ПАС-ІЗО гранули інструкція по застосуванню

діючі речовини: натрію аміносаліцилату дигідрат та ізоніазид;

1 г гранул містить натрію аміносаліцилату дигідрату 0,8 г та ізоніазиду 0,0233 г;

допоміжні речовини: цукор білий кристалічний, крохмаль кукурудзяний, метакрилатного сополімеру дисперсія, тальк, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, гіпромелоза, кармоїзин (Е 122).

гранули у вигляді мікросфер правильної і неправильної форми рожевого кольору

Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8.

Фармакодинаміка.

Комбінований лікарський засіб, який містить натрію аміносаліцилат та ізоніазид.

Натрію аміносаліцилат має бактеріостатичну активність до мікобактерій туберкульозу. Механізм дії полягає у пригніченні синтезу фолієвої кислоти та/або пригніченні синтезу компонента клітинної мембрани мікобактерій, що, зі свого боку, знижує поглинання заліза мікобактеріями туберкульозу.

Ізоніазид діє на мікобактерії туберкульозу, що активно розмножуються, менш ефективний щодо інших бактерій. Механізм його дії пов’язаний із пригніченням синтезу міколієвих кислот із довгим ланцюгом, які є компонентами клітинної оболонки мікобактерій. Препарат затримує ріст мікобактерій у людини при концентрації 0,03 мкг/мл. На інших поширених збудників інфекційних захворювань препарат вираженого хіміотерапевтичного впливу не має.

Комбінована терапія затримує розвиток звикання мікобактерій туберкульозу до стрептоміцину та ізоніазиду, посилює дію протитуберкульозних препаратів.

Фармакокінетика.

Через 2-3 години після перорального прийому рівень діючих речовин сягає рівня в плазмі крові 50 %, але не пізніше ніж через 6 годин. Швидко проникає в рідини організму (цереброспінальну, плевральну асцитичну), тканини, органи та виділення (слина, мокротиння, випорожнення). Також препарат проникає крізь плацентарний бар’єр та у грудне молоко в концентрації, яка є у плазмі. Від 50 до 70 % дози ізоніазиду і натрію аміносаліцилату екскретується із сечею протягом 24 годин.

Метаболізуються ізоніазид і натрію аміносаліцилат переважно в печінці, головним чином шляхом ацетилування та дегідрозинації. Швидкість ацетилування генетично детермінована та обумовлена рівнем активності N-ацетилтрансферази. Залежно від швидкості ацетилування хворих поділяють на «швидких» та «повільних» інактиваторів. У «швидких» інактиваторів період напіввиведення ізоніазиду становить 0,5-1,6 години, а кількість незміненої речовини, виділеної нирками, — менше 10 % на добу. У «повільних» інактиваторів — відповідно 2-5 годин та понад 10 % на добу.

Лікування і профілактика всіх форм і локалізацій туберкульозу.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Епілепсія та інші захворювання, які супроводжуються схильністю до судомних нападів, тяжкі психози, поліомієліт (у т.ч. в анамнезі), токсичний гепатит в анамнезі внаслідок застосування похідних гідразиду ізонікотинової кислоти (фтивазид та ін.), виражений атеросклероз, гостра печінкова та/або ниркова недостатність; патологія нирок (нефрит), печінки (гепатит, цироз), захворювання печінки у стадії загострення; амілоїдоз, виразкова хвороба, мікседема, серцева декомпенсація, гіпофункція щитовидної залози.

Препарат слід приймати з обережністю хворим із розладами шлунково-кишкового тракту.

Під час лікування слід проводити лабораторний контроль сечі, регулярне проведення функціональних печінкових проб і офтальмологічного обстеження. У перший місяць обстеження необхідно проводити не рідше двох разів, потім — один раз на місяць.

При тривалому застосуванні препарат чинить антитиреоїдну дію.

Під час терапії забороняється вживання алкоголю та паління.

З обережністю Пас-Ізо призначають хворим, які мають схильність до зловживання алкоголем; пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки; пацієнтам віком від 35 років; тим, хто приймає медикаменти з приводу конкурентних захворювань; жінкам у постменопаузальному періоді; ВІЛ-інфікованим; тим, хто раніше вже приймав ізоніазид і натрію аміносаліцилат.

При терапії препаратом до нього швидко розвивається стійкість збудників (у 70 % випадків), для уповільнення цього процесу Пас-Ізо призначають тільки разом з іншими протитуберкульозними препаратами. При змішаній інфекції одночасно з препаратом призначають антибіотики широкого спектра дії, фторхінолони, сульфаніламіди.

Для зменшення побічних ефектів у випадку їхнього виникнення застосовують внутрішньом’язово піридоксин, тіаміну хлорид або тіаміну бромід, глютамінову кислоту, натрієву сіль АТФ.

Для попередження можливого токсичного впливу препарату на печінку його призначають у поєднанні з гепатопротекторами.

Не рекомендується застосовувати препарат у дозі вище 10 мг/кг у перерахуванні на ізоніазид, при легенево-серцевій недостатності ІІІ ступеня, артеріальній гіпертензії ІІ-ІІІ ступеня, ішемічній хворобі серця, захворюваннях нервової системи, бронхіальній астмі, псоріазі, екземі у фазі загострення, хронічній нирковій недостатності.

У складі допоміжних речовин лікарського засобу міститься азобарвник кармоїзин (Е 122), що може спричинити алергічні реакції.

У хворих на цукровий діабет можливий позитивний результат глюкозуричного тесту.

У разі встановленої непереносимості деяких цукрі слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю. Під час застосування препарату годування груддю слід припинити.

Водіям та операторам складних механізмів слід враховувати ймовірність розвитку побічних ефектів з боку нервової системи, що можуть вплинути на здатність концентрувати увагу та швидкість реакції.

Препарат можна призначати дітям віком від 3 років та з масою тіла від 10 кг.

Препарат можна застосовувати разом з іншими протитуберкульозними лікарськими засобами. Приймати за 1 годину до або через 1 годину після їди. Перед початком лікування необхідно перевірити чутливість мікроорганізмів до препарату.

Дозу розраховують за ізоніазидом.

До упаковки додається 1 дозуючий пристрій із поділками по 1 г (місткість одного дозуючого пристрою у перерахуванні на ізоніазид становить близько 116,5 мг ізоніазиду, відповідно місткість 1 поділки (1 г) становить близько 23,3 мг ізоніазиду).

Дорослим призначають препарат із розрахунку 10-15 мг/кг ізоніазиду на добу, за один прийом — до 300 мг (близько 12,5 г гранул), щоденно, або 20-40 мг/кг на добу, за один прийом — до 900 мг (близько 35,5 г гранул), 2-3 рази на тиждень.

Дітям призначають із розрахунку 5 мг/кг ізоніазиду на добу, за один прийом — до 300 мг (близько 12,5 г гранул), щоденно, або 10 мг/кг на добу, за один прийом — до 900 мг (близько 35,5 г гранул), 2-3 рази на тиждень.

Препарат приймають разом із молоком або томатним соком.

Для дітей з масою тіла 15 кг доза у перерахуванні на ізоніазид становить 75 мг (близько 3 г гранул) 1 раз на добу при щоденному застосуванні.

Для дітей з масою тіла 20 кг доза становить 100 мг (близько 4 г гранул) 1 раз на добу при щоденному застосуванні.

Для дітей з масою тіла 30 кг доза становить 150 мг (близько 6,5 г гранул) 1 раз на добу при щоденному застосуванні.

Для дітей з масою тіла 40 кг доза становить 200 мг (близько 8,5 г гранул) 1 раз на добу при щоденному застосуванні.

Для дітей з масою тіла 50 кг доза становить 250 мг (близько 11 г гранул) 1 раз на добу при щоденному застосуванні.

При поганій переносимості препарату дозу знижують.

Лікування легеневих форм туберкульозу.

Зазвичай розпочинають лікування за однією з трьох схем.

1. Препарат застосовують протягом 8 тижнів щодня або 2-3 рази на тиждень. Одночасно призначають етамбутол або стрептоміцин доти, доки не буде отримано результату щодо чутливості мікобактерій.
2. Щоденно застосовують препарат з рифампіцином, піразинамідом і стрептоміцином або етамбутолом протягом 2 тижнів, потім два рази на тиждень протягом 6 тижнів, і в подальшому два рази на тиждень протягом 16 тижнів.
3. Три рази на тиждень із препаратом застосовують рифампіцин, піразинамід і етамбутол або стрептоміцин протягом 6 місяців.

Лікування позалегеневих форм туберкульозу.

Основні принципи лікування такі ж, як і при терапії легеневих форм туберкульозу. Контроль за лікуванням позалегеневих форм не такий ретельний, як за лікуванням легеневих, але клінічний досвід дає змогу стверджувати, що терапія короткими курсами протягом 6-9 місяців ефективна. З огляду на невеликий досвід лікування дітей, хворих на міліарний туберкульоз, туберкульоз кісток і туберкульозний менінгіт, терапія в таких випадках повинна тривати 12 місяців.

Профілактичне лікування.

Перед початком профілактичного лікування необхідно виключити наявність активного туберкульозу бактеріологічними та радіологічними методами.

Дорослим і дітям з масою тіла понад 30 кг призначають по 300 мг ізоніазиду один раз на добу, щоденно. Дітям з масою тіла до 30 кг призначають з розрахунку за ізоніазидом по 5 мг/кг один раз на добу (до 300 мг ізоніазиду), щоденно. У випадках, коли неможливе суворе дотримання режиму превентивної терапії, призначають з розрахунку за ізоніазидом по 10 мг/кг (але не більше 900 мг на прийом) два рази на тиждень під контролем медичного працівника. Тривалість профілактичного курсу — 2-3 місяці.

При передозуванні симптоми виникають через 0,5-3 години після прийому надлишкової дози. При цьому спостерігаються нудота, блювання, дизартрія, затьмарення зору, візуальні галюцинації, респіраторний дистрес-синдром, пригнічення серцево-судинної системи, порушення функції печінки, метаболічний ацидоз, гіперглікемія, кетонурія, периферійна полінейропатія, судоми, кома. Симптоми передозування виникають при прийомі дози 80-150 мг/кг.

Лікування. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Пацієнтам з відсутністю явних симптомів передозування, якщо відома доза прийнятого препарату, призначають внутрішньовенно піридоксин у дозі 1 мг піридоксину на 1 мг дози ізоніазиду і натрію аміносаліцилату. Якщо прийнята доза, що спричинила передозування, невідома, то призначають піридоксин у початковій дозі для дорослих 5 мг внутрішньовенно і 80 мг/кг маси тіла дітям протягом 30-60 хв.

Пацієнтам з явними симптомами передозування проводять терапію, спрямовану на підтримання життєво важливих функцій організму. Якщо невідома прийнята доза препарату, здійснюють болюсне внутрішньовенне введення піридоксину: 5 мг дорослим і 80 мг/кг маси тіла дітям протягом 3-5 хв. Якщо доза прийнятого препарату відома, призначають піридоксин із розрахунку 1 мг піридоксину на 1 мг прийнятого препарату. Якщо покращення стану не спостерігається, введення піридоксину можна повторити. Зазвичай достатньою є доза 10 г. Максимальна безпечна доза піридоксину у разі передозування препаратом невідома. У разі необхідності призначають діазепам. Можливе застосування фенітоїну, але з великою обережністю, тому що він може затримувати метаболізм ізоніазиду. Здійснюють заходи для ліквідації метаболічного ацидозу. При поганому контролі за станом хворого можливе застосування гемодіалізу або перитонеального діалізу.

З боку центральної нервової системи: периферійна нейропатія, що проявляється парестезією кінцівок (нейропатія є дозозалежною і частіше виявляється у «повільних інактиваторів»); рідко — судоми, токсична енцефалопатія, неврит або атрофія зорового нерва, розлади пам’яті та токсичний психоз. У хворих на епілепсію можуть частіше спостерігатися епілептичні напади.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення печінкових трансаміназ, білірубінемія, білірубінурія, жовтяниця; дуже рідко — гепатит.

Зазвичай ці побічні реакції виникають у перші 3 місяці лікування, минають самостійно і не потребують припинення лікування. Якщо рівень сироваткових трансаміназ у 3-5 разів вищий за норму, необхідно ретельно зважити доцільність подальшого лікування препаратом. Частота побічних реакцій з боку печінки зростає з віком пацієнта.

З боку травного тракту: нудота, блювання, біль у шлунку.

Алергічні реакції: гарячка, шкірні висипання (морбіліформні, макулопапульозні, пурпурні або ексфоліативні), лімфаденопатія та васкуліт.

З боку кровотворної системи: агранулоцитоз, гемолітична, сидеробластична або апластична анемія, тромбоцитопенія та еозинофілія.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, біль за грудниною, підвищення артеріального тиску; рідко — ревматичний синдром, системний червоний вовчак, гінекомастія, менорагія та схильність до кровотеч.

Натрію аміносаліцилат підвищує концентрацію ізоніазиду в крові внаслідок конкуренції за спільні шляхи метаболізму, порушує всмоктування рифампіцину, еритроміцину, лінкоміцину. Порушує засвоєння вітаміну В12, внаслідок чого можливий розвиток анемії. Всмоктування ізоніазиду у травному каналі зменшується при застосуванні антацидних засобів. Призначають у комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами. При змішаній інфекції потрібно одночасно приймати інші антибактеріальні препарати: антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламіди, фторхінолони.

Ізоніазид пригнічує біотрансформацію карбамазепіну і дифеніну, тому при комбінованому застосуванні підвищується їх концентрація в плазмі крові та посилюється токсична дія.

Токсичність ізоніазиду підвищується при одночасному прийомі інгібіторів МАО.

3 роки.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 100 г гранул у пакеті. По 1 пакету разом з мірним стаканом у контейнері.

За рецептом.