Цистит

Цистит — запалення сечового міхура, яке може мати інфекційну та неінфекційну природу. Захворювання може вразити будь-яку людину, незалежно від статі та віку, але найчастіше зустрічається серед жінок. Деякі люди часто хворіють на цистит і потребують регулярного і тривалого лікування.

Цистит буває гострим чи інтерстиціальним. Гострий — виникає раптово без попередніх патологій. Інтерстиціальний — турбує людину протягом тривалого часу, вражає кілька шарів сечового міхура, він також відомий як хронічний цистит. Без відповідного лікування хвороба може призвести до тяжких ускладнень.

Причини виникнення

Існує кілька видів циститу, які визначаються в залежності від причин їх виникнення:

• бактеріальний — бактерії через сечівник потрапляють у сечовий міхур і подразнюють його стінки;
• лікарський — деякі препарати можуть подразнювати сечовий міхур при виведенні з організму;
• променевий — променева терапія вбиває ракові клітини, але вона також може пошкодити здорові. Променевий цистит зазвичай виникає після променевої терапії, яка впливає на зону тазу;
• стороннього тіла — розвивається при лікуванні з використанням катетера, стенту чи інших ендоскопічних інструментів. При введенні або видаленні катетера або стенту в уретру можуть потрапити бактерії, також може виникнути пошкодження тканин, яке призведе до запалення;
• хімічний — з'являється після лікування хіміотерапевтичними препаратами, а також внаслідок впливу на слизову оболонку мила, сперміцидів, гелів та барвників;
• посткоїтальний — виникає після сексуального контакту внаслідок подразнення уретри чи зараження інфекцією.

У людини також може розвинутись безсимптомна бактеріурія. При цьому в сечі є бактерії, але у людини немає жодних симптомів циститу.

Найчастіше цистит викликають кишкові бактерії, які потрапляють в уретру. Жінки особливо чутливі до нього через безпосередню близькість прямої кишки до уретри та її коротку довжину. Найбільш поширеним збудником циститу у жінок, частка якого складає від 75% до 95% випадків, є кишкова паличка. Крім цього, збудниками інфекційного циститу можуть бути інші бактерії, віруси та гриби.

Фактори, які підвищують ймовірність потрапляння бактерій у сечовий міхур, включають:

• статевий контакт;
• витирання сідниць ззаду наперед після відвідування туалету;
• сечові катетери (трубка для відведення сечі);
• використання сперміцидів;
• стани, які блокують сечовивідні шляхи (камені у нирках);
• вагітність;
• стани, які ускладнюють повне випорожнення сечового міхура (збільшена передміхурова залоза у чоловіків);
• менопауза;
• діабет;
• ослаблена імунна система.

У нормальних умовах імунна система вміє захищатись від бактерій. Але при її ослабленні бактерії розмножуються, перетворюючись на інфекцію, яка несприятливо впливає на слизову оболонку сечового міхура.

У деяких жінок часто розвивається цистит при місячних у зв'язку з певними обставинами:

• гормональний дисбаланс — гормон естроген захищає організм від інфекцій сечовивідних шляхів. Під час менструації його рівень знижується, що підвищує ризик розвитку інфекції;
• секс — деякі жінки більше займаються сексом під час менструації, тому що менше турбуються про можливість завагітніти. Під час сексу бактерії, що живуть в області ануса, переміщуються у бік уретри. Це може спричинити розвиток бактеріальної інфекції;
• стрес — біль та дискомфорт під час менструації можуть викликати стрес. У свою чергу, стрес призводить до підвищення рівня кортизолу, який послаблює імунну систему, і організму стає важче боротися з інфекціями;
• гігієна — прокладки та тампони утримують більше тепла та вологи, ніж спідня білизна, особливо якщо їх не міняти регулярно. Це сприяє розмноженню бактерій та збільшує ризик отримати цистит.

Клінічні симптоми

Симптоми циститу відрізняються в залежності від його типу.

До проявів гострого циститу відносяться:

• біль, печіння, поколювання при сечовипусканні;
• часта та термінова потреба у сечовипусканні;
• темна та каламутна сеча з сильним запахом;
• присутність крові у сечі;
• біль внизу живота.

Симптоми проявляються однаково як у жінок, так і у чоловіків.

У дітей при гострому циститі симптоми можуть включати:

• гостре нетримання сечі, прискорений діурез, мимовільне підтікання;
• високу температуру;
• відсутність апетиту та нудоту;
• слабкість та дратівливість.

У літніх, ослаблених людей із когнітивними порушеннями (деменція) симптоми також можуть включати:

• зміни у поведінці, розгубленість чи збудження (делірій);
• сечовипускання частіше та більше, ніж зазвичай;
• тремтіння або озноб.

Інтерстиціальний цистит викликає:

• біль у нижній частині живота, уретри чи вагінальної області;
• часту та термінову потребу в сечовипусканні.

Чоловіки з інтерстиціальним циститом можуть відчувати біль у яєчках, мошонці та промежині, а також болісну еякуляцію.

Діагностика

Лікар проводить огляд та направляє хворого на загальний аналіз сечі. Також для визначення типу бактерій, що викликали цистит, та їх чутливості проводиться бактеріологічний посів сечі з антибіотикограмою. З'ясувавши, яка саме бактерія викликає інфекцію, лікар може призначити пероральний антибіотик.

Пацієнти з ускладненим циститом потребують подальшого обстеження за допомогою рентгенографії, КТ, УЗД, цистоскопії. Чоловікам із рецидивуючими епізодами циститу слід пройти обстеження на простатит.

Стадії розвитку та перебіг хвороби

За перебігом розрізняють 2 типи циститу:

• гострий цистит — розвивається через кілька годин після дії шкідливого фактора. Супроводжується яскраво вираженими прогресуючими симптомами запалення. Якщо хворобу не долікувати чи лікувати неправильно, то висока ймовірність її переходу у хронічну форму;
• інтерстиціальний (хронічний) цистит — характеризується двома та більше випадками протягом півроку. Виникає як наслідок невилікуваного гострого циститу. Відрізняється тривалим перебігом, слабко вираженими симптомами, іноді протікає безсимптомно. При цьому збудник присутній у сечовому міхурі, і будь-якої миті може виникнути різке загострення.

До якого лікаря звертатися

Лікуванням циститу займається гінеколог, уролог та андролог. Жінкам насамперед слід звернутися до гінеколога, щоб виключити чи підтвердити наявність ІПСШ та інших захворювань, які також можуть спровокувати розвиток циститу. При хронічній формі хвороби можна додатково проконсультуватися з імунологом або інфекціоністом.

Як лікувати

У більшості випадків циститу лікування ґрунтується на:

• антибактеріальній терапії;
• симптоматичній терапії (знеболювальні, спазмолітики, НПЗЗ);
• фітотерапії;
• фізіотерапії;
• іонофорезі та інстиляції.

Пацієнтів з низьким ризиком резистентних збудників лікують одним із антибактеріальних або протимікробних препаратів від циститу першої лінії:

• нітрофурантоїн — «Фурадонін»;
• фуразидин — «Фурагін»;
• сульфаметоксазол + триметоприм — «Бісептол», «Трисептол»;
• фосфоміцин — «Монурал», «Фосфорал».

При виражених болях хворому призначають знеболювальні та спазмолітичні препарати: «Парацетамол», «Ібупрофен», «Дротаверин», «Но-шпа», «Папаверин».

Також застосовується фітотерапія: «Канефрон», «Уролесан», «Уростон». Призначення фітотерапії ґрунтується на антисептичній, протизапальній, сечогінній, літолітичній, спазмолітичній, знеболювальній дії, корекції імунного статусу та статевої функції.

Наступний підхід до лікування — це інстиляція, тобто введення препаратів безпосередньо в сечовий міхур. Внутрішньоміхуровий іонофорез — введення препаратів у сечовий міхур під дією гальванічного струму. Застосування цих методик рекомендовано лише у період ремісії.

Також використовується кілька методик фізіотерапії, починаючи від лазерного впливу та закінчуючи магнітним. Вони прискорюють процес одужання, забезпечують тривалу ремісію та покращують доставку препаратів у сечовий міхур.

Стандартної методики терапії циститу не існує. Для кожного пацієнта завжди потрібна індивідуальна схема лікування. Зазвичай лікар назначає поєднання двох або трьох з наведених вище методів.

Домашні засоби

При легких симптомах циститу полегшити стан у домашніх умовах допоможе:

• прийом препаратів «Парацетамол», «Ібупрофен»;
• вживання великої кількості води;
• виключення сексу;
• виключення напоїв, які подразнюють сечовий міхур, таких як фруктові соки, кава та алкоголь;
• часте сечовипускання.

Також хворим на цистит корисно приймати:

• D-маннозу — моносахарид, який можна купити у вигляді порошку або таблеток і приймати щодня;
• продукти з журавлиною — доступні у вигляді соку, таблеток або капсул для щоденного прийому.

Активні компоненти цих продуктів допомагають запобігти прикріпленню бактерій до стінки сечового міхура. Тому вони ефективні при лікуванні і профілактиці бактеріального циститу та значно скорочують частоту рецидивів.

Лікування посткоїтального циститу в домашніх умовах включає вживання великої кількості рідини та часте відвідування туалету. При цьому не можна затримувати відтік сечі під час позивів. Для зниження ризику рецидиву бактеріальної інфекції після статевого акту необхідно одразу ж випити склянку води та виконати сечовипускання.

Деякі люди щодня приймають трав'яні настої, щоб запобігти виникненню циститу. Це може бути корисним для профілактики. Але немає жодних доказів, що вони допомагають вилікувати цистит, якщо інфекція вже почалася.

Ускладнення

При відсутності або неправильному лікуванні циститу можливі такі ускладнення:

• пієлонефрит;
• утворення ниркового чи паранефрального абсцесу;
• тромбоз ниркової вени;
• сепсис;
• гостра ниркова недостатність;
• емфізематозний пієлонефрит;
• простатит.

Особливі ситуації

Діти

При бактеріальному походженні циститу у дитячому віці зазвичай призначають антибіотики. Вид антибіотика та його дозування підбирається за результатами аналізів. Може бути призначене внутрішньовенне введення препаратів, якщо немовляті менше 2 місяців або у дитини блювота, сильний біль у животі.

Дітям необхідно пити багато води та часто мочитися для прискорення виведення бактерій та усунення запалення. Для полегшення больових симптомів можна використовувати «Парацетамол» або «Ібупрофен» у рідкому вигляді. Ці рекомендації можуть застосовуватися як перша допомога до огляду у лікаря.

Вагітні та мами, які годують грудьми

Цистит при вагітності пов'язаний з розвитком такого тяжкого ускладнення, як висхідний пієлонефрит, тому потребує обов'язкового лікування.

При циститі у вагітних і жінок, що годують грудьми, лікар може прописати:

• рослинні препарати — «Канефрон», «Фітолізин» або «Цистон». Вони діють як антисептичні, сечогінні та протизапальні засоби, знімають спазми, нормалізують роботу нирок;
• антибіотики — зазвичай застосовуються амоксицилін «Аугментин», «Амоксиклав», цефуроксим «Зіннат». Короткі курси не завдадуть шкоди плоду, тому доцільно їх використовувати при резистентних або рецидивуючих інфекціях. Препарати проникають у грудне молоко у низьких концентраціях, тому в період лікування слід припинити годування груддю.

Люди похилого віку

Зниження концентрації естрогену у жінок після менопаузи призводить до змін слизової оболонки уретри. В результаті вона стає більш вразливою перед інфекційними агентами та запальними процесами.

Тому крім фітопрепаратів та антибіотиків для лікування циститу у жінок після 50 років призначають препарати, що відновлюють дефіцит естрогену. Насамперед це «Овестин», який доступний у формі крему та супозиторіїв.

У більш запущених випадках циститу у людей похилого віку, які призводять до сепсису, септичного шоку або ниркової інфекції, може знадобитися госпіталізація та внутрішньовенне введення антибіотиків.

Поширення

Близько 30% жінок переносять цистит до 24 років і 50% — до 32 років. Фактори, що підвищують ризик розвитку циститу, включають статеві контакти, використання сперміцидів, зміну статевого партнера, сімейний анамнез та постменопаузальний стан. У кожної третьої пацієнтки хвороба рецидивує протягом 1 року, у кожної десятої — відзначається її хронізація. Приблизно у 2,3% вагітних жінок розвивається симптоматичний цистит.

Цистит у чоловіків зустрічається набагато рідше. За оцінками, це менше 10 випадків на рік на 10000 чоловіків віком до 65 років.

Профілактика

Щоб запобігти повторенню циститу, необхідно вжити таких заходів:

після відвідування туалету витиратися спереду назад;

• помочитися одразу після сексу;
• пити багато рідини, особливо води, щоб регулярно мочитися протягом дня та не відчувати спраги;
• приймати душ, а не ванну, щоб запобігти занадто довгому впливу миючих засобів на геніталії;
• мити шкіру навколо піхви водою до та після сексу;
• своєчасно змінювати брудні підгузки чи прокладки при нетриманні;
• тримати зону статевих органів у чистоті та сухості.

Що не можна робити:

• використовувати ароматизоване мило, піну для ванн чи тальк;
• застосовувати сперміциди з діафрагмою або презервативами (спробуйте несперміцидний засіб або інший тип контрацепції);
• стримувати сечу при позовах до сечовипускання та не повністю випорожняти сечовий міхур.

Також не рекомендується пити багато алкогольних напоїв чи кави, тому що вони подразнюють сечовий міхур. Бажано не вживати багато солодкої їжі, оскільки цукор сприяє розмноженню бактерій.

Основні положення

• Цистит — це запалення сечового міхура, що викликається бактеріями, вірусами чи грибами, найчастіше це бактерія кишкова паличка.
• Захворювання також може виникати як реакція на деякі ліки, подразнюючі фактори або променеву терапію.
• Цистит найбільш поширений серед жінок, буває гострим та інтерстиціальним (хронічним).
• Лікування включає вживання великої кількості рідини, прийом рослинних антисептичних препаратів та антибіотиків.
• Без правильного лікування цистит може призвести до серйозних ускладнень, таких як пієлонефрит, сепсис, простатит.

Джерела:

https://www.nhs.uk/conditions/cystitis/

https://www.healthline.com/health/cystitis

https://www.medicalnewstoday.com/articles/152997

https://www.webmd.com/urinary-incontinence-oab/what-is-cystitis

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK482435/ 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82