Інформація про використання рецептурних препаратів

Клафар 250 інструкція по застосуванню

Клафар 250 фото, инструкция
Зовнішній вигляд упаковки лікарського засобу може відрізнятися від зображення на сайті.
Дозування:
Клафар 250 таблетки, в/плів. обол., по 250 мг №10 у бліс.
Виробник:
Реєстрація:
№ UA/12435/01/01 від 10.08.2012. Наказ № 629 від 10.08.2012
Фарм. група:
Редакторска група
Перевірено
Avatar photo
Ольга Поліщук Додано: 03.03.2020
Avatar photo
Юлія Жарікова Оновлено: 10.11.2020
Інструкція надана держ. реєстром мед. препаратів України

ОФІЦІЙНА ІНСТРУКЦІЯ

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг або 500 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, кросповідон, натрію лаурилсульфат, гіпромелоза, спирт ізопропіловий, дихлорметан, тальк, поліетиленгліколь 6000, барвник хіноліновий жовтий (Е 104), барвник жовтий захід FCF (Е 110), титану діоксид (Е 171).

Основні фізико-хімічні властивості:

Клафар 250: світло-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою; Клафар 500: світло-оранжевого кольору, продовгуваті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розлому.

Виробник:

Копран Лімітед.

Фармакотерапевтична група:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Джозаміцин.

Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка. Протибактеріальний, бактеріостатичний препарат. Пригнічує синтез білка за рахунок зв’язування з рибосомальною одиницею. Кларитроміцин високоактивний щодо широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: Pasteurella multocid, Borelliaburgdorferi, Mycobacterіum (у т.ч. Mycobacterіum avіum, Mycobacterіum leprae, іntracellulare, kansasіі, fortuіtum), Clostridium perfringens, Streptococcus agalactіae, Str. Pyogenes, Str. vіrіdans, Str. pneumonіae, Haemophіlus іnfluenzae (paraіnfluenzae), Neіsserіa gonorrhoeae, Lіsterіa monocytogenes, Legіonella pneumophіla, Mycoplasma pneumonіae, Helіcobacter (Campilobacter) pylorі, Campylobacter jejunі, Chlamydіa pneumonіae (trachomatіs), Moraxella (Branhamella) catarrhalіs, Bordella pertussis, Propionibacterium acnes, Staphylococcus aureus, Ureaplasma urealyticum, Toxoplasma gondii.Фармакокінетика. Кларитроміцин швидко та добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження. Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток кларитроміцину. Їжа незначно затримує початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіту. Рівноважна концентрація кларитроміцину та його основного метаболіту у плазмі крові (при регулярному прийомі внутрішньо 250 мг) становить майже 1 мкг/мл і 0,6 мкг/мл, а період напіввиведення – 3-4 годин і 5-6 годин відповідно; при дозі 500 мг – 2,7-2,9 мкг/мл і 0,83-0,88 мкг/мл період напіввиведення – 5-4,8 години та 6,9-8,7 години відповідно. При застосуванні 250 мг 2 рази на день 15-20 % незміненого препарату виводиться із сечею. При дозі 500 мг 2 рази на день виведення препарату із сечею інтенсивніше (приблизно 36%). 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виводиться із сечею у кількості 10-15% від застосованої дози. Більша частина залишку дози виводиться з фекаліями, переважно із жовчю. 5-10% вихідної сполуки виявляється у фекаліях. При застосуванні 500 мг кларитроміцину 3 рази на день концентрація кларитроміцину у плазмі крові підвищується порівняно з дозою 500 мг 2 рази на день. Концентрація кларитроміцину у тканинах у кілька разів перевищує концентрацію препарату у крові. Підвищена концентрація була виявлена як у тонзилярній, так і у легеневій тканині. Кларитроміцин при терапевтичних дозах на 80% зв’язується з білками плазми крові. Кларитроміцин проникає у слизову оболонку шлунка. Вміст кларитроміцину у слизовій оболонці та тканині шлунка вищий при застосуванні кларитроміцину разом з омепразолом, ніж при монотерапії кларитроміцином.

Показання до застосування:

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами: Інфекції верхніх дихальних шляхів, тобто носоглотки (тонзиліт, фарингіт), та інфекції придаткових пазух носа.Інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, гостра крупозна пневмонія та первинна атипова пневмонія). Інфекції шкіри та м’яких тканин (імпетиго, фолікуліт, еризипелоїд, фурункульоз, інфіковані рани).Гострі та хронічні одонтогенні інфекції.Дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або Mycobacterium kansasii. Ерадикація H. pylori у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки при пригніченні секреції соляної кислоти (активність кларитроміцину проти H. pylori при нейтральному pH є вищою, ніж при кислому pH).

Протипоказання:

Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та до інших компонентів препарату. Одночасне застосування кларитроміцину та будь-якого з таких препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes)), алкалоїди ріжків, наприклад ерготамін або дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності), інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), що значною мірою метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або симвастатин), через підвищений ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. Особливості застосування, Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).Протипоказано пацієнтам, які мають в анамнезі подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії, включаючи піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes) (див. Особливості застосування, Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT).Тяжка печінкова недостатність та супутня ниркова недостатність.Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю (див. Особливості застосування, Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Особливості застосування:

Кларитроміцин не слід призначати вагітним жінкам без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і розпочати відповідну терапію.З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня, зазвичай воно оборотне. У деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка в основному була асоційована з серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких проявів та симптомів гепатиту як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з летальним наслідком, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам’ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.Препарат виводиться печінкою і нирками. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам із недостатністю функції печінки, із середнім або тяжким ступенем недостатності функції нирок. Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності. Якщо одночасне застосування колхіцину і кларитроміцину є необхідним, потрібно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення можливих клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно зменшити для всіх пацієнтів, що отримують одночасно колхіцин і кларитроміцин. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане (див. Протипоказання).З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, наприклад триазолам, внутрішньовенний мідазолам (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).Через ризик подовження інтервалу QT слід з обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією (< 50 уд./хв) або при сумісному застосуванні з іншими препаратами, що асоціюються з подовженням інтервалу QT (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам з вродженим або наявним в анамнезі подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою серцевою аритмією в анамнезі (див. Протипоказання). ПневмоніяОскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У випадку госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.Інфекції шкіри та м’яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкостіЦі інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes, які можуть бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У випадках коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад алергія), як препарати першого вибору можуть застосовуватися інші антибіотики, наприклад кліндаміцин. На цей час макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин (наприклад інфекції, спричинені Corynebacterium minutissimum (еритразма), acne vulgaris, бешихове запалення) та у ситуаціях, коли не можна застосовувати лікування пеніцилінами.У випадку розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна-Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.Застосування будь-якої антимікробної терапії, в т. ч. кларитроміцину, для лікування інфекції H. pylori може призвести до виникнення мікробної резистентності. У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів H. pylori до кларитроміцину.Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулінКомбіноване застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. При сумісному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід, піоглітазон, репаглінід та розіглітазон, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.Пероральні антикоагулянтиПри сумісному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отпримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНС та протромбіновий час. Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини)Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. Протипоказання), оскільки ці статини значною мірою метаболізуються CYP3A4 і одночасне застосування із кларитроміцином підвищує їх концентрацію у плазмі крові, що у свою чергу, підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину та цих статинів. Якщо лікування кларитроміцином неможливо уникнути, терапію ловастатином або симвастатином необхідно припинити під час курсу лікування.Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно зі статинами. В ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину).Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Дані про вплив відсутні. Однак при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід зважати на можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація.

Діти:

Застосовувати дітям віком від 12 років.Дітям віком до 12 років слід застосовувати препарат у формі суспензії, оскільки застосування таблеток кларитроміцину дітям цього віку не вивчали.

Спосіб застосування та дози:

Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих та дітей віком від 12 років становить 250 мг 2 рази на день кожні 12 годин, при тяжчих інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг 2 рази на день кожні 12 годин.Звичайна тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості інфікування та становить від 6 до 14 днів.Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.Лікування одонтогенних інфекцій.Рекомендована доза становить 250 мг кожні 12 годин протягом 5 днів.Застосування пацієнтам із мікобактеріальною інфекцією.Початкова доза для дорослих становить 500 мг два рази на день. Якщо протягом 3-4 тижнів лікування не спостерігається покращення клінічних ознак або бактеріологічних показників, доза кларитроміцину може бути підвищена до 1000 мг два рази на день.Лікування дисемінованих інфекцій, спричинених МАК, у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату, що має медичне підтвердження. Кларитроміцин можна застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі). Потрійна терапія (7-10 днів) Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на день слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг 2 рази на день та омепразолом 20 мг на день упродовж 7-10 днів. Потрійна терапія (10 днів)Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на день, ланзопразол 30 мг 2 рази на день та амоксицилін 1000 мг 2 рази на день упродовж 10 днів.Подвійна терапія (14 днів)Кларитроміцин (500 мг) 3 рази на день разом з омепразолом 40 мг 1 раз на день внутрішньо упродовж 14 днів, далі омепразол 20 мг або 40 мг 1 раз на день внутрішньо упродовж наступних 14 днів. Подвійна терапія (14 днів)Кларитроміцин (500 мг) 3 рази на день разом з ланзопразолом 60 мг 1 раз на день внутрішньо упродовж 14 днів. Може потребуватися подальше пригнічення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.Кларитроміцин також застосовували у таких терапевтичних схемах:кларитроміцин + тинідазол та омепразол або ланзопразол;кларитроміцин + метронідазол та омепразол або ланзопразол;кларитроміцин + тетрациклін, вісмуту субсаліцилат та ранітидин;кларитроміцин + амоксицилін та ланзопразол;кларитроміцин + ранітидин вісмуту цитрат.Застосування особам літнього віку: як для дорослих. Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) дозу слід зменшити наполовину, наприклад 250 мг один раз на день або 250 мг 2 рази на день при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.

Передозування:

Симптоми. Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. В одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 грамів кларитроміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.Лікування. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою промивання шлунка та симптоматичної терапії. Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в сироватці крові.Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності не встановлена. Тому кларитроміцин не слід застосовувати в цей період, за винятком випадків, коли користь від застосування буде перевищувати ризик.Кларитроміцин проникає у грудне молоко.

Побічні дії:

Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та зміна смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються з відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Інфекції та інвазії: кандидоз ротової порожнини, інфекція1, вагінальна інфекція; псевдомембранозний коліт, бешихове запалення, еритразма.З боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія; агранулоцитоз, тромбоцитопенія, нейтропенія2, тромбоцитемія1, еозинофілія2.З боку метаболізму і харчування: анорексія, зниження апетиту.З боку травної системи: блювання, стоматит, запор, сухість у роті, біль в епігастральній ділянці, метеоризм, здуття живота2, глосит, нудота, зміни смакових відчуттів, знебарвлення язика, діарея, диспепсія, кандидозний стоматит та плями на язиці, зміна кольору зубів, панкреатит, гастрит, відрижка, здуття живота.З боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестаз, гепатит, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця, у поодиноких випадках – летальна печінкова недостатність.З боку психіки: психози, депресія, манія, відчуття тривожності, тривожні сновидіння, деперсоналізація.З боку центральної нервової системи: запаморочення, сплутаність свідомості, головний біль, вертиго, безсоння, галюцинації, дезорієнтація, парестезія, порушення відчуття запаху, судоми, диспное; дисгевзія (порушення смакової чутливості), спотворення смаку; сонливість, тремор; з невідомою частотою - агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія.З боку органів слуху і лабіринту: погіршення слуху, шум та дзвін у вухах, втрата слуху (відновлюється після відміни терапії).З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, мерехтіння або тріпотіння шлуночків, шлуночкова тахікардія та піруетна тахікардія, відчуття серцебиття.Судинні порушення: крововилив.Загальні порушення: нездужання2, астенія, біль у грудях2, озноб2, підвищена втомлюваність2, лихоманка1.Лабораторні показники: гіпоглікемія, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ, ГГТ2), підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові, підвищення рівня лужної фосфатази в крові2, підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.З боку опорно-рухової системи: м’язові спазми1, артралгія, міопатія.З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.З боку шкіри і підшкірної клітковини: гіпергідроз, свербіж, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенлейна-Геноха, макуло-папульозне висипання1.Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; у поодиноких випадках – синдром Стівенса-Джонсона та анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), загострення міастенії, гіперчутливість, анафілактичні реакції.1,2Про ці побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі: 1 – суспензії, 2 – таблеток негайного вивільнення.Були дуже рідкісні повідомлення про увеїт, переважним чином у пацієнтів, які одночасно приймали рифабутин. Більшість реакцій були оборотними.Повідомлялося про розвиток проявів колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину довше, ніж рекомендовано для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань. У дорослих хворих, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті. У 2-3 % пацієнтів спостерігалося значне підвищення рівнів АЛТ та АСТ і значне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У декількох пацієнтів спостерігалося підвищення вмісту сечовини крові.

Лікарська взаємодія:

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами. Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду і терфенадину в сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і піруетної тахікардії. Подібні ефекти відзначалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.Алкалоїди ріжківОдночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне призначення кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. Протипоказання).Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним моніторинг плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцину в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.Вплив деяких лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину у крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії. Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентинПотужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію у плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через спільне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.ЕтравіринДія кларитроміцину послаблювалась етравірином, однак концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має понижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флуконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.Застосування ритонавіру і кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Cmax кларитроміцину підвищувалося на 31 %, Cmin – на 182 % і AUC – на 77 %. Спостерігалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину у пацієнтів із нормальною функцією нирок не потрібне. Проте для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CLCR 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 %. Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (CLCR < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/день, не слід застосовувати разом з ритонавіром.Таке ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір.Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентрацією цих препаратів у сироватці крові.Спільне застосування кларитроміцину, відомого інгібітору ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього у плазмі крові, що, у свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій.Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і екстенсивно метаболізується цим ензимом.Може знадобитися зміна дози і, якщо можливо, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин. Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам і вінбластин, але цей список не є повним. Подібний механізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450. Як і інші макроліди, кларитроміцин спричиняв підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, таких як ловастатин і симвастатин. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів.Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом може призводити до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу, однак змінювати дозування не потрібно.Пероральні антикоагулянтиКомбіноване застосування кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів може потенціювати ефект останніх, що потребує ретельного контролю протромбінового часу у пацієнтів.Існує імовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (силденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази. Існує незначне, але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у популяції пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. У таких пацієнтів зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.Триазолбензодіазепіни (наприклад альпразолам, мідазолам, триазолам)Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином необхідно проводити ретельний моніторинг пацієнта для своєчасного коригування дози.Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливе збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.Інші види взаємодійКолхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно зменшити при одночасному застосуванні з кларитроміцином для пацієнтів із нормальною нирковою та печінковою функцією. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане (див. Протипоказання, Особливості застосування).Дигоксин вважається субстратом P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин здатен пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні пригнічення Pgp може призвести до підвищення експозиції дигоксину. Під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВіЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину у сироватці крові. Оскільки кларитроміцин здатен перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі, слід дотримуватися 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксиназину дітям не повідомлялося. Фенітоїн та вальпроатБули спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у сироватці крові.Двобічно спрямовані лікарські взаємодіїАтазанавірЗастосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) з атазанавіром (400 мг один раз на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має великий терапевтичний діапазон, немає необхідності у зниженні дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв. Дози кларитроміцину, вищі ніж 1000 мг на день, не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.Блокатори кальцієвих каналівЧерез ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищуватися плазмові концентрації як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, які отримували кларитроміцин разом з верапамілом, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадиаритмії та лактоацидоз.ІтраконазолКларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, в зв’язку з чим кларитроміцин може підвищувати плазмові рівні ітраконазолу та навпаки. При застосуванні ітраконазолу разом з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення проявів або симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.СаквінавірНемає необхідності в коригуванні доз, якщо кларитроміцин та саквінавір застосовувати одночасно протягом обмеженого проміжку часу у формі й дозі: кларитроміцин (500 мг двічі на день) із саквінавіром (м’які желатинові капсули, 1200 мг тричі на день). Коли саквінавір застосовувати разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин.

Термін придатності:

2 роки.

Умови зберігання:

Зберігати при температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці, в недоступному для дітей місці.

Форма випуску / упаковка:

По 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги. По 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску:

За рецептом.

Додатково:

МісцезнаходженняЮридична адреса: 304, Мохан Плейс, Л.С.Сі., Блок-Сі, Сарасваті Віхар, Делі -110034, Індія; Адреса виробничої дільниці: 19, 20, 21, Сектор-6А, І.І.Е., СІДКУЛ, Раніпур, Харидвар – 249403, Уттаракханд, Індія.ЗаявникАнанта Медікеар Лтд.МісцезнаходженняСьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.
Медичне застереження
Дата додавання: 03.03.2020
Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.
Тип данихВідомості з реєстру
Торгівельне найменування:Клафар 250
Виробник:Копран Лімітед.
Форма випуску: По 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги. По 1 блістеру в картонній коробці.
Реєстраційне посвідчення:№ UA/12435/01/01 від 10.08.2012. Наказ № 629 від 10.08.2012
Міжнародне непатентоване найменування:Clarithromycin
Умови відпуску:За рецептом.
Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг або 500 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, кросповідон, натрію лаурилсульфат, гіпромелоза, спирт ізопропіловий, дихлорметан, тальк, поліетиленгліколь 6000, барвник хіноліновий жовтий (Е 104), барвник жовтий захід FCF (Е 110), титану діоксид (Е 171).

Фармакотерапевтична група:Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Джозаміцин.
Код АТС:J01FA09 - Кларитроміцин
Реклама
У Європі спостерігається зростання інфекцій, що передаються статевим шляхом
Згідно з новими даними за 2022 рік, опублікованим ...
COVID-19 вдвічі підвищує ризик серцевого нападу: дослідження
Дослідження показують, що ризик розвитку серцевого...
Реклама
Алергічний синусит
Причини розвитку алергічного синуситу — хто в груп...
Лікування синуситу в домашніх умовах
Як лікувати синусит вдомаПрофілактика синуситу в д...
Реклама
Лікар пояснив, чи можна їсти білі волокна бананів
Банани є чудовим джерелом поживних речовин: калію,...
Дієтолог пояснив, як допомагає Coca-Cola при шлунковому грипі
Шлунковий грип, також відомий як вірусний гастроен...
Реклама