Навобан інструкція по застосуванню

Діюча речовина: tropisetron;

1 ампула містить 5,64 мг тропісетрону гідрохлориду, що відповідає 5 мг тропісетрону;

допоміжні речовини: кислота оцтова льодяна; натрію ацетат, тригідрат; натрію хлорид; вода для ін'єкцій.

Прозорий, безбарвний або дуже світлий коричнево-жовтий розчин.

Фармакодинаміка.

Тропісетрон – сильнодіючий і високоселективний конкурентний антагоніст 5-НТ3-рецепторів – підкласу рецепторів серотоніну, розміщених на периферичних нейронах і в ЦНС. Хірургічні втручання і лікування із застосуванням певних препаратів, у тому числі деяких хіміотерапевтичних засобів, можуть сприяти виділенню серотоніну (5-НТ)з ентерохромафіноподібних клітин, розміщених у слизовій оболонці травного тракту. Це ініціює блювальний рефлекс і супутнє відчуття нудоти. Тропісетрон селективно блокує збудження пресинаптичних 5-НТ3-рецепторів периферичних нейронів, які беруть участь у виникненні блювального рефлексу, а також може чинити додаткову пряму дію на 5-НТ3-рецептори, що розміщені в ЦНС і опосередковують вплив блукаючого нерва на area postrema. Вважається, що цей вплив лежить в основі механізму протиблювальної дії тропісетрону.

Тривалість дії препарату Навобан® складає 24 години, що дає змогу приймати його один раз на день.

У тих дослідженнях, де препарат застосовувався протягом багаторазових циклів хіміотерапії, ефективність препарату зберігалася.

Навобан® запобігає нудоті і блюванню, які спричинені хірургічним втручанням або протипухлинною хіміотерапією, при цьому екстрапірамідних побічних ефектів не відзначається.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Навобан всмоктується з травного тракту майже повністю (понад 95 %). Період напівабсорбції в середньому складає приблизно 20 хв.

Розподіл.

Неспецифічне зв'язування тропісетрону з білками плазми (переважно з альфа1-глікопротеїнами) складає 71 %. Об'єм розподілу у дорослих складає від 400 до 600 л; у дітей віком від 3 до 6 років – приблизно 145 л, від 7 до 15 років – приблизно 265 л.

Метаболізм.

Максимальна концентрація у плазмі досягається в межах 3 годин. Біодоступність залежить від величини дози: після прийому препарату в дозі 5 мг вона сягає приблизно 60 % і підвищується (навіть до 100 %) після прийому препарату в дозі 45 мг. Значення біодоступності і кінцевого періоду напіввиведення у дітей подібні до відповідних показників, які спостерігалися у здорових добровольців.

Метаболізм тропісетрону здійснюється шляхом гідроксилювання в 5, 6 або 7 положеннях індольного кільця з наступною реакцією кон'югації з утворенням глюкуроніду або сульфату і виведенням із сечею або жовчею (співвідношення вмісту метаболітів у сечі і калі складає 5:1). Активність метаболітів тропісетрону щодо 5-НТ3-рецепторів значно знижена, і вони не беруть участі у реалізації фармакологічної дії препарату. Метаболізм тропісетрону має зв'язок із генетично детермінованим поліморфізмом спартеїну/дебризохіну. Відомо, що майже 8 % осіб європеоїдної раси мають низький метаболізм спартеїну/дебризохіну.

При повторних призначеннях препарату Навобан® у дозах, що перевищують 10 мг два рази на день, може відбутися насичення ферментної системи печінки, яка бере участь у метаболізмі тропісетрону, що може призвести до дозозалежного підвищення рівня тропісетрону у плазмі. Проте навіть в осіб, в яких знижений метаболізм тропісетрону, застосування таких доз препарату не призводило до збільшення його концентрації в плазмі вище переносимих значень. Тому припускають, що у разі, коли для запобігання виникненню нудоти і блювання під час протипухлинної хіміотерапії протягом 6 днів буде застосовуватися рекомендована доза препарату (5 мг один раз на день), накопичення тропісетрону не буде мати клінічного значення.

Виведення.

В осіб, у яких прискорений метаболізм тропісетрону, період напіввиведення (бета-фаза) складає приблизно 8 годин; у пацієнтів, у яких знижений метаболізм тропісетрону, цей показник може збільшуватися до 45 годин.

Загальний кліренс тропісетрону складає приблизно 1 л/хв, при цьому нирковий кліренс – майже 10 % від цієї величини. У пацієнтів, у яких знижений метаболізм тропісетрону, загальний кліренс знижується до 0,1-0,2 л/хв, при цьому величина ниркового кліренсу не змінюється. Зниження позаниркового кліренсу призводить приблизно до 4-5-разового подовження періоду напіввиведення і до 5-7-разового підвищення значень площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Величина максимальної концентрації і об'єм розподілу у таких пацієнтів не відрізняються від відповідних показників у пацієнтів, які швидко метаболізують тропісетрон. У пацієнтів з низьким рівнем метаболізму тропісетрону частина незміненого препарату, що виводиться із сечею, вища, ніж у пацієнтів, у яких прискорений метаболізм тропісетрону.

- Запобігання нудоті і блюванню, що виникають внаслідок протипухлинної хіміотерапії;

- усунення нудоти і блювання, що виникають у післяопераційний період;

- запобігання нудоті і блюванню, що виникають після гінекологічних інтраабдомінальних хірургічних втручань. З метою досягнення оптимальної величини співвідношення «ефект/ризик» застосування препарату має призначатися пацієнткам, в анамнезі яких є відомості щодо розвитку післяопераційної нудоти і блювання.

Підвищена чутливість до тропісетрону, інших антагоністів 5-НТ3-рецепторів або будь-яких інших компонентів, що входять до складу препарату.

Період вагітності та годування груддю.

Діти до 2-х років.

Застосування в осіб зі зниженим метаболізмом спартеїну/дебризохіну.

У пацієнтів, які належать до цієї категорії (вони складають приблизно 8 % від групи осіб європеоїдної раси), період напіввиведення тропісетрону подовжений (у 4-5 разів порівняно з особами, які інтенсивно метаболізують спартеїн/дебризохін). Проте при внутрішньовенному введенні препарату Навобан® у дозах, що сягають 40 мг, двічі на день протягом 7 днів здоровим добровольцям, які належать до категорії пацієнтів, що погано метаболізують спартеїн/дебризохін, серйозних небажаних явищ не відзначалося. Ці спостереження вказують на те, що при проведенні 6-денних курсів лікування пацієнтів, які належать до категорії осіб, що погано метаболізують спартеїн/дебризохін, необхідності у зниженні звичайної добової дози препарату 5 мг не виникає.

Застосування пацієнтам із порушеннями функції печінки або нирок.

У пацієнтів із гострим гепатитом або жировою дистрофією печінки змін фармакокінетики тропісетрону не відзначається. На противагу цьому, у пацієнтів із цирозом печінки або порушеннями функції нирок концентрації тропісетрону в плазмі можуть перевищувати (максимально на 50 %) показники, що виявляються у здорових добровольців, які належать до групи осіб, що інтенсивно метаболізують спартеїн/дебризохін. Проте, якщо таким пацієнтам Навобан® призначають у вигляді рекомендованих 6-денних курсів по 5 мг/добу, зменшувати дозу препарату не потрібно.

Застосування у пацієнтів з артеріальною гіпертонією.

У пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією слід уникати застосування препарату Навобан® у добових дозах, що перевищують 10 мг, оскільки це може призвести до подальшого підвищення артеріального тиску.

Застосування у пацієнтів із захворюваннями серця.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату пацієнтам із порушеннями серцевого ритму і провідності, а також пацієнтам, яких лікують антиаритмічними препаратами або бета-адреноблокаторами, оскільки наявний досвід одночасного застосування препарату Навобан® і засобів для наркозу в таких випадках обмежений.

Застосування пацієнтам літнього віку.

Не існує даних, які свідчили б про те, що у пацієнтів літнього віку (порівняно з молодшими пацієнтами) потрібне застосування інших доз препарату Навобан®, або про те, що в них можуть виникати будь-які інші побічні реакції.

Навобан® не слід призначати в період вагітності.

Не відомо, чи екскретується тропісетрон у грудне молоко в людини, тому жінки, яким застосовують Навобан®, на період лікування мають припинити годування груддю.

Препарат застосовується для дітей віком від 2-х років.

Запобігання нудоті і блюванню, що виникають внаслідок протипухлинної хіміотерапії.

Діти

Для дітей старше 2 років рекомендована доза препарату Навобан® – 0,2 мг/кг (0,2 мл/кг); максимальна добова доза – 5 мг. У перший день, за короткий проміжок часу до застосування протипухлинної хіміотерапії, рекомендується внутрішньовенне введення препарату: у вигляді інфузії (після розведення такими загальновживаними розчинами для інфузій, як розчин натрію хлориду 0,9 %, розчин Рінгера, розчин глюкози 5 %), або у вигляді повільної ін'єкції (не менше 1 хв). Потім, з 2-го по 6-й день, препарат призначають внутрішньо у вигляді розчину. Відразу ж після розведення апельсиновим соком відповідної кількості тропісетрону, що міститься в ампулі, приймати зранку, за 1 годину до вживання їжі.

Дорослі

Дорослим Навобан® рекомендується у вигляді 6-денного курсу по 5 мг/добу. У перший день призначають внутрішньовенно за короткий проміжок часу до застосування протипухлинної хіміотерапії: у вигляді інфузій (після попереднього розведення), або у вигляді повільної ін'єкції (не менше 1 хв). Потім, з 2-го по 6-й день, препарат призначають внутрішньо у вигляді капсул.

Якщо застосування одного тропісетрону чинить недостатню протиблювотну дію, лікувальний ефект препарату може бути посилений призначенням дексаметазону.

Усунення і запобігання нудоті і блюванню, що виникають у післяопераційний період.

Дорослі

Рекомендується внутрішньовенне введення препарату Навобан® у дозі 2 мг одноразово: у вигляді інфузій (після попереднього розведення у 40 мл розчину) або у вигляді повільної ін'єкції (не менше 30 секунд). Для запобігання нудоті і блюванню, що виникають у післяопераційному періоді, препарат слід застосовувати незадовго до введення наркозу.

Інструкції щодо використання.

Скляні ампули препарату Навобан® містять по 5 мг/5 мл водного розчину. Розчин, що міститься в ампулах, сумісний із такими розчинами для ін'єкцій (1 мг тропісетрону розчиняється в 20 мл): розчин глюкози 5 %, манітол 10 %, розчин Рінгера, розчин натрію хлориду 0,9 %, розчин калію хлориду 0,3 %. Розчин, що міститься в ампулах, також не інактивується у контейнерах для інфузій звичайного типу (виготовлених зі скла, ПВХ) і наборами для проведення інфузій.

Додатково розведені розчини фізично і хімічно стабільні принаймні протягом 24 годин. З мікробіологічної точки зору препарат слід застосовувати одразу. В іншому випадку – час зберігання та умови використання залишаються на відповідальності використовувача та мають становити не більше 24 годин при температурі 2-8 0С.

Симптоми. У випадку повторного застосування дуже високих доз препарату спостерігалися зорові галюцинації; у пацієнтів із попередньою артеріальною гіпертензією – підвищення артеріального тиску.

Лікування. Показане симптоматичне лікування під постійним контролем життєво важливих функцій організму і загального стану пацієнта.

При застосуванні препарату в рекомендованих дозах небажані ефекти є швидкоплинними. При застосуванні препарату Навобан® у дозі 2 мг найчастіше повідомлялося про головний біль. При застосуванні препарату в дозі 5 мг спостерігався запор, зрідка – запаморочення, втома і порушення з боку травного тракту, такі як біль у животі та діарея.

Як і при застосуванні інших антагоністів 5-НТ3-рецепторів, спостерігалися реакції гіперчутливості («реакції І типу»), що характеризувалися одним або кількома такими симптомами: приплив крові до обличчя та/або генералізована кропив'янка, дискомфорт у грудній клітці, задишка, артеріальна гіпотензія.

Нижче перелічені побічні реакції систематизовано за частотою виникнення: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (³ 1/100, < 1/10), непоширені (³ 1/1000, <1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000), включаючи поодинокі повідомлення.

Порушення з боку імунної системи: непоширені – гіперчутливість.

Порушення з боку нервової системи: дуже поширені – головний біль; поширені – запаморочення; непоширені – непритомність.

Судинні порушення: непоширені – артеріальна гіпотензія, припливи крові.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: непоширені – диспное.

Порушення з боку травної системи: дуже поширені – запор; поширені – діарея, абдомінальний біль.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: непоширені – генералізована кропив’янка.

Загальні порушення та реакції в місці введення: поширені – втомлюваність; непоширені – дискомфорт у грудній клітці.

Постмаркетинговий досвід: дуже рідко спостерігалися такі реакції гіперчутливості: висип, еритема та анафілактичні реакції/шок. У дуже рідких випадках повідомлялося про колапс, зупинку серця та кровообігу, бронхоспазм. Деякі з цих симптомів можуть бути спричинені супутньою терапією або основною хворобою.

Одночасне застосування препарату з лікарськими засобами, що індукують ферментні системи печінки (наприклад, з фенобарбіталом), призводить до зниження концентрацій тропісетрону у плазмі. Тому у пацієнтів, в яких прискорений метаболізм тропісетрону, необхідне підвищення доз препарату Навобан®(пацієнти, в яких метаболізм тропісетрону повільний, цього не потребують). Вплив інгібіторів ферментної системи цитохрому Р450 (таких як циметидин) на рівні тропісетрону у плазмі незначний; зміни дозування в таких випадках не потрібні. Дослідження взаємодії препарату Навобан® із засобами для наркозу не здійнювалися.

У кількох пацієнтів, яким застосовували Навобан®, спостерігалися подовження інтервалу QTс, при цьому хворі приймали одночасно препарати, які відомі своєю здатністю спричиняти такий ефект. У дослідженнях із застосуванням одного препарату у терапевтичних дозах не повідомляли про пролонгацію інтервалу QTc. Незважаючи на це, слід проявляти обережність при застосуванні препарату Навобан® з іншими лікарськими препаратами, які можуть збільшувати інтервал QTc.

Несумісність.Не застосовувати розчинники, які не вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».