Адаптована інструкція

Склад:

Активні субстанції: 5 мг бісопрололу фумарату в 1 таблетці.

Решта компонентів представлена кремнію діоксидом колоїдним, магнію стеаратом, кросповідоном, целюлозою мікрокристалічної, крохмалем кукурудзяним, кальцію гідрофосфатом безводним. У плівковій оболонці міститься 5 мг або 10 мг заліза оксиду жовтого (Е172) в залежності від дози бісопрололу 5 мг і 10 мг, диметикон 100, макрогол 400, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза 2910/15.

Лікарська форма:

таблетки

Виробник:

Безпосереднє виробництво: Мерк КГаА, Німеччина, Франкфуртер Штрассе 250, 64293, Дармштадт, Німеччина

Фармакотерапевтична група:

Селективні блокатори бета-адренорецепторів.

Фармакологічні властивості:

Конкор вибірково діє на β-1 рецептори міокарда, за рахунок чого реалізується більшість фармакотерапевтичних ефектів, які проявляються у вигляді зменшення сили скорочення серця, зменшення частоти серцевих скорочень. Ці механізми сприяють переводу роботи серця в економний режим, зменшенню кисневого запиту серця, а значить зменшенню вираженості ішемії.

Також усуненням впливу симпатичної нервової системи на провідну систему серця пояснюється антиаритмічний ефект Конкору і його клінічна ефективність при деяких суправентрикулярних і шлуночкових аритміях. Знижує швидкість проведення імпульсів по атріо-вентрикулярному вузла, також забезпечує збільшення часу наповнення серця за рахунок подовження діастоли, а також антиаритмічну дію.

Препарат має доведений клінічний ефект у запобіганні раптової серцевої смерті за рахунок профілактики фатальних аритмій. У пацієнтів з ХСН тривалий прийом Конкору сприяє відновленню чутливості β-рецепторів міокарду і поліпшенню скорочувальної здатності серця при систолічній дисфункції.

Препарат відноситься до високоселективним β-блокаторів, що дозволяє мінімізувати вплив на бронхи і попередити бронхоспазм, а також зменшити несприятливі метаболічні ефекти.

Показання до застосування:

Лікування і профілактика стенокардії напруги, в тому числі після перенесеного інфаркту міокарду; артеріальна гіпертензія, в тому числі вторинні форми; ХСН; для лікування і профілактики деяких видів аритмій.

Протипоказання:

Гіперсенситивність до інгредієнтів препарату, виражена гіпотензія, гостра серцева недостатність, в тому числі на тлі гострого інфаркту міокарду, хронічна серцева недостатність в стані декомпенсації, виражена брадикардія, важкі прояви облітеруючих судинних захворювань, порушення провідності серця у вигляді атріо-вентрикулярних блокад 2-3 ступенів, синдромі слабкості синусового вузла, бронхіальній астмі при важкого перебігу.

Алергічні реакції після застосування Конкору.

Належні заходи безпеки при застосуванні:

Препарат Конкор вимагає обережного використання у пацієнтів з поєднаною патологією серця, коли пацієнт приймає інші кардіологічні препарати через ризик посилення гіпотензії, брадикардії.

Особливо обережно застосовувати потрібно у хворих з ХСН через можливий негативний вплив на її перебіг, призначати Конкор можна при відсутності клінічних ознак затримки рідини і на тлі прийому інгібіторів АПФ, дотримуючись повільних темпів титрування. Також при комбінованому лікуванні аритмій Конкор в поєднанні з іншими антиритміками може погіршити проведення імпульсів по атріо-вентрикулярному з'єднанню.

Відомим фактом вважається негативний вплив цієї групи препаратів на обмін вуглеводів. Хоча цукровий діабет не є протипоказанням до застосування, однак потрібно уникати призначення високих доз препарату. Те ж саме відноситься до пацієнтів з важкими проявами бронхообструкції і облітеруючими судинними хворобами. У пацієнтів з вазоспастичну стенокардію Конкор може спровокувати загрудинні болі.

У хворих з феохромоцитомою в плані консервативної терапії призначення Конкору можливо після того, як пацієнтом вже розпочато прийом α-адреноблокаторів через ризик розвитку гіпертонічного кризу. Неприпустиме самостійне раптове припинення або корекція дози без консультації фахівця.

Застосування в період вагітності або годування груддю:

Призначення Конкору здійснюється за суворими показаннями в період вагітності, починаючи з другого триместру. Але потрібно враховувати, що препарат здатний погіршувати плацентарний кровотік, уповільнювати ріст і розвиток плода, а також може викликати у нього брадикардію. В період лактації прийом Конкору не рекомендований.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:

Прийом Конкору у тих, хто управляє транспортом або іншими механізмами, які потребують підвищеної уваги, не впливає на швидкість реакції, але на початку лікування або при титруванні дози із-за запаморочення, слабкості може порушитися гострота уваги.

Спосіб застосування та дози:

Таблетки Конкор потрібно приймати незалежно від прийому їжі 1 раз на добу. Препарат призначають переважно вранці. Залежно від клінічної ситуації, особливо на початку лікування слід призначати в малих дозах під контролем цифр АТ, ЧСС, терапевтичного ефекту.

Можлива мінімальна доза 1,25 мг на добу, рекомендовано уникати дози вище 10 мг на добу. Однак максимальна доза становить 20 мг на добу. Вважається допустимим призначення Конкору в 2 прийоми в окремих клінічних випадках. Подальше титрування дози виробляють індивідуально з урахуванням переносимості, ефективності препарату. Жорстких часових критеріїв титрування немає, підвищення дози може бути проведено як через 1 тиждень, так і через 4 тижні. Основним критерієм для подальшого підвищення дози повинна бути хороша переносимість вже прийнятої дозування і недостатній лікувальний ефект.

Потрібно пам'ятати, що препарати цієї групи не можна припиняти приймати раптово через ризик розвитку синдрому відміни, який проявляється в посиленні клінічних симптомів захворювання. При погіршенні переносимості корекцію дозування повинен проводити лікар, в окремих випадках потрібно тимчасове припинення прийому.

Передозування:

Проявляється вираженою слабкістю, запамороченням, гіпотензією, брадикардією, наростанням ознак серцевої недостатності у вигляді посилення задишки, набряків. У рідкісних випадках розвивається гіпоглікемія, бронхоспазм.

Побічні дії:

Представлені в основному слабкістю через гіпотензію, в тому числі ортостатичною, брадикардією, наростанням втомлюваності, задишки і набряків, розвитком брадіартмій у вигляді порушення провідності від незначного уповільнення атріо-вентрикулярного проведення до розвитку повної блокади. Можливий головний біль, запаморочення, алергічні реакції, порушення роботи органів травлення у вигляді нудоти, блювоти, порушення стільцю; психічні порушення по типу депресії, порушення сну. Описані випадки порушення потенції при прийомі препарату.

Лікарська взаємодія:

Спільний прийом Конкору з рядом кардіологічних препаратів, які часто використовуються в комплексному лікуванні серцево-судинної патології здатний викликати ряд негативних ефектів, зокрема посилює дію гіпотензивних препаратів, приводячи до вираженої гіпотензії і брадикардії.

Окремо потрібно відзначити можливість негативних наслідків при одночасному прийомі з антагоністами кальцію групи верапамілу через ризик наростання брадикардії і ознак хронічної серцевої недостатності. Така ж потенціююча гіпотензивна дія спостерігається при одночасному прийомі з антидепресантами, барбітуратами, фенотіазином. При прийомі з інсуліном та іншими протидіабетичними препаратами є ймовірність посилення гіпоглікемії.

Спільний прийом з антиаритмічними ліками, перш за все 1 класу, може погіршити атріо-вентрикулярну та внутрішньошлуночкову провідність.

Тривалий прийом НПЗЗ, глюкокортикоїдів на тлі терапії Конкором може послабити гіпотензивну дію останнього.

Термін придатності:

До 5 років.

Умови зберігання:

При температурі до 30 ° С без можливості доступу дітям.

Форма випуску / упаковка:

Таблетки по 5 і 10 мг № 30 і №25 в 1 блістері.

Категорія відпуску:

По рецепту.

Увага

Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.

Офіційна інструкція

Склад:

  • діюча речовина: bisoprolol;
  • 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу фумарату;
  • допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кальцію гідрофосфат безводний;
  • плівкова оболонка для таблеток по 5 мг: заліза оксид жовтий (Е 172), диметикон 100, макрогол 400, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза 2910/15;
  • плівкова оболонка для таблеток по 10 мг: заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), диметикон 100, макрогол 400, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза 2910/15.

Лікарська форма:

таблетки

Основні фізико-хімічні властивості:

  • таблетки 5 мг: жовтувато-білі, серцеподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків;
  • таблетки 10 мг: світло-оранжеві, серцеподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків.

Виробник:

Мерк КГаА, Німеччина

Місцезнаходження виробника:

Франкфуртер Штрассе 250, 64293, Дармштадт, Німеччина

Фармакотерапевтична група:

Селективні блокатори бета-адренорецепторів.

Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка.

Бісопролол – високоселективний ß1-адреноблокатор. При застосуванні у терапевтичних дозах не має внутрішньої симпатоміметичної активності і клінічно виражених мембраностабілізуючих властивостей. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню ЧСС і зменшенню серцевого викиду та зниженню артеріального тиску, збільшує постачання міокарда киснем за рахунок зменшення кінцево-діастолічного тиску і подовження діастоли. Препарат має дуже низьку спорідненість із ß2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із ß2-рецепторами ендокринної системи.

Максимальний ефект бісопрололу наступає через 3-4 години після прийому. Період напіввиведення з плазми складає 10-12 годин, що призводить до 24-годинної ефективності після одноразового прийому. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні прийому.

Фармакокінетика.

Всмоктуваність. Після прийому внутрішньо Конкор добре адсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 90 % після перорального застосування і не залежить від прийому їжі. Фармакокінетика бісопрололу і концентрація в плазмі крові лінійні в діапазоні доз в діапазоні від 5 мг до 20 мг. Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається через 2-3 години. Розподіл. Об’єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 30 %.

Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами: 50 % біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками, 50 % виводиться нирками у незміненому вигляді. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що бісопролол метаболізується за участю CYP3A4 (~ 95 %), CYP2D6 відіграє лише невелику роль. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Період напіввиведення становить 10-12 год.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки 5 мг: жовтувато-білі, серцеподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків;

таблетки 10 мг: світло-оранжеві, серцеподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків.

Показання до застосування:

  • артеріальна гіпертензія;
  • ішемічна хвороба серця (стенокардія);
  • хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності – серцевими глікозидами.

Протипоказання:

  • гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує інотропної терапії;
  • кардіогенний шок;
  • атріовентрикулярна блокада II і III ступеня (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм ритму);
  • синдром слабкості синусового вузла;
  • виражена синоатріальна блокада;
  • симптоматична брадикардія;
  • симптоматична артеріальна гіпотензія;
  • тяжка форма бронхіальної астми або тяжкі хронічні обструктивні захворювання легень;
  • пізні стадії порушення периферичного кровообігу або хвороби Рейно;
  • феохромоцитома, що не лікувалася;
  • метаболічний ацидоз;
  • підвищена чутливість до бісопрололу або інших компонентів препарату.

Особливості застосування:

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:

  • цукровий діабет з різкими коливаннями рівня глюкози в крові, при цьому симптоми гіпоглікемії (тахікардія, серцебиття, пітливість) можуть бути приховані;
  • сувора дієта;
  • проведення десенсибілізаційної терапії;
  • атріовентрикулярна блокада I ступеня;
  • стенокардія Принцметала;
  • порушення периферичного кровообігу (на початку терапії можливе посилення скарг)
  • загальна анестезія.

Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів бета-адренорецепторів. У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування бета-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда протягом наркозу, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування бета-блокаторів під час інтраопераційного періоду. Анестезіолог повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації падіння тиску. У разі відміни бісопрололу перед оперативними втручаннями дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату за 48 годин до загальної анестезії.

На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування хронічної серцевої недостатності у пацієнтів з такими захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу, тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені пороки серця, гемодинамічно значимі набуті клапанні пороки серця, інфаркт міокарда за останні 3 місяці.

Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію типу верапаміл або дилтіазем, із антиаритмічними препаратами 1 класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення тонусу дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз ß2-симпатоміметиків.

Як і інші ß-блокатори, бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати анафілактичні реакції. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний терапевтичний ефект.

Пацієнтам з псоріазом (у т.ч. в анамнезі) слід застосовувати бета-блокатори (наприклад бісопролол) після ретельного співвідношення користь/ризик.

Пацієнтам із феохромоцитомою призначають препарат Конкор тільки на тлі попередньої терапії α-адреноблокаторами. Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату. При застосуванні препарату Конкор може відмічатись позитивний результат при проведенні допінг контролю.

На початку лікування препаратом необхідно проводити регулярний моніторинг.

У разі необхідності терапію препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.

Застосування в період вагітності або годування груддю:

У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Як правило, ß-адреноблокатори зменшують кровотік у плаценті та можуть вплинути на розвиток плода. Якщо лікування бета-блокатором необхідне, бажано щоб це був бета1-селективний бета-блокатор Необхідно контролювати матково-плацентарний кровотік та ріст плода.

Після пологів новонароджений повинен знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших 3 діб.

Даних щодо екскреції бісопрололу у грудне молоко або безпеки впливу на грудних дітей немає, тому не рекомендується застосовувати Конкор під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:

В окремих випадках препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.

Діти:

Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні.

Спосіб застосування та дози:

Препарат Конкор слід приймати не розжовуючи, вранці натще або під час сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія).

Рекомендована доза становить 5 мг (1 таблетка препарату Конкор по 5 мг) на добу. У випадку помірної гіпертензії ( діастолічний тиск до 105 мм рт.ст) підходить доза 2,5 мг.

За необхідності добова доза може бути підвищена до 10 мг (1 таблетка препарату Конкор по 10 мг) на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг на добу.

Зміна та коригування дози встановлюються лікарем індивідуально, залежно від стану пацієнта.

Конкор обов’язково застосовують з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця, що супроводжується серцевою недостатністю.

Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, при необхідності – серцевими глікозидами.

Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори ангіотензинових рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори бета-адренорецепторів, діуретики і, за необхідності, серцеві глікозиди.

Конкор призначають для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.

Лікування хронічної серцевої недостатності Конкором розпочинається відповідно до поданої нижче схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму.

  • 1,25 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом 1 тижня, підвищуючи до
  • 2,5 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступного 1 тижня, підвищуючи до
  • 3,75 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступного 1 тижня, підвищуючи до
  • 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до
  • 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до
  • 10 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу як підтримуюча терапія.

* На початку терапії хронічної серцевої недостатності рекомендується застосовувати Конкор Кор, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг.

Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз на добу.

На початку лікування стійкої хронічної недостатності необхідно проводити регулярний моніторинг. Протягом фази титрування необхідний контроль за наступними показниками життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптомами прогресування серцевої недостатності.

Модифікація лікування.

Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується коригування дози препарату, що може потребувати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта лікування препаратом продовжують.

Курс лікування препаратом Конкор тривалий.

Не слід припиняти лікування раптово та змінювати рекомендовану дозу без консультації з лікарем, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.

Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю.

Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця. Для пацієнтів з порушенням функцій печінки або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай робити не потрібно. Пацієнтам з тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) і пацієнтам з тяжкою формою печінкової недостатності доза не повинна перевищувати добову дозу 10 мг Конкору.

Хронічна серцева недостатність. Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функції печінки та/або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з обережністю.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Передозування:

Найбільш частими ознаками передозування препаратом Конкор є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія і бронхоспазм. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти з серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату.

У випадку передозування необхідно негайно звернутися до лікаря.

Залежно від ступеня передозування припиняють лікування препаратом та проводять підтримуючу і симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу.

При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю вводять ізопреналін або інший препарат з позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках вводять штучний водій ритму.

При артеріальній гіпотензії: прийом судинозвужувальних препаратів, внутрішньовенне введення глюкагону.

При атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня: інфузійне введення ізопреналіну; при необхідності – кардіостимуляція.

При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів і вазодилататорів.

При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад ізопреналін), бета2-адреноміметики та/або амінофілін.

При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.

Побічні дії:

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за даними).

З боку серця.

Дуже часто: брадикардія (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю).

Часто: ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю)

Нечасто: порушення атріовентрикулярної провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця), ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку нервової системи.

Часто: запаморочення*, головний біль*.

Рідко: сінкопе.

З боку органів зору.

Рідко: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз).

Дуже рідко: кон’юнктивіт.

З боку органів слуху.

Рідко: погіршення слуху.

З боку дихальної системи.

Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі та хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів.

Рідко: алергічний риніт.

З боку травного тракту.

Часто: нудота, блювання, діарея, запор.

З боку шкіри та сполучних тканин.

Рідко: реакції гіперчутливості - свербіж, почервоніння, висипання.

Дуже рідко: алопеція. При лікуванні ß-блокаторами може спостерігатись погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.

З боку кістково-м’язової системи.

Нечасто: м’язова слабкість, судоми.

З боку печінки.

Рідко: гепатит.

З боку судинної системи.

Часто: відчуття холоду або оніміння в кінцівках, артеріальна гіпотензія (особливо у пацієнтів з серцевою недостатністю).

З боку репродуктивної системи.

Рідко: порушення потенції.

Психічні розлади.

Нечасто: депресія, порушення сну.

Рідко: нічні кошмари, галюцинації.

Лабораторні показники.

Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).

Загальні розлади.

Часто: астенія (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю), втомлюваність*.

Нечасто: астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

* Стосується тільки пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, слабко виражені і зникають протягом перших 1-2 тижнів.

У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря.

Лікарська взаємодія:

Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.

Лікування хронічної серцевої недостатності.

Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): негативний вплив на атріовентрикулярну провідність та інотропну функцію міокарда.

Всі показання.

Антагоністи кальцію типу верапамілу, меншою мірою – дилтіазему: негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади у пацієнтів, які приймають ß-блокатори.

Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксинідин, рилменідин): можуть призвести до погіршення серцевої недостатності. При комбінованій терапії раптова відміна цих засобів може підвищити ризик рефлекторної гіпертензії.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).

Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можуть підвищувати негативний вплив на атріовентрикулярну провідність та інотропну функцію міокарда.

Всі показання.

Антагоністи кальцію типу дигідропіридину (наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можуть підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад аміодарон): можуть підвищувати негативний вплив на атріовентрикулярну провідність.

ß-блокатори місцевої дії (наприклад, такі що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): дія бісопрололу може підсилюватися.

Парасимпатоміметики: може збільшуватися час атріовентрикулярної провідності та підвищується ризик брадикардії.

Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: посилюється дія цих препаратів. Ознаки гіпоглікемії можуть бути замасковані. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних бета-блокаторів.

Засоби для анестезії: підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії.

Серцеві глікозиди (препарати наперстянки): можуть знижувати частоту серцевих скорочень, збільшують час атріовентрикулярної провідності.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можуть послаблювати гіпотензивний ефект бісопрололу.

ß-симпатоміметики (наприклад ізопреналін, добутамін): застосування у комбінації з препаратом Конкор може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів.

Симпатоміметики, які активують α- і ß-адренорецептори (наприклад адреналін, норадреналін): підвищують артеріальний тиск. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних бета-блокаторів.

Антигіпертензивні засоби (наприклад трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин): підвищують ризик артеріальної гіпотензії.

Комбінації, що можливі.

Мефлохін: можуть підвищувати ризик розвитку брадикардії.

Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищують гіпотензивний ефект ß-блокаторів. Є ризик розвитку гіпертонічного кризу.

Термін придатності:

5 років.

Умови зберігання:

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Форма випуску / упаковка:

По 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці. По 25 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску:

По рецепту.

Увага

Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.

Редакція

Автор: Жарікова Юлія
Лікар-педіатр
неонатолог

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького, педіатричниий факультет

Цей сайт використовує cookies. Ви можете змінити налаштування cookies в своєму браузері. Дізнатися більше.