Транстоп розчин інструкція по застосуванню

діюча речовина: tranexamic acid;

1 мл розчину для ін’єкцій містить транексамової кислоти 100 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Плот № 4, 34 до 48, ЕПІП, ТСІІК, ІДА, Пaшаміларам, Патанчеру Мандал, Сангаредді Дістрікт, штат Телангана, 502307, ІндіÑ / Plot nos. 4, 34 to 48, EPIP, TSIIC, IDA, Pashamylaram, Patancheru Mandal, Sangareddy District, Telangana State, 502307, India.

Заявник.

Ауробіндо Фарма Лтд, Індія / Aurobindo Pharma Ltd, India.

Фармакодинаміка.

Транексамова кислота чинить антигеморагічну дію шляхом інгібування фібринолітичних властивостей плазміну. Відбувається формування комплексу за участю транексамової кислоти та плазміногену; транексамова кислота зв’язується з плазміногеном при перетворенні за участю плазміну. Дія комплексу транексамової кислоти-плазміну на активність фібрину нижча, ніж дія тільки одного плазміну. Дані досліджень іn vitro показали, що високі дози транексамової кислоти зменшували показники активності вказаного комплексу.

Педіатрична популяція:
У дітей старше одного року: Наявний огляд літератури, в якому визначено 12 досліджень ефективності в дитячій кардіохірургії із залученням 1073 дітей; з них 631 пацієнт отримував транексамову кислоту. Більшість з них оцінювали в порівнянні з контрольною групою плацебо. Досліджувана популяція була гетерогенна з точки зору віку, типу хірургічного втручання, дозування. Результати дослідження застосування транексамової кислоти свідчать про наявність зниження втрати крові і зниження вимог до застосування препаратів крові в педіатричній кардіохірургії при використанні штучного кровообігу /ШК/ (СРВ, кардіо-пульмональнй штучний кровообіг), при операціях, де є високий ризик кровотечі, особливо у «ціанотичних» (із суттєвим порушенням кровообігу) пацієнтів або пацієнтів, які зазнають повторної операції. Як було встановлено, найбільш адаптований режим дозування може бути таким:

Обмежені дані дають змогу припустити, що безперервна інфузія є більш прийнятною, оскільки вона підтримуватиме терапевтичну концентрацію в плазмі протягом операції. За участю дітей не було проведено ніяких специфічних досліджень співвідношення доза-ефект або фармакокінетичних досліджень.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Пікова концентрація транексамової кислоти в плазмі швидко досягається після короткотермінової внутрішньовенної інфузії, після чого показники концентрації в плазмі починають знижуватися за мультиекспоненціальним законом.

Розповсюдження. Для терапевтичних рівнів у плазмі показник зв’язування транексамової кислоти з білками плазми становить близько 3%; як вважається, показники зв’язування повністю пояснюються зв’язуванням з плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язується з сироватковим альбуміном. Початковий об’єм розподілу приблизно становить від 9 до 12 літрів.

Транексамова кислота проникає через плаценту. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у вагітних жінок концентрація транексамової кислоти в сироватці знаходиться в діапазоні 10-53 мкг/мл, тоді як концентрація в пуповинній крові — в діапазоні 4-31 мкг/мл. Транексамова кислота швидко проникає в суглобову рідину і тканини синовіальної оболонки. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у пацієнтів, які перенесли операції на коліні, показники концентрації в суглобовій рідині були подібні до таких в сироватці. Показники концентрації транексамової кислоти в ряді інших тканин та рідин є частковими до показників, що спостерігаються в крові (це стосується грудного молока — сота частка, спинномозкової рідини — одна десята, водянистої вологи ока — одна десята). Транексамова кислота була виявлена в спермі, де вона інгібує фібринолітичну активність, але практично не впливає на міграцію (рухливість) сперматозоїдів.

Виділення. Лікарський засіб виділяється в основному з сечею у вигляді незміненої сполуки. Уринарна екскреція через механізм клубочкової фільтрації є основним маршрутом елімінації. Нирковий кліренс практично еквівалентний плазмовому кліренсу (від 110 до 116 мл/хв). Близько 90% транексамової кислоти виводиться протягом перших 24 годин після внутрішньовенного введення дози 10 мг/кг маси тіла. Період напіввиведення для транексамової кислоти становить близько 3 годин.

Особливі групи пацієнтів. Плазмова концентрація збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. За участю дітей не було проведено ніяких специфічних фармакокінетичних досліджень.

Кровотеча або ризик кровотечі при посиленні фібринолізу, як генералізованого, так і місцевого у дорослих і дітей у віці старше одного року.

Специфічні показання включають:

- Кровотечі, обумовлені підвищеним загальним або місцевим фібринолізом, такі як:
- Менорагія і метрорагія;

- Шлунково-кишкові кровотечі;

- Геморагічні розлади сечовивідного тракту, що виникли у зв’язку з хірургічним втручанням на передміхуровій залозі або внаслідок оперативного втручання або процедур на сечовивідних шляхах;

- Отоларингологічні (видалення аденоїдів, тонзилектомія)

та стоматологічні (видалення зубів) оперативні втручання;

- Гінекологічні операції або ускладнення в акушерській практиці;

- Торокальні, абдомінальні та інші великі хірургічні оперативні втручання, наприклад, серцево-судинна хірургія;

- Контроль крововиливів у зв’язку з введенням фібринолітичного лікарського засобу.

Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату. Гострий венозний або артеріальний тромбоз. Фібринолітичні стани з гострою важкою кровотечею через введення коагулопатичних засобів (антикоагулянтів), за винятком тих препаратів, які переважано здійснюють активацію фібринолітичної системи. Важка ниркова недостатність (існує ризик накопичення лікарського засобу). Судоми в анамнезі. Інтратекальне і внутрішньошлуночкове ін’єкційне введення, інтрацеребральне введення (ризик набряку мозку з подальшим розвитком судом).

Слід суворо дотримуватися зазначених показань та способу застосування:

- Внутрішньовенні ін’єкції повинні робитися дуже повільно.
-Транексамова кислота не повинна вводитися внутрішньом’язово.

Судоми: у пацієнтів були зареєстровані випадки судом, пов’язані з лікуванням транексамовою кислотою. При операціях аорто-коронарного шунтування (АКШ), більшість з вказаних випадків були зареєстровані після внутрішньовенного введення транексамової кислоти у високих дозах. При використанні рекомендованих низьких доз транексамової кислоти, частота післяопераційних судом була такою ж, як у пацієнтів без призначення даного лікарського засобу.

Порушення зору: слід приділяти увагу можливим офтальмологічним ускладненням, включаючи порушення зору, погіршення зору, порушення колірного зору. У вказаних випадках лікування слід припинити. При безперервному тривалому застосуванні транексамової кислоти (ін’єкції) мають бути призначені регулярні офтальмологічні обстеження (в тому числі перевірка гостроти зору, кольорового зору, очного дна, поля зору і т.д.). За наявності та при виникненні патологічних офтальмологічних змін, пов’язаних зокрема із захворюваннями сітківки, після відповідної консультації фахівця лікар повинен вирішити питання про необхідність та можливість довгострокового застосування транексамової кислоти (ін’єкції) в кожному окремому випадку індивідуально.

Гематурія: У випадку гематурії із залученням верхніх сечових шляхів, може виникнути небезпека обструкції уретри.

Тромбоемболічні ускладнення: Перед використанням транексамової кислоти повинні бути розглянуті фактори ризику тромбоемболічних ускладнень. У пацієнтів з наявністю в анамнезі тромбоемболічних захворювань або у хворих, у яких за даними сімейного анамнезу наявний ризик підвищеної захворюваності по типу тромбоемболічних ускладнень (пацієнти з високим ризиком тромбофілії), транексамову кислоту (розчин для ін’єкцій) слід вводити тільки у випадках, коли є прямі життєві показання, при цьому лікування слід починати після консультації фахівця, що має досвід у гемостазеології і проводити під суворим наглядом лікаря.

Через наявність підвищеного ризику розвитку тромбозу, транексамову кислоту слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують оральні контрацептиви.

Дисеменована внутрішньо-судинна коагуляція (ДВК): Пацієнти з синдромом ДВК (DIC) зазвичай не повинні одержувати лікування із застосуванням транексамової кислоти. Якщо є необхідність у застосуванні транексамової кислоти, вона має бути призначена виключно у пацієнтів за наявності переважної активації фібринолітичної системи з гострою важкою кровотечею. Встановлено, що характерний гематологічний профіль при цих станах наближається до наступного: зменшується час формування еуглобулінового згустку; спостерігається подовжений протромбіновий час; наявні зниження рівня в плазмі фібриногену, факторів V і VIII, плазміногену фібринолізину і альфа-2 макроглобуліну; нормальні плазмові рівні Р і Р комплексу; тобто фактори II (протромбін), VIII і X; підвищені рівні в плазмі продуктів розпаду фібриногену; нормальний рівень тромбоцитів. Вищенаведене передбачає, що за наявності основного хворобливого стану не можуть самі по собі змінитися різні елементи в цьому профілі. У таких гострих випадках для зупинки кровотечі разова доза 1 г транексамової кислоти часто є достатньою. Можливість застосування транексамової кислоти при синдромі ДВК у пацієнта слід розглядати тільки тоді, коли наявні відповідна гематологічна лабораторна база та накопичений клінічний досвід.

Жінки дітородного віку під час лікування повинні використовувати засоби ефективної контрацепції.

Немає недостатньої кількості клінічних даних щодо застосування транексамової кислоти у вагітних жінок.

Протягом першого триместру вагітності в якості запобіжного заходу призначення транексамової кислоти не рекомендується.

Наявні обмежені клінічні дані щодо використання транексамової кислоти при різних клінічних геморагічних станах під час другого і третього триместру вагітності, при яких неможливо ідентифікувати шкідливий вплив на плід. Транексамова кислота повинна використовуватися під час вагітності тільки у тому випадку, якщо очікувана терапевтично користь виправдовує потенційний ризик.

Транексамова кислота виділяється у материнське молоко. Таким чином, грудне годувування не рекомендується.

Відсутні клінічні дані про вплив транексамової кислоти на фертильність.

Дослідження з оцінки впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами відсутні.

Максимальна разова доза не повинна перевищувати 10 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза становить 20 мг/кг маси тіла.

Транстоп вводять внутрішньовенно (краплинно, струминно).

Дорослі .

При генералізованому фібринолізі транексамову кислоту вводять внутрішньовенно, повільно у дозі 1 г (2 ампули по 5 мл) або 15 мг/кг маси тіла кожні 6-8 годин, швидкість введення — 1 мл/хв.

При місцевому фібринолізі рекомендується застосовувати препарат, починаючи з 500 мг (1 ампула по 5 мл) до 1 г (2 ампули по 5 мл) внутрішньовенно, повільно (приблизно 1 мл/хв) 2-3 рази на добу.

Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок . У разі ниркової недостатності застосування транексамової кислоти протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю. Для пацієнтів, які мають незначну або помірну ниркову недостатність, дозування транексамової кислоти потрібно зменшити відповідно до показників рівня сироваткового креатиніну:

Таблиця 1

Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінк и. Пацієнтам з порушеннями функції печінки корекція дози практично не потрібна.

Застосування дітям .

Дітям віком від одного року рекомендується застосування згідно з поточними затвердженими терапевтичними показаннями, як описано в розділі «Показання до застосування», дозування — близько 20 мг/кг/день. Однак при застосуванні дітям згідно з вказаними рекомендаціями наявні обмежені дані з ефективності, безпеки, особливостей дозування.

Аспекти ефективності, особливості дозування і безпеки застосування транексамової кислоти дітям, що перенесли операції на серці, не були досліджені в повному обсязі. Застосування пацієнтам літнього віку . Зазвичай корекція дози не потрібна, якщо немає ознак ниркової недостатності.

Спосіб застосування

Введення має суворо обмежений режим — повільне внутрішньовенне введення (ін’єкція/інфузія).

Транексамову кислоту не слід вводити внутрішньом’язово.

Спосіб застосування

Внутрішньовенна ін’єкція: транексамову кислоту потрібно вводити шляхом повільної болюсної ін’єкції протягом щонайменше 5 хвилин.

Внутрішньовенна інфузія: транексамову кислоту потрібно змішати безпосередньо з такими розчинами для ін’єкцій /інфузій:

натрію хлорид 0,9%, розчин для ін’єкцій; розчин для ін’єкцій Рінгера;

декстроза, розчин для ін’єкцій, 5%; декстрин-40 в розчині декстрози для ін’єкцій (5%) і декстрин-40 в розчині натрію хлориду 0,9% для ін’єкцій; амінокислотний розчин.

Випадки передозування не спостерігалися.

Ознаки та симптоми можуть включати запаморочення, головний біль, гіпотензію і судоми (конвульсії). Також було показано, що судоми, як правило, мають місце при більш високій частоті введення та характерні при збільшенні дози.

Для лікування передозування слід надавати симптоматичне лікування.

Нижче зазначено побічні реакції, систематизовані відповідно до класифікатора MedDRA (основні класи систем органів). В межах кожного класу систем органів побічні реакції упорядковані за частотою. У кожному частотному угрупованні побічні реакції представлено у порядку зменшення серйозності. Частоти були визначені таким чином: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100 до < 1/10); нечасто (> 1/1 000 до < 1/100), невідомо (не можна оцінити за наявними даними).

Таблиця 2

На даний час не були виконані дослідження взаємодії лікарських засобів. Паралельний (одночасний) прийом антикоагулянтів повинен відбуватися під суворим наглядом лікаря, що має досвід у цьому напрямку терапії. Лікарські препарати, що діють на гемостаз, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримали лікування із застосуванням транексамової кислоти. В цих випадках може бути наявний теоретичний ризик збільшення тромбоформувального потенціалу, наприклад, при застосуванні естрогенів. Крім того, антифібринолітична дія препарату може бути антагонізована при застосуванні тромболітиків.

2 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Несумісність.

Транексамова кислота для ін’єкцій не повинна бути додана до крові для переливання або до ін’єкційних розчинів, що містять лікарські засоби групи пеніцилінів.

По 5 мл розчину для ін’єкцій в ампулі, по 6 ампул в картонній коробці.

За рецептом.