Сон малюка

Дата створення: 21 січня, 12:38
Дата оновлення: 21 січня, 13:09
Автор: Жарікова Юлія
Лікар-педіатр
Сон малыша фото

Прослухати аудіоверсію

Якщо ви думаєте, що це вам складно з малюком, а дитині все одно хто міняє їй підгузки, то це не зовсім правда. Малюк – це особистість зі своїми потребами. Він боїться незнайомого, його тривожить незрозуміле, нарешті він точно любить сухе, тепле та ще й з матусиним ароматом. Як про це розповісти, якщо ти не вмієш говорити? Діти – плачуть.

Вітаю, мене звуть Юлія Жарікова, я лікарка-педіатр-неонатолог, і сьогодні про те, чому дитина плаче, що робити в такому випадку, а чого не робити ні в якому разі.

Плач – це засіб комунікації між мамою та немовлям. Частіше за все малюк плаче якщо він замерз, хоче їсти або підгузок мокрий. Крім того у дитини може бути тривожність як риса характеру або просто поганий настрій. Тому на практиці ідемо від простого до найскладнішого.

Перевірте підгузок та стан шкіри не тільки під ним, а й у шкірних складках. Виміряйте температуру тіла. Ми вже говорили, що у молочної залози є непоживна функція, коли малюк ссе груди не заради ситості, а щоб заспокоїтись. Надайте йому цю можливість.

Вчіться правильно тримати дитину. Коли ви притискаєте маленький животик до свого живота, ваше тепло та серцебиття надає малюку відчуття безпеки. Поговоріть з немовлям. Воно нічого не зрозуміє, але зльоту зловить інтонацію вашого голосу. Монотонність звуків заспокоює. Можливо тихі колискові наспіви маминим голосом колись виллються до Ваших спільних походів на концерти Rammstein, як варіант, хтозна.

Чого не можна робити?

Ні в якому разі не трусіть дитину, не плескайте по спині та по сідничкам, не підвищуйте голос, бо це не розв’язує проблему! Зате може закінчитися струсом головного мозку, крововиливом у сітківку ока чи пошкодженням м’язів та кісток тулуба. Це точно не про безпеку.

Поганий настрій або тривога – не ознаки хвороби самі по собі. Але коли на тлі кепського настрою температура тіла малюка стрімко вище за 37,5 градусів за Цельсієм, дитина відмовляється від грудей, а плач стає мало емоційним, немовби підвисає на одній ноті, то обов'язково зверніться до лікаря.

Всі діти плачуть, а намагання зрозуміти причину плачу, спочатку нагадує пошук чорної кішки в кімнаті без світла. Головне не звинувачуйте себе, вже зовсім скоро Ви будете розуміти більше про вашу дитину. Це не просто, але варто того.

«Я не знав, що таке немовля, тому боявся що Даринка перетвориться на тирана, щоб маніпулювати нами. На щастя, мені вдалося швидко змінити погляд і я зрозумів, що донька не вередує, а висловлює свої потреби. Ну так, голосно та часто, і трохи довше ніж ми уявляли. Знадобилося два місяці, щоб донька почала міняти свої крики, а ми з дружиною навчилися хоч трохи її розуміти», – ось так сказав мені тато чарівного малятка 6-ти місячного віку.

Поговоримо про те, на що спиратися батькам, якщо малюк невтішно заходиться плачем протягом п'яти годин, а всі спроби заспокоїти його не мають успіху.

Фіолетовий плач – це коли вашій дитині від 2 тижнів до трьох місяців. Вона раптово починає плакати ближче до ночі зі страждальним виразом обличчя, а ви не в змозі її заспокоїти. Підступність ситуації полягає в тому, що ви зробили все, про що знали, а дитина плаче. Власну безпорадність всі люди переживають тяжко. Щоб якось розрадити ситуацію, спробуйте уявити, що відчуває ваше немовля.

Психологи вважають, що немовля може не тільки засмучуватися, а навіть впадати в депресію. А хіба ми самі не потребуємо розради під час переживання негативних емоцій. Дуже важливо не залишати дитину наодинці з її страхами. Візьміть малюка зайвий раз на руки і не переживайте, якщо він не припиняє плакати. Також втішати можуть погладжування та заколисування. Шукайте те, що підходить саме вашій дитині.

Тільки дуже вас прошу: ніколи не трусіть малюка! Не потрібно вихлюпувати на нього свою агресію та відчай від своєї безпорадності. Навчайтеся впізнавати перші ознаки початку плачу: який вираз обличчя у дитини, як рухаються ручки та ніжки.

Розчарування та втома неминучі, але зберігайте спокій та доброзичливість до дитини. А для цього робіть собі перепочинок будь-якими засобами. Аби підтримати себе, ведіть харчовий щоденник. Там відмічайте все, що їсте протягом дня. Це полегшить вам розуміння, чи впливає щось з того, що ви їсте на стан дитини. І в останню чергу я рекомендую пробіотики для дитини.

Поступово крики дитини перестануть виводити вас з рівноваги і сформують більш гнучку поведінку. Одного ранку ви прокинетесь у тиші, тому що дитина буде мовчки роздивлятися мобіль та посміхатися. 

Коли дитина погано спить, а накопичена втома перемагає батьків, то тут вже не до радощів материнства. У 90-ті роки минулого сторіччя дослідження з'ясували, що 80% малюків краще засинають під монотонні неголосні звуки. Що це таке «білий шум», як переносять його малюки та чи є протипоказання до його застосування?

Пам'ятаєте, що малюк народжується з незрілою нервовою системою? Саме тому механізми гальмування та збудження в перший місяць працюють так, як працюють, і часто непередбачувано для дорослих.

Безліч незнайомої інформації у вигляді сторонніх звуків, запахів, світла лякає дитину, а якщо малюк ще й тривожний за характером, то заспокоїтися буває важко. Навіть, якщо ви змінили підгузок, погодували та взяли на руки. Нестача сну у дитини небезпечна та маскується під поганий характер, метушливість або дратівливість.

Де шукати допомоги дорослим?

Непоганий помічник – виток «білого шуму». Це низькі та середні за тембром звуки однієї гучності: звук дощу, гомін натовпу, тріск ватри, журчання води або звук від пилососа, що працює. І якщо когось ці звуки дратують, то на деяких малюків вони діють заспокійливо. Єдина умова – звук має бути низьким, не більше за 50 децибелів.

Як правильно використовувати «білий шум»?

По-перше, не обов'язково вмикати пилосос, пошукайте в інтернеті, там є безліч записів «білого шуму» на будь-який смак. Спостерігайте за дитиною, щоб зрозуміти її вподобання: головне, щоб звук подобався дитині. Все інше не так важливо. Майте на увазі, що виток «білого шуму» має бути на відстані не менше за 1 метр, а за деякими даними, краще за 2 метри від ліжечка дитини.

Не розглядайте «білий шум» як універсальне снодійне. Пам'ятайте, що це тільки тимчасове рішення і не для всіх дітей. Потенційна загроза криється у тому, що дитина може звикнути засинати виключно під «білий шум». Думайте на крок вперед, наприклад про те, що ви будете робити у випадку ночівлі з малюком не вдома, а у бабусі.

Коли я чую як молода мама скаржиться на те, що її дитина погано та мало спить, то відповідаю, що це не малюк мало спить, а його батьки і ми разом шукаємо безпечні засоби для малюка пристосуватися до нового середовища, а батькам – знайти можливість нарешті висипатися.

«Допоможіть мені будь ласка, сину менше 2 місяців, вночі просинається раз на годину. Лікарі кажуть, що все у нормі. Не можу більше слухати цей плач. Дратує все і дитина у тому числі. Я знала, що буде нелегко, але щоб настільки…» Коли ти хронічно не досипаєш, то перше що спадає на думку: малюк сплутав день з ніччю. Що робити?

Який сенс у тому, що дитина просинається вночі частіше чим вдень? Зазвичай, винуватим виявляється грудне молоко, яке воно там може бути у молодої мами. Звісно, ж нежирне. Хіба можна ним наїстися? Але задумайтесь, якщо вдень дитина ссе теж саме молоко та чудово засинає, то може справа у чомусь іншому?

З боку науки, кожен раз коли малюк будить вас вночі – це перевірка, що ви поруч і тільки з ним. Судіть самі. Нічне ссання грудей пригнічує овуляцію у мами та запобігає настанню нової вагітності. Тобто не народиться брат чи сестра, з якими б малюку довелося б ділитися їжею та турботою батьків, а молоко тут ні до чого, як і поганий характер або кольки.

Зрозуміло, що все змінилося. І наразі у нас найнижчий рівень смертності серед новонароджених за всю історію людства. Це надає непогані перспективи поступово відмовитись від зайвого, щоб зробити догляд за малюком більш безпечним і головне, більш природним.

Прослухати аудіоверсію

Що можна спробувати зробити?

Не можна категорично заявляти, що малюк має спати у своєму ліжечку. Не факт, що це допоможе вам висипатися, але спробуйте взяти його до свого ліжка. Тим більше, що випадки травмування немовлят батьками стали поодинокими. Втома зменшиться, якщо спати з дитиною вдень, робити зарядку та дихальні вправи. Пам'ятайте, що ви не Попелюшка, а мама з малюком.

Не очікуйте від своєї дитини, що вона буде схожа на вашого племінника. Це не важкий характер прадіда-забіяки переселився у дитину, яка чомусь дісталась саме вам, а не вашій сестрі чи брату. Вночі малюк будить матусю, щоб сказати: коли ти поруч зі мною, то я спокійний – є ресурс, щоб вижити. Прадавній механізм, який дозволив колись виграти право на життя своїх потенційних родичів. Ну майже джек-пот.

У вас народився крихітний малюк, якого ви не знаєте як взяти на руки, щоб не пошкодити. Не бійтеся, дитина має потребу у рухах. А динамічна гімнастика входить до переліку курсу оздоровчих занять з малюками. Така інформація мережі надає додатковий об'єм моїй короткій зачісці, краще розрекламованого шампуню...

Поговоримо про синдром струшеного малюка.

Що це, коли виникає та що робити?

Синдром струшеної дитини розвивається, якщо на малюка підвищують голос, плескають по сідничках чи спинці або роблять з ним акробатичні вправи від яких холодок у животі. Тому що це провокує так звану хлистову травму, коли під час різкого руху, голова різко відхиляється у напрямку спинки. Чим молодша дитина, тим вищий ризик травмування.

Які ознаки травми?

Дитина довго спить, пропускає годування, якщо ви її не будите або відмовляється від їжі. Час від часу ви помічаєте рясні зригування чи блювання, вага знижується. Але першою ознакою може бути невтішний плач. Віддалені ознаки синдрому спостерігаються аж до п’яти років і вони жахливі: сліпота, церебральний параліч, психологічні порушення, а інколи і раптова смерть дитини.

Як запобігти цьому?

Ніколи не експериментуйте з новомодними методиками. Для нормального фізичного розвитку дитині потрібен тільки час і безпека, а не вправи схожі на тортури.

Якщо дитина невтішно плаче, методично робіть всі ті кроки, про які ми з вами вже говорили: підгузок, руки, ваше тепло та запах – все це може заспокоїти малюка, бо надає йому відчуття безпеки. Не забувайте що груди – це не тільки про їжу, це ще про фізіологічний комфорт для малюка, як і мамин лагідний та спокійний голос.

Вчіться не струшувати дитину, а заколисувати. Діти люблять ритмічні погойдування з невеликою амплітудою, які заспокоюють. Не забувайте, що це цілком природно, що вас дратує плач дитини. Думайте, як підтримати себе та організувати допомогу, щоб трохи відпочити. Більшість батьків, на жаль, не готові до того, що плач для малюка це природно. І у більшості випадків малюк плаче не тому, що він хворий, особливо у перші 4 місяці. Проблема у тому, як батьки відгукуються на цей плач. Щоб розв'язати цю проблему безпечно, покладайтесь на сучасні знання та своє терпіння.

«Доньці в пологовому будинку виставили 7 на 8 по Апгар. Виникло питання: що означають ці цифри чи не замало це? Як зростають такі дітлахи і чи є сенс турбуватися про майбутнє навчання дитини?» На форумах мами часто запитують одна в одної, що то за такі оцінки, які малюк отримує у своєму житті, тільки но народившись.

Щойно малюк народився як лікар оцінює його фізичний стан та здатність підтримувати його життєві функції спочатку наприкінці першої, а потім наприкінці п'ятої хвилини.

Про що свідчать ці дві цифри?

Загалом це суб'єктивна оцінка п’ятьох показників: характеру серцебиття, дихання, тонусу м'язової системи, нервової системи та кольору шкіри. Лікар просто оглядає малюка та виставляє за кожний показник 0, 1 або 2 бали. Зрозуміло, що максимальний бал буде дорівнювати 10.

А що криється у цих цифрах?

Оцінювання за шкалою Апгар має за мету з'ясувати, чи потрібно дитині підвищена увага з боку лікаря неонатолога. Дітям з балами від 1 до 6 потребується підтримка та певне лікування. Але більшість малюків при народженні отримує від 7 до 10 балів. Це означає, що малюк добре переносить стрес народження, самостійно дихає та підтримує серцебиття, а тому його можна залишити з мамою. Майте на увазі, що ні на подальший розвиток малюка, ні на його розумові здібності, ця оцінка аж ніяк не впливає. Розвиток Вашої дитини залежить від Вашого терпіння, безпекового догляду та розуміння що дитина це не про вашу копію, це про зовсім окрему особистість.

Чи можна оцінити характер малюка?

Нервово-психологічні особливості дитини оцінюють за складнішою системою, які розробив американський педіатр Бразлетон. Цей лікар провів велику кількість спостережень за малюками у перші два тижні життя і створив шкалу, за якою оцінюють взаємодії малюка з людьми, рухливість щодо обставин, реакцію на світло та звук, а також як малюк реагує на стрес. За результатами оцінювання передбачають особливості характеру дитини. Це надає батькам можливість прогнозувати майбутні труднощі у поведінці дитини, наприклад під час навчання та спілкування та бути готовими підтримати свою дитину за будь-яких обставин.

«Немовля дивиться прямо в очі, немов чогось очікує. В мене вже страх, бо боюся зробити щось, не дай боже не те, і у бабусі на руках плаче, чи це нормально?» Питання не те щоб типове, але цікаве. В перші години після пологів виникає активний стан перестороги, під час якої немовля немовби тестує вашу реакцію на нього: чи погодує мене мама, чи змінить підгузок, чи заспокоїть, коли страшно, чи можу я довіряти мамі?

Наше суспільство, з одного боку, концентрує багато уваги саме на дітях, а з іншого – надає поради, дикість яких мене засмучує. Наприклад, не звертати на малюка увагу, не відразу підходити до ліжечка, не брати зайвий раз на руки, бо все це розбещує. Дослідження показують, що дитина сприймає такі дії як загрозу. Крім того у неї виникає відчуття неможливості змінити ситуацію. Не відразу, але саме ця безпорадність перетворюється на відчуження, неспокій і навіть ворожість по відношенню до матері.

В спілкуванні з дитиною не має дріб’язку. Ваш голос, який малюк знає в перший тиждень життя: він навіть повертає голову в ваш бік, коли ви говорите. Має значення все: гучність голосу та інтонація, сила дотику, манера заколисувати все це впливає на відчуття безпеки. Безпека – це коли поруч з мамою. І хоча традиційно вважається, що малій дитині все одно у кого бути на руках – це не правда. Вже з двотижневого віку малюк почуває себе в безпеці тільки поруч з близькими та реагує на незнайомців плачем. Не дозволяйте брати на руки, якщо та плаче. Плаче, бо не відчуває себе в безпеці.

Сучасна наука передивляється традиційні підходи щодо догляду за малюком саме тому, що багато з них не мають логічного пояснення та не співпадають з психофізіологічними потребами дитини. Безпековий догляд враховує всі ці особливості та розглядає відношення між дитиною та батьками не як звичку чи інстинкт, а як навички, що формують довіру між мамою та малюком. Починайте вивчати свою дитину прямо зараз.

Все про що ми щойно говорили можна прочитати, заходьте на сайт medpravda.ua у розділі «Подкасти» та користуйтеся потрібною вам інформацією.

Здоров'я та спокою вам та вашим малюкам!

Прослухати аудіоверсію