Ондансетрон-Ленс інструкція по застосуванню

Діюча речовина: ондансетрон (ondansetron);

1 мл розчину містить 2 мг ондансетрону гідрохлорид еквівалентний ондансетрону основі;

допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Прозорий безбарвний або злегка забарвлений розчин.

Фармакодинаміка.

Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з`ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювотного рефлексу, виявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторну активність пацієнта і не чинить седативного ефекту.

Фармакокінетика.

При внутрішньовенному введенні у дозі 0,15 мг на 1 кг маси тіла дорослим віком до 75 років максимальна концентрація у крові становить, у середньому, 100 нг/мл, в осіб старше 75 років – 170 нг/мл. При внутрішньовенній інфузії 4 мг ондансетрону протягом 5 хв максимальна концентрація досягає 65 нг/мл. При внутрішньом’язовому введенні максимальна концентрація ондансетрону в крові реєструється через 10 хв після ін’єкції і становить приблизно 25 нг/мл. Зв’язування з білками плазми – 70 - 76 %. Основна частина введеної дози (85 - 90 %) метаболізується в печінці за участі ферментної системи цитохрому P450. Загальний об’єм розподілу становить 1,9 л/кг, період напіввиведення, залежно від віку, – від 3,5 до 5,5 години. Препарат екскретується з організму нирками, при цьому 5 % введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому введенні.

У дітей, а також у осіб з ураженнями печінки зменшується загальний кліренс, у пацієнтів літнього віку збільшується період напіввиведення і загальний кліренс препарату. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – 15 - 60 мл/хв) знижені системний кліренс і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є клінічно незначне збільшення періоду напіввиведення препарату. У жінок рівень максимальної концентрації і біодоступність препарату вищі, а кліренс і об’єм розподілу нижчі, ніж у чоловіків.

- Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.

- Профілактика та лікування післяопераційних нудоти і блювання.

- Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

- Дитячий вік до 2 років.

- Вагітність та період годування груддю.

При лікуванні пацієнтів з проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ3-рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості.

Дуже рідко і головним чином при внутрішньовенному застосуванні Ондансетрону-ЛЕНС зустрічаються тимчасові зміни ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT.

Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібно ретельне спостереження за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування препарату.

Інфузійний розчин готують безпосередньо перед застосуванням. У разі необхідності він може зберігатися протягом 24 годин при температурі 2 - 8 °С при звичайному освітленні. Під час проведення інфузії захист від світла не потрібний, оскільки розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 годин при природному освітленні.

Для розведення ін’єкційного розчину ондансетрону можуть використовуватись наступні розчини: натрію хлорид 0,9 %, глюкоза 5 %, розчин Рінгера, калію хлорид 0,3 % і натрію хлорид 0,9 %, калію хлорид 0,3 % і глюкоза 5 %.

За необхідності тривалого зберігання препарату розчинення його повинно проводитись у відповідних асептичних умовах.

Стерилізація ампул в автоклаві заборонена.

Безпека застосування Ондансетрону-Ленс в період вагітності у людини не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах Ондансетрон-Ленс не порушував розвиток ембріона або плода і не впливав на перебіг вагітності, пери- та постнатальний розвиток. Проте, оскільки дослідження на тваринах не завжди прогностичні для людини, Ондансетрон-Ленс не рекомендується застосовувати в період вагітності.

В експериментальних дослідженнях було показано, що ондансетрон виділяється у грудне молоко тварин. За необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити годування груддю.

Немає достатнього досвіду щодо профілактики й лікування нудоти і блювання після операції у дітей віком до 2 років.

Нудота і блювання, спричинені хіміотерапією та променевою терапією.

Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії, що застосовуються. Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.

Дорослі.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія.

Рекомендована внутрішньовенна або внутрішньом’язова доза Ондансетрону-Ленс – 8 мг у вигляді повільної ін’єкції безпосередньо перед лікуванням.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується продовжити застосування препарату внутрішньо у вигляді таблеток по 8 мг 2 рази на день протягом 5 днів.

Високоеметогенна хіміотерапія.

Протягом перших 24 годин хіміотерапії можливе введення ондансетрону в таких дозових режимах:

- разова доза – 8 мг внутрішньовенно повільно безпосередньо перед початком хіміотерапії;

- 8 мг внутрішньовенно повільно або у вигляді короткочасної (протягом 15 хв) інфузії безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім 2 наступні внутрішньовенні дози по 8 мг через 2-4 години або постійна інфузія (1 мг/год) протягом 24 годин;

- разова доза 32 мг, розведена у 50-100 мл фізіологічного розчину, (див. „Проведення інфузії”), що вводиться у вигляді інфузії не раніше ніж за 15 хв безпосередньо перед початком хіміотерапії.

Вибір режиму дозування є індивідуальним і залежить від ступеня вираженості еметогенного ефекту.

Ефективність ондансетрону при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим внутрішньовенним введенням дексаметазону натрію фосфату в дозі 20 мг, перед хіміотерапією.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується продовжити застосування препарату внутрішньо у вигляді таблеток по 8 мг двічі на день протягом 5 днів.

Діти.

Дітям старше 2 років ондансетрон призначають у вигляді повільної (протягом 15 хв) разової внутрішньовенної ін’єкції в дозі 5 мг/м2 поверхні тіла безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім через 12 годин приймають 4 мг (1 таблетка) перорально;

- рекомендується продовжити лікування в дозі 4 мг двічі на добу внутрішньо (при загальній поверхні тіла 0,6 - 1,2 м2) або 8 мг двічі на добу внутрішньо (при загальній поверхні тіла > 1,2 м2) тривалістю до 5 днів після закінчення курсу протипухлинної терапії.

Хворі літнього віку.

Ондансетрон-Ленс добре переноситься пацієнтами старше 65 років і не потребує зміни дози, частоти та шляху введення препарату.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.

Післяопераційні нудота і блювання.

Дорослі.

Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання рекомендована доза Ондансетрону- ЛЕНС становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції під час введення в наркоз.

Для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендована разова доза Ондансетрону-ЛЕНС становить 4 мг у вигляді внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Діти.

Дітям старше 2 років для запобігання виникнення нудоти і блювання після операції рекомендується введення ондансетрону у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції в дозі 0,1 мг/кг (максимальна доза – 4 мг) до або після анестезії.

Для усунення нудоти та блювання, що розвинулися в післяопераційному періоді у дітей, рекомендується повільне внутрішньовенне введення разової дози препарату 0,1 мг/кг (максимальна доза – до 4 мг).

Хворі літнього віку.

Досвід застосування ондансетрону для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у людей літнього віку обмежений, однак препарат добре переноситься хворими старше 65 років, які отримують хіміотерапію.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.

Проведення інфузії. Інфузійний розчин повинен бути приготовлений безпосередньо перед застосуванням. У разі необхідності готовий інфузійний розчин може зберігатися до застосування максимально протягом 24 годин при температурі 2 - 8 °С. Під час проведення інфузії захист від світла не потрібний, оскільки розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 годин при природному світлі або достатньому рівні освітлення.

При розведенні ін’єкційного розчину можна застосовувати наступні інфузійні розчини:

- 0,9 % розчин натрію хлориду;

- 5 % розчин глюкози;

- 10 % розчин манітолу;

- розчин Рінгера.

Введення ін’єкційного розчину в одному шприці з іншими лікарськими препаратами не допускається.

Симптоми: порушення зору, запор, артеріальна гіпотензія, вазовагусний епізод із транзиторною атріовентрикулярною блокадою ІІ ступеня.

Лікування: відміна препарату і симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій. Застосування протиблювотних заходів не рекомендується через протиблювотну дію самого препарату. Специфічного антидоту немає.

Алергічні реакції: кропив’янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.

Місцеві реакції: гіперемія, біль, печіння у місці введення.

З боку нервової системи: рідко – головний біль, мимовільні рухові розлади, напади судом, парестезії, слабкість.

З боку серцево-судинної системи: біль у грудній клітці (у поодиноких випадках – з депресією ST сегмента), брадикардія, аритмії, артеріальна гіпотензія.

З боку травної системи: гикавка, сухість у роті, запори або діарея; іноді – транзиторне підвищення активності амінотрансфераз, недостатність функції печінки.

Інші: відчуття жару і припливу крові до обличчя, гіпокаліємія.

Препарат у вигляді інфузійного розчину при концентрації ондансетрону 16 - 160 мкг/мл (наприклад, 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити через Y-подібний катетер сумісно з такими препаратами:

- цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл протягом 1 - 8 годин;

- 5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл зі швидкістю не більше 20 мл/год (при концентрації 5-фторурацилу вище 0,8 мг/мл може відбуватися осадження ондансетрону);

- карбоплатин у концентрації до 0,18 - 9,9 мг/мл вводять протягом 10 - 60 хв;

- етопозид у концентрації до 0,14 - 0,25 мг/мл вводять протягом 30 - 60 хв;

- цефтазидим у дозі 250 мг - 2 г із додаванням дистильованої води для ін’єкцій вводять у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хв;

- циклофосфамід у дозі 100 мг - 1 г, розведений у воді для ін’єкцій, вводять у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хв;

- доксорубіцин у дозі 10 - 100 мг, розведений у воді для ін’єкцій, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції вводять протягом 5 хв;

- при застосуванні з дексаметазоном можливе введення 20 мг дексаметазону повільно, протягом 2 - 5 хв, у вигляді внутрішньовенної ін’єкції через U-подібний катетер, через який приблизно протягом 15 хв проходить 8 - 32 мг ондансетрону, розведеного в 50 - 100 мл основного інфузійного розчину.

Ондансетрон метаболізується ферментною системою цитохрому Р450 печінки, тому індуктори або інгібітори цієї системи можуть змінювати його кліренс і період напіввиведення препарату. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні:

- з індукторами ферментів CYP2D6 і CYРЗА (барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глютетимід, гризеофульвін, закис азоту, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн, рифампіцин, толбутамід);

- з інгібіторами ферментів CYP2D6 і CYРЗА (алопуринол, макролідні антибіотики, антидепресанти (інгібітори МАО), хлорамфенікол, циметидин, естрогенвмісні пероральні контрацептиви, дилтіазем, дисульфірам, флуконазол, фторхінолони, ізоніазид, кетоконазол, ловастатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл).

Несумісність. Препарат не слід застосовувати в одному шприці або в одній крапельниці з іншими лікарськими засобами.

Адреса виробництва та прийняття претензій: 601125, Росія, Володимирська обл., Петушинський р-н, п. Вольгинський, корпус 95,67 тел. (49243) 7-17-53.