Гідреа (Hydroxycarbamide) інструкція із застосування

Гидреа фото, інструкція
Дозування:
Гідреа капсули по 500 мг №100 у флак.

Адаптована інструкція

Лікарська форма:

капсули

Виробник:

Безпосереднє виробництво: Брістол-Майєрс Сквібб, Франція

Фармакотерапевтична група:

Антинеопластичні засоби.

Категорія відпуску:

Без рецепта.

Увага

Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.

Офіційна інструкція

Склад:

1 капсула містить 500 мг гідроксикарбаміду; допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію фосфат двозаміщений безводний, магнію стеарат, лактози моногідрат.

Лікарська форма:

капсули

Основні фізико-хімічні властивості:

желатинова капсула зі слабким желатиновим запахом, кришечка капсули матова зеленого кольору, корпус капсули матовий рожевого кольору, капсули мають маркування чорного кольору: BMS 303; капсули містять порошок білого кольору;

Виробник:

Брістол-Майєрс Сквібб, Франція

Фармакотерапевтична група:

Антинеопластичні засоби.

Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка.Гідроксикарбамід являє собою фазоспецифічний цитостатичний препарат (антиметаболіт, ймовірно з алкілуючою дією), який діє у S-фазі клітинного циклу. Блокує ріст клітин в інтерфазі G1-S, що важливо при застосуванні одночасно з променевою терапією, оскільки з’являється синергічна чутливість пухлинних клітин у фазі G1 на опромінення. Гідроксикарбамід підсилює дію інгібітора РНК-редуктази – рибонуклеозиддифосфатредуктази, зумовлює пригнічення синтезу ДНК. Препарат не впливає на синтез РНК та білка.Фармакокінетика.Після перорального застосування препарат швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається протягом 1 - 4 годин після застосування. Приймання їжі не впливає на всмоктування препарату. Швидко розподіляється в тканинах організму та проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. У спинномозковій рідини визначається 10 - 20%, та 15 - 50% в асцитичній рідині від концентрації у плазмі крові. Період напіввиведення становить 3 - 4 години. Частково метаболізуєтся в печінці та нирках. 80% гідроксикарбаміду протягом 12 годин виводиться з сечею, при цьому 50% у незміненому вигляді та невелика кількість у вигляді сечовини. Препарат також виводиться дихальними шляхами у вигляді двоокису вуглецю. Через 24 години препарат у плазмі не визначається.

Показання до застосування:

Меланома.Резистентна хронічна мієлоцитарна лейкемія.Рак яєчників (з метастазами або неоперабельний).Плоскоклітинній рак голови та шиї, за винятком раку губи, рак шийки матки (у комбінації з променевою терапією).

Протипоказання:

Підвищена чутливість до гідроксикарбаміду або будь-якої допоміжної речовини, яка входить до складу препарату.Вагітність та період годування груддю.Лейкопенія нижче за 2 500 в 1 мм3 та/або тромбоцитопенія нижче за 100 000 в 1 мм3.Гостра ниркова та печинкова недостатність.

Належні заходи безпеки при застосуванні:

Особливості застосування:

Лікування препаратом слід проводити під наглядом лікаря. Перед початком і періодично під час лікування препаратом необхідно перевіряти функції кісткового мозку, нирок і печінки. Визначення гемоглобіну, лейкоцитів і тромбоцитів повинно проводитися принаймні щотижня протягом усього періоду лікування препаратом. При зменшенні вмісту лейкоцитів до рівня менше 2 500 в 1 мм3 або тромбоцитів до рівня менше 100 000 в 1 мм3 лікування слід припинити, доки вміст їх не відновиться до норми.Як що хворий не може проковтнути капслулу її можно обережно розкрити, вміст капсули розчинити у склянці води, при цому деякі нерозчинні допоміжні речовини можуть плавати на поверхні води, та негайно випити. Гідреа має цитотоксичну дію, тому слід уникати потраплянню вмісту капсул на шкірні покрови та слизові оболонки або його вдихати. Якщо вміст капсули випадково розсипався, то його слід негайно зібрати серветкою у поліетиленовий пакет, зав’язати та викинути. Анемія не є протипоказанням для лікування препаратом, однак перед початком лікування прояви останньої повинні бути відкореговані.Лікування препаратом не варто розпочинати у випадку наявності у хворого пригнічення функції кісткового мозку. Під час лікування препаратом може розвиватися подальше пригнічення функції кісткового мозку, і, звичайно, лейкопенія є першим і найбільш типовим проявом цього стану. Тромбоцитопенія й анемія відзначаються рідше та іноді спостерігаються без попередньої лейкопенії. Якщо припинити лікування препаратом, прояви мієлосупресії швидко минають. Препарат варто застосовувати з обережністю у хворих, що раніше одержували променеву терапію або хіміотерапію. У хворих, що в минулому одержували променеву терапію, може загострюватися післярадіаційна еритема. На ранніх стадіях лікування гідроксикарбамідом часто спостерігається мегалобластичний еритропоез, який має помірний характер. Морфологічні зміни при цьому нагадують злоякісну анемію, однак вони не пов'язані з дефіцитом вітаміну В12 або фолієвої кислоти. Препарат може також знижувати кліренс заліза з плазми і знижувати ефективність утилізації заліза еритроцитами, однак він не впливає на тривалість життя еритроцитів.Хворі літнього віку можуть бути більш чутливими до дії гідроксикарбаміду, тому може знадобитися зниження доз препарату. З обережністю препарат призначається хворим з печінковою та/або нирковою недостатністю. У хворих з нирковою недостатністю доза препарату може бути знижена.Під час лікування препаратом у хворих на мієлопроліферативні захворювання відзначались токсичні васкуліти, включаючи васкулітні виразкоутворення та гангрену. Найбільш часто токсичні васкуліті виникали у пацієнтів, що отримували інтерферон або приймали його раніше. При прогресуванні васкулітних виразок у хворих на мієлопроліферативні захворювання приймання препарату слід припинити. Під час застосування препарату необхідно вживати досить велику кількість рідини.Ниркова недостатність збільшує величину площі під кривою (AUC), тому одноразова доза препарату повинна бути знижена до 15 мг/кг маси тіла, за гематологічними показниками хворих з нирковою недостатністю потрібен постійний моніторинг ні рідше 1 разу на тиждень.Печінкова недостатність. Даних стосовно корегування дози препарату у хворих з печінковою недостатністю не має однак вони потребують постійного гематологічного моніторингу (не рідше 1 разу на тиждень).Застосування препарату в комбінації з променевою терапією. Побічні ефекти, що спостерігалися при комбінованому лікуванні препаратом та опроміненні, подібні до тих, що описані при монотерапії препаратом: головним чином, пригнічення функції кісткового мозку (анемія й лейкопенія) та подразнення стінок шлунка. У разі сполучення застосування препарату з променевою терапією лейкопенія спостерігалася майже в усіх хворих. Іноді (і тільки при наявності вираженої лейкопенії) відзначалося зменшення вмісту тромбоцитів до значень менше 100 000 в 1 мм3. Під час лікування препаратом можуть підсилюватися деякі побічні реакції, що виникають у разі проведення лише променевої терапії, наприклад порушення функції шлунка та мукозити.Застосування в педіатрії. Безпека та ефективність лікування препаратом дітей не встановлена.Вплив на керування транспортним засобом. Вплив препарату на здатність керувати транспортним засобом або працювати з механізмами не вивчалися, однак відомо що препарат може спричиняти сонливість та зменшувати уважність.

Застосування в період вагітності або годування груддю:

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:

Діти:

Спосіб застосування та дози:

Дозові схеми препарату повинни підбиратись індивідуально.У педіатричної практиці, дози препарату не встановлені.Препарат застосовується перорально. Під час лікування препаратом слід випивати достатню кількість води.Солідні пухлини.Переривчаста терапія в дозі 80 мг/кг маси тіла на добу одноразово кожного третього дня.Непереривчаста терапія в дозі по 20 - 30 мг/кг маси тіла на добу одноразово, протягом 3 тижнів.Переривчаста терапія має перевагу, оскільки зменшує токсичний вплив препарату, у тому числі на кістковий мозок.Карциноми голови, шиї та шийки матки.По 80 мг/кг маси тіла один раз на добу, кожний третій день у комбінації з променевою терапією.Лікування препаратом призначають не менш як за 7 днів до початку променевої терапії і продовжують протягом променевої терапії. Після променевої терапії препарат продовжують приймати протягом необмеженого часу при постійному спостереженні за хворим та при відсутності у нього незвичних або тяжких проявів токсичного впливу препарату.Резистентна хронічна мієлоцитарна лейкемія.Безперервна терапія у дозі від 20 до 30 мг/кг маси тіла щоденно один раз на добу.Оцінку ефективності препарату проводять після 6 тижнів лікування. При вираженій клінічній ремісії лікування може тривати необмежено довго. Лікування слід припинити, якщо вміст лейкоцитів стає менш за 2 500 в1 мм3, тромбоцитів - менше 100 000 в 1 мм3. Через 3 дні повторно проводять аналіз крові. Лікування відновлюють тоді, коли вміст лейкоцитів та еритроцитів починає помітно зростати.

Передозування:

У хворих, що застосовували препарат у дозах, які в декілька разів перевищували звичайні рекомендовані, розвивалася гостра токсичність, яка проявлялась змінами слизових оболонок і шкіри. Спостерігалися болісність, фіолетова еритема, набряк долонь рук і підошов ніг з наступним лущенням шкіри рук і ніг, інтенсивна генералізована гіперпігментація шкіри та тяжкий гострий стоматит. Специфічний антидот не відомий. Лікування симптоматичне.

Побічні дії:

;Система кровотворення: пригнічення функції кісткового мозку (лейкопенія, анемія, епізодично - тромбоцитопенія).;Шлунково-кишковий тракт: стоматит, анорексія, нудота, блювання, пронос і запор.;Дерматологія: макульозно-папульозні висипання, еритема обличчя і периферична еритема. В окремих випадках відзначається алопеція. У ряді випадків у результаті щоденного застосування препарату протягом декількох років у хворих спостерігалися гіперпігментація, еритема, атрофія шкіри і нігтів, лущення, папули фіолетового кольору, шкірні токсичні васкуліти, включаючи васкулітне виразкоутворення та гангрену. У поодиноких випадках відзначалась алопеція і рак шкіри.;Нервова система: вживання великих доз препарату може призводити до помірної сонливості. Неврологічні порушення відзначалися в окремих випадках і обмежувалися головним болем, запамороченням, дезорієнтацією, галюцинаціями і судомами.;Нирки: препарат епізодично може спричинити тимчасове порушення функції ниркових канальців, що супроводжується збільшенням вмісту сечової кислоти в сироватці, азоту сечовини крові (АСК) і креатиніну. В окремих випадках відзначається дизурія.;Інші ефекти. Також повідомлялося про пропасницю, озноб, відчуття нездужання і збільшення ШОЕ. В окремих випадках були описані гострі легеневі реакції, включаючи дифузну інфільтрацію легень, пропасницю і задишку, що пов'язані із застосуванням препарату.

Лікарська взаємодія:

В разі одночасного застосування препарату з іншими мієлосупресивними препаратами або променевою терапією ступінь пригнічення функцій кісткового мозку або розвиток інших побічних ефектів може зростати.Оскільки є ймовірність того, що вживання препарату призведе до збільшення вмісту сечової кислоти в крові, може знадобитися коригування дози урикозуричних препаратів (препарати, що підвищують виділення сечової кислоти з організму).У ВІЛ-інфікованих хворих у комбінації з диданозином та ставудином можливий розвиток тяжкого панкреатиту, а також гепатотоксичний ефект та периферична нейропатія, можливе суттеве зниження рівня CD4 - клітин .

Термін придатності:

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.Зберігати при температурі 15–25°С у захищеному від світла місці.Термін придатності 5 років.

Умови зберігання:

Форма випуску / упаковка:

Флакон із темного скла, що містить 100 капсул по 500 мг у картонній коробці.

Категорія відпуску:

Без рецепта.

Додатково:

Загальна характеристика

міжнародна назва: гідроксикарбамід;

Форма випуску

Капсули.

Адреса

Італія, 04010, м. Сермонета (ЛТ), Віа Дел Муріло, км 2,800.

Додаткові дані

Увага

Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.

Редакція

Автор: Волошонович Алла
Лікар-ендокринолог
Кандидат медичних наук
Луганський державний медичний університет, факультет - лікувальна справа
Цей сайт використовує cookies. Ви можете змінити налаштування cookies в своєму браузері. Дізнатися більше.