Вепезид інструкція по застосуванню

Брістол-Майєрс Сквібб, Франція

Антинеопластичні засоби.

Фармакодинаміка.Експериментальні дослідження показують, що етопозид (напівсинтетична похідна подофілотоксину) має властивість переривати клітинний цикл на стадії G2. In vitro Вепезид пригнічує включення тимідину в ДНК. Високі концентрації (більше 10 мкг/мл) приводять до лізису клітин, що знаходяться в мітозі; при концентраціях в інтервалі 0,3-10 мкг/мл спостерігалося пригнічення клітин на початку стадії профази. Вепезид ефективний щодо ряду пухлин людини. В більшості випадків його дія залежить від частоти застосування; найкращі результати спостерігаються при курсовому застосуванні препарату протягом 3-5 днів.Фармакокінетика.Суттєвих розбіжностей в метаболізмі та шляхах виведення етопозиду при пероральному та внутрішньовенному введенні немає. У дорослих кліренс етопозиду корелює з кліренсом креатиніну та вмісту альбуміну сироватці крові. Такі показники фармакокінетики, як площа під кривою (ППК або AUC) та максимальна концентрація у плазмі (К макс або C max), при дозі 250 мг мають однакову тенденцію до зниження при пероральному прийомі та при внутрішньовенному введенні. Загальне середнє значення біодоступності препарату у формі капсул становить приблизно 50% (можливі коливання від 25 до 76%). Результати останніх досліджень показали, що середня біодоступність капсул у дозі 100 мг становить 76 ± 22%, в дозі 400 мг - 48±18%.Розподіл та виведення етапозиду являє собою дві фази єдиного процесу. Термін напівпроходження першої фази розподілу становить 1,5 години, а термін напіввиведення другої фази або термінальної фази становить 4 - 11 годин. При загальному кліренсі організму від 33 до 48 мл/хв або від 16 до 36 мл/хв/м2 період напіввиведення у діапазоні доз від 100 до 600 мг/м2 не змінюється. Концентрація етопозиду в плазмі крові має лінійну залежність від величини дози. Етопозид у дозі 100 мг/м2 при щоденному прийомі не накопичується у плазмі крові протягом 4 – 6 днів. Етопозид погано проникає крізь гематоенцефалічній бар’єр. Від 42 до 67% прийнятої дози виводиться із сечею і до 16% - з калом, при цьому до 50 % в незмінному вигляді.

Дрібноклітинна карцинома бронхів.Злоякісний лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна) і лімфома на пізніх стадіях.Гостра рецидивуюча нелімфоцитарна лейкемія.Герміногенні пухлини яєчка та яєчників. Карцинома хоріона.Недрібноклітинні пухлини легені та інші солідні пухлини.Саркома Юїнга.Саркома Капоши.Трофобластичні пухлини.Рак шлунка.Нейробластоми.

Підвищена чутливість до етопозиду або допоміжних речовин.Мієлосупресія (кількість нейтрофілів меньше 500/мм3 та/або тромбоцитів нижче 50 000/мм3.Тяжки гострі інфекції.Вагітність і лактація.Дитячий вік.

Вепезид слід застосовувати тільки під постійним спостереженням лікаря, що має досвід хіміотерапії препаратами з цитотоксичним ефектом. При роботі з Вепезидом слід дотримувати правил щодо цитотоксичних препаратів. У випадку контакту вмісту капсули зі шкірою або слизовою оболонкою уражені ділянки необхідно негайно промити водою з милом.Пригнічення функції кісткового мозку є дозолімітуючим чинником при застосуванні Вепезиду. Регулярне спостереження за складом крові необхідно проводити перед початком лікування, у перервах і перед кожним наступним курсом прйому Вепезиду. Якщо до початку терапії Вепезидом проводилася променева терапія і/або хіміотерапія, слід дотримуватися достатнього інтервалу між цими двома видами лікування, щоб забезпечити відновлення функції кісткового мозку. У випадку зменшення кількості тромбоцитів до 50 000/мм3 і/або абсолютної кількості нейтрофилів до 500/мм3 терапію необхідно припинити до повного відновлення показників крові.При виникненні анафілактичних реакцій застосування Вепезиду необхідно припинити і почати лікування кортикостероїдами і/або антигістамінними препаратами одночасно з інфузійною терапією.З особливою оборежнісью слід при призначати препарат пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю.Безпечність та ефективність препарату у дітей систематично не вивчалась.Оскільки не має даних стосовно можливості Вепезиду потрапляти в грудне молоко, від годування груддю слід утримуватись.Чоловіки і жінки, які одержують терапію Вепезидом, повинні застосовувати надійні методи контрацепції.Іноді в пацієнтів, які одержують терапію Вепезидом у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, може розвинутися гострий лейкоз - як з передлейкозною фазою, так і без неї.Питання щодо повторного курсу лікування, як правило, може виникнути тільки тоді, коли рівень лейкоцитів перевищує 4000 мм3. За наявності пригнічення кісткового мозку треба або відмовитись від лікування, або зменшити дозу. Звичайно після 3-4-х курсів лікування приймається рішення про подальшу терапію.

Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від схеми хіміотерапії, яку використовують (при виборі дози слід враховувати мієлосупресивну дію інших препаратів у комбінації, а також дію попередньої променевої терапії і хіміотерапії).При пероральному застосуванні Вепезид призначають приймати по 50 мг/м2 щодня, протягом 21 дня з повторенням циклів кожні 28 днів або по 100-200 мг/м2 5 днів поспіль з інтервалом 3 тижні.Повторні курси проводяться тільки після нормалізації показників периферичної крові.

Загальні дози 2,4-3,5 г/м2 протягом трьох днів призводили до тяжкого запалення слизових оболонок і токсичного ураження кісткового мозку.У хворих, які отримували вищі, порівняно з рекомендованими, дози етопозиду, відмічався метаболічний ацидоз і спостерігалися випадки токсичного впливу на печінку.Хворим з ознаками передозування треба негайно відмінити Вепезид і призначити детоксикаційну і симптоматичну терапію.

;Гематологічна токсичність є лімітуючою для дози. У 60-91% хворих, які одержують монотерапію препаратом Вепезид, відмічалася лейкопенія (у 7-71% менше 1000 мм3). Мінімальне значення спостерігалося на 7-14-й день. Тромбоцитопенія спостерігалася у 28-41% хворих на 9-16-й день (у 4-20% менше 50 000 мм3). Картина крові відновлювалась, як правило, до кінця третього тижня після лікування.;Шлунково-кишкова токсичність. Приблизно у третини хворих виникали нудота та блювання; як правило, ці симптоми можна усунути, застосовуючи стандартні протиблювотні препарати, також слід перейти на інфузійну форму введення. Іноді виникали анорексія і пронос, стоматит.;Реакції гіперчутливості. Підвищення температури, тахікардія, бронхоспазм, задишка виникали в 1-2% хворих. У таких випадках застосування препарату слід припинити і призначити адренергічні препарати або ж кортикостероїди і антигістамінні препарати згідно з показаннями.;Інші побічні дії. Можливо випадання волосся, навіть алопеція. У ряді випадків виникала периферична нейропатія, особливо під час використання комбінації з алкалоїдами барвінку. Іноді спостерігалися сонливість, втома, підвищення активності ферментів печінки, висипання і радіосенсибілізація шкіри. Хоча специфічні токсичні ефекти щодо печінки і нирок не є типовими, рекомендується брати до уваги можливість накопичення значних концентрацій етопозиду у цих органах і можливість кумуляції препарату.

Протипухлинна дія етопозиду збільшується при застосуванні його одночасно із цисплатином, однак при цьому слід враховувати, що у хворих, які раніше отримували лікування цисплатином, виведення етопозиду може бути порушено.У зв’язку з імунодепресивною дією препарату та можливістю розвитку тяжкої інфекції не слід під час хіміотерапії застосовувати живі вакцини. Вакцинацію слід проводити через 3 місяці після завершення терапії.При одночасному застосуванні з іншими цитостатиками підвищується токсична дія препарату Вепезид на кістковий мозок.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.Зберігати при температурі 15-25 оС. Термін придатності - 3 роки.

10 капсул по 100 мг або 20 капсул по 50 мг у скляному флаконі та картонній коробці.

Без рецепту.

Загальна характеристикаміжнародна та хімічна назвиетопозид; 4’-деметилепіподофілотоксин-(9-[4,6-0(R)-етиліден-b-D-глюкопіранозид];Форма випускуКапсули.АдресаВіа дел Муріло, Км 2,800, 04010 - Сермонета (ЛТ), Італія