Нецукровий діабет

Нецукровий діабет — це ендокринне захворювання, яке характеризується великим виділенням сечі, або поліурією. Якщо здорова людина виділяє 1–3 л сечі на день, то хвора на нецукровий діабет — до 19 л сечі щодня. Це викликає зневоднення та посилення почуття спраги (полідипсія), незважаючи на кількість випитої води.

Хоча цукровий та нецукровий діабети мають загальні симптоми, такі як поліурія та полідипсія, механізми розвитку у них різні. Цукровий діабет викликає дефіцит інсуліну, що призводить до підвищення рівня глюкози (цукру) у крові. Нецукровий діабет — порушення секреції гормону вазопресину, що спричиняє порушення водного обміну.

Що таке нецукровий діабет

Нецукровий діабет (НЦД) розвивається через порушення секреції антидіуретичного гормону (АДГ) вазопресину. Він виробляється в гіпоталамусі, а потім транспортується в гіпофіз — невелику залозу, розташовану біля основи мозку.

Вазопресин впливає на збиральні канальці нирок, що контролюють виведення сечі. Якщо ми п’ємо багато води, то її надлишок організм виводить разом із сечею, якщо мало — сеча стає концентрованою. Коли мозок перестає виробляти достатньо вазопресину, керування водними ресурсами порушується, та організм починає виділяти багато сечі.

Хворий постійно відчуває спрагу, тому п’є багато води, що викликає часте сечовипускання. Навіть якщо він намагається пити менше води, це нічого не змінює: частота сечовипускання залишається незмінною, а у пацієнта спостерігаються ознаки зневоднення.

При пошкодженні гіпоталамуса може розвинутись адипсія, при якій знижено відчуття спраги.

 Симптоми нецукрового діабету

• Часте та рясне сечовипускання, особливо вночі у дітей;
• сильна спрага;
• зневоднення;
• схуднення;
• втома;
• дратівливість.

Класифікація типів нецукрового діабету

Розрізняють чотири типи нецукрового діабету: центральний (нейрогенний), нефрогенний, дипсогенний та гестаційний. Перші два, центральний та нефрогенний, діагностуються частіше за інших і можуть мати як генетичний, так і набутий характер розвитку.

Центральний нецукровий діабет викликає ушкодження гіпоталамуса чи гіпофіза. Причиною цього можуть стати мутації в гені AVP, що кодує вазопресин. Зміна у гені викликає недостатнє продукування цього гормону.

Нефрогенний нецукровий діабет виникає через неможливість нирок реагувати на вазопресин. Спадковий тип цього захворювання пов’язаний з мутаціями у двох ключових генах, AVPR2 та AQP2. Порушення у першому гені ускладнює процес концентрації сечі, зміна у другому — викликає нездатність нирок концентрувати сечу.

Набуті типи центрального та нефрогенного нецукрового діабету не пов’язані з генетичними мутаціями.

Дипсогенний нецукровий діабет може розвинутись внаслідок психічних розладів або пошкодження центру спраги в гіпоталамусі. Це змушує хворого пити багато води, що пригнічує функцію вазопресину.

Гестаційний нецукровий діабет розвивається лише під час вагітності жінки. Плацента виробляє фермент, який називається вазопресиназою, яка пригнічує вазопресин.

Типи нецукрового діабету

Якщо вчасно не розпочати лікування, наслідки нецукрового діабету можуть бути дуже серйозними для пацієнта.

Ускладнення, що може спричинити нецукровий діабет

• Хронічне зневоднення;
• м’язові судоми внаслідок електролітного дисбалансу;
• утворення солей у нирках через часте сечовипускання;
• пошкодження тканин нирок та зниження їх функцій;
• інфекції сечостатевих шляхів;
• м’язова слабкість, спазми;
• біль у животі, нудота, блювання;
• аритмія;
• гіповолемічний шок.

Важливо своєчасно провести діагностику нецукрового діабету, щоб мінімізувати ризик розвитку можливих ускладнень.

Нецукровий діабет: діагностика необхідна

Симптоми нецукрового діабету аналогічні до первинних типів діабету (1-го та 2-го). Для діагностики нецукрового діабету насамперед беруть аналізи крові та сечі.

Аналіз крові допомагає визначити рівень електролітів та інших речовин у крові.

Аналіз сечі вимірює рівень глюкози та концентрації води у сечі.

Крім цього, потрібно буде провести додаткові аналізи

Також можуть бути проведені магнітно-резонансна томографія (МРТ) для визначення пошкоджень у гіпоталамусі або гіпофізі та генетичний скринінг для діагностики нецукрового діабету спадкового типу.

Як вилікувати нецукровий діабет

Лікування нецукрового діабету залежить від його типу та причини. При генетичних формах захворювання застосовують терапію, яка дозволяє зменшити характерні симптоми: прискорене сечовипускання та сильну спрагу.

При спадковому центральному нецукровому діабеті призначають десмопресин у вигляді крапель, пігулок чи ін’єкцій. Цей синтетичний аналог вазопресину дозволяє зменшити кількість сечі, що виділяється нирками, та запобігає надмірній втраті води.

При спадковому нефрогенному нецукровому діабеті застосовують тіазидні діуретики, наприклад гідрохлортіазид та гіпотіазид. Вони знижують обсяг сечі, що виділяється, шляхом зменшення швидкості клубочкової фільтрації й збільшення реабсорбції натрію та води в нирках.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), такі як індометацин, також використовують для зменшення сечовипускання. Вони пригнічують синтез простагландинів, які можуть впливати на функцію нирок та водний баланс. У поєднанні з діуретиками нестероїдні протизапальні засоби можуть поліпшити стан пацієнтів, які страждають на нефрогенний нецукровий діабет.

При набутому діабеті нецукрового типу необхідно усунути початкову причину, що його викликала.

Якщо центральний нецукровий діабет викликаний пухлиною, яка здавлює або пошкоджує гіпоталамус або гіпофіз, її хірургічне видалення дозволяє відновити нормальне вироблення вазопресину. Якщо ЦНД викликаний інфекційним захворюванням, то проводять протизапальну терапію або курс лікування антибіотиками. У разі травми, крім можливої операції, буде потрібна реабілітація.

Чи можливо отримати при нецукровому діабеті інвалідність? Інвалідність ІІІ групи може встановити медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) при вираженому нецукровому діабеті, якщо він супроводжується розвитком важких ускладнень, таких як хронічна ниркова недостатність. Якщо захворювання має симптоматичний характер, інвалідність не належить.

Поширені питання