Іфем (Meropenem) інструкція із застосування

діюча речовина:1 флакон містить меропенемутригідрату, еквівалентного безводному меропенему1 г;допоміжні речовини: натрію карбонат безводний.

Фармакодинаміка.Іфем ефективний як у монотерапії, так і в комбінації з іншими антимікробними засобами при лікуванні полімікробних інфекцій.Меропенем – антибіотик класу карбапенемів для парентерального застосування, стійкий до білків дегідропептидази-1 людини. Меропенем чинить бактерицидну дію за рахунок впливу на синтез клітинної стінки бактерій. Легкість, з якою меропенем проникає через клітинну стінку бактерії, високий рівень стабільності до більшості бета-лактамаз і значна афінність до білків, що зв'язують пеніцилін (PBSs), пояснюють потужну бактерицидну дію меропенему відносно широкого спектра аеробних і анаеробних бактерій.Бактерицидні концентрації зазвичай такі ж, як і мінімальні інгібуючі концентрації.Меропенем стабільний у тестах визначення чутливості, і ці тести можуть виконуватися при нормальних рутинних умовах. Тести invitro показують, що меропенем діє синергічно з різноманітними антибіотиками.Було показаноinvitro і invivo, що меропенем має постантибіотичний ефект.Антибактеріальний спектр меропенему, що визначається invitro, включає більшість клінічно значущих грампозитивних і грамнегативних, аеробних і анаеробних видів бактерій, а саме:Грампозитивні аеробиBacillusspp., Corynebacteriumdiphtheriae, Enterococcusliquifaciens, Enterococcusavium, Listeriamonocytogenes, Lactobacillusspp., Nocardiaasteroides, Staphylococcusaureus (пеніциліназонегативні і позитивні), стафілокок-коагулазо-негативні, включаючи Staphylococcussaprophyticus, Staphylococcuscapitis, Staphylococcuscohnii, Staphylococcusxylosus, Staphylococcuswarneri, Staphylococcushominis, Staphylococcussimulans, Staphylococcusintermedius, Staphylococcussciuri, Staphylococcuslugdunensis, Streptococcuspneumoniae (чутливі і стійкі до пеніциліну), Streptococcusagalactiae, Streptococcuspyogenes, Streptococcusequi, Streptococcusbovis, Streptococcusmitis, Streptococcussanguis, Streptococcusviridans, Streptococcussalivarius, Streptococcusmorbillorum, стрептококи групи G, стрептококи групи F, Rhodococcusequi.Грамнегативні аеробиAchromobacterxylosoxidans, Acinetobacteranitratus, Acinetobacterlwoffii, Acinetobacterbaumannii, Aeromonashydrophila, Aeromonassorbria, Aeromonascaviae, Alcaligenesfaecalis, Bordetellabronchiseptica, Brucellamelitensis, Campylobactercoli, Camylobacterjejuni, Citrobacterfreundii, Citrobacterdiversus, Citrobacterkoseri, Citrobacteramalonaticus, Enterobacteraerogenes, Enterobacteragglomerans, Enterobactercloacae. Enterobactersakazakii, Escherichiacoli, Escherichiahermannii, Gardnerellavaginalis, Haemophilisinfluenzae (включаючи позитивні до бета-лактамази і ампіцилінрезистентні штами), Haemophilusparainfluenzae, Haemophilusducreyi, Helicobacterpylori, Neisseriameningitidis, Neisseriagonorrhoeae (включаючи позитивні до бета-лактамази і стійкі до пеніциліну і спектиноміцину штами), Hafniaalvei, Klebsiellapneumoniae, Klebsiellaaerogenes, Klebsiellaozaenae, Klebsiellaoxytoca, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganellamorganii, Proteusmirabilis, Proteusvulgaris, Proteuspenneri, Providenciarettgeri, Providenciastuartii, Providenciaalcalifaciens, Pasteurellamultocida, Plesiomonasshigelloides, Pseudomonasaeruginosa, Pseudomonasputida, Pseudomonasalcaligenes, Burkholderia (Pseudomonas) cepacia, Pseudomonasfluorescens, Pseudomonasstutzeri, Pseudomonaspseudomallei, Pseudomonasacidovorans, Salmonellaspp., включаючи Salmonellaenteridis/typhi, Serratiamarcescens, Serratialiquifaciens, Serratiarubidaea, Shigellasonnei, Shigellaflexneri, Shigellaboydii, Shigelladysenteriae, Vibriocholerae, Vibrioparahaemolyticus, Vibriovulnificus, Yersiniaenterocolitica.Анаеробні бактеріїActinomycesadontolyticus, Actinomycesmeyeri, Bacteroides-Prevotella-Porphyromonasspp., Bacteroidesfragilis, Bacteroidesvulgatus, Bacteroidesvorabilis, Bacteroidespneumosintes, Bacteroidescoagulans, Bacteroidesuniformis, Bacteroidesdistasonis. Bacteroidesovatus, Bacteroidesthetaiotaomicron, Bacteroideseggerthii, Bacteroidescapsillosis, Bacteroidesbuccalis, Bacteroidescorporis, Bacteroidesgracilis, Prevotellamelaninogenica, Prevotellaintermedia, Prevotellabivia, Prevotellasplanchnicus, Prevotellaoralis, Prevotelladisiens, Prevotellarumenicola, Prevotellaureolyticus, Prevotellaoris, Prevotellabuccae, Prevotelladenticola, Bacteroideslevii, Porphyromonasasaccharoytica, Bifidobacteriumspp., Bilophilawadsworthia, Clostridiumperfringens, Clostridiumbifermentans, Clostridiumramosum, Clostridiumsporogenes, Clostridiumcadaveris, Clostridiumsordellii, Clostridiumbutyricum, Clostridiumclostridiiformis, Clostridiuminnocuum, Clostridiumsubterminale, Clostridiumtertium, Eubacteriumlentum, Eubacteriumaerofaciens, Fusobacteriummortiferum, Fusobacteriumnecrophorum, Fusobacteriumnucleatum, Fusobacteriumvarium, Mobiluncuscurtisii, Mobiluncusmulieris, Peptostreptococcusanaerobius, Peptostreptococcusmicros, Peptostreptococcussaccharolyticus, Peptococcussaccharolyticus, Peptostreptococcusasaccharolyticus, Peptostreptococcusmagnus, Peptostreptococcusprevotii, Propionibacteriumacnes, Propionibacteriumavidum, Propionibacteriumgranulosum.Xanthomonasmaltophilia, Enterococcusfaecium і метицилінрезистентні стафілококи виявилися стійкими до меропенему.Фармакокінетика.Внутрішньовенне вливання протягом 30 хвилин однієї дози меропенему здоровим добровольцям призводить до максимальної концентрації у плазмі, що дорівнює приблизно 49 мкг/мл для дози 1 г.Однак, немає абсолютної фармакокінетичної пропорційної залежності між введеною дозою та максимальною концентрацією або площею під кривою. Більше того, спостерігалося зменшення плазмового кліренсу з 287 до 205 л/хв при підвищенні доз від 250 мг до 2 г.Внутрішньовенна болюсна ін’єкція протягом 5 хвилин однієї дози препарату здоровим добровольцям призводить до максимальної концентрації в плазмі, рівної приблизно 112 мкг/мл для дози 1 г.Через 6 годин після внутрішньовенного введення препарату 500 мг рівень меропенему в плазмі знижується до 1 мкг/мл і менше. При введенні багаторазових доз з інтервалом у 8 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок кумуляції меропенему не відбувається.У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення становить приблизно 1 годину. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 2 %.Приблизно 70 % внутрішньовенної дози виводиться із сечею у незміненому стані протягом 12 годин, після чого подальша екскреція із сечею незначна. Концентрація меропенему в сечі, що перевищує 10 мкг/мл, підтримується протягом 5 годин після введення дози 500 мг. При режимі введення 1 г кожні 6 годин не спостерігалося кумуляції меропенему в плазмі і сечі.Єдиний метаболіт меропенемумікробіологічно неактивний.Меропенем добре проникає у більшість рідин і тканин організму, в тому числі в цереброспінальну рідину хворих на бактеріальний менінгіт, досягаючи концентрації, що перевищує необхідну для пригнічення більшості бактерій.Дослідження у дітей показали, що фармакокінетика меропенему у дітей така сама, як і в дорослих. Період напіввиведеннямеропенему у дітей віком до 2 років – приблизно 1,5-2,3 години, спостерігається лінійна фармакокінетика в діапазоні доз 10-40 мг/кг.Дослідження фармакокінетики у хворих з нирковою недостатністю показали, що кліренс меропенему корелює з кліренсом креатиніну. У таких хворих необхідне коригування дози. Дослідження фармакокінетики у літніх пацієнтів показали зниження кліренсу меропенему, що корелювало зі зниженням кліренсу креатиніну, пов'язаним з віком.Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із захворюваннями печінки показали, що захворювання печінки не впливають на фармакокінетику меропенему.

Іфем показаний для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців: пневмонії, у тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії; бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі; ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів; ускладненихінтраабдомінальних інфекцій; інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій; ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин; гострого бактеріального менінгіту. Іфем можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і лихоманкою при підозрі на бактеріальну інфекцію.Слід розглянути питання про надання офіційної рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів.Тяжка підвищена чутливість (наприклад, анафілактичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад, пеніцилінів або цефалоспоринів).

При виборі меропенему як засобу лікування слід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.Були зареєстровані, як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, серйозні, а іноді з летальними наслідками реакції підвищеної чутливості.Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до бета-лактамних антибіотиків.При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо прийняти до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея. Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, направленого проти Clostridiumdifficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомлялося про напади.У зв’язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції печінки з холестазом і цитолізом) під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати печінкові функції.Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюванням печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози препарату не потрібне.Лікування меропенемом може спричинити розвиток позитивного прямого або непрямого тесту Кумбса.Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію не рекомендується.

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена.Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. У якості запобіжного заходу бажано уникати застосування меропенему під час вагітності.Невідомо, чи проникає меропенем у грудне молоко людини.Меропенем виявляється у дуже низьких концентраціях у грудному молоці тварин. Враховуючи користь терапії для жінок, необхідно прийняти рішення стосовно того, чи припинити грудне вигодовування або припинити лікування меропенемом.У кожному випадку препарат слід застосовувати під безпосереднім наглядом лікаря.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилися.

Препарат не застосовують дітям віком до 3 місяців та дітям з порушеннями функції печінки і нирок.

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.Доза меропенему і тривалість лікування залежить від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та індивідуальної чутливості пацієнта.Іфем при застосуванні у дозі до 2 г тричі на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше50 кг та у дозі до 40 мг/кг тричі на добу у дітей може особливо підходити для лікування деяких видів інфекцій, таких як госпітальні інфекції, викликані Pseudomonasaeruginosa або Acinetobacterspp.Таблиця 1Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна, та госпітальна пневмонія	500 мг або 1 г
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	2 г
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг або 1 г
Ускладненіінтраабдомінальні інфекції	500 мг або 1 г
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг або 1 г
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг або 1 г
Гострий бактеріальний менінгіт	2 г
Лікування пацієнтів з фібрильноюнейтропенією	1 г

Іфем зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенноїінфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.Крім того, дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дорослим препарату у дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.Порушення функції нирокТаблиця 2Рекомендовані дози препарату для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова доза (див. Таблицю 1)	Частота
26-50	повна одноразова доза	кожні 12 годин
10-25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
<10	половина одноразової дози	кожні 24 години

Дані, що підтверджують застосування вказаних у Таблиці 2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені.Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.Рекомендацій щодо встановленої дози препарату для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.Порушення функції печінкиДля пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози препарату не потрібне.Дозування у пацієнтів літнього вікуДля пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.Таблиця 3Рекомендовані дози препарату для дітей віком від 3 місяців до 11 років і з масою тіла до 50 кг

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна	10 або 20 мг/кг маси тіла
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	40 мг/кг маси тіла
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	10 або 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	10 або 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	10 або 20 мг/кг маси тіла
Гострий бактеріальний менінгіт	40 мг/кг маси тіла
Лікування пацієнтів з фібрильноюнейтропенією	20 мг/кг маси тіла

Досвіду застосування препарату у дітей з порушенням функції нирок немає.Іфем зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенноїінфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.Діти з масою тіла більше 50 кгСлід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів.Проведення внутрішньовенної болюсної ін’єкціїРозчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Іфем у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єкції зберігалася протягом 3 годин при кімнатній температурі (15-25 оС).З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно.Якщо лікарський засіб одразу ж не використати, за термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.Проведення внутрішньовенної інфузіїРозчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Іфем у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1-20 мг/мл.Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду зберігалася протягом 6 годин при кімнатній температурі (15-25ºС) або впродовж 24 годин при температурі 2-8ºС. Приготований розчин, якщо він був охолоджений, слід використати протягом 2 годин після зберігання у холодильнику. З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб одразу ж не використати, за термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин Іфему слід використати негайно, тобто протягом 1 години після приготування.

Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок у випадку, якщо доза препарату не коригується. Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те, що якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, і, як правило, легкі за тяжкістю проявів і минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препарату нирками.Гемодіаліз виводить меропенем і його метаболіти з організму.

Іфем, як правило, добре переноситься. Для оцінкичастотивиникненнянебажанихявищзастосовувалитакікритерії: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних).

Клас системи органів	Частота	Побічна реакція
Інфекції та інвазії	Нечасто	Оральний та вагінальний кандидоз.
Розлади з боку крові та лімфатичної системи	Часто Нечасто Частота невідома	Тромбоцитемія. Еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. Агранулоцитоз, гемолітична анемія.
Розлади з боку імунної системи	Частота невідома	Ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція.
Розлади з боку нервової системи	Часто Нечасто Рідко	Головний біль. Парестезії. Судоми.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту	Часто Частота невідома	Діарея, блювання, нудота, біль у животі. Коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків. Псевдомембранозний коліт.
Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів	Часто Нечасто	Підвищення рівнів трансаміназ, підвищення рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові. Підвищення рівнів білірубіну в крові.
Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини	Часто Нечасто Частота невідома	Висип, свербіж. Кропив’янка. Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема.
Розлади з боку нирок і сечовивідних шляхів	Нечасто	Підвищення рівнів креатиніну в крові, підвищення рівнів сечовини в крові.
Загальні розлади та стани у місці введення препарату	Часто Нечасто Частота невідома	Запалення, біль. Тромбофлебіт. Біль у місці ін’єкції. Оральний та вагінальний кандидози.

Дослідження щодо взаємодії препарату з окремо взятими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводилися.Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцієвого виведення і, таким чином, пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у випадку одночасного застосування пробенециду з меропенемом.Потенційний вплив меропенему на зв’язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчався. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в крові, у результаті чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за два дні становило 60-100 %. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії.Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про збільшення антикоагулянтного ефекту перорально застосовуваних антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одночасно отримують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від основних інфекцій, віку і загального стану пацієнта, таким чином внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ під час і незабаром після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 0С. Зберігати у недоступному для дітей місці.Рекомендується, щоб щойно приготовані розчини препарату негайно використовувались для внутрішньовенних ін’єкцій або внутрішньовенного введення. Приготовлені розчини препарату зберігають стабільність при кімнатній температурі (до 25 °С) або при охолоджуванні (4 °С). Дані стосовно умов та терміну зберігання розчинів меропенему показано в таблиці:

Розчинник	Тривалість (годин) стабільності при температурі до
	25 оС	4 оС
Розчини (1-20 мг/мл) приготовлені з:
0,9 % натрію хлоридом	8	48
5 % глюкозою	3	14

Розчини препарату не можна заморожувати. Струсніть отриманий розчин перед застосуванням.Усі флакони призначені тільки для одноразового використання.Стандартні асептичні засоби повинні використовуватися під час приготування і введення.

Порошок у флаконі. По 1 флакону у картонній коробці.

Несумісність

Іфем неможназмішувати з іншимилікарськимизасобами. Використовуватитількирекомендованірозчинники (див. розділ Спосіб застосування та дози).Іфем, який буде використовуватися для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін'єкцій.

Заявник

АнантаМедікеарЛтд.

Місцезнаходження

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, ТаунмедРоад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.