (PREVENT) за участю 3 700 пацієнтів з гострим терапевтичним захворюванням, що прогнозовано вимагає перебування у стаціонарі протягом >4 днів, та нещодавнім (<3 дні) обмеженням рухливості (визначаються як пацієнти, прикуті до ліжка більшу частину періоду неспання), частота виникнення клінічно значущих тромбоемболічних явищ у пацієнтів, рандомізованих до отримання препарату Фрагмін®, була на 45 % нижчою, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. Частота виникнення явищ, що визначалися як первинна кінцева точка, становила 2,77 % порівняно з 4,96 % у пацієнтів, які отримували плацебо (різниця: - 2,19; 95 % ДІ: від - 3,57 до - 0,81; p=0,0015.) Таким чином, у ході цього дослідження було продемонстровано клінічно значиме зниження ризику венозної тромбоемболії. У ході рандомізованого, відкритого, контрольованого, багатоцентрового дослідження CLOT (Randomized Comparison of Low-Molecular Weight Heparin Versus Oral Anticoagulant Therapy for Long Term Anticoagulation in Cancer patients with Venous Thomboembolism) далтепарин порівнювався зі стандартним пероральним антикоагулянтом при тривалому застосуванні з приводу венозної тромбоемболії (ВТЕ) в 676 пацієнтів з активним онкологічним захворюванням та гострою симптоматичною ВТЕ (тромбоз глибоких вен та/або легенева емболія) в анамнезі. Пацієнти були рандомізовані у дві групи: група отримання далтепарину у дозі 200 МО/кг/добу у вигляді підшкірних ін’єкцій (максимум 18 000 МО/добу) протягом 1 місяця та у дозі приблизно 150 МО/кг/добу з 2-го по 6-й місяць; група отримання антагоніста вітаміну К протягом 6 місяців (цільовий показник МНВ 2-3) з попереднім підшкірним введенням далтепарину в дозі 200 МО/кг/добу один раз на добу (максимум 18 000 МО/добу) протягом 5-7 днів. Найбільш поширеними діагнозами були пухлини шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози (23,7 %), пухлини сечостатевої системи (передміхурової залози, яєчка, шийки матки, матки, яєчників і сечового міхура) (21,5 %), молочної залози (16,0 %), легень (13,3 %). 10,4 % пацієнтів мали гематологічні злоякісні пухлини; у 75,1 % пацієнтів було виявлено метастатичну форму раку. Показники частоти виникнення ВТЕ розподілилися таким чином: ТГВ розвинувся у близько 70 %, а легенева емболія з або без ТГВ ‑ у 30 % пацієнтів. Як первинна кінцева точка використовувався час до першого рецидиву симптоматичної ВТЕ (ТГВ та/або легенева емболія) протягом 6 місяців. Загалом у 27 з 338 пацієнтів (8 %) з групи отримання далтепарину і 53 пацієнтів з 338 (15,7 %) пацієнтів з групи отримання антагоніста вітаміну К виникло принаймні одне явище, що входило до складу композитної кінцевої точки. Через 6 місяців застосування далтепарину відмічалося значне (на 52 %) зниження ризику рецидиву ВТЕ (RR= 0,48, 95 % ДІ [0,30-0,77], p=0,0016). Принаймні один епізод масивної кровотечі спостерігався у 19 пацієнтів (5,6 %) з групи отримання далтепарину та у 12 пацієнтів (3,6 %) з групи отримання антагоніста вітаміну К. Сумарна вірогідність розвитку масивної кровотечі через 6 місяців лікування становила 6,5 % і 4,9 % відповідно. Частота виникнення будь-яких кровотеч була більш високою в групі отримання антагоніста вітаміну К (18,5 % при застосуванні антагоніста вітаміну К та 13,6 % при застосуванні далтепарину). Порівняння сумарної вірогідності виникнення першого епізоду кровотечі при застосуванні 2 препаратів було статистично значущим на користь далтепарину (р = 0,0487). Показники смертності через 6 і 12 місяців після початку лікування в обох групах не мали істотних відмінностей (131 і 137 та 190 і 194 в групі застосування далтепарину та антагоніста вітаміну К відповідно). Результати оцінки якості життя пацієнтів з двох груп лікування не мали істотних відмінностей. Клінічна ефективність і безпека (при застосуванні у дозах 10 000 МО/мл) У ході проспективно рандомізованого дослідження за участю 3 489 пацієнтів (FRISC II) з гострим коронарним синдромом було встановлено, що рання інвазивна стратегія є значно ефективнішою, ніж неінвазивна стратегія. Результати ретроспективного аналізу свідчать про те, що тривале застосування препарату Фрагмін® (протягом періоду до 45 днів) призводило до зниження частоти випадків смерті та/або ІМ порівняно з плацебо в групі дотримання неінвазивної стратегії (реваскуляризацію виконували тільки в разі необхідності). Застосування Фрагмін® протягом більше ніж 8 днів не призводило до істотного зниження частоти випадків смерті та/або ІМ порівняно з плацебо в пацієнтів, яким проведення ранньої ангіографії та реваскуляризації було протипоказане.ДітиДані про безпеку та ефективність застосування далтепарину для дітей обмежені. При застосуванні далтепарину цій категорії пацієнтів слід контролювати рівні анти-Ха. У рамках найбільш масштабного проспективного відкритого одно центрового дослідження оцінювали ефективність, безпеку і зв’язок дози далтепарину з активністю анти-Ха у плазмі при застосуванні препарату з метою профілактики та лікування артеріального і венозного тромбозу, ЛВОХ, ПЛГ у 48 пацієнтів дитячого віку(від 31 тижня до 18 років; 32 – чоловічої статі, 16 – жіночої статі) /Ное та ін., 1999 рік/. Таблиця 6
Показання | Профілактика: (n = 10) | Первинна терапія: (n = 25) | Вторинна терапія: (n = 13) |
Доза препарату Фрагмін® | 95 ± 52 анти-Xa МО/кг підшкірно 1 раз на добу; | 129 ± 43 анти-Xa МО/кг підшкірно 1 раз на добу; | 129 ± 43 анти-Xa МО/кг підшкірно 1 раз на добу; |
Цільовий рівень анти-Ха | Від 0,2 до 0,4 МО/мл | Від 0,4 до 1,0 МО/мл | Від 0,4 до 1,0 МО/мл |
Тривалість лікування | 3-6 місяців | 6-12 місяців | 6-12 місяців |
У ході цього дослідження у 10 пацієнтів, які отримували далтепарин з метою профілактики, не виникло жодного тромбоемболічного явища. Серед 23 пацієнтів, які отримували далтепарин як первинну антитромботичну терапію з приводу артеріального або венозного тромбозу, повна реканалізація відмічалася у 7/23 (30 %), часткова реканалізація — у 7/23 (30 %) і відсутність реканалізації — у 9/23 (40 %). У 8 пацієнтів, яким далтепарин вводився як вторинна антитромботична терапія після успішного тромболізису, реканалізація зберігалася або покращилася. У 5 пацієнтів, які отримували далтепарин як вторинну терапію після невдалого тромболізису, реканалізації не відмічалося. Незначна кровотеча, що спостерігалася у 2/48 дітей (4 %), припинилася після зниження дози. Кількість тромбоцитів коливалися від 37 000/мкл до 574 000/мкл. Вірогідно, причиною зниження кількості тромбоцитів нижче до рівня норми (150 000/мкл) було застосування імуносупресивної терапії. У жодного пацієнта не спостерігалося зниження кількості тромбоцитів на ≥50 % початкового показника − ознаки спричиненої гепарином тромбоцитопенії 2-го типу (ВГТ 2). І в групі застосування препарату як профілактики, і в групі застосування препарату з метою лікування дози далтепарину (анти-Ха МО/кг), необхідні для досягнення цільового рівня анти-Ха (МО/мл), характеризувалися зворотною залежністю від віку (r2=0,64, P=0,017; r2=0,13, P=0,013). Передбачуваність антикоагулянтного ефекту при застосуванні препарату в дозах, скоригованих на підставі ваги маси тіла, у дітей більш низька, ніж у дорослих, вірогідно, через зміни показників зв’язування у плазмі (див. розділ Фармакокінетика).Фармакокінетика. Виведення Період напіввиведення після внутрішньовенного і підшкірного введення становить 2 години та 3,5-4 години відповідно — вдвічі більше, ніж період напіввиведення нефракціонованого гепарину. Біодоступність Біодоступність після підшкірного введення становить приблизно 87 %, а фармакокінетичні показники препарату не залежать від дози. У пацієнтів з уринемією період напіввиведення більш тривалий, оскільки далтепарин натрію виводиться головним чином нирками. Особливі популяції пацієнтівГемодіалізУ пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які потребують гемодіалізу, середній кінцевий період напіввиведення анти-Ха після одноразового внутрішньовенного введення 5 000 МО далтепарину становив 5,7 ± 2,0 години, тобто був значно довшим, ніж період напіввиведення, що спостерігався у здорових добровольців; таким чином, у цієї категорії пацієнтів можна очікувати більш виражене накопичення дальтепарину. ДітиНемовлята віком до 2-3 місяців або немовлята маса тіла яких <5 кг потребують більш високої дози низькомолекулярного гепарину на кілограм маси тіла, ймовірно, через більш високий об’єм розподілу. Необхідність введення більш високої дози низькомолекулярного гепарину на кілограм маси тіла у дітей молодшого віку можна також пояснити зміненою фармакокінетикою гепарину та/або зниженням антикоагулянтної активності гепарину у дітей внаслідок зниження концентрації антитромбіну в плазмі.