Розувастатин-Зентіва (Rosuvastatin) інструкція із застосування

діюча речовина: розувастатин;1 таблетка містить: розувастатину (у формі розувастатину кальцієвої солі) 10 мг або 20 мг;допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; покриття таблетки: гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), тальк, заліза оксид червоний (E 172).

Фармакодинаміка. Розувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А у мевалонат, попередник холестерину. Основним місцем дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (ХС) та катаболізм ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ).Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до пригнічення синтезу ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Розувастатин зменшує підвищену кількість холестерину ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ), загального холестерину та тригліцеридів (ТГ), дещо збільшує кількість холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ). Він зменшує кількість аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину ліпопротеїдів невисокої щільності (ХС-ЛПнеВЩ), ХС-ЛПДНЩ, ТГ-ЛПДНЩ та дещо підвищує рівень аполіпопротеїну А-І (АпоА-І), зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ та ХС-ЛПнеВЩ/ХС-ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-І.Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування ефект досягає 90 % максимально можливого. Максимальний ефект, як правило, досягається через 4 тижні і після цього постійно триває.Фармакокінетика.Всмоктування та розподіл Максимальна концентрація розувастатину у плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Біодоступність становить приблизно 20 %. Розувастатин накопичується в печінці. Об’єм його розподілу становить приблизно 134 л. Майже 90 % розувастатину зв’язується з білками плазми, в основному з альбуміном.Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (приблизно 10 %). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Головним ізоферментом, що бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 беруть менш активну участь у метаболізмі. Головними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50 % менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні.Приблизно 90 % дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з фекаліями (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Інша частина виводиться з сечею. Період напіввиведення з плазми становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється при збільшенні дози. Середній геометричний кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7 %). Як і у інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процесі печінкового захоплення розувастатину бере участь переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину.Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. При прийомі декількох добових доз фармакокінетичні параметри не змінюються. Вік та статьВідсутній клінічно значущий вплив віку та статі на фармакокінетику розувастатину у дорослих.Етнічні групиУ представників народів Азії (японців, китайців, філіппінців, в’єтнамців і корейців) ППК (площа під кривою концентрація–час) та Cmax є приблизно удвічі більшими, ніж у представників європеоїдної раси. В індійців спостерігалося збільшення медіани ППК та Cmax у 1,3 разу. Популяційний фармакокінетичний аналіз виявив, що клінічно значущих відмінностей у фармакокінетичних параметрах між представниками європеоїдної та негроїдної раси немає.У пацієнтів із легкими або помірними порушеннями функції нирок рівень концентрації розувастатину та N-дисметилу у плазмі істотно не змінюється. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину у плазмі пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50 % вищою, ніж у здорових добровольців. Серед хворих із різними ступенями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину, якщо бал за Чайлда–П’ю у них був 7 та нижче. Однак у двох пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлдом–П’ю спостерігалося подовження періоду напіввиведення щонайменше удвічі. Досвід застосування розувастатину пацієнтам із балом вище 9 за Чайлдом–П’ю відсутній.

ДоросліПервинна гіперхолестеринемія (тип ІІа, у тому числі гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія) або змішана дисліпідемія (тип IIb) – як доповнення до дієти, коли ефективність дієти або інших немедикаментозних методів (таких як фізичні вправи, зменшення маси тіла) є недостатньою.Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія – як доповнення до дієти та інших ліпідознижувальних засобів лікування (наприклад аферезу ЛПНЩ) або у випадках, коли такі види лікування не є доцільними.Профілактика серцево-судинних порушеньЛікування атеросклерозу З метою сповільнення або відстрочки прогресування захворювання у пацієнтів, яким показана ліпідознижувальна терапія.Діти (від 10 до 17 років: хлопчики – стадія ІІ за шкалою Таннера та вище, дівчата – щонайменше через рік після першої менструації).Лікування первинної гіперхолестеринемії (тип ІІа) або змішаної дисліпідемії (тип IІb) внаслідок гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії – як доповнення до дієти, коли ефективність дієти або інших немедикаментозних методів (таких як фізичні вправи, зменшення маси тіла) є недостатньою.

Гіперчутливість до розувастатину або будь-якої допоміжної речовини;захворювання печінки в активній фазі, в тому числі невідомої етіології, стійке підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові та підвищення рівня будь-якої трансамінази більш ніж у 3 рази вище верхньої межі норми (ВМН);тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв);міопатія;одночасний прийом циклоспорину;період вагітності та годування груддю. Протипоказаний жінкам репродуктивного віку, які не застосовують відповідних засобів контрацепції.Доза 40 мг протипоказана пацієнтам із факторами, що сприяють розвитку міопатії/ рабдоміолізу. До таких факторів належать:порушення функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну < 60 мл/хв);гіпотиреоз;наявність в індивідуальному або сімейному анамнезі спадкових м’язових захворювань;наявність в анамнезі міотоксичності, спричиненої іншими інгібіторами ГМГ-КоА- редуктази або фібратами;зловживання алкоголем;ситуації, що можуть призвести до підвищення рівнів препарату у плазмі;належність пацієнтів до представників народів Азії;супутнє застосування фібратів.

Перед початком лікування пацієнта потрібно перевести на стандартну дієту, що знижує рівень холестерину, якої він повинен дотримуватися і під час усього лікування. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від мети терапії та відповіді хворого на лікування, керуючись чинними рекомендаціями.Розувастатин можна приймати в будь-який час дня незалежно від прийому їжі.Лікування гіперхолестеринеміїРекомендована початкова доза для пацієнтів, які раніше не отримували лікування статинами або яких переводять із прийому іншого інгібітору ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг на добу. Дозу 5 мг можна отримати, розділивши таблетку 10 мг навпіл вздовж лінії розламу.При виборі початкової дози слід брати до уваги рівень холестерину та ризик серцево-судинних ускладнень у конкретного пацієнта, а також потенційний ризик розвитку побічних реакцій (див. розділи Особливості застосування та Побічні реакції). За необхідності дозу можна збільшувати до наступного рівня не раніше ніж через 4 тижні. Оскільки при лікуванні дозою 40 мг, порівняно з нижчими дозами, ризик розвитку побічних реакцій є вищим (див. розділ Побічні реакції), доведення дози до максимального рівня 40 мг можливе тільки через 4 тижні лікування і лише для хворих на тяжку гіперхолестеринемію з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), в яких не було досягнуто бажаного результату при застосуванні 20 мг за умови ретельного медичного нагляду. На початку прийому дози 40 мг рекомендується спостереження спеціалістів. Профілактика серцево-судинних порушень Рекомендована добова доза препарату становить 20 мг. Пацієнтам із гіперхолестеринемією необхідно проводити стандартне визначення рівня ліпідів та дотримуватися рекомендацій із дозування для лікування гіперхолестеринемії.Застосування пацієнтам літнього вікуДля хворих віком понад 70 років рекомендується початкова доза 5 мг (див. розділ Особливості застосування). Інша корекція дози у зв’язку з віком не потрібна.Застосування дітям Звичайна доза препарату для дітей із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить 5-20 мг один раз на добу перорально. Для досягнення терапевтичного ефекту дозу необхідно належним чином титрувати. Безпека та ефективність доз, що перевищують 20 мг, у цій популяції не вивчались.Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирокДля пацієнтів із нирковою недостатністю легкого ступеня корекція дози не потрібна. Пацієнти із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну <60 мл/хв) повинні починати лікування з дози 5 мг на добу. Доза 40 мг протипоказана хворим із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Розувастатин у будь-яких дозах протипоказаний хворим на ниркову недостатність тяжкого ступеня (див. розділи Протипоказання та Фармакологічні властивості).Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінкиУ пацієнтів із балом 7 і нижче за шкалою Чайлда–П’ю збільшення системної експозиції розувастатину не спостерігалось. Однак у пацієнтів із 8 і 9 балами за Чайлдом–П’ю системна експозиція збільшувалася (див. розділ Фармакологічні властивості). У цих пацієнтів слід проводити дослідження функції нирок (див. розділ Особливості застосування). Досвід застосування препарату пацієнтам із печінковою недостатністю з балом вище 9 за Чайлдом–П’ю відсутній. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній стадії (див. розділ Протипоказання).У пацієнтів, які є представниками народів Азії, спостерігалася підвищена системна експозиція препарату. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування дози 40 мг протипоказане, а максимальна добова доза становить 20 мг.Рекомендована початкова доза для пацієнтів зі схильністю до розвитку міопатії становить 5 мг.Доза 40 мг протипоказана деяким із таких пацієнтів. Максимальна добова доза становить 20 мг.Генетичний поліморфізмГенотипи SLCO1B1 (OATP1B1) c.521CC та ABCG2 (BCRP) c.421AA, порівняно з генотипами SLCO1B1 c.521TT та ABCG2 c.421CC, асоційовані з підвищенням експозиції (AUC) розувастатину. Для пацієнтів з генотипами c.521CC або c.421AA максимальна рекомендована добова доза розувастатину становить 20 мг.Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад OATP1B1 та BCRP). Ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз) підвищується при одночасному прийомі розувастатину разом з певними лікарськими засобами, здатними підвищувати концентрації розувастатину в плазмі через взаємодію з цими транспортними білками (наприклад циклоспорин та деякі інгібітори протеази, включаючи комбінації ритонавіру з атаназавіром, лопінавіром та/або типранавіром). У такому разі слід розглянути можливість альтернативного лікування і, якщо необхідно, тимчасово припинити лікування розувастатином. У ситуаціях, коли одночасного введення цих лікарських засобів разом із розувастатином уникнути неможливо, слід зважити всі переваги та ризики супутнього лікування та ретельно підбирати дозу розувастатину.Діти.Вплив розувастатину на лінійний ріст, масу тіла, ІМТ (індекс маси тіла) та розвиток вторинних статевих ознак за шкалою Таннера у дітей віком 10-17 років оцінювався лише протягом одного року. Після 52 тижнів застосування досліджуваного препарату жодного впливу на ріст, масу тіла, ІМТ або статевий розвиток виявлено не було.

Специфічного лікування передозування немає. Лікування має бути симптоматичним, у разі необхідності слід вживати підтримувальних заходів. Потрібно проводити моніторинг функції печінки та рівнів КФК. Користь гемодіалізу є малоймовірною.

Побічні реакції, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай слабкі та транзиторні. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк.Порушення з боку ендокринної системи: цукровий діабет.Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення.Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: запор, нудота, біль у животі, панкреатит.Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висип та кропив'янка.Порушення з боку скелетно-м'язової системи, сполучної тканини та кісток: міалгія, міопатія (в тому числі міозит) та рабдоміоліз.Загальний стан: астенія.Як і у разі застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота небажаних реакцій залежить від дози.Вплив на ниркиУ пацієнтів, які застосовували розувастатин, спостерігались випадки протеїнурії, переважно канальцевого походження (визначеної за тестом смужки). Зміни вмісту білка у сечі від відсутності чи слідів до ++ або більше зареєстровані через деякий час у <1% пацієнтів, які приймали препарат у дозі 10 мг та 20 мг, та приблизно у 3% пацієнтів при застосуванні дози 40 мг. Незначне збільшення частоти випадків підвищення білка у сечі від відсутності або слідів до + спостерігалось при застосуванні дози 20 мг. У більшості випадків вираженість протеїнурії зменшувалась або зникала спонтанно при продовженні застосування препарату. Перегляд даних клінічних досліджень та постмаркетингових спостережень на сьогодні не виявив причинного зв'язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.Гематурія спостерігалась у пацієнтів, які застосовували розувастатин, і дані клінічних досліджень свідчать про її низьку частоту.Вплив на скелетну мускулатуруЗміни з боку скелетної мускулатури, такі як міалгія, міопатія (в тому числі міозит) та рідко рабдоміоліз, із гострою нирковою недостатністю чи без неї, спостерігалися при застосуванні будь-яких доз розувастатину, а особливо при застосуванні доз >20 мг. Про рідкісні випадки рабдоміолізу, що інколи були асоційовані з нирковою недостатністю, було повідомлено при застосуванні розувастатину, а також інших статинів.У пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне зростання рівнів креатинфосфокінази (КФК); у більшості випадків явище було слабким, асимптоматичним та тимчасовим. Якщо рівні КФК підвищені (>5×ВМН), лікування слід припинити.Як і у разі застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне збільшення рівня трансаміназ; в більшості випадків явище було слабким, асимптоматичним та тимчасовим.Як і у разі прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозопропорційне зростання рівня печінкових трансаміназ та креатинкінази. При застосуванні розувастатину також відмічалося підвищення рівнів HbA1c. У невеликої кількості пацієнтів, які застосовували розувастатин та інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, спостерігались патологічні зміни при аналізі сечі (тест-смужка свідчила про протеїнурію). Виявлений білок був, як правило, канальцевого походження. У більшості випадків протеїнурія стає менше вираженою або зникає спонтанно при продовженні терапії та не свідчить про гостре чи прогресуюче захворювання нирок.Постмаркетинговий досвід застосуванняОкрім вищезазначеного, у постмаркетинговий період застосування розувастатину були зареєстровані нижчезазначені явища:Порушення з боку нервової системи: поліневропатія, втрата пам'яті.Порушення з боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель, диспное.Порушення з боку ШКТ: діарея.Порушення з боку гепатобіліарного тракту: жовтяниця, гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ.Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: синдром Стівенса–Джонсона.Порушення з боку кістково-м'язової системи: імуноопосередкована некротизуюча міопатія, артралгія.Порушення з боку нирок: гематурія.Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом застосування препарату: набряк.Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.Порушення з боку крові: тромбоцитопенія.При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі небажані явища:депресія;порушення сну, в тому числі безсоння та нічні кошмари;розлади статевої функції;окремі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо у разі тривалої терапії;захворювання сухожиль, інколи ускладнені їх розривом.Частота випадків рабдоміолізу, серйозних порушень з боку нирок та печінки (переважно підвищений рівень трансаміназ) була більшою при застосуванні дози 40 мг.Діти від 10 до 17 роківПрофіль безпеки розувастатину у дітей та дорослих подібний, хоча під час клінічних досліджень у дітей після вправ чи значних фізичних навантажень частіше відзначали підвищення КФК>10×ВМН та м'язові симптоми, що згодом минали без переривання лікування. Проте і для дітей, і для дорослих застереження при застосуванні розувастатину однакові.

Розувастатин не має клінічно значущої взаємодії (як субстрат, інгібітор чи індуктор) з цитохромом Р450. Розувастатин є субстратом для певних транспортних білків, включаючи OATP1B1, що забезпечує печінковий транспорт, та ефлюксного переносника BCRP. Одночасне введення розувастатину з лікарськими засобами – інгібіторами цих транспортних білків може спричинити підвищення концентрації розувастатину в плазмі та збільшення ризику міопатії (див. таблицю).Дія на експозицію розувастатину (AUC; в порядку зниження) лікарських засобів, що вводяться одночасно.

Режим дозування лікарського засобу	Режим дозування розувастатину	Зміна AUC розувастатину
Циклоспорин від 75 мг двічі на добу до 200 мг двічі на добу, 6 місяців	10 мг один раз на добу, 10 днів	7,1 разу ↑
Атаназавір 300 мг/ ритонавір 100 мг один раз на добу, 8 днів	10 мг, разова доза	3,1 разу ↑
Лопінавір 400 мг/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 17 днів	20 мг один раз на добу, 7 днів	2,1 разу ↑
Гемфіброзил 600 мг двічі на добу, 7 днів	80 мг, разова доза	1,9 разу ↑
Елтромбопаг 75 мг один раз на добу, 10 днів	10 мг, разова доза	1,6 разу ↑
Дарунавір 600 мг/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 7 днів	10 мг один раз на добу, 7 днів	1,5 разу ↑
Типранавір 500 мг /ритонавір 200 мг двічі на добу, 11 днів	10 мг, разова доза	1,4 разу ↑
Дронедарон 400 мг двічі на добу	Дані відсутні	1,4 разу ↑
Ітраконазол 200 мг один раз на добу, 5 днів	10 мг або 80 мг, разова доза	1,4 разу ↑
Езетиміб 10 мг один раз на добу, 14 днів	10 мг один раз на добу, 14 днів	1,2 разу ↑
Фозампренавір 700 мг/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 8 днів	10 мг, разова доза	↔
Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів	40 мг, 7 днів	↔
Силімарин 140 мг тричі на добу, 5 днів	10 мг, разова доза	↔
Фенофібрат 67 мг тричі на добу, 7 днів	10 мг, 7 днів	↔
Рифампін 450 мг один раз на добу, 7 днів	20 мг, разова доза	↔
Кетоконазол 200 мг двічі на добу, 7 днів	80 мг, разова доза	↔
Флюконазол 200 мг один раз на добу, 11 днів	80 мг, разова доза	↔
Еритроміцин 500 мг чотири рази на добу, 7 днів	80 мг, разова доза	28 % ↓
Байкалін 50 мг тричі на добу, 14 днів	20 мг, разова доза	47 % ↓

Коли необхідно застосовувати розувастатин разом з іншими лікарськими засобами, що підвищують експозицію розувастатину, дози розувастатину слід коригувати. Слід починати з дози 5 мг один раз на добу, якщо очікується зростання експозиції (AUC) приблизно в 2 рази або більше. Максимальну добову дозу розувастатину потрібно скоригувати таким чином, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала концентрацію, що відмічається при прийомі добової дози 40 мг розувастатину за відсутності взаємодії з лікарськими засобами. Наприклад, доза 5 мг розувастатину при одночасному застосуванні з циклоспорином (збільшення експозиції в 7,1 разу), доза 10 мг розувастатину при одночасному застосуванні з комбінацією ритонавір/атаназавір (збільшення в 3,1 разу), доза 20 мг розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом (збільшення в 1,9 разу).АнтацидиОдночасне введення розувастатину із суспензією антациду, що містить алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зменшення концентрації розувастатину в плазмі приблизно на 50 %. Цей ефект зменшувався, коли антацид приймали через 2 години після розувастатину. Клінічна значущість цієї взаємодії не вивчалась.Фенофібрати, похідні фіброєвої кислотиХоча не спостерігалося ніякої фармакокінетичної взаємодії між розувастатином та фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат та інші фіброєві кислоти, включаючи нікотинову кислоту, підвищують ризик міопатії при одночасному введенні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази.ЦиклоспоринОдночасне застосування розувастатину і циклоспорину не впливає на плазмові концентрації циклоспорину.Як і у разі застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, початок лікування розувастатином або поступове підвищення його дози у пацієнтів, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин або інші кумаринові антикоагулянти), може призвести до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Після відміни розувастатину або зменшення дози МНВ може знизитися. У таких випадках бажано відповідним чином контролювати МНВ. У пацієнтів, які застосовують антагоністи вітаміну К, рекомендовано контролювати МНВ як на початку лікування розувастатином, так і після припинення або при подальшій зміні його дозування.Значної фармакокінетичної взаємодії з фенофібратом не очікується, однак можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ніацин (нікотинова кислота) у гіполіпідемічних дозах (рівні 1 г/добу або більше) підвищують ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо тому, що вони здатні спричиняти міопатію і при застосуванні окремо. Доза розувастатину 40 мг протипоказана при супутньому застосуванні фібратів. Лікування розувастатином у таких випадках слід також починати з дози 5 мг.Одночасне застосування розувастатину та езетимібу не впливає на значення AUC або Cmax будь-якого з препаратів. Однак фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимібом, що може призвести до побічних ефектів, виключити не можна.ЕритроміцинОдночасне застосування розувастатину та еритроміцину знижує AUC(0-t) розувастатину на 20 %, а Cmax — на 30 %. Така взаємодія може бути спричинена підвищенням перистальтики кишечнику внаслідок дії еритроміцину.Пероральні контрацептиви/ гормонозамісна терапія (ГЗТ)Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводить до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. Підвищення плазмових рівнів слід враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Немає даних щодо фармакокінетики препаратів у пацієнтів, які одночасно приймають розувастатин та ГЗТ, тому можливість взаємодії виключати не можна.Клінічно суттєвої взаємодії з дигоксином не очікується.Розувастатин супутньо застосовувався з антигіпертензивними, антидіабетичними засобами і гормонозамісною терапією. Немає жодних доказів клінічно значущих небажаних взаємодій.Лопінавір/ритонавірСупутнє застосування розувастатину та комбінованого препарату, що містив два інгібітори протеази (лопінавір 400 мг/ ритонавір 100 мг), асоціювалося з приблизно дворазовим та п’ятиразовим збільшенням показників рівноважного AUC(0-24) та Сm розувастатину відповідно. Взаємодія між розувастатином та іншими інгібіторами протеази не вивчалась.Особливості застосування.У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину, зокрема 40 мг, спостерігалася протеїнурія, що виявлялася при застосуванні тест-смужок (суха колориметрична проба), мала здебільшого канальцеве походження і у більшості випадків була тимчасовою або переміжною. Ця протеїнурія не була провісником виникнення гострого або прогресування наявного захворювання нирок. У період постмаркетингового спостереження повідомлення про серйозні побічні реакції з боку нирок частіше були пов’язані із застосуванням дози 40 мг. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується періодично контролювати показники функції нирок протягом лікування.У пацієнтів, які лікувалися розувастатином (особливо у дозах >20 мг), спостерігалися побічні реакції з боку скелетної мускулатури, такі як міалгія, міопатія та зрідка рабдоміоліз. Дуже рідкісні випадки рабдоміолізу відзначалися при застосуванні езетимібу в комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. У такому випадку не можна виключати фармакологічної взаємодії, і при застосуванні необхідно проявляти обережність. Так само, як і для інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, в період постмаркетингового спостереження повідомлення про розвиток рабдоміолізу частіше були пов’язані із застосуванням дози 40 мг розувастатину. Є повідомлення про рідкісні випадки імуноопосередкованої некротичної міопатії, що клінічно проявляються стійкою проксизмальною м’язовою слабкістю і підвищенням рівня сироваткової креатинкінази, під час лікування або після припинення лікування статинами, включаючи розувастатин. В такому разі можуть бути необхідними додаткові нейром’язові і серологічні дослідження, лікування імуносупресивними препаратами.Визначення рівня креатинфосфокіназиВизначення рівня креатинфосфокінази (КФК) не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших імовірних причин збільшення активності КФК, бо це може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо вихідний рівень КФК високий (у 5 разів більший за верхню межу норми), через 5–7 днів слід провести повторний тест. Якщо повторний тест підтвердить високий вихідний рівень КФК (у 5 разів вищий за верхню межу норми), розпочинати лікування не можна.Перед лікуваннямЯк і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід призначати обережно пацієнтам, які мають схильність до розвитку міопатії/рабдоміолізу. Факторами такої схильності є: ниркова недостатність; гіпотиреоїдизм; наявність спадкових захворювань м’язів в особистому або сімейному анамнезі; перенесена міотоксичність, викликана іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або фібратами; зловживання алкоголем; вік >70 років;стани, які можуть призвести до підвищення концентрації розувастатину в плазмі крові;одночасне лікування фібратами. У таких випадках слід оцінити співвідношення ризику та очікуваної користі від лікування; рекомендується ретельний моніторинг стану таких пацієнтів. Якщо вихідний рівень КФК є високим (у 5 разів вищий за верхню межу норми), розпочинати лікування не можна. Під час лікуванняСлід поінформувати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про випадки несподіваного м’язового болю, м’язової слабкості або спазмів, особливо якщо вони поєднуються з нездужанням та підвищенням температури тіла. У таких пацієнтів потрібно визначити рівень КФК. Лікування необхідно припинити, якщо рівень КФК значно підвищений (у 5 та більше разів порівняно з верхньою межею норми) або якщо м’язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК не досягає 5-разового підвищення порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають і рівень КФК повертається до норми, слід розглянути можливість повторного призначення розувастатину або іншого інгібітору ГМГ-КоА-редуктази у найнижчій дозі, за умови ретельного нагляду за хворим. За відсутності симптомів звичайний моніторинг рівнів КФК недоцільний. У невеликої кількості пацієнтів, які отримували розувастатин на тлі супутньої терапії, не було виявлено підвищення частоти розвитку ефектів з боку скелетної мускулатури. Однак серед пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази одночасно з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, або з циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими препаратами, інгібіторами протеаз та макролідними антибіотиками, спостерігалося збільшення кількості випадків міозиту та міопатії. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому не рекомендується призначати розувастатин і гемфіброзил одночасно. При одночасному призначенні розувастатину та фібратів або ніацину необхідно ретельно зважити співвідношення ризику та можливої користі від додаткового зниження рівня ліпідів. Одночасне застосування розувастатину у дозі 40 мг з фібратами протипоказане. Розувастатин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із факторами, що сприяють розвитку міопатії, такими як ниркова недостатність, літній вік, гіпотиреоз, або у ситуаціях, коли може збільшитися концентрація препарату в плазмі.Розувастатин не слід призначати пацієнтам із гострими, тяжкими станами, що дають можливість припустити наявність міопатії або можуть бути факторами ризику розвитку ниркової недостатності, пов’язаної з рабдоміолізом (наприклад сепсис, артеріальна гіпотензія, велике хірургічне втручання, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади).Так само, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід обережно призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем і/або мають в анамнезі захворювання печінки. Рекомендується зробити функціональні тести печінки до і через 3 місяці після початку терапії. Якщо рівень сироваткових трансаміназ у 3 рази перевищує верхню межу норми, лікування розувастатином необхідно припинити або знизити його дозу. В період постмаркетингового спостереження повідомлення про серйозні проблеми з боку печінки (які головним чином полягали у підвищенні рівнів трансаміназ печінки) частіше були пов’язані із застосуванням дози 40 мг. Хворим на вторинну гіперхолестеринемію, зумовлену гіпотиреоїдизмом чи нефротичним синдромом, перш ніж розпочинати терапію розувастатином, слід провести лікування основного захворювання.Спостерігалося зростання системної експозиції у пацієнтів, які є представниками народів Азії, порівняно з європейцями.Одночасне застосування препарату з інгібіторами протеази не рекомендоване.Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.Інтерстиціальне захворювання легенівБули повідомлення про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легенів при застосуванні деяких статинів, особливо при довготривалому лікуванні. Проявами захворювання можуть бути диспное, непродуктивний кашель і погіршення загального стану здоров’я (втомлюваність, зниження маси тіла та гарячка).У разі виникнення підозри, що у пацієнта розвинулося інтерстиціальне захворювання легенів, лікування розувастатином необхідно припинити.Цукровий діабетЯк і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, при застосуванні розувастатину спостерігалося зростання HbA1c та рівня глюкози у сироватці крові. Повідомлялося про зростання частоти захворювання на діабет при застосуванні розувастатину пацієнтам із факторами ризику розвитку діабету.Діти від 10 до 17 роківВплив розувастатину на лінійний ріст, масу тіла, ІМТ (індекс маси тіла) та розвиток вторинних статевих ознак за шкалою Таннера у дітей віком 10-17 років оцінювався лише протягом одного року.Застосування у період вагітності або годування груддю.Безпека застосування розувастатину під час вагітності і годування груддю не вивчалась.Розувастатин протипоказаний у період вагітності та годування груддю.Жінки, які можуть завагітніти, повинні під час лікування застосовувати належні протизаплідні засоби. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину є важливими для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази переважає можливу користь від лікування під час вагітності. Є дані, які свідчать про токсичний вплив на репродуктивну систему тварин. Якщо під час прийому розувастатину пацієнтка завагітніла, лікування необхідно негайно припинити.Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Беручи до уваги фармакодинамічні властивості розувастатину, його вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами є малоймовірним. При керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами слід пам’ятати, що під час лікування може розвиватися запаморочення.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

№ 30 (10×3), № 90 (10×9): по 10 таблеток у блістері; по 3 або по 9 блістерів у картонній коробці.