Невіпан (Nevirapine) інструкція із застосування

Невипан фото, інструкція
Немає Реєстрації
Дозування:
Невіпан таблетки по 200 мг №36

Адаптована інструкція

Лікарська форма:

таблетки

Виробник:

Безпосереднє виробництво: Ранбаксі Лабораторіз Лтд., Індія

Фармакотерапевтична група:

Противірусні засоби.

Категорія відпуску:

Без рецепта.

Увага

Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.

Офіційна інструкція

Склад:

1 таблетка містить невірапіну 200 мг; допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, повідон, силікагель колоїдний безводний.

Лікарська форма:

таблетки

Основні фізико-хімічні властивості:

Білі або майже білі таблетки овальної форми, з розподільчою рискою на обох сторонах і маркуванням RX921 на одному боці;

Виробник:

Ранбаксі Лабораторіз Лтд., Індія

Фармакотерапевтична група:

Противірусні засоби.

Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка. Невірапін - ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази ВІЛ-1. Невірапін зв'язується безпосередньо із зворотною транскриптазою і блокує РНК-залежну і ДНК-залежну активність полімерази ДНК вірусу. Така активність невірапіну не конкурує з матричними або нуклеозидними трифосфатами. Зворотна транскриптаза ВІЛ-2 і полімерази еукаріотичної ДНК (такі як полімерази α, β, γ, δ людської ДНК) не пригнічуються невірапіном. Зв'язок між чутливістю ВІЛ до невірапіну in vitro і пригніченням реплікації ВІЛ-1 у людини не встановлений. У клітинній культурі невірапін демонстрував адитивну або синергічну активність проти ВІЛ у комбінації з зидовудином, диданозином, ставудином, ламівудином, саквінавіром і індинавіром. Є повідомлення про те, що можливо виникнення in vitro ізолятів ВІЛ зі зниженою (у 100 - 250 разів) чутливістю до невірапіну. Час розвитку резистентності до невірапіну in vitro не змінювався при використанні невірапіну в комбінації з іншими ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази. Дані щодо перехресної резистентності між ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази невірапіном і нуклеозидними аналогами інгібіторів зворотної транскриптази дуже обмежені. Перехресна резистентність між невірапіном і інгібіторами протеази ВІЛ малоймовірні.Фармакокінетика. Невірапін швидко всмоктується (> 90%) після перорального прийому. Пікові концентрації невірапіну в плазмі крові досягаються через 4 год після прийому дози 200 мг і дорівнюють 2 ± 0,4 мкг/мл. Після багаторазового прийому препарату пікові концентрації невірапіну лінійно зростають у діапазоні доз від 200 до 400 мг/день. Стала мінімальна концентрація невірапіну в плазмі крові (4,5 ± 1,9 мкг/мл) досягається при використанні дози 400 мг/день. Їжа, антацидні засоби і диданозин не впливають на всмоктування препарату. Невірапін має високу ліпофільність і не іонізується при фізіологічних значеннях рН. Після внутрішньовенного введення рівень розподілу невірапіну становив 1,21 ± 0,09 л/кг, що допускає його широкий розподіл у тканинах і рідинах організму. Невірапін проникає через плаценту і виділяється з грудним молоком. Невірапін майже на 60% зв'язується з білками плазми крові. Концентрація невірапіну в спинномозковій рідині становить 45 ± 5% від його концентрації в плазмі крові; таке співвідношення відбиває ту частину препарату, яка не зв'язується з білками плазми крові. Невірапін екстенсивно біотрансформується системою цитохрому Р450 (окисний метаболізм) з утворенням декількох гідроксильованих метаболітів. Дослідження in vitro на печінкових мікросомах людини припускають, що окисний метаболізм невірапіну реалізується головним чином ізоензимами цитохрому Р450 сімейства СУРЗА. Невірапін виводиться з організму головним чином нирками (80%) у вигляді кон’югованих з глюкуроновою кислотою метаболітів і в незначних кількостях - у незміненому вигляді. Невірапін є індуктором мікросомальних ферментів печінки. Після прийому препарату в дозі 200 мг 2 разу на добу протягом 2 - 4 тижнів кліренс невірапіну збільшується в 1,5 - 2 рази в порівнянні з однократним прийомом тієї ж дозі, період напіввиведення у термінальной фазі зменшується з 45 год при однократному прийомі до 25 - 30 год при тривалому прийомі. Зміна цих параметрів пов'язана з фармакокінетичною самоіндукцією.

Показання до застосування:

Лікування дорослих і дітей, інфікованих ВІЛ-1 у схемі комбінованої противірусної терапії. Профілактика передачі ВІЛ-1 від матері до новонародженого у жінок, які не одержували антиретровірусну терапію під час вагітності.

Протипоказання:

Невіпан протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до невірапіну або інших складових препарату. Враховуючи лікарську форму, препарат не призначають дітям до 3 років.

Належні заходи безпеки при застосуванні:

Особливості застосування:

Застосування в період вагітності або годування груддю:

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:

Діти:

Спосіб застосування та дози:

Рекомендована доза Невіпану для дорослих становить 200 мг на добу протягом перших 14 днів терапії, в подальшому доза має бути підвищена до 200 мг 2 рази на добу в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Рекомендована доза Невіпану для дітей від 3 до 8 років становить 4 мг/кг 1 раз на добу протягом перших 14 днів терапії, в подальшому доза має бути підвищена до 7 мг/кг 2 рази на добу. Рекомендована доза препарату для дітей від 8 років становить 4 мг/кг 1 раз на добу протягом перших 14 днів лікування, в подальшому доза має бути підвищена до 4 мг/кг 2 рази на добу. Добова доза Невіпану не повинна перевищувати 400 мг.

Передозування:

Є повідомлення про випадки передозування невірапіну при прийомі доз 800 - 1800 мг/добу протягом 15 днів. При цьому спостерігається симптоматика подібна до побічних реакцій на препарат.Специфічного антидоту немає. Терапія – симптоматична.Особливості застосування.

Побічні дії:

Дерматологічні реакції: макуло-папульозна еритематозна висипка, яка іноді може супроводжуватися свербежем (локалізується на тулубі або кінцівках). У більшості випадків висипка відмічається протягом перших 28 днів лікування препаратом. Алергічні реакції: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, який у поодиноких випадках призводив до летальних наслідків. Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювання, діарея, біль у животі, у поодиноких випадках - жовтяниця, тяжкі гепатотоксичні реакції, ураження слизової оболонки ротової порожнини.Зміна лабораторних показників: підвищення активності ГГT, АЛТ, АСТ, ЛФ і рівня загального білірубіну. Система кровотворення: гранулоцитопенія (частіше у дітей).Центральна нервова система: підвищена стомлюваність, головний біль, сонливість.Інші: пропасниця, міалгія, біль у суглобах, порушення функції нирок.

Лікарська взаємодія:

Не встановлена клінічно вагома взаємодія між невірапіном і зидовудином, диданозином, зальцитабіном, саквінавіром, індинавіром, ритонавіром, нелфінавіром. При одночасному застосуванні з невірапіном можливо зниження концентрації в плазмі крові гормональних контрацептивів. При одночасному застосуванні кетоконазолу і невірапіну відмічається зниження AUC і Cmax кетоконазолу; кетоконазол підвищує концентрацію невірапіну в плазмі крові на 15 - 28%. Еритроміцин приводить до значного зменшення утворення гідроксильованих метаболітів невірапіну. Невірапін не впливає на фармакокінетику рифампіцину, проте рифампіцин спричиняв значне зниження AUC і мінімальної концентрації невірапіну в плазмі. При одночасному застосуванні невірапіну і рифабутину відмічається зниження концентрації невірапіну в плазмі крові. Оскільки невірапін викликає індукцію ізоферментів CYP3A і CYP2B6 системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з препаратами, які активно метаболізуються за участю зазначених ферментів, можливо зниження концентрації таких препаратів у плазмі крові. При одночасному застосуванні невірапіну і препаратів звіробою можливо зниження концентрації невірапіну в плазмі крові нижче терапевтичних рівнів, що може призвести до втрати антивірусної ефективності та розвитку резистентності вірусу до невірапіну. Внаслідок особливостей метаболізму метадону невірапін може знижувати концентрацію метадону в плазмі крові шляхом підсилення метаболізму метадону в печінці. У пацієнтів, які одночасно приймали метадон, іноді спостерігався розвиток наркотичного синдрому відміни; в такому випадку необхідно контролювати стан пацієнта і коригувати дозу метадону.

Термін придатності:

Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.

Умови зберігання:

Форма випуску / упаковка:

По 10таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці; по 60 таблеток в пластиковому флаконі.

Категорія відпуску:

Без рецепта.

Додатково:

Адреса

Paonta Sahib, District Sirmour – 173025, Himachal Pladesh, India.

Увага

Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.

Редакція

Редактор Medpravda.ua
Автор: Стаднік Ганна
Фармацевт
загальна фармація
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, фармацевтичний факультет
Цей сайт використовує cookies. Ви можете змінити налаштування cookies в своєму браузері. Дізнатися більше.