Клофазам інструкція по застосуванню

Фарма Лайф, ТОВ, м.Львів, Україна

Засоби, що діють на мікобактерії. Протилепрозні засоби.

Фармакодинаміка. Клофазам - похідний імінофеназину. Діє бактеріостатично. Інгібує транскрипцію за допомогою зв'язування гуаніну в мікобактеріальній ДНК. З найбільшою вірогідністю препарат приєднується у вузькій комплементарній ділянці мікобактеріальної ДНК, чим блокує функцію реплікації молекулярного ланцюга і спричиняє гальмування транскрипції. Препарат активний відносно мікобактерій туберкульозу, лепри, а також ряду інших мікобактерій. Проти мікобактерії лепри він діє бактеріостатично і меншою мірою бактерицидно. Не має підтверджених випадків лікарської стійкості до нього. Клофазам у концентрації 0,5 - 1,0 мкг/мл стимулює мієлопероксидазнозумовлене йодування, утворення супероксидів, споживання кисню, хемілюмінесценцію і вивільнення як первинних, так і вторинних гранул з людських поліморфноядерних лейкоцитів (ПМЯЛ). Він також підвищує фагоцитарну й антимікробну активність людських ПМЯЛ і макрофагів шляхом збільшення рівня лізосомальних ферментів і фагоцитоз-активованого поглинання кисню. Незважаючи на те, що Клофазам взаємодіє з мікобактеріальною ДНК, він не є бактеріальним мутагеном.Фармакокінетика. Всмоктування: при пероральному застосуванні абсорбція клофазиміну становить від 20 до 85%. Максимальна концентрація в плазмі крові спостерігається через 8-12 годин після прийому. Період напіввиведення становить приблизно 10,6 ± 4 доби. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 30 днів постійного прийому клофазиміну. Розподіл: клофазимін - ліофільна сполука, тому акумулюється переважно в жировій тканині, жовчі, у макрофагах і клітинах ретикулоендотеліальної системи. Він також накопичується в периферичних нервах, але не депонується в мозку. Клофазимін проходить плацентарний бар'єр, а також екскретується в грудне молоко. Після внутрішнього прийому разом з їжею або безпосередньо після прийому їжі абсорбція препарату значно підвищується. Виведення: клофазимін елімінується з організму дуже повільно. Приблизно 60% виводяться з калом у незмінному стані. При недостатній абсорбції в тонкому кишечнику частина клофазиміну, що екскретується з калом, знову всмоктується з фекалій в товстому кишечнику та виводиться з жовчю. Сліди незміненого препарату і його метаболітів екскретуються із сечею. Звичайно 11–59% від разової дози клофазиміну в незмінному стані виводяться з фекаліями через 3 дні, у хворих сухорлявої статури період напіввиведення скорочується.

Полірезистентний туберкульоз (як альтернативний метод лікування мультирезистентного туберкульозу);Лепра.

Не застосовувати у дітей з масою тіла менше 50 кг.Гіперчутливість до клофазаміну або інших компонентів препарату.Фотосенсибілізація.Вагітність та період годування груддю.

Клофазам заборонено застосовувати у період вагітності та годування груддю.

Діти мають отримувати нижчі дози препарату, відповідно до маси їх тіла.Клофазам у вигляді капсул по 50 або 100 мг не призначають дітям з масою тіла менше 50 кг.Особливості застосування.З обережністю препарат призначають хворим з порушеннями функції печінки і нирок та/або наявністю таких захворювань в анамнезі.У цих випадках, а так само при тривалому застосуванні препарату, кожні три місяці потрібен контроль загальних аналізів крові та сечі, біохімічний аналіз крові.Якщо це можливо, потрібно утримуватися від призначення Клофазаму хворим з частим болем в ділянці шлунка та діареєю.У випадках персистуючої діареї або блювання пацієнтів слід негайно госпіталізувати.При лікуванні туберкульозу Клофазам повинен завжди застосовуватися у поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами.Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, оскільки препарат може спричинити запаморочення, зниження гостроти зору, загальну слабкість та головний біль.

При туберкульозі: Клофазам обов'язково застосовують у альтернативних схемах лікування в комплексі з іншими протитуберкульозними препаратами.Доза Клофазаму для дорослих - 100 мг один раз на добу, для дітей (з масою тіла більше 50 кг) - 1 мг/кг маси тіла на добу.Мультибактеріальні форми лепри.Дорослі: 300 мг Клофазаму приймають 1 раз на місяць під контролем і 50 мг 1 раз на добу як підтримуючу терапію, в комбінації з рифампіцином – 600 мг 1 раз на місяць під контролем та діафенілсульфоном – 100 мг 1 раз на добу як підтримуючу терапію.Діти з масою тіла більше 50 кг: 150 мг Клофазаму 1 раз на місяць під контролем і 50 мг через день як підтримуючу терапію, в комбінації з рифампіцином – 450 мг 1 раз на місяць під контролем та діафенілсульфоном – 50 мг 1 раз на добу як підтримуючу терапію.Комбіноване лікування потрібно проводити протягом 12 місяців. Максимальні курсові дози складають загальну суму доз за 12 місяців. При цьому максимальні курсові дози повинні бути прийняті протягом максимального періоду – 18 місяців.Лепрозна вузликувата еритема.Дорослі та діти з масою тіла більше 50 кг: з появою вузлуватої еритеми лікування рифампіцином та діафенілсульфоном продовжують, не змінюючи дозу, а дозу Клофазаму необхідно підвищити до 200–300 мг на добу під контролем лікаря. Лікування підвищеною дозою Клофазаму можна проводити не більше 3 місяців.Препарат слід приймати під час або безпосередньо після прийому їжі, бажано запивати молоком.

Про випадки гострого отруєння препаратом Клофазам не повідомлялося. Симптоми: при гострому отруєнні препаратом, скоріш за все, будуть спостерігатися наступні симптоми: сонливість, головний біль, запаморочення, нудота, блювання, гастралгія (біль в епігастральній ділянці або спастичний біль), діарея, порушення функцій печінки та нирок (пов’язані з олігурією, анурією, гематурією, альбумінурією і підвищенням рівня азоту сечовини крові), а також порушеннями водно-електролітного балансу. Може спостерігатися пролонговане, але оборотне почервоніння шкіри та сечі. Лікування. Специфічного антидоту немає. Відповідно до загальних вимог треба зменшити абсорбцію та збільшити елімінацію препарату, проводити симптоматичне лікування. Пацієнтам з блюванням та діареєю, яка персистує, показана госпіталізація в лікарню для повного обстеження та лікування.

Спричинені застосуванням препарату побічні реакції наведені далі згідно зі стандартною класифікацією систем організму MedDRA. У межах кожної системи органів побічні реакції поділені відповідно до частоти їх виникнення. Згідно з конвенцією CIOMS ІІІ, частота виникнення ПР оцінюється за наступними критеріями: дуже часті: понад 10%; часті: 1% – 10%; нечасті: 0,1% – 1%; поодинокі: 0,01% – 0,1%; рідкісні: менше 0,01%.Порушення з боку системи крові:рідкісні: лімфаденопатія, інфаркт селезінки, анемія.Психічні порушення:рідкісні: депресія.Порушення з боку ЦНС:нечасті: головний біль, запаморочення;рідкісні: сонливість.Порушення з боку органів зору:дуже часті: порушення пігментації кон’юнктиви, пігментація рогівки, зміна кольору сліз;часті: зниження гостроти зору, сухість очей, відчуття подразнення очей;нечасті: макулопатія, відкладення у рогівці.Порушення з боку органів дихання:дуже часто: знебарвлення мокротиння.Порушення з боку травного тракту:дуже часто: нудота, блювання, біль у животі, діарея, знебарвлення калових мас;нечасті: анорексія, еозинофільний гастроентерит;рідкісні: непрохідність кишечнику, крововиливи в травному тракті, відчуття дискомфорту у животі, різкий біль у животі, запор.Порушення з боку гепатобіліарної системи:рідкісні: гепатит, підвищення концентрації білірубіну в крові, жовтяниця, підвищення рівня аспараттрансамінази.Дерматологічні порушення:дуже часто: знебарвлення потовиділень, порушення пігментації шкіри, зміна кольору волосся, іхтіоз, сухість шкіри;часто: почервоніння та свербіж шкіри;нечасті: висипи на шкірі, реакції фоточутливості, вугреподібний дерматит;рідкісні: ексфоліативний дерматит.Порушення з боку сечовидільної системи:дуже часто: хроматурія.Загальні порушення:часто: втрата ваги;нечасті: загальна слабкість;рідкісні: пірексія.Вплив на результати лабораторних досліджень:нечасто: підвищення рівня цукру у крові.Переважно у людей зі світлою шкірою, порушення пігментації шкіри (набуття шкірою від рожевого до темно-коричневого відтінку) спостерігалося на ділянках, що зазнавали дії сонячного світла. Зміна кольору волосся, кон’юнктиви, рогівки, слізної рідини, поту, мокротиння, сечі та калу є оборотними і зникають при відміні препарату. Порушення пігментації шкіри зникає через 3-4 місяці після відміни препарату. Пігментація рогівки є наслідком накопичення в ній кристалів і зникає при відміні препарату. Більшість побічних реакцій, які спричиняє Клофазам, пов’язані з накопиченням його у тканинах і органах. 

Застосування Клофазаму призводить до незначного пригнічення цитохрому P450 3A4 (CYP3A4).Лікарські засоби з ототоксичними та нефротоксичними властивостями – одночасне застосування цих препаратів з Клофазамом підвищує їх токсичність.Комбінація Дапсон – Клофазам практично не впливає на фармакокінетику Дапсона, хоча у деяких пацієнтів спостерігається транзиторне підвищення екскреції Дапсона з сечею. Дані відносно того, що Дапсон пригнічує протизапальну активність Клофазаму не підтверджені. При розвитку запальних реакцій, пов’язаних з лепрою, у пацієнтів, які одночасно застосовують Клофазам і Дапсон, рекомендується продовжувати терапію обома препаратами.Комбінація Рифампіцин – Клофазам знижує абсорбцію рифампіцину у хворих на лепру, подовжує час досягнення пікової концентрації і період напіввиведення. Вплив на біодоступність – відсутній, через що ця взаємодія, скоріш за все, не має клінічного значення.Комбінація Ізоніазид – Клофазам. У пацієнтів, які отримують високі дози клофазаміну (300 мг/добу) та ізоніазид (300 мг/добу), відзначали підвищення концентрації клофазаміну в плазмі та сечі і в той же час зниження концентрації препарату в шкірі.

3 роки.

Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

По 10 капсул в блістері, №100 (10х10) в пачці.

Без рецепту.

МісцезнаходженняУкраїна, м. Львів, вул. Д. Апостола, 2.