Укреотид інструкція по застосуванню

Лубнифарм, ПАТ

Гормони для системного застосування. Гіпоталамічні гормони. Октреотид.

Фармакодинаміка. Октреотид – синтетичний октапептид, який є похідним природного гормона соматостатину і чинить схожу з ним фармакологічну дію при значно більшій її тривалості. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормона росту, а також пептидів та серотоніну, які продукуються в гастро-ентеро-панкреатичній ендокринній системі.У здорових осіб октреотид пригнічує:секрецію гормона росту, яка викликається аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією;секрецію інсуліна, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастро-ентеро-панкреотичної ендокринної системи, що викликається прийомом їжі, а також секрецію інсуліну та глюкагону, що стимулюється аргініном;секрецію тиреотропіну, що спричиняється тиреоліберином.У хворих на акромегалію знижує концентрацію гормона росту та/або інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у плазмі крові. Клінічно значуще зниження концентрації гормона росту (на 50 % і більше) відзначається майже у всіх хворих, а нормалізація рівня у плазмі (менше 5 нг/мл) – приблизно у половини хворих. При цьому у більшості хворих знижується вираженість симптомів: головного болю, набряку шкіри та м´яких тканин, підвищеного потовиділення, болю у суглобах і парестезій. У хворих з великими аденомами гіпофіза октреотид може привести до деякого зменшення розмірів пухлини.У хворих з функціональними ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози Укреотид внаслідок його різноманітних ендокринних ефектів впливає на ряд клінічних ознак хвороби. Клінічне та симптоматичне покращання спостерігаються у пацієнтів, які все ще мають симптоми, пов’язані з пухлинами, незважаючи на попереднє лікування, що може включати хірургію, емболізацію печінкових артерій та різноманітну хіміотерапію, наприклад, застосування стрептозотоцину та 5-фторурацилу.При карциноїдних пухлинах зменшує вираженість таких симптомів, як припливи та діарея, що в багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну у плазмі та екскреції 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею.При пухлинах, що гіперпродукують вазоактивний інтестинальний пептид (віпоми), зменшує тяжку секреторну діарею і знижує супутні порушення електролітного балансу; може обумовити сповільнення або зупинку прогресування пухлини (особливо метастазів у печінку) і навіть зменшення її розмірів. Клінічне покращення зазвичай супроводжується зниженням (майже до нормального значення) концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі.При глюкагономах зменшує некротизуючий мігруючий висип, не впливаючи при цьому на вираженість цукрового діабету і не призводячи до зниження потреби в інсуліні або пероральних цукрознижувальних препаратах.При гастриномах, синдромі Золлінгера-Еллісона (при монотерапії або в комбінації з блокаторами Н2-рецепторів) знижує кислотопродукцію в шлунку, концентрацію гастрину в плазмі, зменшує вираженість клінічної симптоматики, у тому числі припливів та діареї.При інсуліномах зменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові (на період до 2 годин), при операбельних пухлинах забезпечує відновлення і підтримку нормоглікемії в передопераційному періоді; при неоперабельних доброякісних та злоякісних пухлинах забезпечує контроль глікемії без одночасного тривалого зниження рівня інсуліну в крові.При рефрактерній діареї у випадку СНІДу приводить до повної або часткової нормалізації випорожнень приблизно у 1/3 хворих.При операціях на підшлунковій залозі знижує частоту післяопераційних ускладнень (панкреатичних свищів, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту).При кровотечах з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка у хворих на цироз печінки в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою терапією) призводить до більш ефективної зупинки кровотечі та ранньої повторної кровотечі, зменшення об´єму трансфузій і покращення 5-денного виживання. У хворих з пухлинами, які гіперпродукують рилізинг-фактор гормона росту (соматолібериномами), Укреотид зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це, очевидно, пов’язано з пригніченням секреції рилізинг-фактора гормона росту і самого гормона росту. У подальшому може зменшитися гіпертрофія гіпофіза.Фармакокінетика. Після підшкірного введення препарат швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається в межах 30 хв. Зв’язування з білками плазми становить 65 %. Зв’язування з форменими елементами крові – дуже незначне. Об’єм розподілу становить 0,27 л/кг. Загальний кліренс – 160 мл/хв. Період напіввиведення після підшкірної ін’єкції становить 100 хв. Після внутрішньовенного введення препарат виводиться в дві фази (з періодами напіввиведення 10 та 90 хв). Більша частина введеної дози пептиду виводиться з калом, приблизно 32 % виводиться у незміненому вигляді із сечею. Порушена функція нирок не впливає на загальну експозицію октреотиду, введеного підшкірно. Здатність до елімінації може бути знижена у хворих на цироз печінки.

;Акромегалія – для контролю основних проявів захворювання і зниження рівнів гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у плазмі у тих випадках, коли відсутній достатній ефект від хірургічного лікування і променевої терапії. Укреотид показаний також для лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткочасного лікування у проміжках між курсами променевої терапії до тих пір, доки повністю не розвинеться її ефект.;Полегшення симптомів, пов’язаних з ендокринними пухлинами травного тракту і підшлункової залози:карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому;ВІПоми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду);глюкагономи;гастриноми/синдром Золлінгера-Еллісона – зазвичай у комбінації з антагоністами гістамінових Н2-рецепторів або інгібіторами протонного насоса;інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримуючої терапії);соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактора гормону росту). Укреотид не є протипухлинним препаратом, і його застосування не може привести до виліковування даної категорії хворих.;Рефрактерна діарея у хворих на СНІД.;Профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі.;Припинення кровотеч і профілактика рецидивів кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки (у комбінації зі специфічними лікувальними заходами, наприклад з ендоскопічною склерозивною терапією).

Підвищена чутливість до октреотиду або інших компонентів препарату. Цукровий діабет. Період вагітності і годування груддю.

Підшкірні введення.Пацієнти, які самі вводять препарат за допомогою підшкірної ін’єкції, повинні отримати точні інструкції від лікаря або медсестри.Для того, щоб зменшити дискомфорт у місці введення, рекомендується перед ін’єкцією довести температуру розчину до кімнатної. Необхідно уникати введення повторних ін’єкцій на тому ж самому місці через короткий проміжок часу.Ампули слід відкривати тільки перед введенням, залишки препарату слід утилізувати.Внутрішньовенні інфузії.Розведений розчин залишається фізично та хімічно стабільним протягом щонайменше 24 годин при температурі не вище 25 °С.Загальні.Оскільки іноді пухлини гіпофіза, що секретують гормон росту, можуть збільшуватися, спричиняючи серйозні ускладнення (наприклад, звуження поля зору), суттєвим є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У випадку появи ознак збільшення пухлини слід розглянути необхідність застосування альтернативних видів лікування.Терапевтична користь зниження рівня гормону росту (ГР) і нормалізація концентрації інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у жінок з акромегалією може потенційно відновити фертильність. Під час лікування октреотидом жінкам дітородного віку слід рекомендувати застосування адекватних методів контрацепції (див. також розділ Застосування у період вагітності або годування груддю).У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, слід контролювати функцію щитоподібної залози. Явища, пов’язані з серцево-судинною системою.Нечасто повідомляли про випадки брадикардії. Може знадобитися коригування дози таких препаратів, як бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, препарати, що контролюють баланс рідини або електролітний баланс.Явища, пов’язані із жовчним міхуром.У пацієнтів, які отримують Укреотид підшкірно тривалий час, спостерігається утворення каменів у жовчному міхурі. У зв’язку з цим рекомендується проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура перед початком терапії Укреотидом кожні 6 - 12 місяців під час лікування. Виникнення жовчних каменів у пацієнтів, які отримували лікування Укреотидом, у більшості випадків не супроводжувалось появою симптомів; при клінічних проявах жовчнокам’яну хворобу слід лікувати або шляхом застосування жовчних кислот, що розчиняють камені, або хірургічними методами.Пухлини гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи.Під час лікування пухлин гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи зрідка може відбуватися раптова втрата симптоматичного контролю з боку Укреотиду, що супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів.Метаболізм глюкози.Зважаючи на гальмівну дію на гормон росту, глюкагон та інсулін, Укреотид може порушити регуляцію рівня глюкози. Може порушуватися переносимість глюкози після прийому їжі і в деяких випадках внаслідок хронічного введення препарату може виникнути персистуюча гіперглікемія.У пацієнтів з інсуліномами октреотид, внаслідок його сильнішої порівняно з інсуліном відносної спроможності пригнічувати секрецію ГР та глюкагону, а також внаслідок короткої тривалості його інгібіторної дії на інсулін, можуть підвищитися інтенсивність та подовжитися тривалість гіпоглікемії. Ці пацієнти повинні бути під ретельним наглядом під час започаткування терапії Укреотидом та під час кожної зміни дозування. Очевидні коливання концентрації глюкози у крові можуть бути знижені завдяки частішому введенню менших доз.Залежність пацієнтів з цукровим діабетом типу I від інсуліну може бути знижена шляхом введення Укреотиду. У пацієнтів без діабету та з діабетом типу II з частково інтактним резервом інсуліну, введення Укреотиду може призвести до підвищення глікемії після їжі. Рекомендується ретельний контроль толерантності до глюкози та антидіабетичне лікування.Варикоз вен стравоходу.Оскільки епізоди кровотечі з варикозних вен стравоходу супроводжуються підвищеним ризиком розвитку інсулін-залежного діабету або зміни у потребі в інсуліні у пацієнтів з раніше існуючим діабетом, необхідно проводити належний моніторинг рівнів глюкози у крові.Місцеві реакції.Відсутні повідомлення про виникнення пухлин у місці ін’єкції у пацієнтів, які отримували лікування Укреотидом протягом до 15 років. Трофіка.Октреотид може порушувати у деяких хворих всмоктування дієтичних жирів.У деяких пацієнтів, які отримують лікування октреотидом, спостерігали знижені рівні вітаміну B12 і аномальні результати тесту Шиллінга. У пацієнтів з авітамінозом вітаміну B12 в анамнезі слід контролювати рівень цього вітаміну під час терапії Укреотидом.Застосування у людей літнього віку.Відсутні докази зниження переносимості або необхідності у коригуванні дозування у пацієнтів літнього віку, які отримували лікування Укреотидом.Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки.У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення препарату може збільшитися, що потребує коригування підтримуючої дози.Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок.Порушення функції нирок не впливає на загальну експозицію (площа під кривою залежності концентрації препарату від часу) октреотиду, який вводився шляхом підшкірної ін’єкції. Таким чином, коригування дози Укреотиду не потрібне.

Не застосовують.У разі необхідності застосування препарату жінкам, що годують груддю, на період лікування необхідно припинити годування груддю.

При застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції з боку нервової системи (головний біль, запаморочення), тому слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Дітям застосування препарату Укреотид протипоказане через відсутність клінічного досвіду.

При акромегалії  спочатку препарат вводять по 0,05 - 0,1 мг підшкірно з інтервалами 8 або 12 годин. У подальшому добір дози повинен ґрунтуватися на щомісячних визначеннях концентрації гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у крові, аналізі клінічних симптомів і переносимості препарату (цільові концентрації гормонів у крові становлять: ГР – менше 2,5 нг/мл, ІФР-1 – у межах норми). Для більшості хворих оптимальна добова доза становить 0,3 мг. Максимальна добова доза становить 1,5 мг на добу, яку не слід перевищувати. Якщо впродовж 3 місяців лікування препаратом Укреотид не відмічається достатнього зниження рівня гормону росту і поліпшення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити.При ендокринних пухлинах травного тракту і підшлункової залози препарат вводять підшкірно у початковій дозі по 0,05 мг 1 - 2 рази на добу. У подальшому, залежно від досягнутого клінічного ефекту, впливу на рівні гормонів, що продукуються пухлиною (у випадку карциноїдних пухлин - впливу на виділення 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею), і переносимості дозу препарату можна поступово збільшити до 0,1 - 0,2 мг 3 рази на добу. У виняткових випадках можуть знадобитися вищі дози. Підтримуючі дози препарату слід добирати індивідуально.Якщо протягом одного тижня лікування Укреотидом у максимально переносимій дозі поліпшення не настає, терапію слід припинити. При рефрактерній діареї у хворих на СНІД препарат вводять підшкірно у початковій дозі по 0,1 мг 3 рази на добу. Якщо після одного тижня лікування діарея не припиняється, дозу препарату слід збільшити індивідуально, навіть до 0,25 мг 3 рази на добу. Корекцію дози проводять з урахуванням динаміки випорожнень і переносимості препарату. Якщо протягом одного тижня лікування Укреотид у дозі 0,25 мг 3 рази на день поліпшення не настає, терапію слід припинити. Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі препарат вводять підшкріно по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 наступних днів, починаючи з дня операції (щонайменше за 1 годину до лапаротомії).При кровотечі із варикозно розширених вен стравоходу вводять препарат у дозі 25 мкг/год шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 5 днів. Укреотид можна розводити 0,9 % розчином натрію хлориду.У хворих на цироз печінки була відмічена добра переносимість Укреотиду, який застосовувався протягом 5 днів у дозах до 50 мкг/год у вигляді безперервної внутрішньоевнної інфузії у зв’язку з кровотечею із варикозно розширених вен стравоходу. 

Відомо про обмежену кількість випадкового передозування Укреотиду у дорослих та дітей. У дорослих можливі такі симптоми: аритмія, артеріальна гіпотензія, зупинка серця, гіпоксія мозку, панкреатит, гепатитний стеатоз, діарея, слабкість, сонливість, втрата маси тіла, гепатомегалія та молочний ацидоз. У дітей – легка гіперглікемія.У пацієнтів з раком, які отримували дози Укреотиду 3000 - 30000 мкг на добу у вигляді поділених доз підшкірно непередбачені небажані явища не спостерігалися.Лікування: терапія симптоматична.

З боку імунної системи: анафілаксія, алергія/реакції гіперчутливості.З боку травного тракту: діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, запор, блювання, здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, м’язова напруга, диспепсія, стеаторея, часті рідкі випорожнення, знебарвлення калових мас.З боку гепатобіліарної системи: холелітіаз, холецистит, жовчні конкременти, гіпербілірубінемія, можливий розвиток гострого панкреатиту, обумовленого жовчнокам’яною хворобою, гострий гепатит без холестазу, холестатичний гепатит, холестаз, жовтуха, холестатична жовтуха.Метаболічні порушення: гіперглікемія, гіпоглікемія, порушена переносимість глюкози, анорексія, дегідратація.З боку ендокринної системи: гіпотиреоз, дисфункція щитовидної залози (наприклад, знижений рівень тиреостимулюючого гормону, знижений рівень загального T4, знижений рівень вільного T4).З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, астенія.З боку дихальної системи: диспное.З боку серцево-судинної системи: брадикардія, тахікардія, аритмія, зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, зсуви осі, рання реполяризація, низький вольтаж, R/S перехід, раннє збільшення хвилі R, неспецифічні зміни хвилі ST-T). З боку шкіри: свербіж, висипання, алопеція, кропив’янка.Загальні та місцеві порушення: біль або відчуття гострого болю, поколювання або печіння у місці ін’єкції з почервонінням та набряком.Лабораторні порушення: підвищення рівнів трансаміназ, підвищений рівень лужної фосфатази, підвищений рівень гаммаглутамілтрансферази.

Встановлено, що октреотид знижує всмоктування циклоспорину в кишечнику і уповільнює всмоктування циметидину.Одночасне введення октреотиду і бромокриптину збільшує біодоступність бромокриптину.Обмежені опубліковані дані свідчать про те, що аналоги соматостатину можуть знижувати метаболічний кліренс речовин, які метаболізують за участю ферментів цитохрому P450, що може бути обумовлено пригніченням гормону росту. Оскільки не можна виключити наявність такого впливу в октреотиду, слід з обережністю застосовувати інші препарати, які метаболізуються головним чином за участі CYP 3A4, а також із вузьким терапевтичним індексом (наприклад, хінідин, терфенадин).

2 роки.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 8 °С до 20 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 1 мл розчину для ін’єкцій 0,01 % в ампулах № 3, № 5, № 6.

Без рецепту.

НесумісністьОктреотид ацетат є нестабільним у розчинах для повного парентерального харчування.Не застосовувати розчинники, які не вказані в розділі Спосіб застосування та дози.МісцезнаходженняУкраїна, Полтавська обл., м. Лубни, вул Петровського, 16.ЗаявникТОВ Фармлінк.МісцезнаходженняУкраїна, м. 03049, Київ, вул. Курська, 10.