Гранітрон інструкція по застосуванню

Діюча речовина: granisetron hydrochloride;

1 таблетка містить гранісетрону гідрохлориду 1,12 мг у перерахуванні на гранісетрон 1 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), лактози моногідрат, гіпромелоза; магнію стеарат, опадрі білий (13F58866), вода очищена.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, трикутні, двоопуклі, з тисненням "G1" з одного боку і гладенькі – з іншого.

Фармакодинаміка. Гранісетрон – селективний антагоніст 5-гідрокситриптамінових (5-НТ3) рецепторів, що розташовані в закінченнях вагусного нерва (n.vagus) і тригерній зоні дна четвертого шлуночка мозку.

Принципово важливо, що тригерна зона знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром, тому на неї впливають речовини, що циркулюють у крові, не проникаючи в тканину головного мозку. Внаслідок проведення цитостатичної хіміотерапії відбувається вивільнення серотоніну (5-гідрокситриптаміну або 5- НТ) з ушкоджених ентерохромафінних клітин слизової оболонки травного тракту. Серотонін взаємодіє з 5НТ3-рецепторами аферентних нейтронів блукаючого нерва і центральної нервової системи, що призводить до порушення блювотного центру. Володіючи високою спорідненістю до 5НТ3-рецепторів ентерохромафінних клітин, гранісетрон здатний блокувати вивільнення серотоніну ще до його надходження до кровотоку і в такий спосіб усувати нудоту і блювання.

Відомо, що в розвитку блювання беруть участь також і інші рецептори, які розташовані на нервових закінченнях або в хеморецепторній зоні. Це рецептори 5-HT1; 5-HT1A; 5-HT1B/C; 5-HT2; альфа1-, альфа2- або бета-адренергічні; допомінові-D2; гістамінові-H1; бензодіазепінові; пікротоксинові або опіоїдні. За допомогою методу радіолігандного зв'язування продемонстровано, що гранісетрон має незначну спорідненість з даними рецепторів серотоніну. Адекватна протиблювотна терапія припускає одночасне застосування препарату, який впливає на активність одразу декількох видів рецепторів.

При застосуванні рекомендованих дозах гранісетрон мав незначний ефект на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень або на кінцеву електрокардіограму.

Не було встановлено відмінностей і щодо впливу на рівень пролактину в плазмі або при вимірах концентрацій альдостерону в плазмі крові.

Фармакологічна дія препарату Гранітрон зумовлена властивостями компонента гранісетрон гідрохлорид. Доведена біоеквівалентність за всіма показниками що вивчались.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Всмоктування гранісетрону після внутрішнього застосування – швидке і повне, але абсолютна біодоступність знижується до 60% за рахунок ефекту першого проходження через печінку. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. При внутрішньому застосуванні гранісетрону натщесердце і після прийому їжі відмічалось лише незначне зниження площі під фармакокінетичною кривою “концентрація-час” (АUC) 5 %, у той час як максимальна концентрація в плазмі (Cmax) збільшилася на 30 %.

Розподіл. Препарат розподіляється по органах і тканинах, середній об’єм розподілу становить 3 л/кг. Розподіляється у плазмі й еритроцитах. Зв'язок з білками плазми становить приблизно 65%.

Метаболізм. Біотрансформація відбувається, в основному,в печінці шляхом N-деметилювання і окиснення ароматичного кільця з наступною кон’югацією. In vitro було показано, що кетоконазол інгібує метаболізм гранісетрону, що передбачає участь ізоферменту ЗА системи цитохрому Р450.

Виведення. Із сечею в незміненому вигляді виводиться, в середньому, 12%, у вигляді метаболітів - 47% дози. 41%, що залишилося, виводиться з фекаліями у вигляді метаболітів.

Період напіввиведення при внутрішньому застосуванні становить 9 годин (із широкою індивідуальною варіабельністю).

Концентрація гранісетрону в плазмі не чітко корелює з його протиблювотною дією. Терапевтичний ефект спостерігається навіть тоді, коли гранісетрон вже не виявлений у плазмі.

Гранітрон призначається для профілактики:

- нудоти і блювання, спричинених початковими і повторними курсами еметогенної хіміотерапії, в тому числі із застосуванням цисплатину у високих дозах;

- нудоти і блювання, спричинених тотальним опромінюванням усього організму або при опроміненні абдомінальної зони у режимі фракціювання дози.

Підвищена чутливість до гранісетрону гідрохлориду або до будь-якого з компонентів препарату. Реакція гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ3-рецепторів у анемнезі. Період годування груддю. Хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом малоабсорбції глюкози/галактози.

У зв’язку з тим, що гранісетрон може знижувати перистальтику стінок травневого тракту, хворі з ознаками часткової непрохідності кишечнику після застосування препарату повинні знаходитися під наглядом лікаря.

Відмінністю інгібіторів 5НТ3-рецепторів типу гранісетрон є відсутність екстрапірамідних розладів і впливу на функцію серцево-судинної системи, печінки і нирок, що дозволяє застосувати його хворим із супутньою терапевтичною патологією.

Безпека застосування гранісетрону гідрохлориду у жінок в період вагітності не була вивчена. Вагітним препарат призначають за життєвими показаннями у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. На період лікування слід припинити годування груддю.

Дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату дітям відсутні, тому його не застосовують в педіатричній практиці.

Дорослі. Еметогенна хіміотерапія (профілактика). Застосовують внутрішньо. Приймають по 1 мг кожні 12 годин (2 рази на добу) щодня або 2 мг один раз на добу протягом курсу хіміотерапії. При цьому перша доза 1 мг (таблетка) повинна бути прийнята за 1 годину до початку хіміотерапії, друга доза - 1 мг через 12 годин після першої дози.

Дорослі. Опромінювання (профілактика). Звичайна доза препарату Гранітрон становить 2 мг один раз на добу, при цьому перша доза (дві таблетки по 1 мг) повинна бути прийнята за 1 годину до початку опромінювання.

Дози для літніх пацієнтів та пацієнтів із нирковою і/або печінковою недостатністю.

Корекція дози не потрібна.

Специфічний антидот для препарату невідомий. У випадку передозування лікування - симптоматичне.

У більшості випадків побічні дії при застосуванні препарату Гранітрон не були тяжкими (головний біль, запаморочення, слабкість, біль у животі, пронос) і переносилися пацієнтами без переривання терапії.

Дані про побічні дії, наведені нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення. Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (³1/10); часто (³1/100 та <1/10); нечасто (³1/1000 та <1 /100); рідко (³1/10000 та <1/1000); дуже рідко (<1/10 000). Дані про побічні дії наведені в таблиці 1.

Таблиця.

Гранісетрон in vitro не індукує або інгібує ізоферменти цитохрому Р450. Відсутні дані щодо фармакокінетичної взаємодії з іншими лікарськими засобами, однак відомо, що гранісетрон гідро хлорид, розчин для ін'єкцій, добре переноситься при одночасному призначенні з бензодіазепінами, нейролептиками, з препаратами для лікування виразки шлунка і дванадцятипалої кишки та іншими цитостатиками (у тому числі групи камптотецинів – іринотеканом), які спричиняють блювання.

In vitro показали, що кетоконазол інгібує метаболізм препарату Гранітрон, що припускає участь ізоферменту ЗА системи цитохрому Р450.

Щодо взаємодії із засобами для загальної анестезії, гранісетрон добре переноситься при одночасному призначенні з подібними препаратами і наркотичними аналгетиками.

Більшість лікарських взаємодій гранісетрону пов'язано зі здатністю інгібувати ізофермент цитохрому Р450 CYРЗА4, який здійснює метаболізм препарату в печінці.

Це створює передумови для взаємодії гранісетрону з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються в печінці за участю ізоферменту CYРЗА4. При індукції печінкових ферментів фенобарбіталом спостерігалося збільшення кліренсу гранісетрону приблизно на чверть.

Ефективність Гранітрону може бути посилена в комбінації з кортикостероїдами (дексаметазон у дозі 4-8 мг/добу, внутрішньо) до початку хіміотерапії.