Метопролол Xl Сандоз інструкція по застосуванню

Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина

Бета-адреноблокатори

Фармакодинаміка. Селективний бета-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності діє переважно на b1-рецептори серця і меншою мірою – на b2-рецептори периферичних судин та бронхів. Має антиангінальну, антигіпертензивну та антиаритмічну дію. Виявляє незначний мембраностабілізуючий ефект. Зменшує автоматизм синусового вузла, частоту серцевих скорочень, гальмує АV-провідність, знижує інотропну функцію міокарда та потребу в кисні. Зменшує кількість нападів стенокардії, підвищує толерантність до фізичних навантажень. При інфаркті міокарда обмежує зону ішемії серцевого м’яза та попереджує порушення ритму серця. При хронічній серцевій недостатності метопролол зменшує прояви активації симпато-адреналової системи і запобігає прогресуванню захворювання.Фармакокінетика. Таблетки пролонгованої дії швидко розчиняються і гранули з препаратом розподіляються в шлунково-кишковому тракті, поступово (протягом 20 год) вивільняючи метопролол. Препарат повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність разової пероральної дози становить близько 50 %. Препарат метаболізується печінкою. Три основні метаболіти не мають клінічно значущого бета-блокуючого ефекту. Метопролол метаболізується в основному цитохоромом СYP 2D6. Завдяки поліморфізму гена СYP 2D6 швидкість метаболізму може мати значні індивідуальні коливання. Період напіввиведення метопрололу 3,5 год в середньому (проте може варіювати, залежно від швидкості метаболізму від 1 до 9 год). Близько 95% дози виводиться з сечею, до 5% – в незміненому стані. Загальний кліренс – близько 1 л/хв.Фармакокінетика метопрололу у пацієнтів літнього віку не має суттєвих відмінностей від такої у молодих. Системна біодоступність та елімінація метопрололу не змінюються у хворих із порушеннями функції нирок, проте виведення метаболітів відбувається повільніше. При зниженні швидкості клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв спостерігалась значна кумуляція метаболітів. Біодоступність метопрололу може суттєво зростати у хворих з порушеннями функції печінки (цироз), загальний кліренс препарату при цьому зменшується.

Компенсована хронічна серцева недостатність (у поєднанні зі стандартною терапією інгібіторами АПФ, діуретиками, за необхідності, – серцевими глікозидами).Артеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця: стенокардія, терапія після інфаркту міокарда. Тахісистолічні порушення ритму серця.Профілактика нападів мігрені.

Підвищена індивідуальна чутливість до метопрололу або до будь-якого компонента препарату; атріовентрикулярні блокади II - III ступеня; виражена брадикардія (< 50 за хв); синдром слабкості синусового вузла; гіпотензія; кардіогенний шок; гостра/декомпенсована серцева недостатність; тяжкі порушення периферичного кровообігу; бронхіальна астма та тяжкі хронічні обструктивні захворювання легень; метаболічний ацидоз; одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком МАО-В інгібіторів).

Призначення метопрололу хворим із застійною серцевою недостатністю можливе тільки за умови компенсації клінічного стану таких пацієнтів та можливості адекватного медичного нагляду. Лікування починають з мінімальної дози. З обережністю, враховуючи співвідношення користь/ризик, метопролол призначають пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, порушеннями периферичного кровообігу, в тому числі при синдромі Рейно. Відміна метопрололу повинна здійснюватись поступово під наглядом лікаря, з урахуванням індивідуальних реакцій пацієнтів, оскільки раптове припинення лікування, особливо за наявності серцево-судинного захворювання, може призвести до значного погіршення стану пацієнта (синдром відміни). Бета-адреноблокатори можуть провокувати появу, збільшувати кількість та подовжувати напади вазоспастичної стенокардії/стенокардії Принцметала, що необхідно враховувати при призначенні метопрололу. Як правило, хворі на хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів не повинні застосовувати бета-блокатори або, за необхідності, приймати їх у мінімальних дозах, можлива комбінація з бронходилататорами.Обережність необхідна при застосуванні препарату у хворих на діабет з коливанням рівня цукру в крові і у хворих з метаболічним ацидозом. Метопролол може маскувати симптоми гіпоглікемії. Призначення метопрололу при тиреотоксикозі може модифікувати/маскувати симптоми захворювання.При феохромоцитомі застосування метопрололу можливе тільки після адекватної a-адреноблокади.З обережністю, тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, слід застосовувати препарат за наявності порушень функцій печінки та нирок, міастенії, у хворих з депресією (в тому числі в анамнезі). Метопролол, як і інші бета-блокатори, може підвищувати чутливість до алергенів і вираженість алергічних реакцій. Терапія адреналіном при одночасному прийомі бета-блокаторів не завжди дає бажаний ефект.У разі необхідності оперативного втручання необхідно попередити лікаря-анестезіолога про прийом метопрололу.У хворих літнього віку може спостерігатися підвищена чутливість до дії препарату, навіть за умови звичайного дозування. Для хворих старше 80 років інформація щодо застосування метопрололу обмежена, тому необхідна обережність при призначенні препарату і виборі дозування. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати можливість зменшення продукції слізної рідини на тлі лікування метопрололом.Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами, такими як непереносимість галактози, фруктози, лактазна недостатність, синдром недостатнього всмоктування глюкози-галактози, сахаразно-ізомальтазна недостатність, не повинні приймати цей препарат.

Призначення метопрололу вагітним не рекомендоване. Метопролол може призначатись тільки у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Спеціальні дослідження щодо застосування метопрололу у вагітних відсутні.Бета-блокатори спричиняють гіпоперфузію плаценти. Є повідомлення про гіпоглікемію, гіпотензію, брадикардію, гіпербілірубінемію та гіпоксію у новонароджених, матері яких приймали бета-блокатори.Прийом метопрололу у період годування груддю не рекомендується. Препарат секретується в грудне молоко в концентрації, що в 3 рази перевищує його кількість в плазмі.

Враховуючи можливість впливу препарату на швидкість психомоторних реакцій, рекомендована обережність при призначенні метопрололу особам, які керують автотранспортом і працюють з потенційно небезпечними механізмами. Необхідно враховувати можливість індивідуальних реакцій при одночасному прийомі алкоголю чи зміні дозування метопрололу.

Досвід застосування метопрололу у дітей та підлітків обмежений, тому їм не слід застосовувати цей препарат.

Метопрололу сукцинат, таблетки пролонгованої дії, необхідно приймати один раз на добу, бажано вранці. Таблетки можна ділити. Їх слід ковтати цілими або розділеними, але не розжовувати і не подрібнювати; запивати достатньою кількістю води (не менше половини склянки). Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату.Серцева недостатність. При стабільній симптоматичній хронічній серцевій недостатності класу NYHA III початкова доза, що рекомендується, становить 12,5 мг на добу впродовж першого тижня (за необхідності застосування дози 12,5 мг препарат призначають у відповідному дозуванні). У другий тиждень, залежно від реакції пацієнта, дозу можна подвоїти до 25 мг на добу. Початкова доза, що рекомендується для пацієнтів зі стабільною хронічною серцевою недостатністю класу NYHA II становить 25 мг 1 раз на добу впродовж перших двох тижнів. Надалі дозу рекомендовано поступово (в середньому з інтервалом у 2 тижні) збільшувати до максимальної дози – 200 мг на добу або до максимальної переносимої пацієнтом дози. Призначення бета-адреноблокаторів хворим із серцевою недостатністю потребує від лікаря відповідної кваліфікації і досвіду. При кожному підвищенні дози потрібен ретельний моніторинг стану пацієнта. При зниженні артеріального тиску та/або появі інших ознак декомпенсації серцевої недостатності необхідна корекція дозування метопрололу або супутніх препаратів. Зниження артеріального тиску під дією метопрололу не є протипоказанням для його подальшого призначення, проте вимагає корекції дозування та швидкості титрування дози залежно від індивідуальних реакцій та стану пацієнта.Артеріальна гіпертензія: для пацієнтів зі слабким або середнім ступенем артеріальної гіпертензії добова доза становить 50 мг 1 раз на день. За необхідності дозу можна підвищити до 100 - 200 мг на добу за один прийом. Препарат можна застосовувати в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.Лікування стенокардії: рекомендована доза становить 50 - 200 мг 1 раз на добу. За необхідності препарат може призначатись у вигляді моно- чи комбінованої терапії.Після інфаркту міокарда: доза підбирається індивідуально під контролем частоти серцевих скорочень та артеріального тиску: 50 - 100 - 200 мг 1 раз на добу.Тахісистолічні порушення серцевого ритму: 50 - 200 мг 1 раз на добу.Профілактика мігрені: 100 - 200 мг 1 раз на добу. Звичайно достатньою є доза 100 мг метопрололу.

Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада, серцева недостатність, кардіогенний шок, асистолія, бронхоспазм, втрата свідомості, кома, нудота, блювання, ціаноз. Симптоми можуть посилюватись при одночасному прийомі алкоголю, інших антигіпертензивних засобів, хінідину, барбітуратів. Перші ознаки передозування можуть з’явитись через 20 хв - 2 год після прийому препарату. Лікування: промити шлунок, викликати блювання, прийняти активоване вугілля, при тяжкій гіпотензії – застосування агоністів b-рецепторів (норадреналін), можливе призначення допаміну, добутаміну. При брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Може бути ефективним глюкагон (1 - 10 мг). В тяжких випадках може знадобитися імплантація водія ритму. Бронхоспазм можна усунути введенням внутрішньовенно b2-адреноміметиків. Метопролол практично не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу.

Уповільнення частоти серцевих скорочень, зниження артеріального тиску, включаючи ортостатичні реакції, запаморочення, головний біль, немотивована слабкість, підвищена втомлюваність. Можливі також порушення атріовентрикулярної провідності, брадіаритмії, поява чи посилення симптомів серцевої недостатності (набряки, збільшення маси тіла, задишка), відчуття холоду у кінцівках, поява/загострення симптомів захворювань периферичних артерій (переміжна кульгавість).Нечасто відзначались порушення сну, депресія, порушення концентрації уваги, парестезії, нервозність, погіршення пам’яті, дуже рідко – порушення свідомості, галюцинації. Рідко – візуальні порушення, сухість, подразнення очей, кон’юнктивіт, шум у вухах, порушення слуху. З боку органів дихання – можливі задишка, бронхоспазм, риніт. З боку шлунково-кишкового тракту – нудота, абдомінальні біль та дискомфорт, блювання, діарея, запор, порушення смаку, підвищення рівня печінкових трансаміназ, жовтяниця, гепатит. Реєструвались алергічні шкірні реакції, поява/загострення псоріазу, рідко – неспецифічні артралгії, міалгії, судоми та міоспазм, дуже рідко – дистрофічні ураження шкіри, фотосенсибілізація, розлади статевої сфери.

В разі одночасного прийому метопрололу і симпатоміметичних засобів, гангліоблокаторів, інших бета-блокаторів (наприклад, очні краплі), інгібіторів МАО В типу необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта.Призначення інгібіторів МАО типу А разом із бета-блокаторами протипоказане. Обережність необхідна при застосуванні препарату з наступними лікарськими засобами.Верапаміл та дилтіазем – ризик артеріальної гіпотензії, брадикардії, атріовентрикулярної блокади, асистолії. Пацієнтам, які застосовують бета-блокатори, внутрішньовенне введення антагоністів кальцію типу верапамілу або дилтіазему протипоказане.Клонідин – за необхідності припинення комбінованої терапії прийом клонідину необхідно продовжити кілька днів після закінчення прийому метопрололу, щоб уникнути синдрому відміни.Антиаритміки І класу разом із бета-блокаторами виявляють адитивні фармакологічні ефекти на скоротливість, провідність, хронотропну функцію серця, що може призвести до серйозних порушень гемодинаміки, серцевого ритму, атріовентрикульярної провідності. Подібні взаємодії вивчались і підтверджені щодо дизопіраміду.Метопролол може посилити дію інших засобів, які знижують артеріальний тиск.Одночасне призначення метопрололу з норадреналіном, адреналіном, іншими симпатоміметиками підвищує ризик артеріальної гіпертензії. У пацієнтів, які приймають бета-блокатори, можлива модифікація/зменшення ефективності адреналіну при лікуванні анафілактичних реакцій.Алергени для імунотерапії-діагностики – при одночасному застосуванні з бета-блокаторами зростає ризик тяжких системних реакцій та анафілаксії. Резерпін, альфа-метилдопа, клонідин, гуанфацин, серцеві глікозиди при призначенні разом із метопрололом сприяють значному зниженню частоти серцевих скорочень і порушенню провідності. Метопролол здатний модифікувати дію антидіабетичних засобів (інсулін та пероральні антидіабетичні препарати), а також маскувати симптоми гіпоглікемії, зокрема тахікардію. Тому призначення метопрололу хворим на діабет потребує регулярного контролю рівня глюкози в крові. Наркотичні засоби, інгаляційні анестетики, деякі препарати, які впливають на центральну нервову систему: снодійні (бромазепам, лоразепам), транквілізатори (хлозепід, триоксазин, грандаксин), три- та тетрациклічні антидепресанти взаємно потенціюють кардіодепресивний ефект.Ерготамін - підвищується вазоконстрикторний ефект.Циталопрам, моклобемід; нейролептики – хлопромазин, трифлупромазин та алкоголь – ризик гіпотензії.Нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, індометацин – можливе зменшення ефективності метопрололу, зокрема антигіпертензивного ефекту.Естрогени, наприклад, з норетиндроном, норгестрелом – можливе зменшення антигіпертензивного ефекту.Курареподібні міорелаксанти – посилення явищ нервово-м’язової блокади.Лідокаїн – метопролол може зменшувати його екскрецію.Хлорпромазин – метопролол може зменшувати його екскреціюКсантини – можливе взаємне ослаблення терапевтичних ефектів. Для деяких ксантинів (теофілін) під впливом бета-блокаторів можливе підвищення кліренсу. Препарати, які індукують або інгібують печінкові ферменти, відповідальні за метаболізм метопрололу, можуть змінювати біодоступність препарату. У зв’язку з цим рифампіцин знижує, а циметидин, алкоголь, гідралазин можуть підвищувати концентрацію метопрололу в плазмі. Метопролол переважно, проте не повністю, метаболізується цитохромом СYP 2D6. Речовини, які пригнічують СYP 2D6, такі як селективі інгібітори зворотнього захоплення серотоніну (пароксетин, флуоксетин, сертралін), дифенілдрамін, гідроксихлорохін, целекоксиб, тербінафін, нейролептики – хлорпромазин, трифлупромазин, хлорпротриксен, пропафенон, аміодарон, хінідин можуть суттєво підвищувати концентрацію метопрололу в плазмі.

2,5 року.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 оС.

По 10 таблеток у блістері; по 3 (3 х 10) блістери в картонній коробці.

Без рецепту.

МісцезнаходженняД-39179 Барлебен, Отто-вон-Гюріке-Аллеє, 1, Німеччина.02-672 Варшава, вул. Доманієвська, 50С, Польща.