Меломакс інструкція по застосуванню

Фармекс груп, ТОВ, Україна

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Мелоксикам.

Фармакодинаміка. Меломакс – це нестероїдний протизапальний лікарський засіб класу енолієвої кислоти, що чинить протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Загальний механізм розвитку зазначених ефектів може полягати у здатності мелоксикаму інгібувати біосинтез простагландинів, які є медіаторами запалення.Механізм дії пов’язується із селективним інгібуванням ЦОГ-2 на відміну від інгібування ЦОГ-1. На сьогодні очевидно, що терапевтичний ефект нестероїдних протизапальних препаратів пов’язаний з інгібуванням синтезу ЦОГ-2, тоді як інгібування ЦОГ-1 призводить до токсичного ураження шлунка та нирок.Селективність інгібування ЦОГ-2 мелоксикамом підтверджена багатьма дослідниками як in vitro, так і ex vivo. Переважно інгібування ЦОГ-2 ex vivo мелоксикамом підтверджується більшим інгібуванням продукції ліпополісахаридстимулюючого PGE2 (ЦОГ-2) порівняно з продукцією тромбоксану у коагульованій крові (ЦОГ-1). Ці ефекти дозозалежні. Мелоксикам не впливає на агрегацію тромбоцитів або на тривалість кровотечі при застосуванні рекомендованих доз ex vivo, тоді як індометацин, диклофенак, ібупрофен та напроксен значно інгібують агрегацію тромбоцитів та збільшують тривалість кровотечі.Клінічні дослідження встановили низьку частоту побічних реакцій з боку травного тракту (перфорації, утворення виразок та кровотечі) при застосуванні рекомендованих доз мелоксикаму порівняно з такими при застосуванні стандартних доз інших НПЗП.Фармакокінетика.Мелоксикам повністю абсорбується після внутрішньом’язової ін’єкції, що і відображає абсолютна біодоступність (майже 100 %). Розподіл. Більше 99 % мелоксикаму зв’язується з білками плазми, головним чином з альбуміном. Препарат проникає в синовіальну рідину, де концентрація його у половину менша, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький, у середньому 11 л. Індивідуальні відхилення становлять 30-40 % після внутрішньом’язового застосування.Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці. Мелоксикам майже повністю метаболізується до чотирьох фармакологічно інертних метаболітів. Основний метаболіт, 5’-карбоксимелоксикам (60 % дози), формується шляхом окислення проміжного метаболіту 5’-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP ЗА4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах з сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому вигляді з калом, незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення становить 20 годин. Плазмовий кліренс у середньому становить 8 мл/хв.Лінійність дози. Фармакокінетика мелоксикаму лінійна та дозозалежна при внутрішньом’язовому застосуванні від 7,5 мг до 15 мг. Особливі групи хворих.Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність суттєво не впливає на фармакокінетику мелоксикаму. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг.Пацієнти літнього віку. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців.

Початкове та короткочасне симптоматичне лікування: ревматоїдного артриту; ­ болю при остеоартритах (артрози, дегенеративні захворювання суглобів); ­ анкілозивного спондиліту.

Відома гіперчутливість до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу. Можлива перехресна алергія на ацетилсаліцилову кислоту та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Меломакс не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших НПЗП.Меломакс не слід призначати пацієнтам, які приймають антикоагулянти, через можливе виникнення внутрішньом’язової гематоми.Також протипоказаннями є :активна форма або недавня поява виразки шлунково-кишкового тракту / перфорації;запальне захворювання кишечнику в активній формі (хвороба Крона або виразковий коліт);тяжка печінкова недостатність;ниркова недостатність, що не піддається діалізу;маніфестна шлунково-кишкова кровотеча, нещодавня цереброваскулярна кровотеча або встановлені системні порушення згортання крові;тяжка неконтрольована серцева недостатність;діти та підлітки віком до 15 років;період вагітності та годування груддю.Меломакс не застосовують для усунення болю в післяопераційному періоді при аортокоронарному шунтуванні.

Як і у випадку з іншими НПЗП, слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі. Слід спостерігати за пацієнтами, у яких є симптоми захворювань шлунково-кишкового тракту. Лікування препаратом Меломакс необхідно припинити, якщо з’являються ознаки пептичної виразки або шлунково-кишкової кровотечі.Як і при застосуванні інших НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Наслідки таких явищ зазвичай більш серйозні у пацієнтів літнього віку.При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів дуже рідко спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак надмірної чутливості необхідно припинити застосування Меломаксу.Нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшувати ризик появи серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути летальними. При збільшенні тривалості лікування цей ризик може зростати. Такий ризик може збільшуватись у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або з факторами ризику розвитку таких захворювань.НПЗП інгібують синтез ниркових простагландинів, які відіграють важливу роль у підтримуванні ниркового кровотоку. У пацієнтів зі зниженим об’ємом крові та зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП може спричиняти ниркову недостатність, яка має оборотний характер після припинення лікування НПЗП.Найбільший ризик такої реакції у пацієнтів літнього віку, у пацієнтів з дегідратацією, застійною серцевою недостатністю, у хворих на цироз печінки, з нефротичним синдромом і хронічними ренальними порушеннями, а також у хворих, які отримують супутню терапію діуретиками, інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину-II або після великих хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії. Таким пацієнтам потрібен контроль діурезу та контроль функції нирок на початку терапії.У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або до розвитку нефротичних синдромів.Доза Меломаксу для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг (у вигляді таблеток). Для хворих із незначними або помірними ренальними порушеннями дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ або інших параметрів функції печінки. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При стійкому та значному відхиленні від норми показників функції печінки лікування Меломаксом слід припинити та провести контрольні тести. Для хворих із клінічно стабільним перебігом цирозу печінки не потрібно знижувати дози Меломаксу. Ослаблені хворі потребують більш ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, слід бути обережними щодо хворих літнього віку, у яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця.НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків, що може спричинити або посилити серцеві порушення або артеріальну гіпертензію. Таким пацієнтам рекомендується проведення клінічного моніторингу.Mелоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.Застосування мелоксикаму, як і інших лікарських засобів, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму.Щодо суттєвих лікарських взаємодій, які потребують особливої уваги, див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Меломакс протипоказаний у період вагітності.Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають можливість припустити збільшення ризику викидня та розвитку пороків серця і грижі черевної стінки після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку пороків серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування. У ході ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);порушення роботи нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном;можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженного:можливість збільшення часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.Хоча конкретних даних щодо Меломаксу немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому Меломакс протипоказаний жінкам, які годують груддю.

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами немає. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади зору, сонливість або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Зважаючи на те, що дозовий режим для дітей та підлітків віком до 15 років поки що не встановлений, препарат рекомендується для лікування лише дорослих та підлітків віком від 15 років.

Внутрішньом’язове застосування доцільно призначати тільки протягом перших кількох днів лікування. Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми препарату.Рекомендована доза Меломаксу для дорослих становить 7,5 мг або 15 мг на добу залежно від інтенсивності болю та тяжкості запалення.Оскільки зі збільшенням дози і тривалості лікування підвищується ризик побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу протягом найкоротшого періоду лікування.Меломакс слід застосовувати шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції.Через можливу несумісність Меломакс, розчин для ін’єкцій, не можна змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці.Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на день.Меломакс, розчин для ін’єкцій, не слід вводити внутрішньовенно.Комбіноване застосування:загальна добова доза Меломаксу при застосуванні його у вигляді таблеток, супозиторіїв, пероральної суспензії та розчину для ін’єкцій не повинна перевищувати 15 мг.

У разі передозування рекомендується промивання шлунка та загальні підтримуючі заходи, оскільки специфічний антидот невідомий. Клінічні випробування показали, що холестирамін підвищує виведення мелоксикаму.

Повідомлялося про нижчезазначені побічні реакції, які можуть виникати під час застосування препарату Меломакс.З боку системи крові та лімфатичної системи: відхилення показників крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія. Одночасний прийом потенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призводити до виникнення цитопенії.З боку імунної системи: анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція та інші алергічні реакції негайного типу.Психічні розлади: сплутаність свідомості, дезорієнтація, зміна настрою.Неврологічні розлади: запаморочення, сонливість, головний біль.З боку органів зору: розлади зору, що включають нечіткість зору, кон’юнктивіт.З боку органів слуху та вестибулярного апарату: запаморочення, шум у вухах.Кардіальні порушення: відчуття серцебиття.Судинні розлади: підвищення артеріального тиску, припливи.З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП.З боку травного тракту: шлунково-кишкова перфорація, прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, гастродуоденальна виразка, коліт, гастрит, езофагіт, стоматит, біль у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання, запор, метеоризм, відрижка.Шлунково-кишкова кровотеча, укривання виразками або перфорація можуть бути потенційно летальними.Розлади гепатобіліарної системи: гепатит, порушення функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну).З боку шкіри і підшкірної клітковини: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, поліморфна еритема, висип, кропив’янка, фотосенсибілізація, свербіж.З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки).Застосування нестероїдних протизапальних засобів може супроводжуватись розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.Порушення у ділянці застосування: набряк, затвердіння у місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції.

Інші інгібітори простагландинсинтетази, включаючи глюкокортикоїди і саліцилати (ацетилсаліцилова кислота): сумісне введення інгібіторів простагландинсинтетази через синергічну дію може призводити до збільшення ризику кровотечі та появи виразок у шлунково-кишковому тракті, тому таке сумісне лікування не рекомендується. Мелоксикам не рекомендується застосовувати разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти (1000 мг двічі на день) показало тенденцію до збільшення площі під кривою концентрація-час АUС (10 %) та Сmax (24 %) мелоксикаму. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме.Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.Літій: є дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові, який може досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано. Якщо комбінована терапія необхідна, то ретельно контролюють вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування Меломаксом.Метотрексат: НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам з низькою дозою метотрексату, зокрема пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники крові та функцію нирок. Слід з обережністю застосовувати НПЗП і метотрексат 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП.Контрацепція: НПЗП знижують ефективність протизаплідних засобів.Діуретики: лікування НПЗП зневоднених хворих пов’язано з потенційним ризиком появи гострої ниркової недостатності. Тому перед початком лікування слід контролювати функцію нирок, а надалі при одночасному застосуванні Меломаксу та діуретиків хворим необхідно отримувати адекватну кількість рідини.Антигіпертензивні препарати (бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики): відомо, що НПЗП зменшують антигіпертензивний ефект, і це пов’язано з інгібуючим впливом на вазодилататорні простагландини.НПЗП та антагоністи рецепторів ангіотензину-II, а також інгібітори АПФ виявляють синергічний ефект на зменшення клубочкової фільтрації. У пацієнтів з порушенням ниркової функції в анамнезі це може призвести до гострої ниркової недостатності.Холестирамін зв’язує мелоксикам у гастроінтестинальному тракті, що прискорює виведення мелоксикаму.НПЗП посилюють нефротоксичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини, що потребує значного контролю функції нирок при одночасному застосуванні препаратів.Мелоксикам майже повністю руйнується шляхом печінкового метаболізму, приблизно дві третини його метаболізуються цитохромом (CYP) Р450 та одна третина – шляхом пероксидазного окислення. Можлива фармакокінетична взаємодія Меломаксу та інших препаратів на етапі метаболізму за рахунок впливу їх на СYР 2С9 та/або СYР ЗА4.Взаємодії Меломаксу з антацидами, циметидином, дигоксином і фуросемідом при одночасному прийомі не виявлено.Не можна виключати взаємодії препарату з пероральними антидіабетичними засобами.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.Упаковка. По 1,5 мл розчину у флаконі. По 5 флаконів у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці у пачці.

Без рецепту.

МісцезнаходженняУкраїна, 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100.